Постанова

від 07.12.2010 по справі 4252/10/1070

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

07 грудня 2010 року                                                                                2а-4252/10/1070                                                                                                          

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Спиридонової В.О.,

за участю секретаря судового засідання Касянчук І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмега Імпекс»до Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2010 року товариство з обмеженою відповідальністю «Укрмега Імпекс»(далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції (далі - відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень від 19.03.2010 року           № 000066/233/3/928 та № 000066/233/3/927.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Ірпінською об’єднаною державною податковою інспекцією (далі - відповідач) при проведенні перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалась в період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року, невірно застосовано норми чинного законодавства, що призвело до хибних висновків про порушення позивачем норм Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР) та прийняттю оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, які позивач вважає необґрунтованими та просить скасувати.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях, та зазначив, що оскаржувані рішення прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства і просив відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши думку представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали,  суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на підставі направлення від 08.07.2009 року № 160, виданого Ірпінською ОДПІ, згідно з п. 9 ч. 6     ст. 111 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року № 509-ХІІ, пп. 7.7.5 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР та відповідно до наказу начальника Ірпінської ОДПІ від 09.06.2009 року № 175 проведено позапланову виїзну перевірку TOB «Укрмега Імпекс»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 900770,00 грн. за квітень 2009 року, на рахунок платника у банку, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

Позаплановою документальною перевіркою було встановлено порушення п. 4.1, п. 4.3 ст. 4 Закону № 168/97-ВР, що призвело до заниження податкових зобов'язань з ПДВ за липень 2008 року на суму 436749,00 грн., за лютий 2009 року на суму 156951,00 грн., за квітень 2009 року на суму 108896,00 грн. та завищення бюджетного відшкодування за квітень 2008 року у сумі 900770,00 гривень.

За наслідками вказаної перевірки відповідачем складено акт                                        № 1081/23-3/35412991 від 23.07.2009 року, в якому зафіксовані вказані порушення.

За результатами розгляду акта перевірки Ірпінською ОДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.08.2009 року за № 000066/233/0/2553 щодо зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 900770,00 грн. та за           № 000067/2330/0/2554 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 702596,00 грн. та штрафної (фінансової) санкції на суму 329518,80 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку.

На підставі акту перевірки та за результатами розгляду повторної скарги TOB «Укрмега Імпекс», поданою в порядку адміністративного оскарження згідно з п. 5.2.2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ, Ірпінською ОДПІ в Київській області були прийняті податкове повідомлення-рішення  № 000066/233/3/928 від 19.03.2010 року, яким ТОВ «Укрмега Імпекс»зменшена сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 900770,00 грн. та податкове повідомлення рішення № 000067/2330/3/927 від 19.03.2010 року, яким ТОВ «Укрмега Імпекс» було донараховано податок на додану вартість у сумі 702596,00 грн. та застосовано штрафну  (фінансову) санкцію у сумі 329518,80 грн.

В письмових запереченнях на позовну заяву відповідачем зазначено, що згідно з п. 4.1 ст. 4 Закону № 168/97-ВР база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), що включаються до ціни товарів (послуг) згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Аналогічно цьому, відповідно до п. 4.3 ст. 4 Закону № 168/97-ВР для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з імпортом таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування.

Таким чином, оскільки ціна імпортованого товару з метою обчислення ПДВ регулюється нормами Закону про ПДВ та митного законодавства і встановлюється у розмірі договірної (контрактної) вартості такого товару, але не менше митної вартості, з урахуванням зазначених вище витрат та податків, зборів (обов'язкових платежів), в тому числі акцизних зборів, ввізного мита, що включаються у ціну товарів згідно з законами України з питань оподаткування, то сплачений при імпорті товарів ПДВ, обчислений відповідно до вимог податкового і митного законодавства, включається до складу податкового кредиту платника податку за умови використання імпортованих товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

При подальшій реалізації імпортного товару податкові зобов'язання, як зазначає відповідач, визначатимуться за правилами, встановленими п. 4.1 ст. 4 Закону № 168/97-ВР, а саме, у разі, якщо його договірна (контрактна) вартість буде нижче за звичайну ціну (митну вартість), база оподаткування такої операції розраховуватиметься виходячи з рівня звичайної ціни, тобто не нижче договірної (контрактної) вартості такого товару, але не менше митної вартості, з урахуванням зазначених вище витрат та податків, зборів (обов'язкових платежів), в тому числі акцизних зборів, ввізного мита, що включаються у ціну товарів згідно з законами України з питань оподаткування.

