Постанова

від 15.01.2008 по справі 33/153-а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.08                                                                                                      

Справа№ 33/153-А

11

год. 40 хв.

79014;

м. Львів, вул. Личаківська, 128 Зал судових засідань № 205

Господарський

суд Львівської області, розглянувши у судовому засіданні справу :

за

позовом:

Управління

пенсійного фонду України в Самбірському районі (м. Самбір)

до

відповідача:

Малого

приватного підприємства „Мотор” (с. Калинів)

про :

стягнення  202 (двісті дві) грн. 15 коп.

Суддя

:                            Цікало А.І. При

секретарі :             Герасименко

В.С.

Представники:

Від

позивача:

Куцик

О.Я. -представник (довіреність № 1059/06-06 від 16.04.2007 р.)

Від

відповідача:

Мудрак

В.А. -директор (довіреність б/н від 26.12.2007 р.)

Представникам

сторін, присутнім у судовому процесі роз'яснено зміст ст.ст. 30, 49, 51,

127  Кодексу адміністративного

судочинства України, а саме їх процесуальні права та обов'язки, зокрема, право

заявляти відводи.

В

засіданні 15.01.2008 р. представники сторін, присутні в судовому засіданні,

звернулись до суду з клопотанням про нездійснення технічної фіксації судового

процесу.

Суть

спору :  До господарського суду Львівської

області Управлінням пенсійного фонду України в Самбірському районі (м. Самбір)

подано позов до Малого приватного підприємства „Мотор” (с. Калинів) про

стягнення  202 (двісті дві) грн. 15 коп.

Ухвалою

суду від 19.12.2007 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду

на 27.12.2007 р. У зв'язку з неявкою представника позивача, 27.12.2007 р.

розгляд справи було відкладено на 15.01.2008 р.

Позивач

вимоги ухвал суду про відкриття провадження у справі від 19.12.2007 р. та про

відкладення розгляду справи від 27.12.2007 р. виконав, явку повноважного

представника в судове засідання забезпечив.

Представник

позивача позов підтримав повністю, просив задоволити позовні вимоги з підстав

наведених у заяві та поясненнях.

Відповідач

вимоги ухвал суду про відкриття провадження у справі від 19.12.2007 р. та про

відкладення розгляду справи від 27.12.2007 р. виконав, відзив на позов

представив, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Представник

відповідача позов заперечив, просив відмовити в задоволенні позовних вимог з

підстав наведених у відзиві та поясненнях.

Відповідно

до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства

України від 06.07.2005 року № 2747-IV, справу розглянуто в порядку, встановленому

цим Кодексом.

Розглянувши

документи і матеріали подані учасниками процесу, заслухавши пояснення присутніх

в судовому засіданні, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються

позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд

встановив наступне:

20.09.2005

р. начальником УПФУ в Самбірському районі, на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону

України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, було прийняте

рішення № 67 про застосування до МПП „Мотор” фінансових санкцій в сумі 272,06

грн., з яких :

-          262,55 грн. -штраф;

-          9,51 грн. пеня.

Відповідачем

було частково сплачено заборгованість в сумі 69,91 грн.

07.06.2007

р. позивач направив МПП „Мотор” вимогу № 52 про сплату решти суми застосованих

санкцій в розмірі 202.15 грн.

Загальна

сума заборгованості до УПФУ станом на день звернення з позовом до суду складає

202,15 грн. 

Відповідач

доказів відсутності чи погашення заборгованості не представив.

Відповідач

в заперечення позовних вимог покликається на норми Закону України „Про порядок

погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними

цільовими фондами”, хоча до вказаних правовідносин застосовуються норми

спеціального закону, а саме Закону України „Про загальнообов'язкове державне

пенсійне страхування”, преамбула якого говорить, що цей Закон, розроблений

відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про

загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і

механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного

страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних

послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків

роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також

регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за

рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій

або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам,

передбаченим цим Законом.

При

ухваленні постанови суд виходив з наступного :

Згідно

ст. 4 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”,

законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України,

складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне

соціальне страхування, цього Закону, закону про недержавне пенсійне

забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення,

відмінні від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та

недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного

забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (далі

- закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та

нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне

забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Якщо

міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною

Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством

України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного

договору.

Виключно

законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення;

умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та

жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат;

джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови,

норми та порядок пенсійного забезпечення; 

організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного

забезпечення.

Відповідно

до п. 1 ст. 14 та п. 1 ст. 15  Закону

України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV від

09.07.2003 р. (із наступними змінами та доповненнями) (надалі -Закон),  МПП “Мотор” є страхувальником, тобто

платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування.

