Рішення

від 19.04.2011 по справі 5/040-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/040-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"19" квітня 2011 р.                                                                  Справа № 5/040-11

Суддя господарського суду Київської області Подоляк Ю.В., розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атеком», м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МКМ Україна», Броварський р-н, с. Зазим'є

про стягнення  32635,00 грн.

за участю представників:

позивача:Парубочий І.В. –директор,  Вдовенко О.А. –наказ від 01.08.2010р. №10к

відповідача:не з'явились, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином

 суть спору:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Атеком»(далі –Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «МКМ Україна»(далі –Відповідач) про стягнення 32635,00 грн., з яких 20000,00 грн. основного боргу та 12635,00 грн. неустойки.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором з надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажів у міжнародному автомобільному сполученні від 21.06.2010р. № 007-10 щодо здійснення розрахунку за надані транспортно-експедиційні послуги при перевезенні вантажу.

Присутній в судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги та просить суд їх задовольнити з мотивів викладених в позові.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надіслав, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи, що неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ст. 75 ГПК України за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, присутніх в судовому засіданні, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд -

встановив:

Між сторонами у справі було укладено договір з надання транспортно-експедиційних послуг при перевезенні вантажів у міжнародному автомобільному сполученні від 21.06.2010р. № 007-10 (далі –Договір), відповідно до умов якого замовник –відповідач доручає, а експедитор –позивач приймає на себе зобов'язання від свого імені за винагороду та за рахунок замовника укладати з третіми особами (перевізниками) угоди по транспортно-експедиційному  обслуговуванню при перевезеннях вантажів у міжнародному сполученні та по території України, на замовлення замовника, після попередньо підписаної експедитором та замовником заявки, а також по забезпеченню виконання комплексу операцій, пов'язаних з перевезенням та експедируванням вантажів замовника (п. 2.1. Договору).

Взаємовідносини замовника та експедитора базуються на положеннях Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів КДПВ (КППГ/CMR) та Протоколу до Конвенції КДПВ від 05.07.1978р., Митної конвенції про міжнародні перевезення вантажів з застосуванням книжки МДП (TIR) Конвенції МДП, Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»№1955-IV від 01.07.2004р., а також діючими на території України нормативними актами (п. 2.2 Договору).

Відповідно  до п. 3.2 Договору замовник зобов'язаний надати у своїй заявці всю необхідну інформацію про перевезення (характеристику, властивості, параметри, вагу і т. ін.) та гарантувати повноту та достовірність наданої інформації.

Вартість фрахту та транспортно-експедиційних послуг вказується в заявці замовника на перевезення чи у відповідних додатках до даного Договору (п. 6.1. Договору).

Згідно п. 6.7 Договору остаточний розрахунок за платежами з транспортно-експедиційних послуг проводиться замовником на основі Акту виконання транспортно-експедиційних послуг експедитора. Підставою для виставлення рахунку-фактури та Акту за надані транспортно-експедиційні послуги є дані супроводжувальних документів, (CMR) з відміткою замовника про отримання вантажу.

Згідно умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю «МКМ Україна»–замовник доручило Товариству з обмеженою відповідальністю «Атеком»- експедитору здійснити перевезення вантажу – єврорубероїду відповідно до узгоджених сторонами контрактів-заявок № 303 від 27.09.2010р., № 306 від 01.11.2010р. та № 308 від 24.11.2010р., належним чином засвідчені копії яких залучені до матеріалів справи.

Згідно заявки № 303 від 27.09.2010р. перевезення вантажу позивачем було здійснено автомобільним транспортом за маршрутом м. Рязань (Росія) –м. Бровари –м. Київ. Вартість фрахту згідно заявки (без врахування простою та штрафних санкцій) склала 6500,00 грн.

Згідно заявки № 306 від 01.11.2010р. перевезення вантажів позивачем було здійснено автомобільним транспортом за маршрутом м. Рязань (Росія) –м. Бровари –м. Київ. Вартість фрахту згідно заявки (без врахування простою та штрафних санкцій) склала 6500,00 грн.

Згідно заявки № 308 від 24.11.2010р. перевезення вантажів позивачем було здійснено автомобільним транспортом за маршрутом м. Рязань (Росія) –м. Бровари (Калинівка). Вартість фрахту згідно заявки (без врахування простою та штрафних санкцій) склала 7000,00 грн.

Факт перевезення вантажу до місця відвантаження підтверджується  міжнародними товарно-транспортними накладними СМR (далі –СМR), завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Як вбачається з відповідних відміток, проставлених в пунктах 24 міжнародних товарно-транспортних накладних, вантаж одержано вантажоодержувачем за СМR № 0199125 - 07.10.2010р., за СМR № 899620 –05.11.2010р., за СМR № 0220032 –29.11.2010р.

Надання передбачених договором послуг підтверджується також Актами здачі-прийняття робіт (послуг) по транспортно-експедиційному обслуговуванню від 08.10.2010р. на суму 6500,00 грн., від 05.11.2010р. на суму 6500,00 грн. та від 29.11.2010р. на суму 7000,00 грн., які підписані в двосторонньому порядку повноваженими представниками сторін та скріплені печатками позивача та відповідача, завірені копії яких залучені до матеріалів справи.

