Рішення

від 24.03.2008 по справі 16/39-08-1018

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24"

березня 2008 р.

Справа  № 16/39-08-1018

Господарський суд

Одеської області

У складі судді

Желєзної С.П.

Секретаря судових

засідань Шевченко Г.В.

За участю

представників сторін:

Від

позивача:           Пахомов І.Ю. за дов від 25.02.2008р.;

Від

відповідача:      ОСОБА_1.

(паспорт серії НОМЕР_3 від 16.11.2005р.)

Розглянувши

у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства

„Одеса” до  фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1  про розірвання

договору та  визнання права власності,

- 

ВСТАНОВИВ:

Приватне

підприємство „Одеса” (далі по тексту ПП „Одеса”)  звернулося до господарського суду Одеської

області з позовними вимогами до  фізичної

особи-підприємця ОСОБА_1 (далі по тексту -СПД ОСОБА_1) про розірвання договору

будівельного підряду від 30.08.2007р., укладеного між сторонами по справі,

та  визнання права власності на нежитлове

приміщення магазину, загальною площею 466,9 кв.м., що розташоване за адресою:

АДРЕСА_1, приміщенняНОМЕР_1. Свої вимоги позивач обґрунтовує правомірністю

набуття ним права власності на вказаний об'єкт нерухомого майна, а також

неналежним виконанням відповідачем істотних умов договору будівельного

підряду  від 30.08.2007р.

У

судовому засіданні 24.03.2008р. представником відповідача заявлені позовні

вимоги заперечувалися, однак, незважаючи на вимоги суду будь-якого

обґрунтування своєї позиції суду відповідачем представлено не було.

Дослідивши

матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив

наступне.

22.02.2007р.

ПП „Одеса” на підставі договору купівлі-продажу № 24, укладеного з

територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради, було придбано у

власність нежитлові приміщення першого поверхуНОМЕР_1, які складаються з

нежитлових приміщень першого поверху, загальною площею 316,1 кв.м, відображених

у технічному паспорті, а саме в літ. „А”: 1, 3, 4, 5, 6, 7, 9, 10 -підсобні, 2,

8, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 -основні, що розташовані за адресою:

АДРЕСА_1. Договір купівлі-продажу від 22.02.2007р. був посвідчений у

нотаріальному порядку та зареєстрований 

в реєстрі за №У -206. Згідно витягу про реєстрацію права власності на

нерухоме майно, виданого КП “ОМБТІ та РОН” за №13782650, право власності на

нежитлові приміщенняНОМЕР_1, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано

за ПП „Одеса”.

Таким

чином, позивачем у встановленому законом порядку було набуто право власності на

нежитлові приміщення першого поверхуНОМЕР_1, які складаються з приміщень

відображених у технічному паспорті, а саме в літ. „А”: 1, 3, 4, 5, 6, 7, 9, 10

-підсобні, 2, 8, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 - основні,  загальною площею 316,1 кв.м, що розташовані

за адресою: АДРЕСА_1. 

В

подальшому, з метою здійснення реконструкції даного об'єкту та його подальшої

експлуатації в якості магазину, позивачем 

був укладений з СПД ОСОБА_1 договір будівельного підряду від 30.08.2007р.,

відповідно до умов якого відповідач зобов'язався, зокрема, виконати

реконструкцію нежитлових приміщеньНОМЕР_1, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1,

за рахунок коштів замовника, а також здійснити введення в експлуатацію

реконструйованого об'єкту нерухомості.

Відповідно

до ст. 875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник

зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші

будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник

зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт),

передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не

покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та

оплатити їх.

Відповідно

до п. 4.1, 4.3 договору від 30.08.2007р. 

Замовником було прийнято на себе зобов'язання із сплати Підряднику

авансового платежу у розмірі 5000 грн. протягом трьох днів з моменту підписання

сторонами даного договору із остаточною оплатою вартості робіт у дводенний

строк з дня узгодження Підрядником кошторису. В свою чергу, умовами  пункту 3.4 договору будівельного підряду від

30.08.2007р. відповідачем були прийняті на себе зобов'язання із виконання

зазначених по тексту рішення вище робіт у строк до 30.01.2008р.

