Рішення

від 04.07.2011 по справі 5023/3726/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5023/3726/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2011 р.                                                            Справа № 5023/3726/11

вх. № 3726/11

Суддя господарського суду Задорожна І.М. 

при секретарі судового засідання Цирук О.М.

за участю представників сторін:

позивача - не з*явився.

 відповідача - не з*явився

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю  "Українська кабельна компанія", м. Одеса  

до  Товариства з  обмеженою відповідальністю  "Орбіс-Україна", м. Харків  

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Товариство  з  обмеженою відповідальністю "Українська кабельна  компанія", м. Одеса звернулась до господарського суду з позовною заявою до  Товариства  з  обмеженою відповідальністю "Орбіс -Україна", м. Харків про стягнення 14 478,00 грн. основного боргу та судових витрат, посилаючись на укладення між сторонами договору оренди нерухомого майна №190410-02-юр(оф) від 19.04.2010 року та неналежне виконання відповідачем  зобов'язань  по спірному  договору. 

Ухвалою  господарського суду  від 17.05.2011 року порушено провадження у справі №3726/11, розгляд справи призначено  на 01.06.2011 року.

Ухвалами господарського суду від 01.06.2011 року та від 15.06.2011 року у зв'язку з неявкою представника відповідача в судові засідання, розгляд справи відкладався.

Представник  позивача в судове  засідання 04.07.2011 року не з'явився, через канцелярію  господарського суду за вх.№2903 від 30.06.2011  року надав  заяву щодо проведення судового засідання  без участі  представника  позивача  за наявними у справі матеріалами та додатково поданими документами.

Відповідач  ТОВ "Орбіс -Україна" свого представника у судове засідання жодного разу не направив,  відзив на позов та інші витребувані судом документи не надав, заборгованість не спростував.

Судом перевірено адресу відповідача, згідно з наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 29.04.2011 року, відповідно до якого встановлено місцезнаходження відповідача ТОВ "Орбіс -Україна",  – 61080, м. Харків, Київський р-н, вул. Дружби Народів, буд.221, кв.120. Саме на зазначену адресу господарським судом надсилались всі процесуальні документи, а позивачем - позовну заяву. Як свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення, відповідачем отримано ухвалу про порушення провадження у даній справі  19 травня  2011 року.

Відповідно до вимог  частин 1, 3  ст. 18  Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців", якщо  відомості,  які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач – Товариство з обмеженою відповідальністю "Орбіс -Україна", м. Харків належним чином був повідомлений про час та місце судового засідання, проте правами, передбаченими ст.22 Господарського процесуального кодексу України не скористався, процесуальне право на участь у судовому засіданні не реалізував.

Суд враховує, що статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та надання доказів покладений на сторони, тому суд дійшов висновку про достатність в матеріалах справи доказів та можливість розгляду справи без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до приписів ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

19.04.2010 року  між Товариством з обмеженою відповідальністю  "Українська кабельна компанія"  та  Товариством з  обмеженою відповідальністю  "Орбіс-Україна"  укладено  договір оренди  нерухомого  майна №190410-02-юр(оф).

Відповідно до умов договору, орендодавець передає, а орендар приймає нерухоме майно  у користування  за  плату на визначений строк. Нерухоме майно  - нежитлове приміщення (складається із одного кабінету), яке знаходиться на шостому  поверсі семиповерхового  адміністративно  - побутового  корпусу, яке розташоване  за адресою: м. Одеса, вул.Мельницька,26/2. Загальною площею 38,1 кв.м. Загальна вартість  майна  на момент укладення договору  складає 72875,01 грн. та індексується  в порядку визначеному  законодавством.

Пунктами 3.1, 3.3. договору сторонами передбачено, що за користування  майном  орендар сплачує орендодавцю орендну  плату  в  розмірі 3 016,25 грн. разом з ПДВ 20% 603,25 грн., а всього  3 619,50 грн. на місяць. Орендна плата  авансується  орендарем  до п'ятого  числа оплачуваного місяця. Оплата  здійснюється  на підставі рахунку виписаного орендодавцем. У випадку відсутності рахунку орендар  зобов'язаний  оплатити  орендну  плату за реквізитами  вказаними  в цьому  договорі.