Як пояснено відповідачем та не заперечується позивачем, згідно з наданими для перевірки документами встановлено, що у періоді, який перевірявся, TOB «Укрмега Імпекс»здійснювало діяльність, пов'язану з оптовою торгівлею будівельними матеріалами в асортименті, які були імпортовані на митну територію України. Після проходження процедури розмитнення та у зв'язку з відсутністю власних складських приміщень, імпортний товар (будівельні матеріали) доставлялись покупцю в повному обсязі зі складів митниці, тому щомісячні залишки ТМЦ на підприємстві відсутні.

Внаслідок чого, на думку відповідача, вартість реалізованого товару повинна відповідати митній вартості імпортного товару за звітний місячний період.

Тому перевіркою було визначено податкові зобов'язання з поставки імпортного товару по митній вартості, в тому числі по періодах:

Період

Вартість реалізованого товару (без ПДВ), грн.

Сума ПДВ, грн.

Митна

вартість,

грн.

ПДВ, сплачений митним органам, грн.

Розбіжності, грн.

в обсязі в сумі поставки          ПДВ

Квітень 2008

1426028

285206

1871780

374356

445752

89150

Травень 2008

2608757

521751

3478883

695777

870126

174026

Червень 2008

3700056

740011

5979428

1195886

2279372

455875

Липень 2008

3844659

768932

1550018

310004

0

0

Серпень 2008

4263496

852699

4571925

914385

308429

61686

Вересень 2008

5275243

1055049

5589345

1117869

314102

62820

Жовтень 2008

2626931

525386

2940725

588145

313794

62759

Листопад 2008

1618219

323644

2225460

445092

607241

121448

Грудень 2008

842606

168521

3700046

740009

2857440

571488

Січень 2009

202769

40554

140525

28105

0

0

Лютий 2009

1459974

291995

263350

52670

0

0

Березень 2009

1635861

327172

1656430

331286

20569

4114

Квітень 2009

2809328

561866

2230997

446199

0

0

Відповідач вважає, що TOB «Укрмега Імпекс»в порушення п. 4.1, п. 4.3 ст. 4,   пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону № 168/97-ВР при поставці товарів на митній території України безпідставно визначив базу оподаткування виходячи з договірної (контрактної) вартості товару, нижчої за митну вартість товару, що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ та до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зауважено, що, як видно із тексту акту перевірки, підставою донарахування податкових зобов'язань є порушення ТОВ «Укрмега Імпекс»п. 4.1 п. 4.3 ст. 4 Закону № 168/97-ВР, у зв'язку із здійсненням позивачем операцій з поставки товарів, які були імпортовані на митну територію України, за цінами нижче за звичайні ціни (митну вартість).

Проте, вказаний висновок, на думку позивача, не відповідає вимогам Закону         № 168/97-ВР, оскільки п. 4.1 ст. 4 вказаного закону встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). Тобто із змісту вказаної норми вбачається, що визначення бази оподаткування з поставки товарів ніяким чином не пов'язується із митною вартістю таких товарів, як було зазначено перевіряючими, а визначається виключно із їх договірної (контрактної) вартості, що і було зроблено позивачем.

Помилковим, на думку позивача, також є ототожнення перевіряючими понять «звичайна ціна»та «митна вартість», оскільки пп. 1.20.1 п. 1.20 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо, не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін. Наказом Держмитслужби України від 18.04.2002 року         № 207, зареєстрованого Міністерством юстиції України 29.05.2002 року за № 462\6750 визначено, що митною вартістю є вартість товару, що визначається відповідно до положень Закону України «Про Єдиний митний тариф»і використовується виключно для цілей митного оподаткування товарів та ведення митної статистики. Таким чином, викладене свідчить, що вказані поняття є різними як за своїм змістом так і за своєю правовою природою. А отже норми в диспозиції яких містяться вказані поняття регулюють різні правовідносини.

Позивач зауважує, що при подальшій реалізації товару визначення бази оподаткування TOB «Укрмега Імпекс»було здійснено у повній відповідності до вимог  п. 4.1 Закону № 168/97-ВР виходячи із контрактної вартості таких товарів, висновки Ірпінської ОДПІ щодо порушення п. 4.1 названого закону не відповідають фактичним обставинам та чинному законодавству України.

