Рішення

від 05.07.2011 по справі 9/78

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/78

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

05.07.11 р.                                                                                 Справа № 9/78                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

при секретарі судового засідання Бахрамовій А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства „Люкс”, м. Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Сакрет - Стандарт”, м. Донецьк

про стягнення 60 668грн.22коп.

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

З 05.07.2011р. о 15год.40хв. по 05.07.2011р. о 16год.45хв. у судовому засіданні оголошено перерву згідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство „Люкс”, м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Сакрет - Стандарт”, м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 60 668грн.22коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 42 456грн.96коп. та пені в розмірі 18 211грн.26коп.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір поставки №19/11 від 19.11.2009р., специфікацію (додаток №1 до договору поставки №19/11 від 19.11.2009р.), рахунок-фактура №СФ-0000036 від 19.11.2009р., платіжне доручення №8327 від 14.12.2009р., претензії №14/12 від 14.12.2010р., №04/05 від 04.05.2011р., банківську виписку від 11.01.2011р.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судове засідання не з'явився, тому згідно ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №10122857 Товариство з обмеженою відповідальністю „Сакрет - Стандарт”, м. Донецьк станом на 02.06.2011р. в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстровано як юридична особа.

07.06.2011р. через канцелярію господарського суду позивач надав письмові пояснення №09/06 від 09.06.2011р., відповідно до яких останній підтримує свої позовні вимоги.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст.20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

19.11.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Сакрет - Стандарт”, м. Донецьк та Приватним підприємством „Люкс”, м. Донецьк укладений договір поставки №19/11, відповідно з яким постачальник (відповідач) зобов`язується поставити, а покупець (позивач) прийняти та оплатити, на умовах, передбачених даними договором, обладнання та комплектуючі матеріали для об'єкту замовника: „Адміністративна будівля з об'єктами благоустрою” (Фонтан Ф-1), розташований за адресою : м.Донецьк, пр. Ілліча, 108 (п.1.1 договору).

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж.

Дослідивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання статей 712 Цивільного кодексу України, 265 Господарського кодексу України.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що загальна сума даного договору складає 42 456грн.96коп., у т.ч. ПДВ.

Оплата вартості товару, що постачається, здійснюється покупцем шляхом перерахування 100% передоплати вартості товару, який вказаний у специфікації, після підписання даного договору (п.5.2 договору).

У відповідності до умов договору між сторонами укладена специфікація (додаток №1 до договору поставки №19/11 від 19.11.2009р.), якою останні передбачили найменування, кількість та ціну продукції, а саме 42 456грн.96коп., у т.ч. ПДВ.

За твердженням позивача, відповідачем на адресу останнього виставлений рахунок-фактура №СФ-0000036 від 19.11.2009р. на оплату товару загальною вартістю 42 456грн.96коп.

На виконання умов договору та згідно виставленого рахунку, позивач здійснив 100% передоплату продукції на суму в розмірі 42 456грн.96коп., що підтверджується платіжним дорученням №8327 від 14.12.2009р., копія якого наявна в матеріалах справи.

Як вбачається з наданого платіжного доручення, призначенням платежу є оплата за картридж за рахунком №СФ-0000036 від 19.11.2009р.

З наведеного вбачається, що позивач добросовісно виконав свої зобов`язання за договором поставки №19/11 від 19.11.2009р., здійснивши 100% передоплату за належний до поставки товар.

Відповідно до п.3.2 договору, строк поставки товару: 130 календарних днів з моменту здійснення покупцем попередньої оплати, передбаченої п.5.2 даного договору.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідач повинен був поставити оплачену продукцію в строк до 22.04.2010р.

За твердженням позивача, незважаючи на попередню оплату товару, відповідач до теперішнього часу не здійснив поставку товару, обумовленого договором.

Відповідних доказів того, що відповідач поставив вищевказану продукцію позивачу, незважаючи на оплату останнім його вартості, суду не надано.

