Рішення

від 23.06.2011 по справі 29/46-5023/3083/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

29/46-5023/3083/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2011 р.                                                            Справа № 29/46-5023/3083/11

вх. № 3083/11

Суддя господарського суду Погорелова О.В. 

при секретарі судового засідання Стешенко О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Пасмурова І.О.,  відповідача - не з2явився,

розглянувши справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк", м. Дніпропетровськ  

до  Приватного підприємства "Ольвак", м. Донецьк  

про стягнення 125000,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором врахування векселів з реверсом № Р21-08 від 14.07.2008 р. у розмірі 125000,00 грн.

До початку судового засідання позивач звернувся до суду з заявою про фіксацію судового процесу за допомогою ведення протоколу судового засідання в паперовій формі. Вказана заява позивача розглянута та задоволена судом як така, що  відповідає нормам чинного законодавства.

Представник відповідача правом на участь представника у судовому засіданні не скористався, причину неявки не повідомив, витребуваних судом документів не надав. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить відмітка про направлення ухвали про призначення справи до розгляду за адресою, вказаною у позовній заяві.

В судовому засіданні представник позивача підтримує позов у повному обсязі.

Враховуючи те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих ним повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглянути справу за наявними у ній та додатково поданими на вимогу суду матеріалами та документами.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

14 липня 2008 року між ПАТ "ПриватБанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційним підприємством "Компол" був укладений договір врахування векселів з реверсом за № Р21-08 (далі - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Банк придбає вексель № АА 1396418, дата складання векселя 08.07.2008 р., номінальною вартістю 135000,00 грн., відповідно до якого Векселедавцем за векселем виступає Приватне підприємство "Ольвак", до настання строку платежу за ним у Клієнта за грошові кошти, з дисконтом, а Клієнт дає Банку позавексельне зобов'язання викупити врахований вексель до настання строку його оплати.

Відповідно до простого векселя, строк його оплати встановлений за пред'явленням, але не раніше 31 жовтня 2008 року.

Позивачем були виконані всі зобов'язання за Договором та перераховані грошові кошти за вказаним Договором.

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційне підприємство "Компол", отримавши обов'язок зі сплати коштів за Договором, у передбачений строк, відповідно до п. 2.1.2. Договору до 10 жовтня 2008 року, свої вищезазначені обов'язки належним чином не виконало, грошові кошти не повернуло, сплативши лише 10000,00 грн. в рахунок викупу векселю.

На повідомлення про необхідність сплати залишку заборгованості не відреагувало, у зв'язку із чим у нього станом на 01.02.2011р. виникла заборгованість за Договором у розмірі 125 000,00 грн.

Крім того, зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційного підприємства "Компол" були забезпечені простим векселем, Векселедавцем за яким виступає Приватне підприємство "Ольвак" (далі Відповідач).

Вексель був переданий Позивачу за актом прийому-передачі.

Згідно ст. 16, 77 Уніфікованого закону особа, у якої знаходиться вексель, вважається його законним держателем. Тобто, у зв'язку з тим, що Вексель був переданий Позивачеві, останній має всі права та обов'язки, що виникають у галузі вексельного законодавства, а саме вимагати сплати грошових коштів за векселем.

Ст.15 Уніфікованого закону визначено, що індосант відповідає за акцепт і за платіж, якщо не обумовлене протилежне.

Крім того, Уніфікований закон передбачає, що кожен, хто поставив свій підпис на векселі є солідарно зобов'язаним перед наступними індосантами, ст., ст. 16, 47.

Відповідачу була направлена письмова вимога сплатити грошових коштів за векселем та направлений акт пред'явлення векселя до платежу, з чим Відповідач не погодився, та у відповідь вимогу Позивача проігнорував, боргу не заплатив.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України (загальні умови виконання господарських зобов'язань) "Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться."

Відповідно ч. 1 ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог  і  заперечень .

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарсько процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Таким чином, суд вислухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та задовольняє позов у повному обсязі.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі слід покласти на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44-49, 60, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "Ольвак" (61121, м. Харків, Московський район, вул. Блюхера, 60, кв. 56, код ЄДРПОУ 34686715, відомості про відкриті поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) на користь публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. набережна перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570, відомості про відкриті поточні рахунки в матеріалах справи відсутні) - 125000,00 грн. заборгованості, 1250,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                          Погорелова О.В.

повний текст рішення складений та підписаний 24 червня 2011 року