Рішення

від 05.07.2011 по справі 16/077-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"05" липня 2011 р.                                                                  Справа № 16/077-11

     Господарський суд Київської області  у складі  судді  Христенко О.О. розглянув

позов       Приватного акціонерного товариства «Агробудмеханізація», м. Бориспіль               

до             Приватного підприємства «Консонанс-КВ», смт. Коцюбинське

про           стягнення 46 286,52 грн.

за участю представників сторін:

від позивача:     ОСОБА_1, довіреність від 12.01.2011 р., представник;

від відповідача: не з’явився

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство “Агробудмеханізація” (далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою вих. № 597 від 19.05.2011 р. (вх. № суду 2031 від 26.05.2011 р.) до Приватного підприємства «Консонанс-КВ»(далі –відповідач) про стягнення основного боргу в сумі 33 277,98 грн., 7 398,89 грн. пені, 4 313,18 грн. інфляційних, 1 296,47 грн. 3% річних та судові витрати.

Відповідно до ухвали від 30.05.2011 р. господарським судом Київської області порушено провадження у справі № 16/077-11 та призначено її розгляд на 14.06.2011 р. о 10 год. 10 хв. за участю повноважних представників сторін.

Позивач в судове засідання 14.06.2011 р. не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законодавством порядку ухвалою суду від 30.05.2011 р.

Розгляд справи відповідно до ст. 77 Госпрдарського процесуального кодексу України для повного, всебічного та об’єктивного вирішення спору відкладено на 05.07.2011 р. за участю повноважних представників сторін.

В судовому засіданні 05.07.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач свого представника в судові засідання 14.06.2011 р. та 05.07.2011 р. не направив, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалою суду про порушення провадження у справі від 30.05.2011 р. та ухвалою від 14.06.2011 р.

Однак, копії зазначених ухвал суду були повернуті поштовим відділенням зв’язку (в матеріалах справи) з відміткою на довідці “за зазначеною адресою не проживає”.

Відповідно до п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” № 01-8/1228 від 02.06.2006р., до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв’язку з позначками “за зазначеню адресою не проживає”, “адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов’язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

 Відповідно до ч. 1 ст. 64 Господарського процесуального кодексу України (із змінами та доповненнями) у разі відсутності сторін за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

 Таким чином відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

  Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними у матеріалах справи документами, оскільки останній був належним чином повідомлений про місце і час судового засідання ухвалами господарського суду Київської області від 30.05.2011 р. та від 14.06.2011 р., які направлялися за місцезнаходженням відповідача, зазначеним у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 611822 станом на  28.04.2011 р. Неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті.  

 Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні 05.07.2011 р., проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, господарський суд  

встановив:

  Між Закритим акціонерним товариством “Агробудмеханізація”, яке змінило найменування на Приватне акціонерне товариство «Агробудмеханіазція»(“покупець”, надалі - позивач) та Приватним підприємством «Консонанс-КВ»(“постачальник”, надалі - відповідач) 16.02.2009 р. укладено Договір поставки № 902/02/01-2009 (надалі - Договір), згідно якого відповідач зобов’язувався в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність позивача продукцію, визначену у п. 1.2 цього Договору, а позивач зобов‘язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити продукцію.

 Відповідно до п. 4.1 Договору відповідач відвантажує продукцію на адресу позивача за цінами, що будуть визначені у рахунках-фактурах до цього Договору.

 Згідно п. 4.2 Договору продукція відвантажується на адресу позивача, зазначену у заявці чи за місцезнаходженням позивача на умовах DDU у розумінні Міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс 2000».

 Відповідно до п. 5.1 Договору продукція, що є предметом поставки за цим Договором, відвантажується на адресу позивача протягом 10-ти робочих днів з моменту перерахування ним у повному обсязі коштів за поставку продукції на р/рахунок відповідача.

 Згідно п. 6.1 Договору, розрахунки за цим Договором між відповідачем та позивачем провадяться шляхом 100% передплати вартості продукції, що підлягає поставці.

