Постанова

від 13.05.2008 по справі 45/262(05-5-45/15052)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

45/262(05-5-45/15052)

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 13 травня 2008 р.                                                                                    № 45/262(05-5-45/15052)  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПанової І.Ю.,

суддівЗаріцької А.О. (доповідач у справі),Продаєвич Л.В.

розглянувши касаційне подання

заступника Генерального прокурора України

на рішення

та постановугосподарського суду міста Києва від 22 жовтня 2007 рокуКиївського апеляційного господарського суду від 15 січня 2008 року

у справігосподарського суду№ 45/262(05-5-45/15052)міста Києва

за позовомзаступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі:- Кабінету Міністрів України- Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України

до

проакціонерного комерційного агропромислового банку "Україна" в особі регіонального уповноваженого ліквідатора по місту Києву та Київській областістягнення 1 804 197, 25 грн.

за участю представників:

від Генеральної прокуратури України - Попенка О.С.,

від Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України -Мороз О.Л.,

від ліквідатора акціонерного комерційного агропромислового банку "Україна" –Погорелова А.П.,

від Міністерства юстиції України - Гаврищука А.В.,

                                     В С Т А Н О В И В :

 У грудні 2006 року Заступник Генерального прокурора України  в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України (далі - Державна комісія) звернувся до господарського суду м. Києва з позовом до Акціонерного комерційного агропромислового  банку Україна (далі - АКАПБ „Україна”)  про стягнення 1 804 197, 25 грн. суми, сплаченої за майно придбане Кабінетом Міністрів України за договором купівлі –продажу від 1 вересня 2003 року у  АКАБ „Україна” в особі регіонального уповноваженого і не прийняте покупцем внаслідок його непридатності для користування (загальною сумою 1 550 893, 45 грн.), внаслідок його відсутності (загальною сумою 191 762, 80 грн.) та через використання майна продавцем (загальною сумою 61 541 грн.).

 Рішенням господарського суду м. Києва  від 22 жовтня 2007 року /суддя Балац С.В./ позов задоволено частково. Стягнуто з АКАПБ „Україна” на користь Кабінету Міністрів України 191 762 грн. вартості відсутнього майна. В задоволенні решти позовних  вимог відмовлено.     

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15 січня 2008 року /колегія суддів: Сотников С.В. (головуючий), Дикунська С.Я., Дзюбко П.О./ рішення господарського суду м. Києва  від 22 жовтня 2007 року залишено без змін, а апеляційна скарга Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України та апеляційне подання Заступника Генерального прокурора України  - без задоволення.

Позивач з постановою суду апеляційної інстанції не погодився і в касаційній скарзі до Вищого господарського суду України просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 січня 2008 року скасувати повністю, а рішення господарського суду м. Києва від 22 жовтня 2007 року - в частині відмови у позові, як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, при цьому Заступник Генерального прокурора України просить прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю. В частині, якою позов задоволено, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 13 березня 2008 року касаційне подання заступника Генерального прокурора України прийняте до провадження і розгляд справи призначено на 22 квітня 2008 року.

          Ухвалою Вищого господарського суду України від 22 квітня 2008 року розгляд справи відкладено на 13 травня 2008 року .

Розпорядженням заступника Голови  Вищого господарського суду України № 02-12/І/67/ від 21 квітня 2008 року розгляд касаційного подання здійснюється колегією суддів Вищого господарського суду України у складі суддів: Панової І.Ю. –головуючого, Заріцької А.О., Продаєвич Л.В.

         Перевіривши матеріали справи та доводи касаційної скарги, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційне подання підлягає задоволенню частково з наведених підстав.  

Судами встановлено, що 1 вересня 2003 року між АКАПБ „Україна” в особі регіонального уповноваженого ліквідатора Банку „Україна” по місту Києву та Київській області і Кабінетом Міністрів України було укладено договір купівлі-продажу адміністративної будівлі разом з майном та обладнанням загальною вартістю 25 809 123 грн.

          У вказаному договорі (т. 2 а.с. 155) зазначено, що предметом договору є адміністративна будівля разом з майном та обладнанням згідно з додатком № 1, який є невід'ємною частиною договору. Проте судами встановлено, що додаток до договору, з переліком купленого Кабінетом Міністрів майна, не складався. Заявляючи вимоги про стягнення грошової суми за частину купленого, але не прийнятого майна, позивач на конкретне майно не послався.

