Рішення

від 19.07.2011 по справі 16/5007/86/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/5007/86/11

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

————————————————————————————————————————

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "19" липня 2011 р. Справа № 16/5007/86/11

Господарський суд Житомирської області у складі:  

                         судді Гансецького В.П.  

за участю представників сторін:

від позивача: Ведмеденко Ю.С. - директор     

від відповідача: не з'явився  

    Розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Житомирі справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Олтас" (м.Київ)  

        до Малого приватного підприємства "Глобус" (м.Коростень)

        про стягнення 26870,00 грн.

Позивач звернувся з позовом про стягнення на свою користь з відповідача 26870,00 грн. основного боргу за відвантажений товар - харчові концентрати (ароматизатори).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в сумі 24870,00 грн. з підстав, зазначених у позовній заяві. Також зазначила, що після порушення провадження у справі відповідач погасив заборгованість на суму 2000,00 грн.

Відповідач відзиву на позов не подав, свого представника в судове засідання не направив, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином.

Відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Олтас" відпустило Малому приватному підприємству "Глобус" товар - харчові концентрати на загальну суму 34250,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № 173 від 10.08.10р. на суму 17125,00 грн. та № 184 від 21.08.10р. на суму 17125,00 грн. (а.с.13-14).

Відповідно до ч.1 і ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки  виникають  із  дій  осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що  не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є  договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно статті 205 Цивільного кодексу України  правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Частиною 2 цієї статті передбачено, що правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У відповідності до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 174 Господарського кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать..., а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Таким чином, між  позивачем та відповідачем виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити отриманий товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.509 ЦК України, зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона  (боржник)   зобов'язана   вчинити   на   користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк виконання обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Претензію позивача від 10.05.11р. № 5 про сплату боргу за відпущений товар відповідач залишив без задоволення (а.с.16).

Відповідно до ст.ст.525 і 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. 

Відповідно до ч.1 ст.692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно даних позивача, відповідач за відвантажений товар (харчові концентрати)  розрахувався з позивачем частково, внаслідок чого, станом на день подання позову до суду, утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 26870,00 грн.

У зв'язку з частковою сплатою боргу відповідачем в сумі 2000,00 грн. після подачі позову до суду, сума заборгованості відповідача за вказаний товар на день прийняття рішення у справі, становить 24870,00 грн, що підтверджується розрахунком позивача та підписаним сторонами актом звіряння взаєморозрахунків станом на 13.07.11р. (а.с.23-24).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідачем було порушено вимоги вищезазначених норм чинного законодавства.

Відповідач позов не оспорив, своїм правом на участь в судовому розгляді справи не скористався, доказів сплати боргу не подав.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обгрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства та такими, що підлягають  задоволенню частково - з відповідача стягується на користь позивача 24870,00 грн. боргу за відпущений товар - харчові концентрати.

В частині стягнення 2000,00 грн., сплачених відповідачем після подачі позову до суду, провадження у справі підлягає припиненню за відсутністю предмета спору.

Судові витрати по сплаті державного мита та за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.49, 80, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства "Глобус", 11500, м.Коростень Житомирської області, вул.Грушевського 30-а, кв.4, ідентифікаційний код 30376121:

- на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олтас", 04080, м.Київ, вул.Юрківська/Фрунзе 2-6/32 літ."А", ідентифікаційний код 31752580 - 24870,00 грн. боргу за відпущений товар (харчові концентрати), 268,70 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог провадження у справі припинити за відсутністю предмета спору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

                                                          Повне рішення складено та підписано 19.07.11р.

                    Суддя             Гансецький В.П.

Друк: 3 прим.     

1 - у справу,

2,3 - сторонам  (рек. з повідом. про вруч.).