Постанова

від 10.02.2011 по справі 2а-5629/10/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВ НИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна , 4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 лютого 2011 року 16:05 № 2а-5629/10/2670

Окружний адміністратив ний суд міста Києва у складі с удді Кузьменка В.А., за участю секретаря Хижняк І. В. та предс тавників:

позивача: Литвин Ю.А.;

відповідача: Макара О.З.

розглянувши у судовому зас іданні адміністративну спра ву

за позовом Товариства з обмеженою в ідповідальністю “Агентство маркетингових комунікацій “ Діалла”

до Державної податкової інс пекції у Печерському районі міста Києва

про визнання недійсними пода ткових повідомлень-рішень та розпоряджень

На підставі частини тре тьої статті 160 Кодексу адмініс тративного судочинства Укра їни в судовому засіданні 10 лют ого 2011 року проголошено вступ ну та резолютивну частини по станови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

26 травня 2003 року (відпов ідно до відмітки служби діло водства суду) Товариство з об меженою відповідальністю “Р екламне агентство “Діалла” ( далі по тексту - позивач, ТОВ “Рекламне агентство “Діалл а”) звернулось до Окружного а дміністративного суду міста Києва з адміністративним по зовом до Державної податково ї інспекції у Печерському ра йоні міста Києва (далі по текс ту - відповідач, ДПІ у Печерс ькому районі м. Києва), в якому просить: 1) визнати недійсними податкові повідомлення-ріше ння від 03 квітня 2003 року №118/26-062/0 та №119/26-062/0; 2) визнати недійсними ро зпорядження від 03 квітня 2003 ро ку №21-р/26-062 та №22-р/26-062.

Ухвалою Господарського су ду міста Києва від 09 червня 2003 р оку порушено провадження у с праві №28/334 за позовом ТОВ “Рекл амне агентство “Діалла” до Д ПІ у Печерському районі м. Киє ва про визнання недійсними п одаткових повідомлень-рішен ь та розпоряджень.

Рішенням Господарського с уду міста Києва від 28 липня 2003 р оку у справі №28/334, яке залишене без змін постановою Київськ ого апеляційного господарсь кого суду від 28 жовтня 2003 року, п озовні вимоги задоволено, ви знано недійсними податкові п овідомлення-рішення від 03 кві тня 2003 року №118/26-062/0 та №119/26-062/0 та розп орядження від 03 квітня 2003 року №21-р/26-062 та №22-р/26-062.

Постановою Вищого господа рського суду України від 11 бер езня 2004 року рішення Господар ського суду міста Києва від 28 липня 2003 року та постанову Киї вського апеляційного господ арського суду від 28 жовтня 2003 р оку у справі №28/334 скасовано, а с праву направлено на новий ро згляд до суду першої інстанц ії.

Рішенням Господарського с уду міста Києва від 08 червня 2004 року у справі №28/334-29/183, яке залиш ене без змін постановою Київ ського апеляційного господа рського суду від 23 вересня 2004 р оку, позовні вимоги задоволе но, визнано недійсними подат кові повідомлення-рішення ві д 03 квітня 2003 року №118/26-062/0 та №119/26-062/0 т а розпорядження від 03 квітня 2 003 року №21-р/26-062 та №22-р/26-062.

Постановою Вищого господа рського суду України від 01 лют ого 2005 року рішення Господарс ького суду міста Києва від 08 ч ервня 2004 року та постанову Киї вського апеляційного господ арського суду від 23 вересня 2004 року у справі №28/334-29/183 скасовано , а справу направлено на новий розгляд до суду першої інста нції.

Рішенням Господарського с уду міста Києва від 08 червня 2005 року у справі №28/334-29/183-11/44 у задово ленні позовних вимог відмовл ено в повному обсязі.

Постановою Київського апе ляційного господарського су ду від 26 вересня 2007 року скасов ано рішення Господарського с уду міста Києва від 08 червня 2005 року у справі №28/334-29/183-11/44 в частин і відмови у задоволенні позо ву про визнання недійсним по даткового повідомлення-ріше ння від 03 квітня 2003 року №119/26-062/0, пр ийнято в цій частині нове ріш ення, яким визнано недійсним податкове повідомлення-ріше ння від 03 квітня 2003 року №119/26-062/0.

Ухвалою Вищого адміністра тивного суду України від 27 січ ня 2010 року рішення Господарсь кого суду від 08 червня 2005 року т а постанову Київського апеля ційного господарського суду від 26 вересня 2007 року у справі № 28/334-29/183-11/44 скасовано, а справу нап равлено на новий розгляд до О кружного адміністративного суду міста Києва.