Згідно

ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених              ст. 11 цього Кодексу, у тому

числі із договорів. Згідно ст. 629 ЦК України 

договір  є  обов'язковим 

для  виконання сторонами.

Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має

виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його

умов не допускається.

Але в

порушення умов пунктів 1.1, 3.4 договору від 30.08.2007р., вимог ст.ст. 525,

526 ЦК України, роботи із реконструкції спірного приміщення відповідачем були

виконані частково. У зв'язку з недотриманням СПД ОСОБА_1  встановлених вказаним договором будівельного

підряду строків, роботи по реконструкції магазину були завершенні силами ПП

„Одеса”.

В

свою чергу, відповідно до листів від 12.02.2008р. та 20.02.2008р. СПДОСОБА_1

звернувся до позивача  з вимогою передати

частину спірних приміщень у власність відповідача у рахунок оплати проведених

ним  робіт з їх реконструкції.

Відповідно

до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його

права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а

також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Посилаючись

на невизнання  з боку відповідача права

власності  ПП „Одеса”  на нежитлове приміщення магазину, загальною

площею 466,9 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, а також стверджуючи

про неналежне виконання СПД ОСОБА_1 

договору будівельного підряду від 30.08.2007р., ПП „Одеса”    звернулось до господарського суду Одеської

області з позовними вимогами про 

розірвання договору від 30.08.2007р., укладеного між сторонами у справі,

та  визнання за позивачем права власності

на вказане нежитлове приміщення.

Згідно

вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на

які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому,

доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд

у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на

яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають

значення для правильного вирішення господарського спору.

Положеннями

ст. 328 ЦК України передбачено, що право 

власності набувається на підставах, що не заборонені законом зокрема із

правочинів.

Як

вбачається з договору купівлі-продажу № 24 від 22.02.2007р. та витягу про

державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, позивачем у

встановленому законом порядку було набуто право власності на  нежитлові приміщення першого поверхуНОМЕР_1,

загальною площею 316,1 кв.м, які складаються з приміщень відображених у

технічному паспорті, а саме в літ. „А”: 1, 3, 4, 5, 6, 7, 9, 10 -підсобні, 2,

8, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18 - основні, що розташовані за адресою:

АДРЕСА_1.

Відповідно

до ст. 319 ЦК України власник на свій розсуд 

володіє, користується і розпоряджається належним йому майном та має

право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

Враховуючи,

що подальша реконструкція зазначеного об'єкту нерухомості була здійснена

позивачем без дозвільних документів та належним чином затвердженого проекту

реконструкції, суд вважає за необхідне звернутися до правових положень ст.376

ЦК України, якою врегульовані  питання

самочинного будівництва.

Положення

статті 376 ЦК України визначають поняття самочинного будівництва як забудови

на земельній ділянці, яка не була належним чином відведена, або була відведена

для іншого цільового призначення, або будівництво здійснювалося без належного

дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями

будівельних норм і правил.

Відповідно

до наведених положень статті 376 ЦК України, поняття самочинного будівництва

визначено законодавцем як забудова на земельній ділянці, тобто

створення   нового об'єкту будівництва.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивачем була здійснена лише

реконструкція вже існуючого об'єкту нерухомого майна, розташованого за адресою:

АДРЕСА_1,  який належить останньому на

праві власності. Приймаючи до уваги те, що законодавцем розрізняються поняття

будівництва та реконструкції, суд доходить висновку щодо відсутності підстав

для визнання реконструйованого об'єкту нерухомості, розташованого за адресою:

АДРЕСА_1,   самочинним будівництвом.

Крім

того, слід зазначити, що відповідно до технічного висновку, виготовленого на

замовлення ПП „Одеса” у 2007 році 

товариством з обмеженою відповідальністю „Художньо - інжиніринговим

центром „Експрес-проект”,  було

встановлено відсутність порушень вимог державних будівельних норм при

здійсненні реконструкції спірного об'єкту нерухомості та зазначено, що об'єкт

може бути прийнятим до експлуатації, площа об'єкту після реконструкції  складає 466,9 кв.м.

В

свою чергу, враховуючи зміст заявлених позивачем позовних вимог, суд вважає за

необхідне звернутись до положень діючого законодавства України, якими

врегульовано питання набуття суб'єктами цивільних правовідносин права власності

на об'єкти нерухомого майна.

