Рішення

від 02.06.2011 по справі 18/038-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18/038-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" червня 2011 р.                                                                  Справа № 18/038-11

Розглянувши матеріали справи за позовом Приватного підприємства «Баядера», м.Горлівка  

до  Приватної фірми «Світ», с.Матяшівка

про стягнення 15668,04 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

за участю представників сторін

від позивача: Далека Т.В.   

від відповідача : не з‘явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «Баядера»(далі – позивач) до Приватної фірми «Світ»(далі – відповідач ) про стягнення 15668,04 грн.

Провадження у справі №18/038-11 порушено відповідно до ухвали суду від 14.04.2011 року та призначено справу до розгляду на 05.05.2011 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 05.05.2011 року не з‘явився та надіслав суду клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладався на 19.05.2011 року.

У судове засіданні 19.05.2011 року відповідач повторно не з‘явився та надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв‘язку з перебуванням директора на стаціонарному лікуванні у лікарні.  Розгляд справи відкладався до 02.06.2011 року.

В ході розгляду спору позивачем надано уточнення до позовної заяви у зв'язку з погашенням відповідачем основного боргу  в сумі 1396 грн., в яких позивач просить стягнути з відповідача 12285 грн. основного боргу, 396,38 грн. пені, 957,67 грн. штрафу, 509,76 грн. річних, 123,13 грн. інфляційних. Також, позивач просить стягнути з відповідача 157 грн. державного мита виходячи з первісної суми позову та 236 грн. витрат по сплаті державного мита.

В судове засіданні 02.06.2011 року представник відповідача не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

За таких обставин, суд розглядає справу  у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані у справі докази,  суд встановив.

Правовідносини сторін у справі врегульовані Договором поставки № 145-06, укладеним 22.03.2006 року між Приватним підприємством «Баядера»та Приватною фірмою «Світ».

Згідно з умовами зазначеного Договору, позивач поставив відповідачу, а відповідач прийняв продукцію - алкогольні напої згідно накладних: № 1109413 від 31.12.2010 року на суму 5480,34 грн., № 1109406 від 31.12.2010 року на суму 6284,10 грн. та № 1109408 від 31.12.2010 року на суму 6000,90 грн.

Всього позивачем передано, а відповідачем прийнято продукції на загальну суму 17765,34 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними, підписаними повноважними представниками сторін.

Згідно пункту 6.1. Договору розрахунки за товар здійснюються Покупцем протягом 28 календарних днів з дня отримання товару. Але, в порушення своїх зобов'язань, відповідач отриманий товар в повному обсязі не оплатив, у зв'язку з чим, його заборгованість на день подання позову складає 13 681,00 грн.

В ході розгляду спору позивач повідомив та надав докази сплати відповідачем за платіжним дорученням  від 08.04.2011 року № 209 основного боргу  в сумі 1396 грн.

Таким чином, на день розгляду справи заборгованість відповідача складає 12285 грн., що відповідачем по суті не заперечено та не спростовано.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських   договорів   застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно  з  ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона  повинна вжити  усіх заходів, необхідних для належного  виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси  другої сторони  та забезпечення  загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання  є підставою для застосування  господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.  

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до умов п.7.1. Договору Покупець за порушення строків оплати вартості одержаного товару зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожен день порушення строків оплати; у випадку порушення Покупцем строків оплати вартості одержаного товару більше ніж на 30 днів, останній сплачує Постачальнику штраф в розмірі 7% від суми боргу.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, станом на день здійснення розрахунку позову 07.04.2011 року прострочення відповідача  починаючи з 28.01.2011 року триває 69 днів, за які нараховано пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ виходячи з фактичної суми боргу  та штраф, оскільки прострочення перевищує 30 днів, що відповідає ст. 549 Цивільного кодексу України.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно пункту 9.2. Договору у випадку порушення Покупцем строків оплати отриманого від Постачальника товару, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику 20% річних від суми боргу за користування чужими грошима.

Таким чином,  оскільки умовами Договору передбачений інший розмір річних відсотків,  позивачем річні нараховані правомірно виходячи з фактичної суми боргу за 69 днів прострочення в сумі 509,76 грн. Також,  судом встановлено правомірність нарахування 123,13 грн. інфляційних.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають  задоволенню згідно уточнених позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи, що позов подано 12.04.2011 року, а часткова сплата відповідачем відбулась згідно платіжного доручення від 08.04.2011 року, тобто до подання позову, витрати  по сплаті державного мита  у відповідній частині не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню 142,72 грн. витрат по сплаті державного мита  виходячи з суми уточнених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Приватної фірми «Світ»(08700, Київська обл., Обухівський р-н, с. Матяшівка, вул. Садова, 4, код 13733603) на користь Приватного підприємства «Баядера» (84601, Донецька обл., м. Горлівка, вул. Озерянівська, 2, код 13491057)  12285 грн. основного боргу, 396,38 грн. пені, 957,67 грн. штрафу, 509,76 грн. річних, 123,13 грн. інфляційних, 142,72 грн. витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

             Суддя                                                                                                  Кошик А. Ю.