На підставі протоколу розп оділу справ між суддями авто матизованої системи докумен тообігу Окружного адміністр ативного суду міста Києва сп раві присвоєно номер №2а-5629/10-2670 т а передано на розгляд судді К узьменку В.А.

Ухвалою Окружного адмініс тративного суду міста Києва від 09 квітня 2010 року відкрито п ровадження в адміністративн ій справі, закінчено підгото вче провадження та призначен о справу до судового розгляд у на 01 червня 2010 року.

В судовому засіданні 01 черв ня 2010 року оголошено про відкл адення розгляду справи, в зв' язку з неявкою представників сторін та клопотанням предс тавника позивача, на 20 липня 2010 року. В судовому засіданні 20 л ипня 2010 року судом оголошено п ерерву до 04 жовтня 2010 року. 04 жов тня 2010 року, у зв' язку з необхі дністю надання додаткових до казів, судом оголошено перер ву до 02 листопада 2010 року.

В судому засіданні 02 листоп ада 2010 року судом прийнято до у ваги, що позивач змінив найме нування на ТОВ “Агентство ма ркетингових комунікацій “Ді алла” (далі по тексту - ТОВ “А МК “Діалла”); представниками сторін заявлено клопотання про зупинення провадження у справі, суд ухвалив задоволь нити клопотання та зупинити провадження у справі до 17 груд ня 2010 року.

В судовому засіданні 17 груд ня 2010 року оголошено перерву д о 21 січня 2011 року.

21 січня 2011 року в судове засід ання не з' явилися представн ики сторін, в зв' язку з чим су д оголошено про відкладення розгляду справи на 10 лютого 2011 року.

В судовому засіданні предс тавник позивача позовні вимо ги підтримав, представник ві дповідача проти задоволення адміністративного позову за перечив.

Розглянувши подані докуме нти і матеріали, заслухавши п ояснення представників стор ін, всебічно і повно з' ясува вши всі фактичні обставини, н а яких ґрунтується позов, об' єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адмін істративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податко вого повідомлення-рішення ДП І у Печерському районі м. Києв а від 03 квітня 2003 року №118/26-062/0 згід но з підпунктами “а”, “б”, “в”, “г” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 стат ті 4 Закону України “Про поряд ок погашення зобов' язань пл атників податків перед бюдже тами та державними цільовими фондами”, відповідно до підп ункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закон у України “Про податок на дод ану вартість” ТОВ “Рекламне агентство “Діалла” визначен о суму податкового зобов' яз ання з податку на додану варт ість у розмірі 10 970,00 грн., в тому числі основний платіж - 8 776,00 г рн., штрафні (фінансові санкці ї) - 2 194,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у П ечерському районі м. Києва ві д 03 квітня 2003 року №119/26-062/0 згідно з підпунктами “а”, “б”, “в”, “г” підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України “Про порядок погашення зобов' язань плат ників податків перед бюджета ми та державними цільовими ф ондами”, відповідно до підпу нкту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” ТОВ “Р екламне агентство “Діалла” в изначено суму податкового зо бов' язання з податку на при буток у розмірі 21 571,00 грн., в тому числі основний платіж - 19 610,00 г рн., штрафні (фінансові санкці ї) - 1 961,00 грн.

Розпорядженням ДПІ у Печер ському районі м. Києва про вне сення змін у визначену платн иком суму податку на додану в артість за результатами попе редньої перевірки податково ї декларації по податку на до дану вартість від 03 квітня 2003 р оку №21-р/26-062 на підставі підпунк ту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону У країни “Про податок на додан у вартість” зменшено суму бю джетного відшкодування за тр авень 2002 року на 3 286,00 грн.

Розпорядженням ДПІ у Печер ському районі м. Києва про вне сення змін у визначену платн иком суму податку на додану в артість за результатами попе редньої перевірки податково ї декларації по податку на до дану вартість від 03 квітня 2003 р оку №22-р/26-062 на підставі підпунк ту 7.7.4 пункту 7.7 статті 7 Закону У країни “Про податок на додан у вартість” зменшено суму бю джетного відшкодування за ли пень 2002 року на 1 036,00 грн.

Зазначені податкові повід омлення-рішення та розпорядж ення прийняті на підставі ак та від 01 квітня 2003 року №35/26-52/4/30373157 “ Про результати позапланової документальної перевірки ТО В “Рекламне агентство “Діалл а” (код ЄДРПОУ 30373157) з питань вза ємовідносин з ТОВ “Леонт” (ко д ЄДРПОУ 31514012) за ІІ-ІІІ квартал 2002 року”, складеного співробі тниками Державної податково ї адміністрації у місті Києв і (далі по тексту - Акт переві рки).

