Постанова

від 17.08.2010 по справі 6581/10/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

17 серпня 2010 року                                                                                2а-6581/10/1070                                                                                                          

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Спиридонової В.О.,

за участю секретаря судового засідання Касянчук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом прокурора Вишгородського району Київської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Арієс»про припинення юридичної особи,

ВСТАНОВИВ:

13.07.2010 року прокурор Вишгородського району Київської області в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київської області (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Арієс»(далі - відповідач) про припинення юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю «Арієс»з моменту його державної реєстрації, визнання установчих документів товариства з обмеженою відповідальністю «Арієс»недійсним з моменту державної реєстрації та визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Арієс»з моменту його складання.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що в Статуті TOB «Арієс»визначено, що директором товариства є громадянин України ОСОБА_1, що проживає за адресою: АДРЕСА_1, паспорт НОМЕР_1, виданий Ковельським МРВ УМВС України в Волинській області. Інших працівників на TOB «Арієс»окрім директора немає. Оперуповноваженим ВПМ Ковельської МДПІ лейтенантом податкової міліції Кузьмич М.В., були відібрані пояснення у ОСОБА_1, в яких останній стверджує, що він на вокзалі в м. Ковель в березні 2006 року зустрів чоловіка на ім'я ОСОБА_2, який запропонував йому заробити 50 гривень, надавши йому ксерокопію паспорта. Про існування TOB «Арієс»він нічого не знає, де знаходяться фінансово-господарські документи не знає, печатки ніколи не мав, ніяких документів, що стосуються діяльності товариства не підписував, доручення на ведення фінансово-господарської діяльності товариства не надавав, рахунок в банку не відкривав, статутний фонд не формував. Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГК України установчі документи господарського товариства повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень. Частина 4 ст. 82 цього Кодексу передбачає, що статут суб'єкта господарювання повинен містити відомості про його найменування, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення статутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації суб'єкта господарювання, а також інші відомості, пов'язані з особливостями організаційної форми суб'єкта господарювання, передбачені законодавством. Тобто, позивач вважає, що установчі документи TOB «Арієс»не відповідають загальним вимогам додержання яких є необхідним для чинності правочину - відповідність волевиявлення учасника правочину його внутрішній волі та вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цим правочином, а тому такий правочин слід визнати недійсним на підставі ст.ст. 203, 215, 234, 236 ЦК України. Відповідності до ч. 2 ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»№755-VI від 15.05.2003 року однією із підстав для постановлення судового рішення щодо припинення юридичної особи, що не пов'язано з банкрутством є провадження нею діяльності, що суперечить установчим документам, або такої, що заборонена законом. Позивачем зазначено, що з пояснень засновника та єдиного працівника TOB «Арієс»невідомі особи в порушення вимог чинного законодавства та статуту, здійснюють незаконну «фіктивну»діяльність TOB «Арієс», починаючи з моменту його створення.

Прокурор та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з’явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання. Заперечень проти позову до суду не надавав, заяв чи клопотань щодо розгляду справи за його відсутності до суду не надсилав. Враховуючи вимоги ч. 6 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів.

Вислухавши прокурора та представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 23.05.2005 року Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області товариство з обмеженою відповідальністю «Арієс» було зареєстровано як юридичну особу (ідентифікаційний код 33483636), відповідно до цього було зроблено запис про державну реєстрацію № 13341020000000742 та видане свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи.

Згідно з п. 15 ст. 58 Господарського кодексу України скасування (припинення) державної реєстрації суб‘єкта господарювання здійснюється на підставі рішення суду у випадках передбачених законом.

Відповідно до ст. 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб‘єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративного-господарські санкції, тобто заходи майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб‘єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Статтею 239 ГК України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб‘єктів господарювання адміністративно-господарські санкції, однією з яких є скасування державної реєстрації та ліквідація суб‘єкта господарювання.

Виходячи із приписів ч. 4 ст. 91 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність юридичної особи припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення такої особи, тобто саме з моменту втрати юридичною особою цивільної правоздатності юридична особа є такою, що припиняється.

В судовому засіданні представником позивача надано суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 16.08.2010 року, з якого вбачається, що юридичну особу-товариство з обмеженою відповідальністю «Арієс»припинено.

