Постанова

від 09.06.2011 по справі 2а-2192/11/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

09 червня 2011 року                                                                                   2а-2192/11/1070                                                                                                          

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного підприємства «Еріс»про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені,

ВСТАНОВИВ:

10 травня 2011 року Київське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі-позивач, Фонд) звернулося до суду з адміністративним позовом до приватного підприємства «Еріс»(далі-відповідач, ПП «Еріс») про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, являючись підприємством, яке використовує найману працю, відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» зобов’язаний самостійно розраховувати кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого цим нормативно-правовим актом. Відповідач, маючи середньооблікову чисельність працюючих інвалідів меншу, ніж визначено Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а саме 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інвалідів і не зайняте інвалідом, на підставі вказаного Закону, зобов’язаний був у термін до 16.04.2011 сплатити Фонду адміністративно-господарські санкції в розмірі 22423,08 грн. Крім того, відповідач за порушення термінів повинен сплатити адміністративно-господарських санкцій згідно із Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в України»повинен сплатити на користь позивача пеню в розмірі 74,03 грн. Таким чином, загальна сума, яку позивач просив стягнути з відповідача на його користь складає 22497,11 грн.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, пояснень та заперечень не надав.

Суд, дослідивши матеріали справи і докази, наявні у справі, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлено, що вимоги позивача про притягнення відповідача до відповідальності та застосування до нього адміністративно-господарських санкцій ґрунтуються на звіті про зайнятість і працевлаштування інвалідів за формою 10-ПІ за 2010 рік, поданого відповідачем до Фонду, з якого випливає, що на підприємстві відповідача повинні працювати два інвалід, але працює один. Оскільки, виходячи з визначеного законом нормативу по створенню робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів вільним є 1 робоче місце, позивачем зроблено висновок про порушення вимог закону відносно працевлаштування інвалідів. Суму адміністративно-господарських санкцій позивач доказує відповідними розрахунками виходячи із середньої річної заробітної плати працівника на підприємстві відповідача.

Спірні відносини регулюються Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(далі - Закон), зокрема, ч.1 ст. 19, в якій визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень статті 20 Закону підприємства, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції. Для підприємств, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Згідно з листом Білоцерківського міськрайонного центру зайнятості № 861 від 20.05.2011 відповідач не подавав до цього центру звіти за формою 3-ПН про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів.

Згідно з ч.4 статті 20 Закону адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 Закону.

Відповідно до ч.2 статті 20 Закону Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

З огляду на те, що відповідачем не було вжито залежних від нього заходів по забезпеченню працевлаштування інвалідів (ним не надавалася державній службі зайнятості інформація, необхідна для організації працевлаштування інвалідів, водночас, у 2010 році на підприємстві відповідача працював замість двох лише один інвалід), а також оскільки відповідач самостійно не сплатив у визначений законом строк адміністративно-господарські санкції, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 254 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства «Еріс» (код ЄДРПОУ 25303374, місцезнаходження: Київська область, м. Біла Церква, вул. Сухоярська, 11, 09100) на користь Київського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 22 497 (двадцять дві тисячі чотириста дев’яносто сім) грн. 11 коп., в тому числі адміністративно-господарські санкції у розмірі 22 423 (двадцять дві тисячі чотириста двадцять три) грн. 08 коп. та пеню у розмірі 74 (сімдесят чотири) грн. 03 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Суддя                                                                                                      Спиридонова В.О.