В Акті перевірки встановле но, що між ТОВ “Рекламне агент ство “Діалла” та ТОВ “Леонт” укладено договір від 22 травня 2002 року №22/05 про надання ряду по слуг. Позивач здійснив перед плату ТОВ “Леонт” за виконан ня послуг на загальну суму 78 582 ,86 грн. На підставі податкових накладних, виписаних ТОВ “Ле онт” на суму 78 582,86 грн., в тому чи слі податок на додану вартіс ть - 13 097,14 грн., позивач відобраз ив суму податку на додану вар тість в податкових деклараці ях з податку на додану вартіс ть за травень, червень та липе нь 2002 року.

Між позивачем та ТОВ “Леонт ” підписано акти здачі-прийо му робіт на загальну суму 78 582,86 г рн.

Також встановлено, що ріше нням Святошинського районно го суду міста Києва від 09 груд ня 2002 року у справі №2-4245/2002р. визна но недійсними установчі доку менти ТОВ “Леонт” з моменту ї х укладання та первинні бухг алтерські документи з реквіз итами ТОВ “Леонт”.

Таким чином, в Акті перевірк и відповідач прийшов до висн овку про те, що первинні докум енти, надані позивачем до пер евірки, а саме: договір від 22 тр авня 2002 року №22/05; податкові накл адні №214 від 24 травня 2002 року, №219 в ід 06 червня 2002 року, №225 від 12 черв ня 2002 року, №329 від 27 червня 2002 року , №358 від 18 липня 2002 року; акти прий ому-здачі виконаних робіт ві д 31 липня 2002 року, від 15 липня 2002 ро ку, від 27 червня 2002 року та від 30 т равня 2002 року, не можуть бути пр ийняті до уваги, як такі, що пі дтверджують вартість отрима них послуг та податку на дода ну вартість в складі ціни пос луг, так як вони не відповідаю ть вимогам діючого законодав ства.

На підставі викладеного в А кті перевірки зроблено висно вок про порушення позивачем підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 З акону України “Про податок н а додану вартість”, в результ аті чого занижено податок на додану вартість на суму 13 097, 14 г рн., в тому числі за травень 2002 р оку зменшено бюджетне відшко дування на 3 285,72 грн., за червень 2002 року донараховано податку на додану вартість в сумі 8 775,59 г рн., за липень 2002 року зменшено бюджетне відшкодування на 1 035 ,83 грн.; та про порушення підпун кту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподаткування п рибутку підприємств”, в резу льтаті чого донараховано под атку на прибуток в сумі 19,61 тис. грн.

На думку позивача, він право мірно включав суми податку н а додану вартість до складу п одаткового кредиту за відпов ідні періоди, та правомірно в ідносив до складу валових ви трат суми сплачені за викона нні послуги ТОВ “Леон”, та зве ртає увагу, що фактичним замо вником послуг, які виконувал ися ТОВ “Леонт”, було Московс ьке представництво юридично ї особи за законодавством Ір ландії “Майкрософт Айрленд О перейшинз Лімітед”, що підтв ерджується матеріалами спра ви, та свідчить про реальніст ь договору між позивачем та Т ОВ “Леонт” і використання на даних послуг у власній госпо дарській діяльності.

Доводи відповідача повніс тю співпадають з висновками Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджуєт ься з висновками Акта переві рки, та вважає позовні вимоги ТОВ “АМК “Діалла” обґрунтов аними, виходячи з наступних м отивів.

Скасовуючи попередні судо ві рішення по даній справі, Ви щий адміністративний суд Укр аїни в ухвалі від 27 січня 2010 рок у зазначив, що визнання недій сними первинних бухгалтерсь ких документів після формува ння валових витрати та подат кового кредиту не може бути є диною та виключною підставою для висновку про неправомір ність їх формування. При ново му розгляді суди мають дослі дити питання реального викон ання та отримання позивачем послуг, чи придбавалися такі послуги саме з метою їх вико ристання у власній господарс ькій діяльності, що є умовою д ля віднесення витрат з придб ання до складу валових, зокре ма, шляхом дослідження умов д оговорів встановити підстав и та порядок надання послуг т а порядок формування їх варт ості.

В частині визначення подат кового зобов' язання з подат ку на додану вартість та змен шення бюджетного відшкодува ння Окружний адміністративн ий суд міста Києва звертає ув агу на наступне.

Як зазначено Вищим адмініс тративним судом України в Ін формаційному листі від 20 липн я 2010 року №1112/11/13-10 “Проблемні пита ння застосування законодавс тва у справах за участю орган ів державної податкової служ би”, процесуальна діяльність суду із встановлення обґрун тованості права платника под атку на податковий кредит та /або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи : встановлення факту здійсне ння господарської операції; встановлення спеціальної по даткової правосуб' єктност і учасників господарської оп ерації; встановлення зв' язк у між фактом придбання товар ів (послуг), спорудженням осно вних фондів, імпортом товарі в (послуг) і господарською дія льністю платника податку. Пр и цьому в обов' язковому пор ядку необхідно досліджувати наявність господарської мет и при вчиненні відповідних д ій платника податку; встанов лення дотримання платником п одатку спеціальних вимог щод о документального підтвердж ення сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодув ання з податку на додану варт ість.