Статтею

17 Закону визначено права та обов'язки страхувальників, а саме: п. 6 ч. 2 ст.

17 Закону вказує, що страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і

сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Строки

сплати страхових внесків визначені ст. 20 Закону, згідно з якою страхувальники

зобов'язані, сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий

звітний період, не пізніше, ніж через 20 календарних днів із дня закінчення

цього періоду; базовим звітним періодом є календарний місяць.

Відповідно

до ч. 2 ст. 106 Закону, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або

не сплачені страхувальниками у строки, визначені ст. 20 цього Закону,

вважаються простроченою заборгованістю із сплатою страхових внесків (недоїмка)

і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно

до ч. 13 ст. 106 Закону, рішення про застосування фінансових санкцій направлено

відповідачу і не оскаржувалось у встановленому Законом порядку.

Станом

на день розгляду справи, відповідач не представив суду доказів сплати

заборгованості по платежах до Пенсійного фонду України, яка є предметом позову.

Згідно

ч. 2 ст. 9 КАС України, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів

України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана

Верховною Радою України.

Згідно

ч. 3 ст. 9 КАС України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті

відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що

передбачені Конституцією та законами України.

Згідно

ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта

Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на

обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту

суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Відповідно

до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на

засадах, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого

самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах

повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно

до ч. 1 ст. 67 Конституції, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в

порядку і розмірах, встановлених законом.

Згідно

ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету

доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету

доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу

для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно

до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких

ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Оскільки

позивач представив достатньо належних доказів щодо виникнення заборгованості,

стягнення якої є предметом позову, а відповідач доказів відсутності

заборгованості або її погашення, у встановленому чинним законодавством України

порядку, не представив, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно

перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені докази, у

відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до

даних правовідносин, згідно роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних

у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення”, суд

прийшов до висновку, що позовна заява Управління пенсійного фонду України в

Самбірському районі (м. Самбір) до Малого приватного підприємства „Мотор” (с.

Калинів) про стягнення  202 (двісті дві)

грн. 15 коп. є обґрунтованою і підлягає до задоволення.

Згідно

ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати

складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

На

підставі наведеного, керуючись п. п. 1, 3 п. 3 розділу VІІ “Прикінцеві та

перехідні положення” КАС України, а також, в зв'язку з тим, що спір виник з

вини відповідача, судові витрати слід покласти на відповідача.

На

підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 14, 15, 17, 20, 106 Закону України

“Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, ст.ст. 2, 4, 6, 7, 9,

10, 11, 17, 48, 69, 70, 71, 86, 87, 89, 94, 107, 120, 122, 123, 124, 127, 128,

130, 135,138, 139, 140, 143, 151, 152, 153, 154, 158, 159, 160, 161, 162, 163,

п.п. 1, 3, 6  розділу VII Прикінцевих та

перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В :                                                                       

1.          Позов Управління пенсійного фонду

України в Самбірському районі (м. Самбір) до Малого приватного підприємства

„Мотор” (с. Калинів) про стягнення  202

(двісті дві) грн. 15 коп. -задоволити повністю.

2.          Стягнути з Малого приватного

підприємства „Мотор” (с. Калинів, Самбірський район, Львівська область, 81464;

код ЄДРПОУ 13824435) на користь Управління пенсійного фонду України в

Самбірському районі (вул. Шевченка, 55, м. Самбір, Львівська область, 84100;

код ЄДРПОУ 22378058)  -202 (двісті дві)

грн. 15 коп.

3.           Стягнути з Малого приватного

підприємства „Мотор” (с. Калинів, Самбірський район, Львівська область, 81464;

код ЄДРПОУ 13824435) в дохід державного бюджету України (р/р 31112095600006

Банк УДК у Львівській області, МФО 825014, отримувач: ВДК Личаківського району

м. Львова, код ЄДРПОУ 22389406, код платежу 22090200, символ звітності банку

092) -3 (три) грн. 40 коп. судового збору.

4.           Виконавчі листи видати відповідно до

ст. ст. 258, 259 КАС України.

Постанова

набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу

адміністративного судочинства України.

Постанова

може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу

адміністративного судочинства України.

Постанова

набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне

оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо

було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була

подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили

після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове

рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного

розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то

вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

          Заява про апеляційне оскарження та

апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції

через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія

апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду

апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої

інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.

          Апеляційна скарга на постанову суду

першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про

апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього

подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк,

встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                                 

Цікало А.І.