Ухвала

від 14.06.2011 по справі 5/280-12/52

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

  

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

14 червня 2011 року                               м. Київ                                        К-3219/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача                    Рибченка А.О.

суддів:                                                   Голубєвої Г.К.

                                                            Карася О.В.

Островича С.Е.

Шипуліної Т.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова

на постанову Господарського суду Львівської області від 30 травня 2006 року

та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 16 серпня 2006 року

у справі № 5/280-12/52А

за позовом Колективного підприємства «Домотехніка»(правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Мережа супермаркетів електроніки «Домотехніка»)

до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Львівської області від 30 травня 2006 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від                  16 серпня 2006 року, позовні вимоги Колективного підприємства «Домотехніка»(правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Мережа супермаркетів електроніки «Домотехніка») (далі –позивач) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова (далі –відповідач) задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0006672320/0/33583 від               09 грудня 2005 року в частині визначення податкового зобов’язання з податку на прибуток  в розмірі 10 522,90 грн. (7 498,00 грн. –основний платіж, 3 024,90 грн. штрафні (фінансові) санкції). В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.  

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Господарського суду Львівської області від 30 травня 2006 року та ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 16 серпня 2006 року в частині задоволення позову, а також прийняття нового рішення –про відмову в задоволенні позову повністю.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання вимог податкового законодавства Львівською Філією КП «Домотехніка»за період з 01 липня 2004 року по 30 червня 2005 року, за результатами якої складено акт № 493/23-031/26453704 від 06 грудня 2005 року

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006672320/0 від 09 грудня 2005 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов’язання з податку на прибуток в розмірі               46 757,00 грн. ( 33 398,00 грн. –основний платіж, 13 359,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5, підпункту 5.4.4 пункту 5.4 статті 5,  підпункту 11.2.3 пункту 11.2 статті 11 Закону України від  28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі –Закон № 334/94-ВР) у зв’язку з неправомірним віднесенням  до складу валових витрат вартості проведення презентації продукції замовника для цільової аудиторії та збільшенням валових витрат у податковий період, протягом якого списано кошти з банківського рахунку платника на оплату матеріалів, необхідних для ремонту даху ЛФ КП «Домотехніка».

Також, перевіркою встановлено, що в порушення пункту 5.1 підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334/94-ВР підприємством у декларацію з податку на прибуток за 2004 рік у рядок 05.2 «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів»неправомірно віднесено суму в розмірі 103 600,00 грн. Це сума від’ємного об’єкта оподаткування, яка була відображена у декларації з податку на прибуток за 2003 рік. Проте, до цієї декларації підприємством подано розрахунок податкових зобов’язань у зв’язку з виправленням самостійно виявлених помилок, згідно з яким зменшено витрати у рядку 04.1 за 2003 рік на суму               103 600,00 грн. і відповідно збільшено об’єкт оподаткування на 103 600,00 грн. Таким чином,  об’єкт оподаткування за 2003 рік склав нуль грн.

Задовольняючи позов частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону №334/94-ВР  до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Згідно з підпунктом 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону №334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку –день їх видачі з каси платника податку або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) –дат фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю  «Омега плюс» укладено  договір №10/10  від 10 жовтня 2004 року на поставку покрівельних матеріалів.

Позивачем перераховано продавцю кошти в розмірі 21 021,28 грн. та віднесено зазначену суму до складу валових витрат.

Судами встановлено, що ТОВ «Омега плюс»є платником податку на прибуток, а тому, у відповідності до вимог підпункту 11.2.1 пункту 1.2 статті 11 Закону №334/94-ВР, по події, що сталася раніше, спірна сума правомірно віднесена позивачем до складу валових витрат.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бі Ес Сі Ей Україна»(виконавець) укладено договір та додаток № 2 до договору, на виконання умов яких виконавець надавав послуги позивачу (в особі Львівської філії) щодо проведення рекламних заходів товарів «Вгаun», що реалізуються позивачем серед цільової аудиторії - батьки немовлят, у місті Львові. Загальна вартість наданих послуг згідно з актом прийому-передачі виконаних робіт від 15 жовтня 2004 року складає                                         12 472,20 грн. без ПДВ.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що зазначені витрати правомірно включено до складу валових витрат, оскільки відповідно до підпункту 5.4.4. пункту 5.4 статті 5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються витрати платника податку на проведення передпродажних та рекламних заходів стосовно послуг, що продаються (надаються) такими платниками податку.

Разом з тим, відповідно до пункту 1.5  Порядку  складання декларації з податку на прибуток  підприємства, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 29 березня 2003 року № 143 (чинного на час виникнення спірних правовідносин; далі –Порядок) податок на прибуток за квартал, півріччя, три квартали та рік розраховується за правилами, встановленими пунктом 11.1 статті 11 і пунктом 16.4 статті 16 Закону №334/94-ВР з наростаючим підсумком з початку звітного календарного року.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, на підставі декларації з податку на прибуток за 2003 рік ТОВ «Домотехніка»визначено від’ємне значення об’єкта оподаткування в розмірі 103 600,00 грн. В  першому кварталі 2004 року, позивач помилково не включив до складу валових витрат суму від’ємного значення податку на прибуток за минулий період.

В свою чергу, допущена помилка виправлена шляхом включення до складу валових витрат суми в розмірі 103 600,00 грн. в декларацію з податку на прибуток підприємства за півріччя 2004 року. Проте, в декларації за три квартали позивачем знову не відображено помилку за результатами минулих податкових періодів, а відображено її лише у декларації за 2004 рік.

Отже, в порушення пункту 1.5 Порядку та пункту 11.1 статті 11 Закону №334/94-ВР позивач декларував самостійно виявлені помилки лише в одному періоді, проте  не декларував в наступному.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Господарського суду Львівської області від 30 травня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від 16 серпня 2006 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та  процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231  Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:   

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі           м. Львова відхилити, а постанову Господарського суду Львівської області від                    30 травня 2006 року та ухвалу Львівського апеляційного господарського суду від              16 серпня 2006 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий                                                            Рибченко А.О.

Судді                                                                                Голубєва Г.К.

 Карась О.В.

                                        Острович С.Е.

 Шипуліна Т.М.

Суддя                                                                         А.О. Рибченко