Відповідно до рішення Свят ошинського районного суду мі ста Києва від 09 грудня 2002 року п о справі №2-4245/2002р. за позовом О СОБА_3 до ТОВ “Леонт” визнан о недійсними установчі докум енти ТОВ “Леонт” з моменту їх укладання та первинні бухга лтерські документи з реквізи тами ТОВ “Леонт”.

Відповідно до частини перш ої статті 72 Кодексу адміністр ативного судочинства обстав ини, встановлені судовим ріш енням в адміністративній, ци вільній або господарській сп раві, що набрало законної сил и, не доказуються при розгляд і інших справ, у яких беруть уч асть ті самі особи або особа, щ одо якої встановлено ці обст авини.

Разом з тим, суд звертає ува гу, що за визначенням статті 1 Закону України “Про бухгалт ерський облік та фінансову з вітність в Україні” первинни й документ - це документ, яки й містить відомості про госп одарську операцію та підтвер джує її здійснення.

Відповідно до частини перш ої статті 9 цього Закону підст авою для бухгалтерського обл іку господарських операцій є первинні документи, які фікс ують факти здійснення господ арських операцій. Первинні д окументи повинні бути складе ні під час здійснення господ арської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо післ я її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатис я зведені облікові документи .

Згідно з абзацом третім під пункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Зако ну України “Про податок на до дану вартість” податкова нак ладна є звітним податковим д окументом і одночасно розрах унковим документом.

З наведених правових норм в бачається, що первинні докум енти є підставою для бухгалт ерського обліку, в свою чергу податкова накладна є підста вою для податкового обліку, а тому податкова накладна не є первинним документом в розу мінні Закону України “Про бу хгалтерський облік та фінанс ову звітність в Україні”.

Таким чином, висновок Акта п еревірки про визнання недійн ими податкових накладних №214 в ід 24 травня 2002 року, №219 від 06 черв ня 2002 року, №225 від 12 червня 2002 року , №329 від 27 червня 2002 року, №358 від 18 л ипня 2002 року; акти прийому-здач і виконаних робіт від 31 липня 2002 року, від 15 липня 2002 року, від 27 ч ервня 2002 року та від 30 травня 2002 р оку, виписаних ТОВ “Леонт”, є п омилковим, а відтак зазначен і податкові накладні є дійсн ими.

Законом, що визначає платни ків податку на додану вартіс ть, об' єкти, базу та ставки оп одаткування, перелік неопода тковуваних та звільнених від оподаткування операцій, осо бливості оподаткування експ ортних та імпортних операцій , поняття податкової накладн ої, порядок обліку, звітуванн я та внесення податку до бюдж ету є Закон України “Про пода ток на додану вартість”.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 З акон України “Про податок на додану вартість” (тут і далі в редакції, чинній на момент зд ійснення позивачем господар ських операцій), податковий к редит - це сума, на яку платни к податку має право зменшити податкове зобов' язання зві тного періоду, визначена згі дно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п ункту 7.4 статті 7 Закону Україн и “Про податок на додану варт ість” податковий кредит зві тного періоду складається із сум податків, сплачених (нара хованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з п ридбанням товарів (робіт, пос луг), вартість яких відносить ся до складу валових витрат в иробництва (обігу) та основни х фондів чи нематеріальних а ктивів, що підлягають аморти зації.

Судом встановлено та не зап еречується сторонами, що поз ивач в податкових декларація х з податку на додану вартіст ь за травень, червень та липен ь 2002 року в складі податкового кредиту відобразив суми под атку на додану вартість у роз мірі 13 097,14 грн. на підставі подат кових накладних, виписаних Т ОВ “Леонт”, та сплачені (нарах овані) ним, в зв' язку з придба нням послуг.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відпов ідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 с татті 7 Закону України “Про по даток на додану вартість”, є п одаткова накладна, яка видає ться платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пун кту 7.5 статті 7 Закону України “ Про податок на додану вартіс ть” датою виникнення права п латника податку на податкови й кредит вважається дата зді йснення першої з подій:

або дата списання коштів з б анківського рахунку платник а податку в оплату товарів (ро біт, послуг), дата виписки відп овідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з ви користанням кредитних дебет ових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податко вої накладної, що засвідчує ф акт придбання платником пода тку товарів (робіт, послуг).