За приписом ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В розумінні зазначеної норми, в разі невиконання продавцем своїх договірних зобов`язань, у покупця виникає можливість пред`явлення до продавця альтернативних вимог – або передати обумовлені договором товари, за які вже була здійснена попередня оплата, або вимагати повернення сплаченої за товар суми. Право вибору при цьому належить покупцеві.

Так, позивачем на адресу відповідача 15.12.2010р. була надана претензія №14/12 від 14.12.2010р. з вимогою у 7 денний строк здійснити поставку товару у повному обсязі на суму в розмірі 42 456грн.96коп. та сплатити пеню в розмірі 38 211грн.26коп. (докази направлення даної вимоги наявні у матеріалах справи).

Відповідно до наявної у матеріалах справи копії банківської виписки від 11.01.2011р. відповідач перерахував на рахунок позивача суму пені згідно претензії від 14.12.2010р. в розмірі 20 000грн.00коп.

Проте, за твердженням позивача, наведена вимога щодо здійснення поставки товару у повному обсязі на суму в розмірі 42 456грн.96коп. та сплати пені в розмірі 18 211грн.26коп. залишена відповідачем без задоволення, у зв'язку з чим 04.05.2011р. позивач направив на адресу відповідача претензію №04/05 від 04.05.2011р. про сплату у 7 денний строк заборгованості в розмірі 60 668грн.22коп., яка складається основного боргу в розмірі 42 456грн.96коп. та пені в розмірі 18 211грн.26коп., яка залишена відповідачем без виконання.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

В свою чергу, згідно ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином, здійснивши передоплату за належний до поставки товар, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач всупереч вимогам договору та закону своїх зобов`язань щодо своєчасної поставки оплаченого товару не виконав, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 42 456грн.96коп.

Враховуючи положення ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, з моменту виставлення грошової вимоги, у відповідача перед позивачем виникло грошове зобов`язання щодо повернення передоплати.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Оскільки відповідачем не представлено суду доказів перерахування на рахунок позивача передоплати за договором поставки №19/11 від 19.11.2009р. в розмірі 42 456грн.96коп., суд робить висновок, що дана сума не перерахована до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства „Люкс”, м. Донецьк в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 42 456грн.96коп. є обґрунтованими, доведеними належними чином та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом (ст.611 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Аналогічно, п.1 ст.230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 6.3 договору передбачено, що у разі прострочення поставки товару, а також строков, встановлених для усунення недоліків або заміни неякісного товару, у тому числі на протязі гарантійного строку, постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,5% від вартості недопоставленого (неякісного) товару за кожний день прострочення.

Договір в цій частині підписаний сторонами без заперечень, у судовому порядку недійсним не визнаний.

На підставі вищезазначеного пункту договору позивачем нарахована пеня в розмірі 38 211грн.26коп. за період прострочення з 24.04.2010р. по 24.10.2010р., проте, оскільки 11.01.2011р. відповідач перерахував на рахунок позивача суму пені згідно претензії від 14.12.2010р. в розмірі 20 000грн.00коп. позивач просить стягнути з відповідача суму пені в розмірі 18 211грн.26коп.

Розглянувши розрахунок позивача, враховуючи прострочення оплати товару, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 18 211грн.26коп. є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.174, 193, 230, 265 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                             ВИРІШИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства „Люкс”, м. Донецьк до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Сакрет - Стандарт”, м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 60 668грн.22коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 42 456грн.96коп. та пені в розмірі 18 211грн.26коп. – задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Сакрет - Стандарт” (за адресою: вул.Жмури, 1, м.Донецьк, 83007, код ЄДРПОУ 32991273) на користь Приватного акціонерного товариства „Люкс” (за адресою: вул.Постишева, 107, м.Донецьк, 83001, пр-т. Ілліча, 108 б, м.Донецьк, 83059, п/р 26000170900 в ПАТ „Донгорбанк” м.Донецьк, МФО 334970, код ЄДРПОУ 32880322) суму основного боргу в розмірі 42 456грн.96коп., пеню в розмірі 18 211грн.26коп., витрати по сплаті державного мита в розмірі 606грн.68коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236грн.00коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 05.07.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суддя                                                               Марченко О.А.           

Повне рішення складено 06.07.2011р.