Також позивач вважає, що висновок податкової інспекції стосовно того, що згідно декларації з ПДВ за квітень 2009 року TOB «Укрмега Імпекс»було задекларовано бюджетне відшкодування у розмірі 900770,00 грн. причиною виникнення якого є продаж товарів за цінами, нижчими за митну вартість на порушення п. 4.3 ст. 4 Закону № 168/97-ВР, де чітко визначено, що для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менше митної вартості, зазначеної у ввізній декларації з урахуванням витрат, пов'язаних з ввезенням таких товарів, не відповідає вимогам вказаного закону. Так, пунктом 4.3. Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства. Тобто, зазначений пункт застосовується лише у єдиному випадку, а саме при сплаті платниками податку на додану вартість під час ввезення товарів на митну територію України. Таким чином, Ірпінська ОДПІ помилково підмінює операцію з поставки товарів контрагентам на території України, які здійснювались TOB «Укрмега Імпекс», із операцією по ввезенню товарів у митному режимі імпорту, що призвело до хибного висновку стосовно порушення останнім вимог п. 4.3 Закону № 168/97-ВР.

Крім того, в судовому засіданні 17.08.2010 року представник позивача повідомив суд, що в рамках кримінальної справи № 13-5373, порушеної відносно директора ТОВ «Укрмега Імпекс»ОСОБА_1 проведено ряд судово-економічних експертиз, у висновках яких надано оцінку окремим положенням акту від 23.07.2009 року                  № 1081/23-3/35412991 про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Укрмега Імпекс»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, на підставі якого прийняті спірні податкові повідомлення-рішення.

В судовому засіданні 16.11.2010 року представником позивача вказані висновки надані суду та долучені до матеріалів справи.

Так, суду надано висновок Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз № 3025 від 12.10.2010 року повторної судово-економічної експертизи по кримінальній справі № 13-5373, висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 1770/1771/10/19 судово-економічної експертизи від 12.04.2010 року та висновок Київського науково-дослідного інституту судових експертиз                № 2850/4523/4524/10-19 додаткової судово-економічної експертизи від 14.06.2010 року.

На вирішення експертові, при проведенні повторної судово-економічної експертизи по кримінальній справі № 13-5373 (висновок № 3025), поставлено питання: чи підтверджуються документально та нормативно висновки, викладені в акті                  № 1081/23-3/35412991 від 23.07.2009 року «Про результати позапланової виїзної перевірки ТОВ «Укрмега Імпекс»(код за ЄДРПОУ 35412991) з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за квітень 2009 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.04.2008 року по 31.03.2009 року»про не підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування за квітень 2009 року у сумі 900770 грн.? Чи обґрунтовано ТОВ «Укрмега Імпекс» реалізовані імпортовані товари за цінами, нижчими за звичайні ціни (митну вартість)?.

У висновку № 3025 від 12.10.2010 року повторної судово-економічної експертизи зазначено, що за результатами дослідження, встановлене за висновками, викладеними в акті № 1081/23-3/35412991 від 23.07.2009 року не підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування за квітень 2009 року у сумі 900770,00 грн. документально і нормативно не підтверджується. Встановлено, що TOB «Укрмега Імпекс»не реалізовувало імпортовані товари за цінами, нижчими за звичайні ціни.

При дослідженні поставлених питань експертом встановлено, а суд погоджується з вказаним, що відповідно до п. 4.1, п. 4.3 ст. 4 Закону № 168/97-ВР база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Для товарів, які імпортуються на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але неменша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов'язаних з ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати за використання об'єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому товар (товарна партія) вперше підпадає під режим митного контролю відповідно до митного законодавства.

Для послуг, які поставляються нерезидентами з місцем їх надання на митній території України, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких робіт (послуг) з урахуванням акцизного збору, а також інших податків, зборів (обов'язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну поставки робіт (послуг) згідно із законами України з питань оподаткування. Визначена вартість перераховується в українські гривні за валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на кінець операційного дня, що передує дню, в якому було складено акт, який засвідчує факт отримання послуг.

Відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно з пп. 3.1.2. п. 3.1 ст. 3 Закону № 168/97-ВР ввезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорту).

З метою оподаткування до імпорту також прирівнюється: ввезення з-за меж митного кордону України на митну територію України товарів (супутніх послуг) за договорами лізингу (оренди) (у тому числі у разі повернення об'єкта лізингу лізингодавцю-резиденту або іншій особі за дорученням такого лізингодавця), застави, та іншими договорами, які не передбачають передання права власності на такі товари (майно) або передбачають їх обмін на корпоративні права чи цінні папери, у тому числі якщо таке ввезення пов'язане із поверненням товарів у зв'язку з припиненням дії зазначених договорів; поставка товарів з території безмитних магазинів на митну територію України для їх вільного обігу (крім території інших безмитних магазинів);поставка продуктів переробки (готової продукції) з митного режиму переробки на митній території України на митну територію України для їх вільного обігу; в інших випадках, передбачених Митним кодексом України.