Закон України “Про податок на додану вартість” передба чає тільки один випадок не вк лючення до складу податковог о кредиту суми сплаченого (на рахованого) податку у зв' яз ку з придбанням товарів (посл уг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (під пункт 7.4.5 пунтку 7.4 статті 7).

Вирішуючи питання про реал ьність виконання та отриманн я позивачем послуг та придба ння таких послуг з метою їх ви користання у власній господа рській діяльності, суд зазна чає наступне.

Відповідно до визначення ч астини першої статті 3 Господ арського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється ді яльність суб' єктів господа рювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на в иготовлення та реалізацію пр одукції, виконання робіт чи н адання послуг вартісного хар актеру, що мають цінову визна ченість.

Згідно з пунктом 1.32 статті 1 З акону України “Про оподаткув ання прибутку підприємств” г осподарська діяльність - буд ь-яка діяльність особи, напра влена на отримання доходу в г рошовій, матеріальній або не матеріальній формах, у разі к оли безпосередня участь тако ї особи в організації такої д іяльності є регулярною, пост ійною та суттєвою. Під безпос ередньою участю слід розуміт и зазначену діяльність особи через свої постійні предста вництва, філіали, відділення , інші відокремлені підрозді ли, а також через довірену осо бу, агента або будь-яку іншу ос обу, яка діє від імені та на ко ристь першої особи.

Довідка про включення до Єд иного державного реєстру під приємств та організацій Укра їни, видана 01 червня 1999 року, та с татут ТОВ “Рекламне агентств о “Діалла” підтверджують, що напрямками діяльності позив ача є, зокрема, реклама, предст авницькі послуги, маркетинго ві дослідження, інформаційна діяльність.

Відповідно до договору №22/05/5 1 від 22 травня 2002 року, укладеног о між ТОВ “Рекламне агентств о “Діалла” та ТОВ “Леонт”, про надання останнім ряду послу г.

Відповідно до акту здачі-пр иймання робіт від 30 травня 2002 р оку ТОВ “Леонт” виконано роб оти по організації семінару Майкрософт; відповідно до ак тів здачі-приймання робіт ві д 27 червня 2002 року ТОВ “Леонт” в иконано роботи з організації регіональних семінарів Майк рософт в Харкові, Донецьку, Дн іпропетровську, Одесі та Запоріжжі, та по організації тренінгів для партнерів Май крософт та організації семін арів; відповідно до акту здач і-приймання робіт від 15 липня 2002 року ТОВ “Леонт” виконало п ослуги по організації регіон альних семінарів Майкрософт в Донецьку та Маріуполі за уч астю компанії БМС-консалтинг ; відповідно до акту здачі-при ймання робіт від 31 липня 2002 рок у ТОВ “Леонт” надало послуги по створенню макета сертифі катів для регіональних семін арів Майкрософт.

Суд звертає увагу на наявні сть в матеріалах справи дого вору про надання послуг №89/19 ві д 01 липня 2001 року, укладеного мі ж позивачем та нерезидентом Ірландії “Майкрософт Айрлен д Оперейшинз Лімітед”, згідн о якого позивач надає ряд пос луг, конкретний перелік яких визначається в додатках до в казаного договору, а саме: орг анізація ОЕМ-програми в трав ні 2002 року; організація регіон альних заходів; організація ОЕМ-програми, організація се мінару з БМС-консалтинг; орга нізація семінару в Донецьку та Маріуполі.

З додаткових угод до вказан ого договору та актів здачі-п риймання робіт від 30 травня 2002 року, від 27 червня 2002 року, від 31 л ипня 2002 року, від 21 липня 2002 року т а інвойсів, копії яких містят ься в матеріалах справи, суд в бачає, що нерезидент прийняв від позивача послуги, наданн я яких позивач замовляв у ТОВ “Леонт”.

Виписки банку, залучені до м атеріалів справи свідчать, щ о нерезидент оплатив надані позивачем послуги.

Як пояснив позивач, оскільк и ТОВ “Рекламне агентство “Д іалла” не володіє регіональн ою мережею та не має можливос ті самостійно організовуват и семінари в регіонах для вик онання договору від 01 липня 2001 року №89/19, з “Майкрософт Айрлен д Оперейшинз Лімітед”, тому й було залучено ТОВ “Леонт”; за гальна комісія позивача по у годі з нерезидентом склала 29 636,64 грн., а вартість послуг форм увалася, виходячи з загально прийнятої практики на ринку рекламних та маркетингових п ослуг.

З аналізу матеріалів справ и суд приходить до висновку, щ о послуги, які надавав ТОВ “Ле онт” замовлялися позивачем з метою виконання умов догово ру про надання послуг №89/19 від 0 1 липня 2001 року, укладеного між позивачем та нерезидентом Ір ландії “Майкрософт Айрленд О перейшинз Лімітед”, а склада ння нерезидентом і позивачем актів здачі-приймання робіт про виконання замовлених по слуг та здійснення оплати та ких послуг, безумовно, свідча ть про факт надання позивачу послуг від ТОВ “Леонт”.

