Рішення

від 23.06.2011 по справі 3/5027/490/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/5027/490/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" червня 2011 р.           Справа № 3/5027/490/2011.

          За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Комерсант», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярекс», м. Чернівці

про стягнення заборгованості –138387,33 грн.

Суддя О.В. Гончарук

Представники:

Від позивача –не з'явився

Від відповідача –Холодюк Я.В. –директор

СУТЬ СПОРУ: товариство з обмеженою відповідальністю «Комерсант»звернулось до товариства з обмеженою відповідальністю «Ярекс»з позовом про стягнення заборгованості у розмірі 138387,33 грн., з яких 129825,80 грн. основного боргу, 6982,22 грн. інфляційних, 1579,24 грн. трьох процентів річних.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує фактом неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань з оплати вартості отриманого ним товару (мінеральний утеплювач Ізовол КВ-200 1200*1000*100мм, КВ-150 1000*600*50 мм), відповідно до видаткових накладних на отримання продукції № КТ-0000448 від 31.07.2008 року та № КТ-0000458 від 04.08.2008 року, на загальну суму 381475,80 грн.

Ухвалою господарського суду Чернівецької області від 17.05.2011 року порушено провадження у справі з призначенням її до розгляду на 07.06.2011 року.

Ухвалою від 07.06.2011 року, за клопотанням відповідача розгляд справи відкладено на 23.06.2009 року.

На день вирішення спору, 23.06.2011 року, представник позивача у судове засідання не з'явився, що не перешкоджає розгляду справи без його участі.

Присутній у судовому засіданні представник відповідача позов визнає та просить надати відстрочку виконання рішення строком на дванадцять місяців.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення її по суті, суд  в с т а н о в и в.

Згідно з видатковими накладними на отримання продукції № КТ-0000448 від 31.07.2008 року, № КТ-0000458 від 04.08.2008 року та довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯКП № 246222 від 22.07.2008 року, позивачем поставлено відповідачу товару на загальну суму 381475,80 грн.

Відповідачем вартість отриманого товару оплачена частково. Станом на день звернення до господарського суду з позовом, заборгованість відповідача перед позивачем становила 129825,80 грн.

За своєю правовою природою правовідносини, які склалися між сторонами з приводу продажу товару за вищезазначеними видатковими накладними є правовідносинами поставки.

Відповідно до статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У відповідності до статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до приписів частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 692 Цивільного Кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оскільки, приписами частини першої статті 692 Цивільного кодексу України встановлено строк виконання зобов'язання оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, то, згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, дане зобов'язання підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з частиною другою статті 692 Цивільного Кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За таких умов, у відповідача, з моменту отримання товару, а саме з 31.07.2008 року (за видатковою накладною №КТ-0000458) та з 04.08.2008 року (за видатковою накладною №КТ-0000477) виник обов'язок оплатити вартість цього товару.

Відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин, позивачем правомірно заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 129825,80 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки з боку відповідача мало місце прострочення виконання грошового зобов'язання, позивачем правомірно нараховано 6982,29 грн. інфляційних та 1579,24 грн. трьох процентів річних.

В цілому, позов підлягає задоволенню у повному обсязі: з відповідача належить стягнути на користь позивача 129825,80 грн. основного боргу, 6982,29 грн. інфляційних та 1579,24 грн. трьох процентів річних.

Беручи до уваги, що спір доведено до розгляду справи у господарському суді з вини відповідача, з нього стягуються судові витрати на користь позивача у повному обсязі.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідач знаходиться у важкому фінансовому становищі: відповідачем не виконано належним чином свої договірні зобов'язання перед іншими контрагентами –з наданого відповідачем балансу, станом на 31.03.2011 року, вбачається, що пасиви значно перевищують активи підприємства. Крім того, протягом минулого року, відповідач був змушений значно зменшити кількість власних працівників –з двадцяти трьох до тринадцяти.

Виходячи зі змісту частини першої статті 229 Господарського кодексу України та частини першої статі 625 Цивільного кодексу України, за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку.

Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання. Тобто, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.

Крім того, частиною другою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Під відстрочкою виконання рішення розуміється перенесення його виконання на новий строк, встановлений господарським судом. Тобто, у випадку надання відстрочки виконання рішення, боржник не звільняється від відповідальності за невиконання зобов'язань, що безпосередньо узгоджується з вимогами вищевказаних статтей Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України.

Відповідно до пункту 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.1996 року «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України»підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Факт винесення господарським судом рішення на користь позивача, дає підстави для висновку про відновлення його порушеного права.

Разом з тим, вищезазначені  обставини, в значній мірі унеможливлюють одноразове стягнення 138387,33 грн. заборгованості, а тому одночасне фактичне виконання рішення призведе до порушення майнових інтересів не тільки відповідача, а й самого позивача.

Таким чином, за наслідками розгляду заяви відповідача про відстрочку виконання рішення, господарський суд встановив, що вищевказані обставини в своїй сукупності є винятковою ситуацією, наявність якої дає достатні підстави для застосування господарським судом, передбаченого статтею 83 Господарського процесуального кодексу України, права на надання відстрочки виконання рішення.

Однак, враховуючи, також матеріальні інтереси та фінансовий стан позивача, господарський суд дійшов до висновку про можливість надання відстрочки виконання рішення всього строком на два місяці.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Ярекс»(м. Чернівці, вул. Гагаріна, 99, код 14257300) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Комерсант»(м. Київ, вул. Анрі Барбюса, 5/А, код 31109115) 129825,80 грн. основного боргу, 6982,29 грн. інфляційних, 1579,24 грн. трьох процентів річних, 1383,87 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Надати відповідачу відстрочку виконання рішення строком на два місяці –до 23.08.2011 року.

Повне рішення складено 29.06.2011 року.          

                   Суддя                                                                  О.В. Гончарук