В пункті 5.1. сторони передбачили, що передача і повернення майна  оформлюється актом приймання - передачі. Майно вважається переданим в користування  або повернутим  з моменту  підписання сторонами акту  приймання - передачі  майна.

Факт передачі майна в оренду підтверджується актом приймання–передачі приміщень підписаного сторонами та скріпленого печатками підприємств від 26 квітня 2010 року.

Пунктами 2.3.8., 2.3.10. сторони  передбачили, що  орендар зобов'язаний на протязі  двох днів  з моменту  припинення дії  договору  повернути  нерухоме майно  орендодавцю  за актом приймання-передачі у стані не гіршому, ніж  на момент  укладення  договору оренди з урахування  нормального зносу. На протязі  двох днів  з моменту припинення дії договору вивезти все своє майно з орендованого  приміщення.

Як вбачається з матеріалів справи, а п. 6.1 договору, договір оренди припинив свою дію 31.12.2010 року.

Позивач (орендодавець) свої вимоги за договором виконав в повному обсязі, надав відповідачу послуги з оренди майна,  проте, Орендар (відповідач)  порушив умови Договору щодо своєчасного та повного внесення плати за оренду приміщення, внаслідок чого, утворилась  заборгованість з орендної плати за період з 09.2010 року по 12.2010 року в сумі 14 478,00 грн., що і стало підставою для звернення позивача з відповідним  позовом до суду.

В матеріалах справи міститься лист ТОВ "Орбіс -Україна", в якому він  повідомляє  позивача  про розірвання  договору оренди №190410-02 від 01.09.2010 року в односторонньому порядку.

Розглянувши вищевказаний  лист, суд  не приймає його  до уваги, оскільки згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, до того ж  договором оренди нерухомого майна №190410-02-юр(оф) від 19.04.2010 року передбачено, що  дострокове  розірвання  договору  має  місце лише за  згодою сторін або за підставами, передбаченим  діючим  законодавством  на території  України.

Господарський суд зазначає, що позивач неодноразово звертався до відповідача з письмовою вимогою погасити заборгованість по орендній платі за договором та наголошував про те, що орендодавець після припинення дії договору, а саме 31.12.2010 року не має наміру продовжувати строк дії договору.

На момент прийняття рішення по справі в матеріалах справи відсутні докази погашення заборгованості в добровільному порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених  цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті  284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата – це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк  (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Станом на момент розгляду справи, відповідач заборгованості з орендної плати у встановлений договором термін в сумі 14 478,0грн. не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов'язання з оплати орендної плати за договором оренди нерухомого майна № 190410-02-юр(оф), який був укладений між сторонами по справі 19 квітня 2010 року.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі  його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі  яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність  чи  відсутність  обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би спростовував позовні вимоги, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення орендної плати в сумі 14 478,0грн. належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями  55, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 32, 33, 43, 44, 49, 75 статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, статтями 11,15,16 509, 526, 530, 546,548, 551, 629, 610, 611, 612, Цивільного кодексу України, статтями 188, 193, 198,  283, 284, 285, 286, 343, Господарського кодексу України,  суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги  задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Орбіс -Україна" (Харківська  обл., м. Харків, Київський  р-н, вул. Дружби Народів, буд. 221, кв. 120, код 35473766, р/р 26005001315155 в ХФ ЗАТ "ОТП -Банк", МФО 300528)  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська кабельна компанія" ( Одеська область, м. Одеса, вул. Мельницька, буд. 26/2, код 31595602, п/р 26006000057322 в ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023) - 14 478,00 грн. заборгованості  з  орендної плати, витрати по сплаті  державного  мита в сумі 144,78 грн., витрати  на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                          Задорожна І.М.

Повне рішення складено  05.07.2011  року.