Постанова

від 22.05.2008 по справі 40/248пд

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

40/248пд

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 22 травня 2008 р.                                                                                    № 40/248пд  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді:суддів:Добролюбової Т.В.,Гоголь Т.Г.,Швеця В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу  

Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області

на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 04 лютого 2008 року

у справігосподарського суду№ 40/248 пдДонецької області

за позовом

Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області

до 1) Відкритого акціонерного товариства"Макіївський металургійний комбінат";2) Закритого акціонерного товариства "Енергобуд"

за участю третіх осіб

про1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Донецькій області2) Спеціалізованого державного підприємства"Укрспецюст"3) Фонду державного майна України

визнання договору недійсним

за участю представників сторін від:

позивача: не з'явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги;

відповідача 1): Бойко М.І. (дов. від 31.12.07);

відповідача 2): не з'явилися, належним чином повідомлені про час та місце розгляду касаційної скарги;

третьої особи 1): не з'явилися, належним чином повідомлені про час та  місце розгляду касаційної скарги;

третьої особи 2): Погасій О.С. (дов. від 16.01.08);

третьої особи 3): Семенюк Н.М. (дов. від 14.02.08),

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2007 року Контрольно-ревізійне управління в Донецькій області звернулося до Господарського суду Донецької області (далі - позивач) з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Макіївський металургійний комбінат" (далі - відповідач 1), Закритого акціонерного товариства "Енергобуд" (далі - відповідач 2) про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 116903 від 20.11.03 та стягнення в дохід держави грошових коштів у сумі 2 509 200,00 грн.

Заявою від 22.11.07 КРУ в Донецькій області просило визнати недійсним договір купівлі-продажу № 116903 від 20.11.03, стягнути з ВАТ "Макіївський металургійний комбінат" в дохід держави грошові кошти у сумі 2 509 200,00 грн. та зобов'язати ЗАТ "Енергобуд" повернути в дохід держави незавершене будівництво комплексу будівель та споруд з обладнанням та іншим майном Старомихайлівського цеглового заводу, розташованого за адресою: вул. Артема, 27 с. Старомихайлівка Мар'їнського району Донецької області.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 03 грудня 2007 року (суддя Підченко Ю.О.) позовні вимоги задоволено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 04 лютого 2008 року (колегією суддів у складі: Величко Н.Л. - головуючий, Алеєвої І.В., М'ясищева А.М.) апеляційну скаргу ЗАТ "Енергобуд" задоволено, рішення Господарського суду Донецької області від 03.12.07 скасовано, провадження у справі припинено на підставі п. 1 статті 80 ГПК України.

Не погоджуючись з прийнятою апеляційним судом постановою, КРУ в Донецькій області звернулося до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04.02.08 скасувати, а рішення Господарського суду Донецької області від 03.12.07 залишити без змін. Касаційна скарга вмотивована доводами щодо порушення апеляційним судом приписів статей 203, 207 ЦК та п. 4 Прикінцевих та перехідних положень, вказуючи на те, що спірні правовідносини виникли на підставі оскаржуваного договору купівлі-продажу від 20.11.03 до набрання чинності ЦК України, проте їх дія продовжувалася й під час проведення ревізії та на час звернення з позовом до суду.

У відзиві до касаційної скарги ВАТ "Макіївський металургійний комбінат"  вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваної постанови апеляційного суду, а тому просить залишити її без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представників сторін,  перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

          Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, Контрольно-ревізійним відділом в м. Макіївка було проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності ВАТ "Макіївський металургійний комбінат" за період з 01.01.98 по 01.08.06, за результатами якої складено акт ревізії № 220-03-003 від 28.12.06 (т.1, а.с.10-37).  Актом ревізії встановлено, що протягом 2003 року без наявного плану санації, затвердженого                         господарським судом, схваленого комітетом кредиторів та погодженого Фондом Державного майна України, першим відповідачем в особі керуючого санацією Бринька А.В., було реалізовано нерухоме майно та інші основні засоби залишковою вартістю 1 028 067,52 грн. та об'єкт незавершеного будівництва Старомихайлівський цегловий завод балансовою вартістю 23 048, 00 тис. грн., що є власністю ВАТ  “Макіївський металургійний комбінат” (т.1,а.с.24-27).  На виконання  договору доручення № 050043-1/992/03 від 29.08.03 спеціалізованим державним підприємством „Укрспецюст” були проведені відкриті торги (аукціон), за результатами яких між першим відповідачем та другим відповідачем було укладено договір купівлі-продажу № 1169/03 від 21.11.03, згідно з умовами якого, ВАТ "Макіївський металургійний комбінат" відчужено незавершене будівництво комплексу будівель та споруд з обладнанням та іншим майном Старомихайлівського цеглового заводу, розташованого за адресою: вул. Артема, буд. 27, с. Старомихайлівка Донецької області, вартістю 2 509 200,00 грн.    

Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та припиняючи провадження у даній справі на підставі п. 1 статті 80 ГПК України, апеляційний  суд виходив з того, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції.            

            Предметом позову у даній справі є звернення Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області до господарюючих суб'єктів (відповідачів) про визнання недійсним господарського зобов'язання - договору купівлі-продажу               № 1169/03 від 20.11.03 та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами на підставі укладеного договору.

           Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за  використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та  інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти  з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне   майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Відповідно до статті 10 вищезазначеного Закону, органи державної контрольно-ревізійної служби мають право:

         -  пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів (п. 7 ст. 10);

         - у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані  підконтрольними установами, за незаконними угодами, без встановлених    законом підстав та з порушенням чинного законодавства (п. 8 ст.10);

        -  накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, на  керівників та інших службових осіб підконтрольних установ, адміністративні  стягнення  (п. 9 ст. 10);

        - звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів (п.10 ст.10).

За визначенням понять, що даються у статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Аналіз суб'єктного складу та характер правовідносин свідчить про те, що дана справа є справою адміністративної юрисдикції.

Виходячи з положень пункту 1 статті 3, пункту 4 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, справа за позовом суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом є справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою).

Відповідно до положень п. 1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

          Враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками апеляційного суду, згідно з якими,  спір у даній справі виник у зв'язку з адміністративними, а не господарськими відносинами, а тому на правовідносини сторін у справі поширюється дія Кодексу адміністративного судочинства України, за  правилами якого й слід вирішувати даний спір. З огляду на це, Вищий господарський суд України знаходить обґрунтованим висновок апеляційного суду  про необхідність припинення провадження у даній справі на підставі п.1 частини 1 статті  80 ГПК України, а тому не вбачає підстав для зміни чи скасування законної та обґрунтованої постанови Донецького апеляційного господарського суду.

На підставі викладеного, керуючись статтями, 1115, 1117, 1119, 11110  Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

                                            ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Контрольно-ревізійного управління в Донецькій області залишити без задоволення, а постанову Донецького апеляційного господарського суду від 04 лютого 2008 року у справі № 40/248 пд Господарського суду Донецької області - без змін.

Головуючий суддя                                                                      Добролюбова Т.В.                                

Судді                                                                                           Гоголь Т.Г.

Швець В.О.