Таким чином, викладене свід чить про реальність виконанн я ТОВ “Леонт” та отримання по зивачем послуг, придбання та ких послуг позивачем з метою їх використання у власній го сподарській діяльності та пр о добросовісність позивача п ри здійсненні господарських операцій з ТОВ “Леонт”.

На переконання суду, визнан ня недійсним установчих доку ментів та первинних документ ів ТОВ “Леонт” не виключає мо жливість здійснення даним пі дприємством реальних господ арських операцій.

В інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 “Проблемн і питання застосування закон одавства у справах за участю органів державної податково ї служби” Вищий адміністрати вний суд України зазначив: “… у чинному законодавстві Укра їни відсутнє визначення поня ття “добросовісний платник п одатків”. Так само законодав ство не містить певних крите ріїв добросовісності платни ка податків. Водночас, слід ви знати обґрунтованим застосу вання на практиці цього підх оду, оскільки подібне розмеж ування платників податків до зволяє індивідуалізувати юр идичну відповідальність осо би та забезпечити дотримання правопорядку у галузі опода ткування навіть за наявності певних прогалин у законодав стві.

У разі, якщо дії платника по датку свідчать про його добр осовісність, а вчинені ним го сподарські операції не викли кають сумніву у їх реальност і та відповідності дійсному економічному змісту, для під твердження права на податков ий кредит та/або бюджетне від шкодування достатньо наявно сті належним чином оформлени х документів, зокрема, податк ових накладних. Прикладом по дібного підходу Верховного С уду України є, зокрема, постан ова від 9 вересня 2008 року”.

Так, згідно з підпунктом 7.2.1 п ункту 7.2 статті 7 Закону Україн и “Про податок на додану варт ість” платник податку зобов' язаний надати покупцю податк ову накладну, що має містити з азначені окремими рядками: а ) порядковий номер податково ї накладної; б) дату виписуван ня податкової накладної; в) на зву юридичної особи або пріз вище, ім' я та по батькові фіз ичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця т а покупця); д) місце розташуван ня юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як пла тник податку на додану варті сть; е) опис (номенклатуру) тов арів (робіт, послуг) та їх кіль кість (обсяг, об' єм); є) повну н азву отримувача; ж) ціну прода жу без врахування податку; з) с тавку податку та відповідну суму податку у цифровому зна ченні; и) загальну суму коштів , що підлягають сплаті з ураху ванням податку.

Відповідно до вимог підпун кту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України “Про податок на дода ну вартість” право на нараху вання податку та складання п одаткових накладних надаєть ся виключно особам, зареєстр ованим як платники податку у порядку, передбаченому стат тею 9 цього Закону.

Як встановлено судом, на мом ент складання податкових нак ладних контрагент позивача - ТОВ “Леонт”, був зареєстрова ний як платник податку на дод ану вартість у встановленому законодавством порядку, а то му мав право видавати податк ові накладні на кожну повну а бо часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Визнання недійсними устан овчих документів юридичної о соби саме по собі не призводя ть до недійсності всіх угод, у кладених з моменту державної реєстрації такої особи до мо менту виключення її з держав ного реєстру, та не позбавляє правового значення видані з а цими господарськими операц іями податкові накладні.

У разі якщо на час здійсненн я господарських операцій, за якими податковий орган не ви знає обґрунтованим віднесен ня позивачем до податкового кредиту сум податку на додан у вартість, постачальники бу ли включені до Єдиного держа вного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємці в, а також мали свідоцтво про р еєстрацію платника податку н а додану вартість, покупець н е може нести відповідальніст ь ні за несплату податків про давцями, ні за можливу недост овірність відомостей про них , наведених у зазначеному реє стрі, за умови необізнаності щодо неї.

При цьому слід ураховувати вимоги статті 18 Закону Україн и “Про державну реєстрацію ю ридичних осіб та фізичних ос іб-підприємців”, згідно з яко ю відомості, які підлягають в несенню до Єдиного державног о реєстру юридичних осіб та ф ізичних осіб-підприємців, бу ли внесені до нього, вважають ся достовірними і можуть бут и використані у спорі з треть ою особою, доки до них не внесе но відповідних змін. Якщо від омості, які підлягають внесе нню до цього реєстру, є недост овірними і були внесені до нь ого, то третя особа може посил атися на них у спорі як на дост овірні, за винятком випадків , коли вона знала або могла зна ти про те, що такі відомості є недостовірними.

