Постанова

від 20.05.2008 по справі 11/6398

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

11/6398

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 20 травня 2008 р.                                                                                    № 11/6398  

Вищий господарський суд  України у складі колегії суддів :

головуючий суддяМуравйов О.В.

суддіПолянський А.Г.

Фролова Г.М.

розглянувши

касаційну скаргу  Теофіпольської районної організації Народної партії

на  постанову від 24.01.2008 р. Житомирського апеляційного господарського суду

у справі№ 11/6398 Господарського суду Хмельницької області

за позовомТеофіпольської районної ради

доТеофіпольської районної організації Народної партії

простягнення 5 113,08 грн. заборгованості по орендній платі, розірвання договору оренди та звільнення займаного приміщення

За участю представників сторін:

позивача –не з'явились,

відповідача –не з'явились

В С Т А Н О В И В:

       Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 05.10.2007 р. (суддя - Радченя Д.І.) позов задоволено частково. Виселено Теофіпольську районну організацію Народної партії з нежитлового приміщення загальною площею 16 кв.м., яке розташовано в смт. Теофіполь, Хмельницької області. вул. Леніна, 27 та передано дане приміщення Теофіпольській районній Раді. Стягнуто з Теофіпольської районної організації Народної партії на користь Теофіпольської районної ради 85 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 24.01.2008 р. (судді – Горшкової Н.Ф., Майора Г.І., Філіпової Т.Л. ) рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.10.2007 р. змінено, викладено перший та другий абзаци резолютивної частини рішення в такій редакції: "Позов Теофіпольської районної ради про стягнення 5 113,08 грн. заборгованості по орендній платі, розірвання договору оренди від 01.04.2005 року № 6 та звільнення займаного приміщення задовольнити частково.

Теофіпольській районній організації Народної партії звільнити житлове приміщення загальною площею 16 кв.м, яке розташоване в смт. Теофіполь, Хмельницької області. вул. Леніна, 27 та передати дане приміщення Теофіпольській районній Раді. В решті рішення залишити без змін".

Не погоджуючись з рішенням та  постановою апеляційної інстанції, Теофіпольська районна організація Народної партії звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

Сторони не скористались наданим процесуальним правом участі у суді касаційної інстанції.

       Відзиву на від позивача на касаційну скаргу не надходило.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.    

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами був укладений договір № 6 від 01.04.2005 р. оренди нежитлового приміщення розташованого в смт. Теофіполь, Хмельницької області, вул. Леніна, 27, строком на 15 років.

          Відповідно до умов договору, орендна плата визначена на підставі Методики і порядку використання орендної плати за користування майном територіальної громади Теофіпольського району, затвердженої рішенням сесії Теофіпольської районної ради від 27.12.2001 р.

Рішенням п'ятої сесії Теофіпольської районної ради Хмельницької області від 22.09.2006 р. № 9/5-2006 "Про внесення змін до орендних ставок за користування нерухомим майном комунальної власності територіальних громад Теофіпольського району" було змінено ставки орендної плати і встановлено їх у розмірі 80% до вартості майна з 10.11.2006 р., що становила для відповідача 430,40 грн. на місяць. У зв'язку з несплатою відповідачем зміненої орендної плати позивач звернувся до суду з даним позовом.

Попередніми судовими інстанціями було встановлено, що вказаний договір не був нотаріально посвідчений.

Згідно ст. 793 ЦК України, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Як обґрунтовано було зазначено попередніми судовими інстанціями, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним (ст. 220 ЦК України).

Відповідно до ст. 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Стаття 215 ЦК України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Оскільки даний правочин є недійсним в силу закону, попередні суди дійшли правомірного висновку про те, що вимоги заявлені позивачем про стягнення орендної плати, розірвання договору  на підставі договору оренди № 6 від 01.04.2005 р. не можуть бути задоволені.

Слід зазначити, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (ст. 216 ЦК України).

Враховуючи, що у відповідача не має законних підстав для зайняття спірного приміщення, місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позов в частині звільнення відповідачем орендованого приміщення, а суд апеляційної інстанції в свою чергу правомірно змінив рішення Господарського суду Хмельницької області від 05.10.2007 р. в цій частині.

Крім того, апеляційним господарським судом було вказано, про безпідставність посилання відповідача на рішення господарського суду Хмельницької області у справі № 19/8796, яким визнано дійсним договір оренди № 6 від 01.04.2005 р., оскільки на момент розгляду справи № 11/6398 в апеляційному порядку, вказане рішення не набрало законної сили. А також,  правомірно зазначено про можливість відповідача ставити питання про перегляд рішення місцевого господарського суду від 05.10.2007р. у справі № 11/6398 за нововиявленими обставинами, в разі набрання чинності рішення господарського суду Хмельницької області у справі № 19/8796.

 Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності.

Суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повторно розглядаючи справу, повно з'ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з цим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, п. 1 ст. 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Теофіпольської районної організації Народної партії залишити  без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного господарського суду від 24.01.2008 року у справі № 11/6398 Господарського суду Хмельницької області залишити без змін.

Головуючий    суддя                                                                   Муравйов О.В.                                                          

Судді                                                                                             Полянський А.Г.

                                                                                                      Фролова Г.М.