Постанова

від 21.05.2008 по справі 36/354-16/166

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

36/354-16/166

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 21 травня 2008 р.                                                                                    № 36/354-16/166  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді      Кривди Д.С. –(доповідача у справі),

суддів:Жаботиної Г.В.,Уліцького А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуАвтокооперативу по експлуатації відкритої автостоянки “Політ”     

на постанову Київського апеляційного господарського суду від  17.01.2008 року

у справі№ 36/354-16/166 господарського суду міста Києва

за позовомЗаступника прокурора Оболонського району м.Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради      

доАвтокооперативу по експлуатації відкритої автостоянки “Політ”

треті особи1)          Головне управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації2)          Оболонська районна у м.Києві державна адміністрація

проповернення самовільно зайнятої земельної ділянки,

за участю представників сторін від:

позивача:не з'явились

відповідача:Савчук Я.М. –керівник,  Гребенюк В.В. –за довіреністю від 17.01.2008р.

третіх осіб:не з'явились

прокуратури:Рудак О.В. –прокурор відділу ГП України (посвідчення №72 від 14.04.2008р.)

ВСТАНОВИВ:

Справа в господарських судах розглядалась неодноразово.

Рішенням господарського суду міста Києва від 16.10.2007р. (суддя Ярмак О.М.) в позові про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2008р. (судді Моторний О.А. –головуючий, Кошіль В.В., Алданова С.О.) рішення господарського суду міста Києва від 16.10.2007р. скасовано; позов задоволено; зобов'язано Автокооператив по експлуатації відкритої автостоянки “Політ” звільнити земельну ділянку площею 0,3га, розташовану за адресою: м.Київ, вул.Маліновського, 28; стягнуто з відповідача на користь державного бюджету України 127грн. державного мита та 118грн.  витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач в касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційного господарського суду, залишивши в силі рішення місцевого господарського суду, посилаючись на порушення та неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, відповідно до актів перевірки дотримання вимог земельного законодавства Управління з контролю за використанням та охороною земель у м.Києві від 13.06.2006р. №737/39 та Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації від 25.07.2006р. №598/05 було встановлено, що у відповідач використовує земельну ділянку площею 0,3га під автостоянку по вул.Малиновського, 28 у Оболонському районі м.Києва без правовстановлюючих документів, що підтверджували б право власності або право користування вказаною земельною ділянкою.

18.04.2006р. Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у м.Києві направлено відповідачу припис про усунення порушення земельного законодавства –приведення використання земельної ділянки у 30-ти денний термін у відповідність до вимог чинного земельного законодавства України.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно приписів ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права  власності  та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Главою 15 Земельного кодексу України визначено два види користування землею - право постійного користування земельною ділянкою, право оренди земельної ділянки.

Статтею 125 цього Кодексу визначено підстави виникнення права користування земельної ділянки, а саме - одержання її користувачем документа, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою та його державної реєстрації, і виникнення права оренди земельної ділянки, а саме - укладення договору оренди і його державна реєстрація.

Порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам та порядок передачі земельних ділянок в оренду визначені ст.ст. 123, 124 Земельного кодексу України та ст. 16 Закону України "Про оренду землі".

Статтею 126 Земельного кодексу України передбачено, що право   власності  та  право  постійного  користування  на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Як встановлено ст.212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

При цьому згідно ст.1 Закону України “Про державний контроль за використанням та охороною земель” самовільне зайняття земельних ділянок - будь-які дії особи, які свідчать про фактичне використання не наданої їй земельної ділянки чи намір використовувати земельну ділянку до встановлення її меж у натурі (на місцевості), до одержання документа, що посвідчує право на неї, та до його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона зобов'язана довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

З огляду на встановлений судом апеляційної інстанції факт використання відповідачем спірної земельної ділянки без достатніх правових підстав, що відповідачем у встановленому процесуальним законом порядку належним чином не спростовано, висновки суду про задоволення позову щодо зобов'язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку правомірні.

Згідно імперативних вимог ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених фактичних обставин справи лише застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що були встановлені у рішенні суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги зводяться до оцінки доказів та переоцінки обставин справи, що суперечить вимогам статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України. Касатор посилається на вжиття ним необхідних заходів щодо оформлення документів на користування спірною земельною ділянкою та незавершення такого оформлення з вини позивача. Такі доводи колегія не приймає до уваги за відсутності обставин оскарження відповідачем бездіяльності позивача або спонукання його розглянути не сесії подану відповідачем у передбаченому порядку заяву.

За таких обставин, переглянута у справі постанова апеляційного господарського суду відповідає приписам  чинного  законодавства,  а  доводи касаційної скарги  визнаються  непереконливими.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-8, п.1 ч.1 ст. 111-9, ст. 111-11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.01.2008 року у справі  №36/354-16/166 залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Головуючий суддя                                                                      Д.Кривда

           Судді                                                                                         Г.Жаботина

    А.Уліцький