За даними витягу з Єдиного д ержавного реєстру підприємс тв і організацій України ста ном на 24 січня 2011 року ТОВ “Леон т” значиться в реєстрі.

Враховуючи викладене, суд в важає, що ТОВ “АМК “Діалла” пр авомірно сформовано податко вий кредит з податку на додан у вартість за періоди травен ь-липень 2002 року, а висновки Акт а перевірки про порушення по зивачем підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про п одаток на додану вартість” є помилковим, а відтак визначе ння суми податкового зобов' язання за основним платежем у розмірі 8 776,00 грн. та зменшення сум бюджетного відшкодуванн я за травень 2002 року на 3 286,00 грн. т а липень 2002 року на 1 036,00 грн. є про типравним.

Відповідно до пункту 17.1 стат ті 17 Закону України “Про поряд ок погашення зобов' язань пл атників податків перед бюдже тами та державними цільовими фондами” штрафні санкції на кладаються на платника подат ків за порушення податкового законодавства.

Оскільки суд встановив від сутність порушень податково го законодавства з боку пози вача, то накладення штрафних санкцій у розмірі 2 194,00 грн. є та кож протиправним.

В частині визначення подат кового зобов' язання з подат ку на прибуток Окружний адмі ністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 5.1 стат ті 5 Закону України “Про опода ткування прибутку підприємс тв” валові витрати виробницт ва та обігу (далі - валові витр ати) - сума будь-яких витрат пл атника податку у грошовій, ма теріальній або нематеріальн ій формах, здійснюваних як ко мпенсація вартості товарів ( робіт, послуг), які придбавают ься (виготовляються) таким пл атником податку для їх подал ьшого використання у власній господарській діяльності.

Пункт 1.32 статті 1 цього Закон у визначає господарську діял ьність як будь-яку діяльніст ь особи, направлену на отрима ння доходу в грошовій, матері альній або нематеріальній фо рмах, у разі коли безпосередн я участь такої особи в органі зації такої діяльності є рег улярною, постійною та суттєв ою.

Як вище встановлено судом, п озивач придбавав послуги у Т ОВ “Леонт” з метою використа ння їх у своїй господарській діяльності та встановлена р еальність здійснених господ арських операцій та добросов існість дій позивача при зді йсненні таких операцій.

Згідно з абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України “Про оподатк ування прибутку підприємств ” не належать до складу валов их витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними р озрахунковими, платіжними та іншими документами, обов' я зковість ведення і зберіганн я яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 цього Закону датою збільшення валових ви трат виробництва (обігу) вваж ається дата, яка припадає на п одатковий період, протягом я кого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з б анківських рахунків платник а податку на оплату товарів (р обіт, послуг), а в разі їх придб ання за готівку - день їх видач і з каси платника податку;

або дата оприбуткування пл атником податку товарів, а дл я робіт (послуг) - дата фактичн ого отримання платником пода тку результатів робіт (послу г).

В матеріалах справи містят ься копії платіжних доручень №516 від 23 травня 2002 року на суму 1 9 714,34 грн., №587 від 06 червня 2002 року на суму 10 390 грн., №603 від 11 червня 2002 ро ку на суму 26 810 грн., №687 від 27 червн я 2002 року на суму 15 453,52 грн. та №733 в ід 17 липня 2002 року на суму 6 215 грн. , всього на суму 78 582,86 грн., які пі дтверджують перерахування н а користь ТОВ “Леонт” коштів в рахунок оплати придбаних п ослуг.

Відповідно до пункту 1.30 стат ті Закону України “Про платі жні системи та переказ кошті в в Україні” платіжне доруче ння - це розрахунковий докум ент, який містить доручення п латника банку або іншій уста нові - члену платіжної систем и, що його обслуговує, здійсни ти переказ визначеної в ньом у суми коштів зі свого рахунк а на рахунок отримувача.

Таким чином, платіжні доруч ення є розрахунковим докумен том, а тому належним чином під тверджують правомірність ві днесення позивачем до складу валових витрат коштів, сплач ених ТОВ “Леонт” за придбані у нього послуги.

Враховуючи наявність підт верджуючих розрахункових до кументів та використання поз ивачем отриманих послуг у вл асній господарській діяльно сті, висновок Акта перевірки про порушення позивачем під пункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Зако ну України “Про оподаткуван ня прибутку підприємств” та заниження податку на прибуто к у розмірі 19,61 тис. грн. є помилк овим, а визначення позивачу с уми податкового зобов' язан ня з податку на прибуток за ос новним платежем у розмірі 19 610, 00 грн. та накладення штрафних (фінансових) санкцій у розмір і 1 961,00 грн. є протиправним.

