Рішення

від 27.03.2008 по справі 13/464-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ

УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.03.08

          Справа № 13/464-07.

за позовом товариства з

обмеженою відповідальністю «Газнафтасервіс»

до відповідача     суб'єкта підприємницької

діяльності-фізичної особи ОСОБА_1

про визнання договору

недійсним та стягнення 20000грн.00коп.

СУДДЯ        ЛИХОВИД Б.І.

За участю представників

сторін:

Від позивача:         не з'явився

Від відповідача:    ОСОБА_2, довіреність від 31.07.2007 року

В судовому засіданні

18.10.2007 року було оголошено перерву до 15.11.2007 року.

СУТЬ СПОРУ: позивач

просить суд визнати договір купівлі-продажу №2 від 04.08.2005 року недійсним та

стягнути  з відповідача 20000 грн. 00

коп.

У відзиві на позовну

заяву відповідач проти позовних вимог заперечує в повному обсязі, посилаючись

на те, що 04.08.2005 року було укладено договір № 2 купівлі - продажу,

зобов'язання по якому я виконав в повному обсязі, зобов'язання по якому суб'єктом

підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 виконано в повному обсязі,

а зобов'язання ТОВ «Газнафтосервіс» виконано частково, тобто зазначений договір

не може бути визнаний фіктивним відповідно до ст. 234 ЦК України та відсутні

підстави для повернення позивачу грошових коштів розмірі 20000 грн. 00 коп.

Розглянувши матеріали

справи, заслухавши пояснення повноважного представника відповідача,  дослідивши 

наявні докази для вирішення справи по суті, суд відмовляє позивачу в

задоволенні його вимог, виходячи з наступного:

         04.08.2005 року між позивачем -

товариством з обмеженою відповідальністю «Газнафтасервіс» та відповідачем -

суб'єктом підприємницької діяльності-фізичною 

особою  ОСОБА_1 було укладено

договір № 2 купівлі-продажу, відповідно до умов якого відповідач зобов'язувався

поставити, а позивач - прийняти рукавиці робочі у кількості 50000 пар на

загальну суму 29000 грн. 00коп. та оплатити їх вартість.

При укладенні зазначеного

договору сторонами було погоджено всі його істотні умови, а саме: предмет,

ціна, порядок проведення розрахунків, умови поставки та інші умови, які

необхідні для дійсності правочину.

На виконання укладеного

договору № 2 купівлі-продажу від 04.08.2005 року відповідач передав по акту

приймання-передачі від 04.08.2005 року рукавиці робочі у кількості 50000 пар на

загальну суму 29000 грн. 00 коп. Від імені позивача даний акт

приймання-передачі підписав директор Науменко Г.В. і скріпив свій підпис

печаткою підприємства.

Відповідно до платіжних

доручень від 23.08.2005 року на суму 17000 грн. 00 коп. та від 14.12.2005 року

на суму 3000 грн. 00 коп. (в справі) позивач виконав частково зобов'язання по

договору.

В обґрунтування позовних

вимог позивач посилається на те, що відповідач з самого початку не збирався

виконувати зобов'язання по договору і що 

відповідно до ст. 234 ЦК України правочин, який здійснений без наміру

створення правових наслідків, які обумовлюються цим право чином є

фіктивним. 

18.10.2007 року в судове

засідання представник позивача подав клопотання про проведення судової

експертизи б/н, б/д, в якому просив суд призначити судову експертизу акту

прийому-передачі майна від 04.08.2005 року.

Вимоги ухвал

господарського суду Сумської області від 08.01.2008 року та 22.01.2008 року по

даній справі позивач не виконав.

Відповідно до ст. 33

Господарського процесуального Кодексу України кожна сторона повинна довести ті

обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивачем не доведено,

факт підписання акту приймання-передачі від 04.08.2005 року не директором

Товариства Науменко Г.В. та неотримання товару.

Посилання позивача на те,

що відповідач з самого початку не збирався виконувати зобов'язання по договору

і що даний договір є фіктивним також не підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи вищевикладене,

оскільки позивачем не доведено ті обставини, на які він посилається як на

підставу своїх вимог, його вимоги щодо визнання недійсним

договору № 2

купівлі-продажу від 04.08.2005 року, а також вимоги щодо зобов'язання відповідача

повернути отримані кошти в розмірі 20000 грн. 00 коп. є необґрунтованими та

такими, що задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 49 ГПК України

витрати по держмиту та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу покладаються на позивача.

          На підставі викладеного, керуючись

ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. В позові - відмовити.

Суддя                                                                            

Б.І.ЛИХОВИД

Повний текст рішення

підписано 01.04.2008 року.