Постанова

від 22.05.2008 по справі 13/307-07-8652

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

13/307-07-8652

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 22 травня 2008 р.                                                                                    № 13/307-07-8652  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя :            Першиков Є.В.

суддів:                                   Данилова Т.Б.. Ходаківська І.П.

розглянувши  матеріали касаційної скарги          державного підприємства "Одеська залізниця"

на постановуОдеського апеляційного господарського суду від 04.03.2008р.

у справігосподарського суду№13/307-07-8652Одеської області

за позовомдержавного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт"

додержавного підприємства "Одеська залізниця"

проза участю представників сторін                                                 позивача -                                    

відповідача -стягнення 10 059,84грн.

пр. Вардзєлова О.В. – дов. від 25.12.07р.

пр. Кірічек С.В. –дов. №354 від 20.02.08р.

Розпорядженням №02-12.2/166 від 21.05.2008р. у зв'язку із поверненням з відрядження судді Першикова Є.В. та виходом з відпустки судді Ходаківської І.П. змінено склад колегії суддів у справі №13/307-07-8652, справа розглядається колегію суддів в постійному складі: головуючий суддя –Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2007 року державне підприємство "Ізмаїльський морський торговельний порт" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до державного підприємства "Одеська залізниця" про стягнення з відповідача на користь позивача вартості нестачі вантажу у сумі 10 059,84грн.

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.01.2008р. (суддя Панченко О.Л.) у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі, посилаючись на те, що державним підприємством "Ізмаїльський морський торговельний порт" пропущений строк позовної давності, встановлений п.136 Статуту залізниць України.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, державне підприємство "Ізмаїльський морський торговельний порт" звернулось з апеляційною скаргою до Одеського апеляційного господарського суду, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 04.03.2008р. (судді Журавльов О.О., Поліщук Л.В., Михайлов М.В.) рішення господарського суду Одеської області скасовано, прийняте нове рішення, яким позовні вимоги  задоволені у повному обсязі, посилаючись на те, що позовні вимоги державного підприємства "Ізмаїльський морський торговельний порт" є обґрунтованими та правомірними, а рішення суду першої інстанції не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, державне підприємство "Одеська залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилається на порушення норм матеріального та процесуального права та просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в постанові і доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, що 17.12.2006р. зі станції Ясинувата Донецької залізниці ЗАТ "Макіївський металургійний завод" у вагоні №56218548 відправлено ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" (станція призначення Ізмаїл –експорт Одеської залізниці) прокат чорних металів в кількості 63 600кг, що підтверджується наявною у матеріалах справи залізничною накладною №49011947.

19.12.2006р. під час перевезення вантажу на Нижньодніпровському вузлі залізниці складений  акт загальної форми №4985/Г, згідно з яким, при прибутті вантажу виявлено, що по документам значиться навантаження "навалом", а фактично вантаж завантажений у 2 штабелі декілька ярусів. На верхньому ярусі прораховується 10 зв'язок, що мають по 4-5 дротових  ув'язки.  На західному штабелі на одній зв'язці, яка лежить впродовж правого повздовжнього борту всі ув'язки обірвані. На східному штабелі від правого повздовжнього борту на третій зв'язці обірвані всі ув'язки. Вагон відчеплений на знеструмлену колію для додаткового огляду.

За результатами огляду вагону на знеструмленій колії залізницею складений акт загальної форми №360/П від 20.12.2006р., згідно з яким, залізницею також виявлено, що вантаж завантажений у 2 штабелі, декілька ярусів, прораховуються 22 пачки, марковані зеленою фарбою. З заходу на 4-й пачці від правого борту обірвані всі ув'язки, маркування переривається на 30-35 см. Зі сходу на 1-й пачці праворуч борту обірвані всі ув'язки, маркування переривається на 30-35 см. Доступ до вантажу усунений. Вагон під охороною прямує на станцію призначення.

При видачі вантажу на станції призначення Ізмаїл - експорт Одеської залізниці 25.12.2006р. складений комерційний акт БО№706287/368, згідно з яким, окрім обставин, які засвідчені в актах загальної форми, при комісійному перевантаженні вагону виявлено недостачу вантажу в кількості 3 850кг.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 08.06.2007р. ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" звернулося до залізниці з претензію за вих. №550 про відшкодування вартості недостачі вантажу в сумі 10 965,56грн. При цьому претензію до залізниці від імені ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт"  заявлено ТОВ "ІНТЕРІОР".