Визначення терміну «митна вартість»наведено у ст. 259 Митного кодексу України. Так, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є їх ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, обчислена відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до ст. 260 вищенаведеного Кодексу визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за такими методами: за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1 згідно з положеннями ст. 267 цього Кодексу, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю відповідно до вимог ст. 271, або обчислена відповідно до вимог ст. 272 цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, установлених ст. 273 цього Кодексу.

Дослідженням поданих документів (договорів, вантажно-митних декларацій), які знаходяться в матеріалах справи в більшості випадків митна вартість на товар, що імпортувався ТОВ «Укрмега Імпекс», визначалась за резервним методом - 6 (шостим) методом (Графа 43 «Метод визначення вартості»).

Визначення митної вартості на товар, що імпортується за резервним методом наведено у ст. 273 Митного кодексу України. Так, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 267 - 272 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за методами 1-6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно з положеннями цієї статті на підставі: ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень ст. 272 цього Кодексу; ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; мінімальної митної вартості; довільної чи фіктивної вартості.

Якщо ця стаття застосовується митним органом, на вимогу декларанта, митний орган зобов'язаний письмово поінформувати його про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Визначення терміну «звичайна ціна»наведено у п. 1.18 ст. 18 Закону № 168/97-ВР. Так, звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пп. 1.20.1 ст.1 Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 року № 283/97-ВР, якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є " взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Згідно з пп.7.3.1 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Відповідно до пп. 7.3.6 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

Отже, відповідно до вищенаведеного при імпорті товару з метою його подальшого продажу, у платника податку на додану вартість двічі виникає об'єкт оподаткування податком на додану вартість: при митному оформлені під час ввезення товару (база оподаткування визначається відповідно до митної вартості, яка зазначена у ввізній митній декларації); при поставці імпортованого товару на митній території України, тобто при його продажу (база оподаткування визначається відповідно до договірної (контрактної) вартості, яка визначається за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни).

Підсумовуючи вищевказане, судом встановлено що термін «митна вартість»та «звичайна ціна»не тотожні між собою.

Єдиним законодавчим документом, який регулює порядок нарахування та сплату податку на додану вартість є Закон України «Про податок на додану вартість».

Пунктом 7.7 ст. 7 вищевказаного Закону України встановлено порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, а саме: сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, документально та нормативно не підтверджуються висновки, викладені в акті № 1081/23-3/354112991 від 23.07.2009 року про не підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування за квітень 2009 року у сумі 900770,00 грн., а ТОВ «Укрмега Імпекс»не реалізовувало імпортні товари за цінами, нижчими за звичайні ціни.

У висновку № 2850/4523/4524/10-19 від 14.06.2010 року додаткової судово-економічної експертизи зазначено, що за результатами дослідження, висновки, викладені в акті № 1081/23-3/35412991 від 23.07.2009 року про не підтвердження заявленої суми бюджетного відшкодування за квітень 2009 року у сумі 900770,00 грн. з урахуванням листа ДПА України від 09.04.2008 року № 7310/7/16-1517, рішення Вищого адміністративного суду України від 18.09.2008 року по справі № 21/93-НА документально і нормативно не підтверджуються.

При дослідженні поставлених питань експертом встановлено, а суд погоджується з вказаним, що в листі ДПА України від 09.04.2008 року № 7310/7/16-1517 вказано, що «...при подальшій реалізації імпортного товару податкові зобов'язанні визначатимуться за правилами, встановленими пунктом 4.1 статті 4 Закону,  а саме, у разі, якщо його договірна (контрактна) вартість буде нижче за звичайну ціну (митну вартість), база оподаткування такої операції розраховуватиметься виходячи з рівня звичайної ціни, тобто не нижче договірної (контрактної) вартості такого товару, але не менше митної вартості, з урахуванням зазначених вище витрат та податків, зборів (обов'язкових платежів), в тому числі акцизних зборів, ввізного мита, що включаються у ціну товарів згідно з законами України з питань оподаткування».

Як вбачається, зазначеним листом ототожнені терміни «звичайна ціна»та «митна вартість», що не передбачено нормами Закону «Про податок на додану вартість».