Загальна вартість наданих транспортних послуг по перевезенню вантажу склала 20000,00 грн., зокрема, згідно рахунку-фактури № 427 від 08.10.2010р. на суму 6500,00 грн., № 467 від 05.11.2010р. на суму 6500,00 грн. та № 510 від 29.11. 2010р. на суму 7000,00 грн.

Судом досліджені вищеперелічені Акти здачі-прийняття робіт (послуг) по транспортно-експедиційному обслуговуванню та встановлено, що в них є посилання на зазначені рахунки-фактури, в зв'язку з чим, суд приходить до висновку, що позивачем зазначені рахунки-фактури були виставлені відповідачу для оплати.

Сторонами, в погоджених вищезазначених заявках, встановлено строк оплати, а саме: протягом 10 банківських днів з дати вивантаження автотранспорту вантажоотримувачем; порядок оплати сторони визначили, як безготівковий.

Згідно ч. 1 ст. 252 Цивільного кодексу України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Положеннями ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України встановлено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

З відповідних відміток, проставлених в пунктах 24 міжнародних товарно-транспортних накладних вбачається, що вантаж одержано вантажоодержувачем за СМR № 0199125 - 07.10.2010р., за СМR № 899620 –05.11.2010р., за СМR № 0220032 –29.11.2010р.

Таким чином, оплату за надані позивачем послуги з перевезення вантажу згідно СМR № 0199125 відповідач мав здійснити до 21.10.2010р. (включно), згідно СМR № 899620 –до 19.11.2010р. (включно), згідно СМR № 0220032 –до 13.12.2010р. (включно).

Проте, відповідач в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань щодо здійснення розрахунку за надані послуги з перевезення не виконав в зв'язку з чим позивач надіслав на адресу відповідача претензію від 02.02.2011р. з вимогою провести розрахунок за виконані перевезення згідно заявок по вищезазначеному договору в розмірі 20000,00 грн. До вказаної претензії позивач також повторно додав: Заявку № 303, Акт виконаних робіт та копію р/ф № 427 від 08.10.2010р.; Заявку № 306, Акт виконаних робіт та копію р/ф № 467 від 05.11.2010р.; Заявку № 308, Акт виконаних робіт та копію р/ф № 510 від 29.11.2010р. Факт надіслання претензії з переліченими додатками підтверджується чеком ВПЗ Вишневе №4249 від 02.02.2011р. та відповідним описом вкладення у рекомендований лист від 02.02.2011р.

Разом з тим відповідач зазначену претензію залишив без відповіді та без задоволення.  

Згідно ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 9  Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 931 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» клієнт зобов'язаний у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно приписів статей 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте, всупереч згаданих приписів законну, положень укладеного між сторонами договору та заявок, відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо здійснення повного розрахунку за надані послуги, у зв'язку з чим за останнім на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 20000,00 грн. Доказів сплати зазначеної заборгованості відповідач суду не надав.

Згідно вимог ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, суд вважає, що позивачем правомірно заявлено позов про стягнення 20000,00 грн. заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу.

Крім того, позивач на підставі п. 3.14 Договору просить суд стягнути з відповідача за затримку оплати рахунків експедитора за виконання перевезення неустойку у вигляді пені у розмірі 0,5% від суми фрахту, за кожен день затримки, розмір якої за розрахунком позивача складає 3535,00 грн.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, а згідно частини першої ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 3.14 Договору у випадку затримки оплати рахунків експедитору за виконання перевезення  замовник сплачує експедитору штраф у розмірі 0,5% від суми фрахту за кожен день затримки.

Суд зазначає, та як вірно визначено позивачем, що у пункті 3.14 договору сторони встановили неустойку у вигляді пені, а не штрафу.

Ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»визначає, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.  

Таким чином, належна до стягнення пеня повинна бути нарахована на прострочені платежі зі сплати наданих послуг за відповідний період виходячи із подвійної облікової ставки НБУ з дня початку строку прострочення.

Оскільки розмір пені, визначений сторонами в договорі перевищує розмір подвійної облікової ставки НБУ, то належна до стягнення сума пені нарахована на прострочені платежі з дня початку строку прострочення, згідно з правильним арифметичним розрахунком, який був зроблений судом з врахуванням вимог ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та періоду нарахування пені заявленого позивачем, виходячи із подвійної облікової ставки НБУ, складає 1073,10 грн. В решті вимог щодо заявленої до стягнення суми пені суд відмовляє.

З огляду на зазначене та враховуючи, що борг відповідача перед позивачем на час прийняття рішення не погашений, його розмір підтверджується наявними матеріалами справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 20000,00 грн. заборгованості та 1073,10 грн. пені є доведеними, обґрунтованими, відповідачем не спростовані, а відтак підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 43, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.   Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МКМ Україна» (07415, Київська область, Броварський р-н, с. Зазим'є, вул. Радгоспна, 2, код ЄДРПОУ 35125009) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Атеком»(01023, м. Київ, вул. Первомайського, 11, кімната 7, код ЄДРПОУ 35849243) 20000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу, 1073 (одну тисячу сімдесят три) грн. 10 коп. пені,  210 (двісті десять) грн. 73 коп. витрат по сплаті державного мита та 152 (сто п'ятдесят дві) грн. 39 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя                                                                                                                Подоляк Ю.В.