  З матеріалів справи вбачається, що позивач перерахував відповідачу за продукцію кошти у розмірі 201 007,66 грн., що підтверджується платіжними дорученнями з відмітками банку № 4977 від 17.02.2009 р. на суму 40 000,00 грн., № 5165 від 23.03.2009 р. на суму 1 400,00 грн., № 29 від 23.03.2009 р. на суму 1 960,56 грн., № 5182 від 26.03.2009 р. на суму 15 000,00 грн., № 5242 від 02.04.2009 р. на суму 18 349,98 грн., № 5323 від 09.04.2009 р. на суму 20 000,00 грн., № 5407 від 23.04.2009 р. на суму 4 000,00 грн., № 1728 від 24.04.2009 р. на суму 14 549,94 грн., № 5676 від 05.06.2009 р. на суму 116,06 грн., № 6325 від 18.08.2009 р. на суму 4 682,88 грн., № 6361 від 20.08.2009 р. на суму 17 100,00 грн., № 6358 від 20.08.2009 р. на суму 3 404,28 грн., № 6430 від 01.09.2009 р. на суму 6 686,00 грн., № 6433 від 02.09.2009 р. на суму 4 257,00 грн., № 6451 від 03.09.2009 р. на суму 17 100,96 грн., № 259 від 11.01.2010 р. на суму 32 400,00 грн.

Відповідачем було поставлено позивачу продукцію на суму 167 729,69 грн., що підтверджується видатковими накладними № 90204 від 19.02.2009 р., № 90205 від 21.02.2009 р., № 90206 від 27.02.2009 р., № 90301 від 03.03.2009 р., № 90305 від 24.03.2009 р., № 90401 від 02.04.2009 р., № 90403 від 06.04.2009 р., № 90404 від 06.04.2009 р., № 90406 від 07.04.2009 р., № 90409 від 08.04.2009 р., № 90410 від 10.04.2009 р., № 90413 від 14.04.2009 р., № 90419 від 21.04.2009 р., № 90420 від 21.04.2009 р., № 90421 від 24.04.2009 р., № 904011 від 28.04.2011 р., № 90805 від 19.08.2009 р., № 90806 від 21.08.2009 р., № 90807 від 21.08.2009 р., № 90809 від 28.08.2009 р., № 90901 від 01.09.2009 р., № 90903 від 01.09.2009 р., № 90907 від 09.09.2009 р., № 90909 від 11.09.2009 р., № 100101 від 13.01.2010 р., № 100103 від 15.01.2010 р., № 100105 від 20.01.2010 р.   

Таким чином, в розрахунках між сторонами виникла переплата у розмірі 33 277,97 грн.  

Відповідно до Правил Інкотермс 2000, відповідно до "D"-термінів продавець відповідає за прибуття товару в узгоджене місце чи пункт призначення на кордоні чи то всередині країни імпорту. Продавець зобов'язаний нести всі ризики й витрати щодо доставки товару до цього місця (пункту). Термін DDU "поставка без сплати мита" означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару без проведення його митного очищення для імпорту та без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, за винятком (у відповідних випадках) будь-яких "мит". Продавець зобов'язаний надати нерозвантажений товар у розпорядження покупця або іншої особи, названої покупцем, на будь-якому прибулому транспортному засобі, у названому місці призначення, в узгоджену дату або в межах періоду, узгодженого для поставки.

Тобто, відповідно до умов Договору відповідач повинен був поставити продукцію за місцезнаходженням позивача чи за адресою, вказаною у заявці.

Відповідачем не надано доказів того, що він поставив продукцію на всю зроблену позивачем суму передплати, в т.ч. на 33 277,97 грн. Також на надано доказів того, що відповідач привозив продукцію на суму 33 277,97 грн. на адресу позивача, а останній відмовився приймати продукцію та розвантажувати її.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Згідно ст. 664 ЦК України, товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач звертався до відповідача з претензією вих. № 169 від 24.03.2010 р. про сплату заборгованості на суму 33 277,98 грн. (копії направлення в матеріалах справи) та з вимогою вих. № 455 від 06.04.2011 р. щодо поставки продукції або повернення коштів в сумі 33 277,98 грн. (копії направлення в матеріалах справи).