Відповідно до листа ДПА України від 15.04.2008 року № 4594/5/16-1516 вищевказаний лист має статус узагальнюючих податкових роз'яснень.

Надання податкових роз'яснень є однією із функцій Державної податкової адміністрації України, перелік яких наведений в ст. 8 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року № 509-XII, із змінами та доповненнями.

Виходячи з визначення, наведеного в пп. 4.4.2 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», податкові роз'яснення - це роз'яснення окремих положень податкового законодавства, що надаються контролюючими органами у порядку, визначеному відповідним центральним (керівним) органом контролюючого органу, виходячи із положень, принципів оподаткування, викладених у Законі України «Про систему оподаткуванню», та економічного змісту податку, збору (обов'язкового платежу), який розглядається.

В Порядку надання роз'яснень окремих положень податкового законодавства, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 12.04.2003 року № 176, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 23.04.2003 року за № 326/7647, вказано наступне: роз'яснення податковими органами окремих положень податкового законодавства здійснюється шляхом надання узагальнюючих податкових роз'яснень і податкових роз'яснень (п.1.2); узагальнюючі податкові роз'яснення і податкові роз'яснення не мають сили нормативно-правового акта (п.1.3); узагальнюючі податкові роз'яснення і податкові роз'яснення - це оприлюднення офіційного розуміння податковими органами окремих положень законодавства у межах їх компетенції з питань оподаткування з метою обґрунтування їх рішень у разі проведення апеляційних процедур (п. 1.4); узагальнюючі податкові роз'яснення і податкові роз'яснення надаються, виходячи з положень пп. 4.4.1 п. 4.4 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», принципів оподаткування, викладених у Законі України «Про систему оподаткування», економічного змісту податку, збору (обов’язкового платежу), положень законодавчих та інших нормативно-правових актів, що роз'яснюються (п.1.5); податковим роз'ясненням уважаються будь-які відповіді податкового органу з питань окремих положень податкового законодавства, надані на запит зацікавленої особи (п.1.7); узагальнюючі податкові роз'яснення надаються Державною податковою адміністрацією України і затверджуються її наказом (п.1.8); узагальнюючими податковими роз'ясненнями мають право користуватися усі платники податків при обрахуванні сум податкових зобов'язань та під час проведення апеляційних процедур (п.1.10); податковим роз'ясненням, наданим на запит платника податків, користується платник податків при обрахуванні ним сум податкових зобов'язань та під час проведення ним апеляційних процедур (п. 1.11).

Таким чином, лист ДПА України від 09.04.08 р. № 7310/7/16-1517 не є: нормативно-правовим актом, який має бути обов'язковим для виконання; узагальнюючим податковим роз'ясненням, оскільки не затверджений наказом ДПА України, як того вимагає п. 1.8 Порядку надання роз'яснень окремих положень податкового законодавства.

Крім того, слід зазначити, що принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників визначені Законом України «Про систему оподаткування», згідно з яким ставки, механізм справляння податків і зборів (обов'язкових платежів); пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування (ст. 1), а також виходячи із змісту п. 1.10 Порядку надання роз'яснень окремих положень податкового законодавства, листи ДПА України не є обов'язковими для виконання.

Разом з цим суд зауважує, що єдиним законодавчим документом, який регулює порядок нарахування та сплату податку на додану вартість є Закон України «Про податок на додану вартість»і будь-який лист податкового органу чи рішення суду не змінюють порядок нарахування сплати податку на додану вартість.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про те, що при визначенні рівня звичайних цін податковий орган діяв не у межах норми законодавства, оскільки не використовував інформацію про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у зіставних умовах.

Позиція ж податкової інспекції про те, що митна вартість товару є його звичайною ціною є такою, що не ґрунтується на приписах законодавства, жодною нормою якого не передбачено, що митна вартість товару, яка визначається для товарів, що ввозяться на митну територію України, є звичайною ціною для такого товару, який реалізується на території України.

За таких обставин, не може вважатися доведеним податковим органом той факт, що ціна товарів, реалізованих позивачем на митній території України, є нижчою за звичайні ціни.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття податкових повідомлень-рішень від 19.03.2010 року                № 000066/233/3/928 та № 000066/233/3/927, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 159-163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Ірпінської об’єднаної державної податкової інспекції від 19 березня 2010 року №000066/233/3/928 та №000066/233/3/927.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Укрмега Імпекс» судовий збір у сумі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя                                                                                                    Спиридонова В.О.

Постанова у повному обсязі виготовлена  08 грудня 2010 року.