Постанова

від 27.05.2008 по справі 44/313-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

44/313-07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 27 травня 2008 р.                                                                                    № 44/313-07  

Вищий господарський  суд  України у складі колегії суддів :

головуючого суддіОвечкіна В.Е.,

суддівЧернова Є.В.,

Цвігун В.Л.,

розглянув касаційну скаргу

ТзОВ "ЮВ-Торг"

на постанову від 13.02.08 Харківського апеляційного господарського суду

у справі№44/313-07 господарського суду Харківської області

за позовомТзОВ "ЮВ-Торг"

до1.Відділу державної виконавчої служби Головного управління 2.СГ ТОВ "Каплунівське"3.ТОВ "НВФ "Сінтал-Д"

провизнання права власності

за участю представників сторін:

позивача:  Поляков О.М., довір. №29 від 08.01.07

відповідачів: не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Харківської області від 22.10.07 ( суддя Хотинець П.В.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.08 (колегія суддів у складі: Карбань І.С., Бабакової Л.М., Істоміної О.А.) у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, позивач звернулася з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, як постановлених з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема позивач посилається на те, що судами не застосувано Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", тобто не було застосовано спеціальне законодавство, що регулює данні правовідносини, зокрема, ст. 26 цього закону, якою передбачені  позасудові способи звернення стягнення  на предмет забезпечуваного обтяження. Скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції  дав неправильну оцінку Акту приймання –передачі майна від 06.06.07. Скаржник вважає, що після підписання цього Акту  ТОВ "Юг-Торг" набуло права власності на предмет обтяження –урожай озимих зернових 2007 року  на площі 130 га  СТЗО "Каплунівське" відповідно до ст. 29 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень".

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга  не підлягає  задоволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

 Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

29.03.07 між СТзОВ "Каплунівське" (заставодавець) та ТзОВ "ЮВ-Торг" (заставодержатель) було укладено договір застави №7 майбутнього врожаю, відповідно до якого в якості забезпечення виконання зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу № 25 від 13.09.2006р. та договором купівлі-продажу № 26/10-06 від 26.10.2006р., СТОВ "Каплунівське" передає в заставу ТОВ "ЮВ-Торг" рухоме майно - майбутній урожай озимих зернових урожаю 2007 року на площі 130 га, що знаходиться на полях, вказаних під номерами III - IV другої польової сівозміни на карті-схемі розміщення посівів озимих зернових урожаю 2007 року СТОВ "Каплунівське".

Відповідно до п.5.1 цього договору заставодержатель набуває права звернути стягнення та реалізувати майно у випадку, якщо у момент настання строку виконання зобов'язань за договором, вказаними в п.1.1 цього договору, вони не будуть виконані  повністю.

Згідно з п. 5.2 вказаного договору звернення стягнення на майно відбувається позасудовим способом, при цьому заставодержатель визначає один із способів звернення стягнення на майно: шляхом укладення договорів купівлі-продажу майна з третіми особами на користь заставодержателя; шляхом прийняття майна у власність заставодержателем.

Згідно п. 1.4 договору застави майно належить заставодавцю - СТОВ "Каплунівське"  на праві власності.

Відповідно до ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 591 ЦК України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

Відповідно до п. 5.1 договору застави № 7 від 29.03.2007р. заставодержатель набуває права звернути стягнення та реалізувати майно у випадку, якщо у момент настання строку виконання зобов'язань за договорами, вказаними в п. 1.1 цього договору, вони не будуть виконані повністю.

Передніми судовими інстанціями встановлено, що  позивачем не доведено свої позовні вимоги, а саме, позивач надав суду листи № 01/06/07-1 від 01.06.2007р. на адресу СГ ТОВ "Каплунівське" про невиконання ним зобов'язань по договору з проханням передати майно, яке є предметом застави та № 278 від 05.06.2007р. СГ ТОВ "Каплунівське" про згоду передати ТОВ "ЮВ-Торг" майбутній урожай згідно договору. Однак, як встановлено судами, відсутні докази відправки позивачем листа 01/06/07-1 від 01.06.2007р. та отримання - відсутні вхідний номер та штамп СГ ТОВ "Каплунівське". В листі № 278 від 05.06.2007р. не вказаний отримувач цього листа, а також відсутні докази його відправки.