       Незважаючи на вимоги позивача, станом на момент прийняття рішення, відповідач доказів поставки продукції не надав, грошові кошти в розмірі 33 277,97 грн. не повернув.

         Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач у судові засідання не з’явився, відзиву суду не надав. Отже, факт порушення відповідачем зобов’язань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.

      Таким чином, з матеріалів справи суд дійшов висновку, що позивачем було перераховано відповідачу кошти у сумі 33 277,00 грн., а останній безпідставно користується даним майном.

       Глава 13 Цивільного кодексу України, зокрема стаття 192, визначає гроші (грошові кошти), як майно.

За змістом положень частини першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов‘язанні.

        Отже, безпідставне і незаконне володіння та утримання відповідачем грошовими  коштами, які є власністю позивача, порушує права і законні інтереси останнього.

   Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства, всебічно розглянувши матеріали справи, та враховуючи, що грошові кошти у сумі 33 277,97 грн. знаходяться у відповідача без достатніх правових підстав, вимога позивача про стягнення з відповідача 33 277,97 грн. основного боргу підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 7 398,89 грн. пені за період з 18.01.2010 р. по 01.05.2011 р. на підставі Закону України «Про відповідальність за насоєчасне виконання грошових зобов‘язань», 3 313,18 грн. інфляційних за період з 18.01.2010 р. по 01.05.2011 р. та 3% річних в розмірі 1 296,47 грн. за період з 18.01.2010 р. по 01.05.2011 р. на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до п. 8.1 Договору у випадку порушення зобов‘язання, що виникає з цього Договору, сторона несе відповідальність визначену цим Договором  та (або) іншим в Україні законодавством.

Згідно ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов‘язання вчиняється у письмовій формі.

У Договорі, який укладений між сторонами, чітко не зазначено про пеню та її розмір у разі не постачання відповідачем продукції позивачу у встановлений строк. Також у Законі України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»зазначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню. В даному випадку обов‘язком відповідача було поставити продукцію, а не сплатити кошти.

Також суд не приймає посилань позивача на Указ Президента України «Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України»від 16.03.1995 р. № 227/95 при встановленні строку з якого відповідач повинен повернути кошти, а саме з 18.01.2010 р. У зазначеному Указі Президента України мова йде про повернення у п‘ятиденний строк платникам помилково зарахованих на їх рахунки коштів. А в даному випадку кошти було перераховано позивачем не помилково, а на виконання зобов‘язання щодо поставки продукції, як передплата, а відповідно до умов Договору поставка продукції повинна бути здійснена протягом 10-ти робочих днів з моменту перерахування коштів.    

       Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідача згідно умов договору, укладеного між сторонами, було зобов’язання здійснити поставку продукції, а не виконання грошового зобов’язання.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог, а тому позов підлягає частковому задоволенню в розмірі: 33 277,97 грн. заборгованості.

      Витрати по сплаті державного мита відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

     На підставі викладеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.           Позов задовольнити частково.

2.           Стягнути з Приватного підприємства «Консонанс-КВ» (08298, Київська область, м. Ірпін, смт. Коцюбинське, вул. Доківська, 14, ідент. код 33482538, р/р 2600922145 в ВАТ “Український професійний банк”, МФО 300205) на користь Приватного акціонерного товариства “Агробудмеханізація” (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Привокзальна, 76А, ідент. код 13708491, р/р 26009052700054 в Київському ГРУ ПАТ КБ “Приватбанк”, м. Київ, МФО 321842) 33 277 (тридцять три тисячі двісті сімдесят сім) грн. 97 коп. заборгованості, а також 332 (триста тридцять дві) грн. 78 коп. державного мита та 169 (сто шістдесят дев’ять) грн. 67 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4.           В решті позову відмовити.

           Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

             Суддя                                                                                  Христенко О. О.