Так,

відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на  новостворене нерухоме майно виникає з моменту

завершення будівництва (створення майна). Статтею 328 Цивільного кодексу

України, передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо

інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не

встановлена судом. Відповідно до ст. 319 ЦК України власник на свій розсуд  володіє, користується і розпоряджається

належним йому майном та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не

суперечать закону. Згідно ч. 1 ст. 320 ЦК України власник має право

використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім

випадків, встановлених законом.

Засадами

чинного Цивільного кодексу України в редакції від 16.01.2003р. передбачено, що

кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення,

невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу,

який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ст. 15 ЦК

України від 16.01.2003р.).

Кожна

особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або

майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право  або інтерес іншим способом, що встановлений

законом (ст. 16 ЦК України від 16.01.2003р.).

Приймаючи

до уваги ті обставини, що позивачем було правомірно набуто право власності на

нежитлове приміщення першого поверхуНОМЕР_1, загальною площею 316,1 кв.м, що

розташоване за адресою: АДРЕСА_1, та реконструкція зазначеного об'єкту

нерухомості   здійснена ПП „Одеса”

в межах реалізації його повноважень як власника зазначеного  майна, за відсутністю порушень при здійсненні

реконструкції будівельних правил та норм, 

суд доходить висновку про наявність правових  підстав для задоволення позовних вимог ПП

„Одеса” щодо визнання за ним 

права власності на реконструйоване нежитлове приміщення  магазину, загальною площею 466,9 кв.м., що

розташоване за адресою: АДРЕСА_1, приміщенняНОМЕР_1.

Стосовно

вимог позивача в частині розірвання договору будівельного підряду від

30.08.2007р., укладеного між сторонами у справі, суд зазначає наступне.

Як

було зазначено по тексту рішення вище, за умовами  пунктів 1.1, 3.4 договору будівельного

підряду від 30.08.2007р. відповідачем були прийняті на себе зобов'язання із

виконання реконструкції нежитлових приміщеньНОМЕР_1, що розташовані за адресою:

АДРЕСА_1, за рахунок коштів замовника, а також введення в експлуатацію

реконструйованого об'єкту нерухомості у строк до 30.01.2008р.

Як

вбачається з матеріалів справи та 

пояснень представника позивача, в порушення умов пунктів 1.1, 3.4

договору будівельного підряду від 30.08.2007р., вимог ст.ст. 525, 526 ЦК

України, СПД ОСОБА_1  роботи по

реконструкції нежитлових приміщеньНОМЕР_1, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1

були виконані лише частково, реконструйований об'єкт нерухомості введений  в експлуатацію у строк до 30.01.2008р. не

був.

Відповідно

до ст. 206  Господарського кодексу

України господарське зобов'язання може бути розірвано сторонами відповідно до

правил, встановлених статтею 188 цього Кодексу. За змістом ч. 1 ст. 188

Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в

односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом

або договором.

Порядок

зміни та розірвання господарських 

договорів, встановлений ст.188 Господарського кодексу України,

передбачає, що сторона  договору,  яка 

вважає  за  необхідне змінити або розірвати договір,  повинна надіслати  пропозиції 

про  це  другій стороні за договором. Сторона  договору, 

яка  одержала  пропозицію про зміну чи розірвання  договору, 

у  двадцятиденний  строк 

після   одержання пропозиції

повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У   разі  

якщо   сторони  не 

досягли  згоди  щодо 

зміни (розірвання)  договору  або 

у  разі   неодержання  

відповіді   у встановлений   строк  

з   урахуванням   часу  

поштового   обігу, заінтересована

сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як

вбачається з матеріалів справи, вищенаведений законодавчою нормою порядок

розірвання господарських зобов'язань ПП „Одеса” був дотриманий.  15.02.2008р. 

позивачем на адресу Орендаря  було

направлено  попередження про намір розірвати  договір будівельного підряду від 30.08.2007р.

у зв'язку з невиконанням відповідачем прийнятих на себе за вказаним договором

зобов'язань. Однак, як вбачається з матеріалів справи, зазначені вимоги

позивача про належне виконання договору відповідачем були залишені без розгляду

та задоволення. З огляду на викладене, значну частину робіт з реконструкції

об'єкту  ПП „Одеса” було змушено виконати

власними силами. Будь-яких доказів щодо завершення робіт з реконструкції

спірного об'єкту нерухомості саме відповідачем останнім з дотриманням вимог ст.

