Рішення

від 08.07.2011 по справі 12/100-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/100-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" липня 2011 р.                                                                  Справа № 12/100-10

Господарський суд Київської області

у складі:

головуючого:                    судді Дьоміної С.Ю.

секретар:                    Кулакова С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом                    приватного підприємства «Октеніфарм»

до             товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К»

про               стягнення заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача:      не з'явився;

від відповідача:  не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

02 грудня 2010 року до господарського суду Київської області надійшла позовна заява приватного підприємства «Октеніфарм»(далі –позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К»(далі –відповідач) про стягнення заборгованості.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач послався на порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу №4 від 22.10.2007 року (далі –договір), згідно з якими позивач зобов'язувався поставити відповідачу лікарський засіб «Октенісепт»(далі –товар), а відповідач зобов'язувався поставлений товар прийняти і оплатити вчасно та в повному обсязі, проте відповідач поставлений товар не оплатив.

Вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду, просив стягнути з відповідача основний борг у розмірі 132 560,00 грн.

Провадження у справі порушено ухвалою господарського суду Київської області від 03.12.2010 року, справу призначено до розгляду 16.12.2010 року.

15 грудня 2010 року представник відповідача направив на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю з'явитись у судове засідання, яке підлягало задоволенню судом.

16 грудня 2010 року представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення їм поштових відправлень, долученими до матеріалів справи.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 29.12.2010 року.

22 грудня 2010 року представник позивача на адресу суду направив заяву про збільшення розміру позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача 132 560,00 грн. основного боргу, неустойку у розмірі 13 289,51 грн. та три проценти річних у сумі 1 982,94 грн.

29 грудня 2010 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представники відповідача проти позову заперечували, просили суд у його задоволенні відмовити. Крім цього, надали відзив на позовну заяву.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 14.01.2011 року.

12 січня 2011 року представник позивача направив на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з його хворобою, яке підлягало задоволенню судом.

14 січня 2011 року представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив суд у його задоволенні відмовити. Крім цього, надав доповнення до відзиву на позовну заяву та заявив клопотання про продовження строку розгляду спору, яке підлягало задоволенню судом, на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського кодексу України.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 01.02.2011 року.

01 лютого 2011 року представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважав їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Крім цього, заявив клопотання про продовження строку розгляду спору, яке підлягало задоволенню судом, на підставі ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення йому поштових відправлень, долученими до матеріалів справи, про причини неявки суд не повідомив.

Розгляд справи, на підставі ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, було відкладено на 22.02.2011 року.

22 лютого 2011 року у судовому засіданні представник позивача позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача заявив клопотання про зупинення провадження у справі, у зв'язку з поданням до господарського суду міста Києва позову товариством з обмеженою відповідальністю «Артур-К»до приватного підприємства «Октеніфарм» про визнання недійсною додаткової угоди №2 від 16.01.2009 року до договору купівлі-продажу №4 від 22.10.2007 року.

У судовому засіданні, на підставі ч. 3 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 23.02.2011 року.

Ухвалою суду від 23.02.2011 року провадження у справі зупинено до прийняття рішення у справі №15/73 господарським судом міста Києва.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду, представник позивача звернувся з  апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, яка постановою Київського апеляційного господарського суду від 04.04.2011 року була залишена без задоволення.

01 липня 2011 року на адресу суду представник позивача направив клопотання про поновлення провадження в справі, у зв'язку з прийняттям рішення господарським судом міста Києва, про що надав копію рішення суду від 13.04.2011 року.

Ухвалою суду від 01.07.2011 року провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено на 08.07.2011 року.

08 липня 2011 року представники сторін у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення їм поштових відправлень, долученими до матеріалів справи, про причини неявки суд не повідомили.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку:

22 жовтня 2007 року між приватним підприємством «Октеніфарм»(далі –позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Артур-К»(далі –відповідач) був укладений договір купівлі-продажу №4 (далі –договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язувався поставити відповідачу лікарський засіб «Октенісепт»(далі –товар), а відповідач зобов'язувався поставлений товар прийняти і оплатити вчасно та в повному обсязі.

Позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 136 560,00 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-00079 від 26.10.2009 року, №ОК-00085 від 04.11.2009 року, №OK00F-01025 від 11.12.2009 року, а відповідач вказаний товар прийняв, що підтверджується довіреностями, виданими відповідачем, на отримання товару у позивача: ААА№579732 від 27.10.2009 року, ААА№579823 від 04.11.2009 року, ААА№784765 від 11.12.2009 року, проте не оплатив його.

16 січня 2009 року сторонами була підписана додаткова угода №2 до договору купівлі-продажу №4 від 22.10.2007 року, згідно з якою, строк дії договору було подовжено до 31.12.2009 року.

15 лютого 2011 року представник відповідача звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до приватного підприємства «Октеніфарм»про визнання недійсною вищевказаної додаткової угоди №2, у задоволенні якого рішенням  господарського суду міста Києва від 13.04.2011 року було відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, яка постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.06.2011 року була залишена без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (зокрема з договору), в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Ст. 599 Цивільного кодексу закріплено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 136 560,00 грн.

Відповідач жодних документів, що підтверджували б оплату ним заборгованості перед позивачем, суду не надав.

Оскільки позивачем основний борг визначений у розмірі 132 560,00 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Крім стягнення основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача неустойку у розмірі 13 289,51 грн. та три проценти річних у розмірі 1 982,94 грн.

Ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

П. 4.1 договору передбачено, що розрахунок за товар проводиться протягом 45 днів з моменту передачі товару відповідачу.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України закріплено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

П. 6.3 договору передбачено, що у випадку, якщо відповідач не розрахується за товар в строки, обумовлені договором, він зобов'язаний сплатити позивачу штрафну неустойку в розмірі двох облікових ставок НБУ за кожен день прострочення.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що просить стягнути з відповідача пеню.

Суд вважає, що розмір пені, враховуючи період заборгованості з 11.12.2009 року до 11.06.2010 року, суму боргу у розмірі 132 560,00 грн., облікову ставку Національного банку України, що до 07.06.2010 року становила 10,25% (Постанова НБУ від 10.08.2009 року №468), а з 08.06.2010 року –9,5% (Постанова НБУ від 07.06.2010 року №259), становить 11 354,00 грн., що підлягають стягненню.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Прострочення платежу з 11.12.2009 року до 26.01.2011 року складає 411 днів, тому три проценти річних від суми 132 560,00 грн. становлять 4 148,91 грн. (за розрахунком суду).

Беручи до уваги, що позивачем три проценти річних визначені у розмірі 1 982,94 грн., то стягненню підлягає саме ця сума.

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 124 Конституції України, ч. 1 ст. 265, ч. 1 ст. 173, ч. ч. 1, 7 ст. 193, ч. 1 ст. 230, ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. 599, ч. 1 ст. 530, ч. 1 ст. 612, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, ч. 5 ст. 49, ст. ст. 82-85, ст. 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов приватного підприємства «Октеніфарм» до товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К»про стягнення заборгованості у сумі 147 832,45 грн. задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Артур-К»(Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Чайки, вул. Чайки, 4, код 21643699) на користь приватного підприємства «Октеніфарм»(м. Київ, вул. Миколи Василенка, 7-а, код 35008443) основний борг у сумі 132 560,00 грн. (сто тридцять дві тисячі п'ятсот шістдесят грн. 00 коп.); 11 354,00 грн. (одинадцять тисяч триста п'ятдесят чотири грн. 00 коп.) пені; три проценти річних у розмірі 1 982,94 грн. (одна тисяча дев'ятсот вісімдесят дві грн. 94 коп.); 1 458,98 грн. (одну тисячу чотириста п'ятдесят вісім грн. 98 коп.) витрат на сплату державного мита; 232,91 грн. (двісті тридцять дві грн. 91 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позову відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання і може бути оскаржено в апеляційному порядку.

             Суддя                                                                                                  Дьоміна С.Ю.

Рішення оформлено відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України і підписано 13.07.2011 року.