Ухвала

від 15.07.2011 по справі 5010/1428/2011-б-24/39

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5010/1428/2011-Б-24/39

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

15 липня 2011 р.  Справа № 5010/1428/2011-Б-24/39   

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В., розглянувши матеріали за заявою Долинської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області про порушення справи про банкрутство Фонду безпеки руху (ідентифікаційний код 22199663) в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом",

в с т а н о в и в:

Долинська ОДПІ у своїй заяві, як видно із її змісту, зазначає, що за даним боржником рахується борг по платежах до бюджету на загальну суму 1 360 грн. А, оскільки, з 2008 року боржник не подає податкову звітність, Долинська ОДПІ просить порушити справу про банкрутство Фонду безпеки руху в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до положень абзацу 3 ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, боржником є суб'єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов'язання перед кредиторами, у тому числі щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів). В абзаці 7 цієї статті передбачено, що грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законодавством України. При цьому, зокрема, недоїмка (пеня та штраф) до складу грошових зобов'язань боржника не зараховується.

Згідно викладених у ч. 3 ст. 6 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” положень, справа про банкрутство порушується господарським судом якщо безспірні вимоги кредитора до боржника сукупно складають не менше трьохсот мінімальних розмірів заробітної плати, які не були задоволені боржником протягом трьох місяців після встановленого для їх погашення строку. В свою чергу, ст. 52 цього Закону передбачає певні особливості банкрутства відсутнього боржника, зокрема, що кредитор може ініціювати порушення справи про банкрутство незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань. Разом з тим, указана норма не містить жодного виключення щодо безспірності таких вимог кредитора.

Відповідно до абзацу 7 ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, безспірні вимоги кредиторів - вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Згідно положень ч. 2 ст. 1071 ЦК України, грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду.

Крім того, згідно положень абзацу 5 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, у заяві кредитора про порушення справи про банкрутство повинні бути зазначені обставини, на яких вона ґрунтується; з урахуванням положень ст. 52 цього Закону, це означає, що у заяві ініціюючого кредитора щодо відсутнього боржника мають бути також зазначені такі обставини, які б у своїй сукупності беззаперечно свідчили про наявність підстав для визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою, тобто як відсутнього боржника. Ці обставини ініціюючий кредитор зобов'язаний підтвердити відповідними належними доказами. До заяви кредитора - органу державної податкової служби, згідно положень ч. 10 ст. 7 цього Закону, також додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов'язкових платежах у встановленому законодавством порядку.

Так, згідно з положеннями п. 3 ст. 10 Закону України “Про державну податкову службу”, державні податкові інспекції в районах контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів, а також перевіряють достовірність цих документів щодо правильності визначення об'єктів оподаткування і обчислення податків, інших платежів.

Відповідно до вимог ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (платники податків).

Відповідно до вимог ст. 111 вказаного Закону, позаплановою виїзною перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з таких обставин, у тому числі, якщо платником податків не подано в установлений строк податкову декларацію або розрахунки, якщо їх подання передбачено законом. Позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Викладені вище положення Законів, як і положення ст. 33 ГПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, ініціюючий кредитор при подачі заяви залишив без уваги.

У заяві Долинської ОДПІ належним чином не зазначені посилання на такі докази, які б належним чином підтверджували безспірність кредиторських вимог до боржника, про які йде мова в цій заяві, на загальну суму 1 360 грн, а також докази на підтвердження факту проведення органами ДПІ позапланової виїзної перевірки платника податків, як і рішення керівника податкового органу та наказу, на підставі яких проводилась така перевірка органами державної податкової служби, як і усі докази вжиття відповідних заходів до отримання цієї заборгованості в установленому законодавством порядку.

Що стосується викладених у заяві доводів ініціюючого кредитора про наявність підстав для визнання Фонду безпеки руху банкрутом в порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” слід зазначити наступне.

Згідно положень ст. 17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців”, відомості про відсутність юридичної особи за її місцем реєстрації повинні міститися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У ст. 18 цього ж Закону передбачено, що відомості внесені до Реєстру вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. При цьому, якщо відомості, які підлягають внесенню до Реєстру, не було внесено, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Отже, оскільки відсутність боржника є фактом, який має юридичне значення і має бути підтверджений відповідними доказами, з урахуванням зазначених у ч. 2 ст. 34 ГПК України положень про те, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, єдиним належним і допустимим доказом підтвердження факту відсутності боржника за місцезнаходженням може бути відповідний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до якого внесено запис про відсутність боржника за його місцем реєстрації. Cеред доданих до заяви ініціюючого кредитора документів такий доказ (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, до якого внесено запис про відсутність боржника за його місцем реєстрації) відсутній.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 5 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 ГПК України, позивач зобов'язаний при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості відповідачів листом з описом вкладення.

Копії позовної заяви та доданих до неї документів повинні надсилатися позивачем до моменту подання позовної заяви до суду, виходячи з того, що відповідно до ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються, зокрема, документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.

Перевіривши матеріали, які надійшли разом із заявою Долинської ОДПІ, суд установив, що серед них наявний фіскальний чек від 11 липня 2011 р. про направлення з відділення Укрпошти в м. Долина рекомендованого листа на ім'я - ФОНД БЕЗПЕКИ РУХУ. В своїй заяві позивач зазначив, що цей фіскальний чек є доказом направлення копії заяви та доданих до неї документів боржнику. Однак, зазначене суперечить згаданим вище вимогам ч. 1 ст. 56 ГПК України.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що подана Долинською ОДПІ заява про порушення справи про банкрутство Фонду безпеки руху в порядку ст. 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” не відповідає усім зазначеним вище вимогам закону і підлягає поверненню без розгляду на підставі абзаців 2 і 5 ч. 1 ст. 9 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та п. 3 ч. 1 ст. 63 ГПК України.

Керуючись статтями 1, 5, 6, 7, 9 і 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, статтями 63, 86 ГПК України, суд

у х в а л и в:

заяву Долинської об'єднаної державної податкової інспекції в Івано-Франківській області про порушення справи про банкрутство Фонду безпеки руху в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" і додані до неї документи - повернути без розгляду.

Суддя                                                                                                     І. В. Ткаченко

< ДОВІДКА - Перелік ухвал у позовному провадженні > ч. 1 ст. 9  п. 3 ч. 1 ст. 63

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

  ч. 1 ст. 9  п. 3 ч. 1 ст. 63