ст. 32, 33 ГПК України суду представлено не було.

В

свою чергу, згідно зі ст. 320 Господарського кодексу України, у  разі якщо підрядник не береться своєчасно за

виконання договору або виконує роботу настільки повільно, що закінчення її

до строку стає явно неможливим, замовник має право вимагати розірвання

договору та відшкодування збитків. Крім того, згідно положень ч. 2 ст.

651 цього Кодексу, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на

вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною

та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Перелік

істотних умов договору підряду на капітальне будівництво надається у частині 5

статті  318 Господарського кодексу

України в редакції Закону України від 16.01.2003р.  №435-VІ, до них, у тому числі, відноситься і

строки завершення будівництва, виконання робіт.

Відповідно

до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання

з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як

вбачається із змісту ч. 2 ст. 651 ЦК України 

чинним законодавством України під істотним розуміється таке порушення

стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною

мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладені договору. 

Зобов'язання,

прийняті на себе відповідачем при укладенні договору будівельного підряду від

30.08.2007р. в частині своєчасного здійснення реконструкції нежитлових

приміщеньНОМЕР_1, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 та введення

реконструйованого об'єкту нерухомості  в

експлуатацію у строк до 30.01.2008р., СПД ОСОБА_1 належним чином виконані не були,

що, в силу положень ст. 318 Господарського кодексу України, ст.ст. 610, 651

Цивільного кодексу України, є порушенням істотних умов договору підряду.

Приймаючи

до уваги висновки суду про істотне порушення відповідачем умов  договору будівельного підряду від

30.08.2007р., з огляду на дотримання позивачем встановленого  статтею 188 Господарського кодексу України

порядку розірвання господарських зобов'язань, суд доходить висновку щодо

наявності правових підстав для задоволення позову ПП „Одеса”  в частині розірвання договору будівельного

підряду, укладеного між  сторонами по

справі 30.08.2007р.

Підсумовуючи

зазначене, позовні вимоги приватного підприємства „Одеса”   про розірвання договору будівельного підряду

від 30.08.2007р., укладеного між сторонами по справі та  визнання права власності на нежитлове

приміщення  магазину, загальною площею

466,9 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, приміщенняНОМЕР_1 - слід

задовольнити у повному обсязі.

Судові

витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу віднести на рахунок відповідача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись

ст.ст. 15, 16, 319, 320, 328, 331, 610, 651 Цивільного кодексу України, ст.ст.

188, 318, 320 Господарського кодексу України, 

ст.ст. 32, 33, 44, 49,  82-85 ГПК

України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати право власності приватного підприємства „Одеса”

/65121, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 30315410/ на нежитлові приміщення  магазину, загальною площею 466,9 кв.м., що

складаються з приміщень підвалу, площею 122,7 кв.м. та приміщень першого

поверху, площею 344,2 кв.м., які розташовані за адресою: АДРЕСА_1,

приміщенняНОМЕР_1.

3.          Розірвати договір будівельного підряду від

30.08.2007р., укладений між приватним підприємством „Одеса” та фізичною

особою -підприємцем  ОСОБА_1

4.          Стягнути з фізичної особи -підприємця  ОСОБА_1 /АДРЕСА_2, ідентифікаційний  код НОМЕР_2/ на користь приватного

підприємства „Одеса” /65121, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 30315410/ 85 грн. 00

коп. / вісімдесят п'ять  грн. 00 коп./ -

держмита; 118 грн. /сто вісімнадцять грн.00 коп./ - витрати на ІТЗ судового

процесу. Наказ видати.

           Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому

ст. 85 ГПК України.

         Наказ видати після набрання рішенням

законної сили.

           Рішення підписане 26.03.2008р.

Відповідно

до положень ст. 144 ГК України, ст. 19 Закону України „Про державну реєстрацію

речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” рішення суду стосовно речових

прав на нерухоме майно є підставою для державної реєстрації прав, що

посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно.

Суддя                                                                                      

Желєзна С.П.