Крім того, факт припинення юридичної особи ТОВ «Арієс»у судовому засіданні підтвердили прокурор та представник позивача.

Таким чином, суд вважає неможливим задовольнити позовні вимоги щодо припинення юридичної особи-товариства з обмеженою відповідальністю «Арієс», оскільки на момент розгляду справи в Київському окружному адміністративному суді за станом зазначена юридична особа є припиненою.

Щодо позовних вимог про визнання установчих документів (статуту) товариства з обмеженою відповідальністю «Арієс»недійсними з моменту державної реєстрації, а свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість визнання недійсним з моменту його складання, суд зазначає наступне.

При розгляді вимог державної податкової інспекції про визнання нечинними статуту, свідоцтва платника податку на додану вартість, первинних бухгалтерських документів слід виходити з того, що такі вимоги не можуть бути самостійними позовними вимогами, оскільки в силу ст. 38 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців»статут, свідоцтво платника податку на додану вартість, первинні документи суб'єкта господарювання підлягають правовій оцінці в справі з іншими позовними вимогами, зокрема, у справі про припинення юридичної особи. Визнання зазначених документів нечинними законом не вимагається. Тому позови податкових органів про визнання нечинними статуту, свідоцтва платника податку на додану вартість, первинних бухгалтерських документів підприємства розгляду не підлягають. Висновок суду про невідповідність цих документів вимогам чинного законодавства має міститись у мотивувальній, а не у резолютивній частині судового рішення.

Водночас, згідно з п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо:

а) платник податку, який до місяця, в якому подається заява про анулювання реєстрації, є зареєстрованим згідно з положеннями пп. 2.3.1 п. 2.3 ст. 2 цього Закону більше двадцяти чотирьох календарних місяців, включаючи місяць реєстрації, та має за останні дванадцять поточних календарних місяців обсяги оподатковуваних операцій, менші за визначені зазначеним підпунктом;

б) ліквідаційна комісія платника податку, оголошеного банкрутом, закінчує роботу або платник податку ліквідується за власним бажанням чи за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання);

в) особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин;

г) зареєстрована як платник податку особа обирає відповідно до цього Закону спеціальний режим оподаткування за ставками, іншими, ніж зазначені у ст. 6 та ст. 81 цього Закону;

ґ) особа, зареєстрована як платник податку, не надає податковому органу декларації з цього податку протягом дванадцяти послідовних податкових місяців або подає таку декларацію (податковий розрахунок), яка (який) свідчить про відсутність оподатковуваних поставок протягом такого періоду, а також у випадках, визначених законодавством стосовно порядку реєстрації суб'єктів господарювання.

Відповідно до абзацу 7 п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпункті «а»цього пункту, здійснюється за заявою платника податку.

У свою чергу, анулювання реєстрації на підставах, визначених у підпунктах «б»- «ґ»цього пункту, здійснюється за ініціативою відповідного податкового органу або такої особи.

При цьому рішення про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість як за ініціативою платника податків, так і за ініціативою податкового органу, приймається податковим органом. Форма зазначеного рішення встановлена додатком 5 до Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 01.03.2000 року № 79.

З огляду на викладене адміністративні суди не мають права розглядати позовні вимоги податкових органів про анулювання свідоцтва реєстрації платника податку на додану вартість, оскільки суд не може підміняти собою компетентні державні органи, уповноважені на прийняття відповідного рішення. Такими органами в розглядуваному випадку є органи державної податкової служби.

Таким чином, провадження у справі підлягає закриттю в частині позовних вимог щодо визнання недійсними установчих документів (статуту) та свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість ТОВ «Арієс»на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України.

За таких обставин суд приходить до висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 157, 159-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову в частині позовних вимог про припинення юридичної особи - товариства з обмеженою відповідальністю «Арієс»з моменту його державної реєстрації відмовити.

Провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання установчих документів товариства з обмеженою відповідальністю «Арієс»недійсним з моменту державної реєстрації та визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію платником податку на додану вартість товариства з обмеженою відповідальністю «Арієс»з моменту його складання закрити.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови апеляційної скарги.

Суддя                                                                                                    Спиридонова В.О.

Постанова у повному обсязі виготовлена  17 серпня 2010 року.