Постанова

від 30.06.2011 по справі 10/266(10)

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

       ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

30.06.11                                                                                           Справа  № 10/266(10)

ПОСТАНОВА

м.Львів

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого –судді                                                  Скрипчук О.С.

Суддів                                                                      Дубник О.П.

Процика Т.С.

При секретарі судового засідання Лагутіні В.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства «Львіввугілля»в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Великомостівська»№ 550-9 від 11.04.2011 року

на рішення Господарського суду Львівської області від 17.03.2011 року;

у справі № 10/266 (10);

за позовом Державної екологічної інспекції у Львівській області, м. Львів;

до відповідача  ДП «Львівугілля»(ВП Шахта «Великомостівська»), м. Сокаль;

про стягнення 4360,32 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 –довіреність № 03-2102 від 19.05.2011 року; ОСОБА_2 –довіреність б/н від 29.06.2011 року;

від відповідача: ОСОБА_3 –довіреність № 8/51 від 17.05.2011 року;

ВСТАНОВИВ:

Державна екологічна інспекція у Львівській області звернулась до Господарського суду Львівської області з позовом до ДП «Львівугілля»(ВП Шахта «Великомостівська») про стягнення 4360,32 грн. збитків заподіяних державі, внаслідок порушень вимог природоохоронного законодавства.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.03.2011 року у справі № 10/266 (10) (суддя Довга О.І.) позов Державної  екологічної  інспекції  у Львівській області задоволено.

Не погоджуючись з даним рішенням ДП «Львіввугілля»в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Великомостівська»подало апеляційну скаргу  № 550-9 від 11.04.2011 року, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 17.03.2011 року, прийняти нове, яким в позові відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушено норми матеріального і процесуального права. А саме скаржник стверджує, що суд не звернув уваги на те, що Акт перевірки від 01-16.09.2010 року № 332/180 не відповідає формі затвердженій Порядком № 464.

Позивачем не подано відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною екологічною інспекцією в Львівській області було проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства ДП «Львіввугілля»(ВП Шахта «Великомостівська»).

Згідно з Акта перевірки додержання вимог природоохоронного законодавства №332/180 від 01-16.09.2010 року виявлено забруднення землі на території ВП «Шахта «Великомостівська», що є порушенням вимог чинного законодавства, а саме: ст. 96, 164 Земельного кодексу України, ст. 35 Закону України «Про охорону земель»в результаті чого державі було заподіяно збитки на суму 4360,32 грн. Вказаний Акт підписаний представниками позивача та технічним директором ДП «Львіввугілля».

Актом  перевірки  встановлено факт засмічення земельної ділянки за межами  породного  відвалу  промисловими  відходами (породою) вздовж  конвеєрної стрічки  та біля  садово-городніх  ділянок  на площі 240 м. кв., об‘ємом  відходів 96 м. куб.

Розрахунок збитків проведено за Методикою розрахунків розміру відшкодування збитків, зумовлених забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства України, затвердженої наказом Мінприроди України від 04.04.2007 року № 149, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України та становить 4360,32 грн.

21.10.2010 року Державна екологічна інспекція у Львівській області направила на адресу відповідача претензію № 03-4407 від 21.10.2010 р. про відшкодування збитків у сумі 4360,32 грн., заподіяних державі внаслідок порушенням вимог природоохоронного законодавства. Проте, дана претензія залишена без відповіді та належного реагування. У зв’язку з чим, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з ДП «Львівугілля»(ВП Шахта «Великомостівська») 4360,32 грн. збитків.

При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного:

Правовідносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються Конституцією України, міжнародними  угодами України, Цивільним кодексом України, Законом України “Про охорону навколишнього природного середовища”, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.13 Конституції України, ч.ч.1, 2 ст.148 Господарського кодексу України, ч.ч.1,3 ст.324 Цивільного кодексу України, земля та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу є об'єктами права власності Українського народу; кожен громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності Українського народу виключно відповідно до закону.

Ч.3 ст.148 Господарського кодексу України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, земля підлягає державній охороні і регулюванню використання на території України.

Згідно ч.3 ст.19 Господарського кодексу України, держава здійснює контроль і нагляд за господарською діяльністю суб'єктів господарювання у сфері земельних відносин - за використанням і охороною земель.

Відповідно до п. “б” ч.1 ст.96 Земельного кодексу України, землекористувачі зобов'язані дотримуватись вимог законодавства про охорону довкілля. Згідно п. “в”ст.164 Земельного кодексу України, охорона земель включає захист земель від забруднення відходами виробництва.

Відповідно до ст.35 Закону України “Про охорону земель”, власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов'язані дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України, проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість ґрунтів.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 4 ст.68 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”,  порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України цивільну відповідальність; відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні у порушенні вимог природоохоронного законодавства; підприємства зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно ч.1 ст.69 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

Згідно п.п.1.1, 1.2 та 1.3 Методики, Методика визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, розроблена відповідно до Законів України “Про охорону навколишнього природного середовища”, “Про відходи”та інших нормативно-правових актів. Методика встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами і поширюється на всі землі України незалежно від форм їх власності; Методика застосовується під час встановлення розмірів шкоди від забруднення (засмічення) земель будь-якого цільового призначення.

Відповідно до п.1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 вересня 2008 р. N 464, акт перевірки це документ, який фіксує факт проведення планових, позапланових перевірок суб'єктів господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища та його дотримання.