10.07.2007р. за №175/4 залізницею надана відповідь на претензію ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт", зокрема повідомлення №90, згідно з яким, претензія ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" розглянута залізницею по суті і визнана обґрунтованою в сумі 10 059,84грн. із розрахунку недостачі вантажу в розмірі 3 850кг із врахуванням 0,5% норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.

19.10.2007р. ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" надіслало залізниці лист за вих.№890 з вимогою перерахувати на п/рахунок грошові кошти в розмірі 10 059,84грн., що становлять вартість недостачі вантажу і визнані залізницею, а 16.11.2007р. ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з Одеської залізниці вартості недостачі вантажу в сумі 10 059,84грн.

При цьому позов від імені ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" поданий до суду ТОВ "ІНТЕРІОР" на підставі довіреності від 22.05.2007р., згідно з якою, ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" уповноважує ТОВ "ІНТЕРІОР" звернутися від імені ДП "Ізмаїльський морський торговельний порт" до Одеської залізниці з претензією та /або з позовом щодо недостачі вантажу прокату чорних металів, що слідував зі станції Ясинувата Донецької залізниці до станції Ізмаїл Одеської залізниці у напіввагоні №56218548  в супроводі накладної №49011947.

Посилання залізниці на пропуск позивачем  строку позовної давності обґрунтовано не прийнято до уваги судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.264 Цивільного кодексу України перебіг строку позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про  визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново, а час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Вимогами п.110 Статуту залізниць України  передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу.

Відповідно до п.113 Статуту залізниць України передбачено, що  залізниця звільняється від відповідальності за недостачу прийнятого до перевезення вантажу, якщо така недостача виникла з незалежних від залізниці причин. Аналогічні положення  щодо звільнення залізниці від відповідальності містяться і у ч.1 ст.924 ЦК України та  ч.1 ст.314 ГК України.  

При цьому в силу вимог пп."а" п.111 Статуту залізниць України однією із підстав звільнення залізниці від відповідальності є прибуття вантажу у непошкодженому відкритому рухому складі, завантаженому засобами відправника, якщо не має ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення.

Між тим, з огляду на вищевстановлені обставини справи щодо наявності ознак втрати вантажу при його перевезенні, апеляційний господарський суд правомірно дійшов висновку, що відповідальність за недостачу вантажу слід покласти на залізницю.

Відповідно до пп."а" п.114 Статуту залізниць України за недостачу вантажу, залізниця відшкодовує збитки у розмірі дійсної вартості недостачі маси вантажу.

При цьому, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення (пп.2 п.114 Статуту залізниць України.).

В силу вимог п.27 Правил перевезення вантажів, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 0,5 % маси всіх інших вантажів.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно з наявними у матеріалах справи Специфікацією №53 від 07.12.2006р., що є додатком №53 до договору поставки №730/06 від 30.03.2006р. та видатковою накладною відправника №11177 від 18.12.2006р., вартість 1 тони прокату чорних металів становить 2 373,50грн. (без ПДВ). Недостача вантажу згідно з комерційним актом становить 3 850кг, а із врахуванням норми недостачі маси вантажу 0,5%, недостача становить 3 532кг.

Таким чином, судом апеляційної інстанції правильно визначено, що розмір вартості недостачі вантажу, який підлягає до стягнення з відповідача становить                 10 059,84грн. (3 850кг –0,5% =3 532кг х 2 373,50грн. = 8383,20грн. + 20% ПДВ = 10 059,84грн.).

Наявне у матеріалах справи повідомлення №90 від 10.07.2007р. свідчить, що претензія позивача на суму 10 059,84грн. визнана відповідачем, але грошові кошти не сплачені.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги державного підприємства "Одеська залізниця", оскільки судом апеляційної інстанції повно досліджені всі обставини даної справи, їм надана належна правова оцінка та прийнято обґрунтоване та правомірне судове рішення.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу державного підприємства "Одеська залізниця" залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 04.03.2008р. у справі №13/307-07-8652 залишити без змін.

Головуючий                                                             Є. Першиков

Судді                                                                                  Т. Данилова

                                                                                              І. Ходаківська