Відповідно до п. 1.3 договору майно передається в заставу з залишенням майна у заставодавця.

Акт прийому-передачі від 6 червня 2007 року також не є підтвердженням права власності позивача на майно, так як згідно ч. 2 ст. 585 ЦК України з моменту передання заставодавцем предмета застави заставодержателю виникає право на заставу, а не право власності на майно.

Як встановив суд апеляційної інстанції, позивач не надав суду документи, які б підтверджували право власності на майно. Згідно договору застави, заставою забезпечено виконання зобов'язань по договорам купівлі-продажу № 25 від 13.09.2006р. та № 26/10-06 від 26.10.2006р. Однак, позивачем вказані договори суду не надано.

Згідно п. 1.1 договору застави №7 від 29.03.2007р. заставодавець зобов'язаний повернути заставодержателю до 01.06.2007р. передплату в загальній сумі 61361,15 грн. Докази підтвердження заборгованості, а саме платіжні документи на перерахування передплати СГ ТОВ "Каплунівське" також суду не надано.

          На підставі викладеного не заслуговують посилання скаржника на незастосування судами норм закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень". Цей Закон визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

          Відповідно до ст. 29 цього закону обтяжувач має право після одержання предмета обтяження у володіння задовольнити свою вимогу за забезпеченим обтяженням зобов'язанням шляхом набуття права власності на предмет забезпечувального обтяження, якщо інше не встановлено законом або договором. При цьому обтяжувач зобов'язаний повідомити боржника та інших обтяжувачів відповідного рухомого майна про свій намір набути право власності на предмет забезпечувального обтяження в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону.

          Факту одержання предмета обтяження у володіння судами попередніх інстанцій встановлено не було.

Доводи скаржника про те, що суд апеляційної  інстанції дав неправильну юридичну оцінку Акту приймання –передачі майна від 06.06.07  колегія суддів до уваги не приймає з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що  06.06.07 згідно акту прийому - передачі СТзОВ "Каплунівське" передає, а ТзОВ "ЮВ-Торг" приймає у власність  посіви озимої пшениці врожаю 2007 року на корені, розташовані на площі 130 га .

Але в заяві генерального директора СТзОВ "Каплунавське" від 11 липня  на ім'я державного виконавця Головного управління юстиції  у Харківської області було вказано, що зазначене майно знаходиться в заставі. Тобто в цій заяві немає відомостей  про те, що зазначене майно передано у власність.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач не міг 11.07.07 назвати заставленим майно, яке нібито було передано у власність позивачу ще 06.06.07р.

Враховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, визначені ст. 1115, 1117 щодо неможливості переоцінки встановлених обставин справи та приймаючи до уваги викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи скаржника є необґрунтованими.

Державним виконавцем  відповідно до статей 5, 50, 52 та 55 Закону України "Про виконавче провадження" описано та накладено арешт на майно боржника, про що складено акт опису й арешту майна  АА № 785050 від 10 липня 2007 року.

Згідно частини 3 статті 52 Закону України "Про виконавче провадження", для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно може бути у разі, коли вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника перед заставодержателем. Тоді розмір предмета застави набагато перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю. В даному випадку розмір предмета застави по акту опису та арешту майна від 10.07.07 визначений в розмірі 1000000 грн., а по договору застави з позивачем 78000 грн., що набагато перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Відповідно до ч.4 ст.52 Закону України "Про виконавче провадження" державним виконавцем 13.07.07 за №7207 було направлене  відповідне повідомлення на адресу заставодержателів, зокрема, позивачу. Якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, кошти йому виплачуються у разі належного підтвердження права на заставлене майно.           Після повного задоволення вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, визначеному цим законом.

          Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що постанова апеляційної інстанції відповідає нормам чинного законодавства і підстав для її скасування не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111, Господарського процесуаль ного кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

          Касаційну скаргу ТзОВ "ЮВ-Торг" залишити без задоволення,  постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.02.08  у справі №44/313-07 господарського суду Харківської області –без змін.

Головуючий                                                                           В. Овечкін

Судді:                                                                                      Є.Чернов          

                                                                                                 В.Цвігун