Постанова

від 20.05.2008 по справі 13/2997

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

13/2997

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 20 травня 2008 р.                                                                                    № 13/2997  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Муравйова О.В. –головуючогоПолянського А.Г.Фролової Г.М.

за участю представників:

позивачаКачанов М.М. –дов. від 28.12.2007 року

відповідачаМолчанов Р.Ю. –дов. від 01.04.2008 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез"

на постановуКиївського міжобласного апеляційного господарського суду

від12.10.2007 року

у справі№ 13/2997 господарського суду Черкаської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез"

доСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славія"

простягнення 175 506, 61 грн. заборгованості, санкцій та інфляційних

ВСТАНОВИВ:

У червні 2007 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" звернулося до господарського суду Черкаської області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славія" про стягнення з відповідача на користь позивача 175 506, 61 грн., а саме: 76 951,  38 грн. основного боргу, 8 224, 90 грн. пені, 85 419, 41 грн. штрафу, 1 451, 44 грн. 3% річних, 3 459, 48 грн. втрат від інфляції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач повністю виконав взяті на себе згідно з умовами договору поставки від 28.03.2006 року № 187/75/К зобов'язання –поставив відповідачу сільськогосподарську продукцію на загальну суму 284 731, 38 грн. Однак, відповідач на порушення умов договору та статті 193 Господарського кодексу України не здійснив повний розрахунок з позивачем. Крім того, позивач просить стягнути суму боргу з урахуванням штрафних санкцій, передбачених договором та статтею 625 Цивільного кодексу України.

Рішенням господарського суду Черкаської області від 11.07.2007 року (суддя: Скиба Г.М.) по справі № 13/2997 господарського суду Черкаської області позов задоволено частково. Стягнуто з  Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" 76 951,  38 грн. основного боргу, 8 224, 90 грн. пені, 8 541, 90 грн. штрафу, 1 451, 44 грн. 3% річних, 3 459, 48 грн. втрат від інфляції, 986, 29 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті вимог відмовлено за необґрунтованостю.

Мотивуючи судове рішення господарський суд з посиланням на Цивільний кодекс України зазначає про те, що сторони досягли згоди по всіх істотних умовах договору, спору щодо кількості та якості отриманого товару немає і саме невиконання відповідачем умов договору стало причиною звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.10.2007 року (судді: Мазур Л.М. –головуючий, Поліщук В.Ю., Агрикова О.В.) рішення господарського суду Черкаської області від 11.07.2007 року по справі № 13/2997 змінено –резолютивну частину рішення викладено в наступній редакції. Позов задовольнити частково. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" 76 951,  38 грн. основного боргу, 7 185, 53 грн. пені, 8 541, 90 грн. штрафу, 1 451, 44 грн. 3% річних, 3 459, 48 грн. втрат від інфляції, 975, 82 грн. державного мита та 118, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення  1 039, 37 грн. пені та 76 877, 51 грн. штрафу відмовити. Стягнути з  Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славія" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" 389, 58 грн. державного мита за подання апеляційної скарги."

Мотивуючи постанову, апеляційний господарський суд, зокрема, зазначає про те що, розрахунок пені має бути переглянутий, а її сума підлягає уточненню в зв'язку з помилками, допущеними при його проведені.

Не погоджуючиcь з постановою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.10.2007 року по справі № 13/2997 господарського суду Черкаської області, в якій просить постанову у справі та рішення господарського суду Черкаської області від 11.07.2007 року змінити, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 219, 231, 232 Господарського кодексу України, статей 49, 83 Господарського процесуального кодексу України. Зокрема, заявник зазначає про те, що у суду були всі підстави для стягнення з відповідача пені у розмірі, нарахованому позивачем.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить постанову у справі залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх  у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга  підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України Вищий  господарський суд України переглядає за касаційною скаргою (поданням) рішення місцевого господарського суду та постанови апеляційного господарського суду.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами, 28.03.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Корпорація “Агросинтез” та Сільськогосподарським  Товариством з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Славія” було укладено договір поставки № 187/75/К, згідно якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця  товар, відомості про який містяться в Додатку № 1 до даного договору, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його.

Судами також встановлено, що позивач свої зобов'язання за вказаним договором виконав належним чином та, згідно умов  цього договору, передав відповідачу товар на загальну суму 284731 грн. 38 коп., що підтверджується видатковою накладною №187/75 від 24.05.2006 року та довіреністю серії ЯЛЛ № 934693 від 24.05.2006 року.

Відповідач зобов'язання, передбачені підпунктом 3.2.1. пункту 3.2. розділу 3 договору щодо повної оплати товару у порядку та у строки, зазначені у розділі 4 договору не виконав, заборгованість відповідача перед позивачем станом на день розгляду спору складає 76951 грн. 38 коп.

За таких обставин господарські суди дійшли висновку, що сума основного боргу, яка  підлягає до стягнення на користь позивача, становить 76951 грн. 38 коп.

Крім того, підпунктом 5.3.1. пункту 5.3. розділу 5 договору передбачено, що за порушення строку платежу та передачі векселю (пункт 4.2 договору) покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі 0,25%, але не більше розміру, визначеного законодавством, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, а також додатково штраф у розмірі 30% вартості договору за кожен факт порушення строку платежу.

Загальна сума пені, що підлягає стягненню з відповідача, за розрахунком суду апеляційної інстанції складає 7185 грн. 53 коп.

Також згідно підпункту 5.3.1 договору відповідач за порушення строків платежів за договором зобов'язаний додатково сплатити штраф у розмірі 30% вартості договору за кожен факт порушення строку платежу. Сума штрафу, за розрахунками позивача склала 85419,41 грн., однак, з урахування положень пункту 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарськими судами зменшено розмір штрафу та стягнуто з відповідача 8541,90 грн.

Крім того, з відповідача стягнуто 1451,44 грн. –3% річних та 3459,48 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму

Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 "Про судове рішення" зі

змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши

всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши

обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права,

що піддягають застосуванню до даних правовідносин. Мотивувальна

частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають

значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого  індексу інфляції за весь час прострочення,  а також три проценти річних  від  простроченої  суми,  якщо  інший  розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, господарські суди дійшли вірного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 76951 грн. 38 коп. основного боргу, 1451,44 грн. –3% річних та 3459,48 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.  

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Однак, судами не звернуто уваги на те, за порушення яких зобов'язань договором передбачені пеня та штрафна санкція та, відповідно, правомірність стягнення з відповідача пені і штрафної санкції.

Крім того, відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних  санкцій  за  прострочення  виконання зобов'язання,  якщо  інше  не  встановлено  законом або договором, припиняється через шість місяців від дня,  коли зобов'язання  мало бути виконано.

Проте згідно пункту 5.4 договору від 28.03.2006 року нарахування неустойок (штрафних санкцій, пені) за прострочення виконання зобов'язань за даним договором, здійснюється до моменту виконання зобов'язань належним чином.

Однак, судом апеляційної інстанції зазначені положення договору залишені поза увагою.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати   складаються   з  державного  мита,  сум,  що підлягають сплаті за проведення  судової  експертизи,  призначеної господарським судом,  витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката,  витрат  на  інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Статтею 49 цього Кодексу передбачений порядок розподілу господарських витрат.

Оскільки, відповідно до частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція не наділена повноваженнями щодо вирішення питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирання нових доказів або додаткової перевірки доказів, а також враховуючи, що господарськими судами  порушено вимоги статті 43 Господарського процесуального кодексу України  щодо оцінки доказів на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку про те, що постанова Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.10.2007 року у справі № 13/2997 господарського суду Черкаської області підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог в частині стягнення 7185,53 грн. пені, 8541,90 грн. штрафу, 157,2 грн. державного мита, 10,56 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та в частині відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1039,37 грн. пені та 76877 грн. 51 коп. штрафу та рішення господарського суду Черкаської області від 11.07.2007 року у справі №13/2997 підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог в частині стягнення 8224,90 грн. пені, 8541,90 грн. штрафу, 167,67 грн. державного мита, 62,96 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та в частині відмови у стягненні штрафу у розмірі 76877,51 грн. Справа в цій частині підлягає передачі на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

Керуючись статтями 1115, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України,  Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" задовольнити частково.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.10.2007 року у справі № 13/2997 господарського суду Черкаської області в частині задоволення позовних вимог в частині стягнення 7185,53 грн. пені, 8541,90 грн. штрафу, 157,2 грн. державного мита, 10,56 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та в частині відмови в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1039,37 грн. пені та 76877 грн. 51 коп. штрафу та рішення господарського суду Черкаської області від 11.07.2007 року у справі №13/2997 в частині задоволення позовних вимог в частині стягнення 8224,90 грн. пені, 8541,90 грн. штрафу, 167,67 грн. державного мита, 62,96 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та в частині відмови у стягненні штрафу у розмірі 76877,51 грн. скасувати.

Справу в цій частині передати на новий розгляд до господарського суду Черкаської області.

В іншій частині постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 12.10.2007 року та рішення господарського суду Черкаської області від 11.07.2007 року у справі № 13/2997 господарського суду Черкаської області залишити без змін.

Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Славія" (Черкаська обл., смт. Драбів, вул. Суворова, 39, код 32635297) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація "Агросинтез" (м.Запоріжжя, пр. Маяковського, 3, код 30345439, рахунок 26002837301 в АБ "АвтоЗАЗбанк", м. Запоріжжя, МФО 313407) 438,77 грн. державного мита за подання касаційної скарги.

Головуючий                                                                              О. Муравйов

Судді                                                                                          А. Полянський

                                                                                                   Г. Фролова