          Згідно з статтями 16, 20 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”, Положення про Державну екологічну інспекцію в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 19.12.2006 року за № 548 Державна екологічна інспекція в областях, містах Києві та Севастополі в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію державної політики у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), екологічної безпеки на відповідній території.

Відповідно до пункту 4 вказаного Положення інспекція відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за додержанням вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, раціональне використання, відтворення та охорону природних ресурсів органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органами виконавчої влади, суб'єктами господарювання, фізичними особами: додержанням правил, нормативів, стандартів у сфері охорони навколишнього природного середовища; додержанням умов виданих дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, викиди та скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище. Інспекція має право, зокрема, обстежувати у встановленому порядку підприємства, установи, організації з метою дотримання ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища, складати акти перевірок.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Загальними підставами для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння збитків є наявність складу правопорушення, а саме: наявність збитків; протиправна поведінка; причинний зв'язок; вина.

Судом встановлено, що Державною екологічною інспекцією в Львівській області при перевірці дотримання вимог природоохоронного законодавства ВП «Шахта «Великомостівська»ДП «Львіввугілля»виявлено забруднення землі на території ВП «Шахта «Великомостівська», в результаті чого державі заподіяно збитки на суму 4360,32 грн.

Факт заподіяння ДП «Львівугілля»(ВП Шахта «Великомостівська») державі збитків підтверджується Актом № 332/180 перевірки дотримання вимог природоохоронного  законодавства від 01.09-16.09.2010 року,  який  підписаний технічним директором ДП «Львіввугілля»Акімовим О.А без зауважень, скріплений  мокрою печаткою підприємства та прийнятий до виконання.

З матеріалів справи вбачається, що розрахунок збитків проведено за Методикою розрахунків розміру відшкодування збитків, зумовлених забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства України, затвердженої наказом Мінприроди України від 04.04.2007 року № 149, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України та становить 4360,32 грн.

Оскільки відповідачем було завдано державі збитки на суму 4 360,32 грн., у зв’язку забруднення землі на території ВП «Шахта «Великомостівська», відтак, підприємство зобов’язане відшкодувати  заподіяну шкоду.

В матеріалах справи відсутні відомості про те, що відповідач відшкодував заподіяні державі збитки  внаслідок забруднення землі на території ВП «Шахта «Великомостівська», тому судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто з відповідача на користь позивача 4 360,32 грн. збитків.

Посилання апелянта на те, що перевірка дотримання вимог природоохоронного  законодавства здійснювалась без участі  представника відповідача, суд оцінює критично.

З Акта № 332/180 перевірки дотримання вимог природоохоронного  законодавства від 01.09-16.09.2010 року вбачається, що Державною екологічною інспекцією у Львівській області була проведена планова перевірка.

Відповідно до п.п 3.1. -3.3. Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10 вересня 2008 р. N 464 Планові та позапланові перевірки здійснюються в робочий час суб'єкта господарювання, встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку встановлено, що планова перевірка здійснюється відповідно до квартального плану діяльності органу Мінприроди і проводиться за наказом органу Мінприроди. Орган Мінприроди не пізніше як за десять днів до початку проведення перевірки надсилає рекомендованим листом чи телефонограмою за рахунок коштів органу Мінприроди, або вручає особисто посадовій особі суб'єкта господарювання під розписку повідомлення про проведення планової перевірки (додаток 2).

Як вже вище зазначалось, Акт № 332/180 від 01.09-16.09.2010 року підписаний технічним директором ДП «Львіввугілля»Акімовим О.А. без зауважень, скріплений  мокрою печаткою підприємства, що спростовує доводи відповідача про те, що перевірка здійснювалась без його участі.

Посилання апелянта на те, що Акт № 332/180 від 01.09-16.09.2010 року не відповідає формі затвердженій Порядком № 464 є безпідставними.

Крім того, колегія суддів зазначає, що з Акта про відбір проб № 96 від 15.09.2010 року вбачається, що проби відбирались в присутності представника ВП Шахта «Великомостівська», який підписав акт без зауважень.

Твердження апелянта про те, що даний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України є необґрунтованими. Адже, позивач у даному випадку пред‘явив позов про відшкодування шкоди, яка заподіяна засміченням землі на території відокремленого підрозділу «Шахта Великомостівська». Порядок відшкодування такої шкоди передбачається нормами Цивільного кодексу України, зокрема статтею 1166. Згідно з рекомендаціями президії Вищого господарського суду України № 04-5/120 від 27.06.2007 року “Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам”(п.19) справи зі спорів про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, в тому числі за позовами спеціально уповноважених державних органів управління в галузі охорони навколишнього природного середовища, мають розглядатися за правилами господарського судочинства. Отже, оскільки спір між сторонами  виник з приводу  заподіяння шкоди (делікту), то такий спір є цивільно-правовим та з урахуванням суб‘єктивного складу сторін спору підлягає розгляду за правилами ГПК України.

Таким чином, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 17.03.2011 року відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд –

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 17.03.2011 року у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу Державного підприємства «Львіввугілля»в особі відокремленого підрозділу «Шахта «Великомостівська»№ 550-9 від 11.04.2011 року без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3.Матеріали справи повернути Господарському суду Львівської області.

Головуючий-суддя                                                                      Скрипчук О.С.

суддя                                                                                          Дубник О.П.

суддя                                                                                          Процик Т.С.

Постанова підписана 11.07. 2011 року