Зі зведеного акту приймання –передачі майна від 5 лютого 2005 року (т.1 а.с. 91), підписаного комісією продавця, призначеною наказом регіонального уповноваженого ліквідатора банку „Україна”  по м. Києву та Київській області, і комісією Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, призначеною наказом Державної комісії, вбачається, що за актами, перерахованими у зведеному акті і які визнані невід'ємними частинами зведеного акту, прийнято майно придбане за договором купівлі - продажу від 25 вересня 2003 року загальною вартістю 24 004 925, 75 грн.

          Наявне майно загальною вартістю 1 550 893, 45 грн. Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України не прийняте, оскільки знаходиться у непридатному для користування стані (розбите, розукомплектоване), не відповідає роду професійної діяльності та морально застаріле.

          З матеріалів справи вбачається, що у договорі купівлі-продажу від 1 вересня 2003 року відсутній перелік відчужуваного майна, судами встановлено, що такий перелік не складався, додатку № 1 до договору не існує. Вирішуючи спір суди повинні були виходити з цих обставин.

Мотивуючи судові рішення суди вважали опис майна, наведений у звіті про оцінку адміністративної будівлі та іншого майна АКАПБ „Україна”, складений ТОВ "Міжнародний бізнес-центр", додатком № 1 до договору купівлі-продажу, проте, таке твердження судів колегія суддів вважає помилковим з огляду на те, що це звіт про оцінку майна банку станом на червень 2002 року, загальна вартість майна  зазначена у висновку вказаного звіту і ціна  майна за договором є різними, суди попередніх інстанцій  оцінки цим обставинам не давали.

Відповідно до ст. 673 ЦК України  продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.       У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару  продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з   якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при  укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про  конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві  товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

          Судом першої інстанції було встановлено, що при укладенні  договору  купівлі-продажу продавець не був повідомлений Кабінетом Міністрів України про конкретну мету придбання товару. Разом з тим Державна комісія, якій  придбана за даним договором будівля з меблями, обладнанням та іншим майном передана в оперативне управління на умовах оренди розпорядженням від 13 жовтня 2003 року,  без достатніх повноважень не прийняла частини майна через невідповідність роду її професійної діяльності, у зв'язку з чим позивач заявив вимоги про стягнення з відповідача вартості цього майна.

Крім того, правові наслідки  передання товару неналежної якості передбачено ст. 678 ЦК України, зокрема, покупець, якому переданий товар  неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання   товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У  разі  істотного  порушення вимог щодо  якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними  витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; вимагати заміни товару.

З наведеної вище норми матеріального права вбачається, що вимагати сплаченої за товар грошової суми покупець міг у випадку передання йому товару неналежної якості лише відмовившись від договору, проте ці обставини судом не з'ясовувалися.

Задовольняючи позов на суму вартості відсутнього майна суд не з'ясував, яке майно відсутнє, а позивач, заявляючи вимоги в цій частині, також не зазначив переліку конкретного майна та його вартості.

Оскільки висновки судів попередніх інстанцій про відсутність певного майна вартістю 191 762, 80 грн. не ґрунтуються на об'єктивних доказах, вимоги позивача у цій частині не могли вважатися доведеними.

         Оскільки судами при вирішенні даного спору не виконані вимоги ст. 43 ГПК України рішення господарського суду м. Києва від 22 жовтня 2007 року та постанова Київського апеляційного господарського суду від 15 січня 2008 року у справі № 45/262 не можуть бути визнані законними і підлягають скасуванню з передачею справи  на новий  розгляд до суду  першої інстанції.

При цьому колегія суддів вважає необхідним касаційне подання задовольнити частково і скасувати рішення  суду першої інстанції в цілому, оскільки перевірці підлягають обставини справи, що стосуються приймання-передачі майна  внаслідок зобов'язань сторін, що виникли з договору купівлі-продажу майна в повному обсязі.

При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, виконати вимоги закону і прийняти рішення яке б відповідало матеріалам справи та ґрунтувалося на вимогах закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

                                       П О С Т А Н О В И В :

Касаційне подання заступника Генерального прокурора України задовольнити частково.

        Постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 січня 2008 року та рішення господарського суду міста Києва від 22 жовтня          2007 року у справі № 45/262(05-5-45/15052) скасувати.

       Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

   Головуючий                                                                                Панова І.Ю.

   Судді                                                                                               Заріцька А.О.

                                                                                               Продаєвич Л.В.