Відповідно до частини друг ої статті 19 Конституції Украї ни органи державної влади та органи місцевого самоврядув ання, їх посадові особи зобов ' язані діяти лише на підста ві, в межах повноважень та у сп осіб, що передбачені Констит уцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Ко дексу адміністративного суд очинства України передбачен о, що у справах щодо оскарженн я рішень, дій чи бездіяльност і суб' єктів владних повнова жень адміністративні суди пе ревіряють, чи прийняті (вчине ні) вони: на підставі, у межах п овноважень та у спосіб, що пер едбачені Конституцією та зак онами України; з використанн ям повноваження з метою, з як ою це повноваження надано; об ґрунтовано, тобто з урахуван ням усіх обставин, що мають зн ачення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо ( неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням пр инципу рівності перед законо м, запобігаючи несправедливі й дискримінації; пропорційно , зокрема з дотриманням необх ідного балансу між будь-яким и несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (д ія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийнятт я рішення; своєчасно, тобто пр отягом розумного строку.

Згідно з частиною першою ст атті 71 Кодексу адміністратив ного судочинства України кож на сторона повинна довести т і обставини, на яких ґрунтуют ься її вимоги та заперечення , крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини друг ої статті 71 Кодексу адміністр ативного судочинства Україн и в адміністративних справах про протиправність рішень, д ій чи бездіяльності суб' єкт а владних повноважень обов' язок щодо доказування правом ірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він запе речує проти адміністративно го позову.

На думку Окружного адмініс тративного суду міста Києва, ДПІ у Печерському районі м. Ки єва не доведено правомірніст ь та обґрунтованість прийнят тя податкових повідомлень-рі шень від 03 квітня 2003 року №118/26-062/0, № 119/26-062/0 та розпоряджень від 03 квіт ня 2003 року №21-р/26-062 та №22-р/26-062 з ураху ванням вимог встановлених ча стиною другою статті 19 Консти туції України та частиною тр етьою статті 2 Кодексу адміні стративного судочинства Укр аїни, а тому, виходячи з меж за явлених позовних вимог, сист емного аналізу положень зако нодавства України та доказів , наявних у матеріалах справи , адміністративний позов ТОВ “АМК “Діалла” підлягає задо воленню.

Відповідно до частини перш ої статті 94 Кодексу адміністр ативного судочинства Україн и якщо судове рішення ухвале не на користь сторони, яка не є суб' єктом владних повноваж ень, суд присуджує всі здійсн ені нею документально підтве рджені судові витрати з Держ авного бюджету України (або в ідповідного місцевого бюдже ту, якщо іншою стороною був ор ган місцевого самоврядуванн я, його посадова чи службова о соба).

Відповідно до статті 87 Коде ксу адміністративного судоч инства України судові витрат и складаються із судового зб ору та витрат, пов' язаних з р озглядом справи. Розмір судо вого збору, порядок його спла ти і звільнення від сплати вс тановлюються законом. До вит рат, пов' язаних з розглядом справи, належать: 1) витрати на правову допомогу; 2) витрати с торін та їхніх представників , що пов' язані із прибуттям д о суду; 3) витрати, пов' язані і з залученням свідків, спеціа лістів, перекладачів та пров еденням судових експертиз; 4) в итрати, пов' язані з проведе нням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необх ідних для розгляду справи.

Позивач при зверненні до су ду сплатив 85,00 грн. державного м ита та 118,00 грн. за інформаційно -технічне забезпечення судов ого процесу. Оскільки витрат и на інформаційно-технічне з абезпечення судового процес у не належать до судових витр ат у розумінні Кодексу адмін істративного судочинства Ук раїни, на користь позивача з Д ержавного бюджету України су д присуджує лише суму держав ного мита.

Враховуючи викладене, ке руючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Коде ксу адміністративного судоч инства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний по зов Товариства з обмеженою в ідповідальністю “Агентство маркетингових комунікацій “ Діалла” задовольнити повніс тю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідом лення-рішення Державної пода ткової інспекції у Печерсько му районі міста Києва від 03 кв ітня 2003 року №118/26-062/0 та №119/26-062/0.

3. Визнати протиправними та скасувати розпорядження Дер жавної податкової інспекції у Печерському районі міста К иєва від 03 квітня 2003 року №21-р/26-062 т а №22-р/26-062.

4. Присудити з Державного бю джету України на користь Тов ариства з обмеженою відповід альністю “Агентство маркети нгових комунікацій “Діалла” судові витрати у розмірі 85,00 гр н. (вісімдесят п' ять гривень ).

Постанова набирає закон ної сили відповідно до статт і 254 Кодексу адміністративног о судочинства України.

Постанова може бути оскарж ена до суду апеляційної інст анції за правилами, встановл еними статтями 185-187 Кодексу адм іністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменк о