Постанова

від 02.04.2008 по справі 10/247-07(39/121)(32/432)

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.04.2008                                                                                  

Справа № 10/547-07(39/121)(32/432) 

       Дніпропетровський апеляційний господарський

суд у складі колегії суддів  :

головуючого                                         

Логвиненко А.О. (доповідач)

суддів:                                               

Павловського П.П., Бахмат Р.М.

при секретарі судового

засідання       Корх К.В.

з участю представників сторін :

позивача -Шаповал М.Г.

відповідача-1,3 -Федоріна М.А.   

розглянувши

апеляційну скаргу споживчого товариства імені Карла Лібкнехта на рішення

господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2008р.  у справі   

за позовом        Споживчого товариства імені Карла

Лібкнехта, с. Новопілля Криворізького району

до

відповідача-1 Новопільської сільської ради 

Криворізького району

відповідача-2 Приватного підприємця ОСОБА_1.

    відповідача-3 Товариство з обмеженою

відповідальністю “АГРО ОЙЛ-КР”, с. Новопілля

про визнання

права власності, визнання недійсними договорів купівлі-продажу та   витребування майна

В

С Т А Н О В И В :

    29.03.2005р. до господарського суду

Дніпропетровської області надійшов позов споживчого товариства імені Карла

Лібкнехта  (далі Споживче товариство) про

визнання права власності на будівлю торговельного центру, розташовану за

адресою : с. Новопілля, вул. Садова,46. Свої вимоги позивач мотивував тим, що

спірну будівлю було прийнято в експлуатацію у 1986р. і з того часу вона

знаходилась на балансі Споживчого товариства. 

Крім того, спірна будівля в органах БТІ також була зареєстрована за

позивачем, що підтверджується відповідними рішеннями господарських судів. Земельна

ділянка, на якій розташовано об'єкт нерухомості, знаходиться у постійному

користуванні Споживчого товариства.

    Під час розгляду справи позивач

неодноразово змінював та доповнював позовні вимоги (т2 а.с.66-69,91-94, т3

а.с.9-10).

    З урахуванням ухвали суду від 17.01.2008р.

(т.3 а.с.15-17), в остаточній редакції позову позивач просив визнати за ним

право власності на спірну будівлю, витребувати майно з чужого володіння та

визнати недійсними договори купівлі-продажу спірної будівлі від 23.01.2007р.,

укладений між Новопільскою сільрадою та ОСОБА_1. та від 6.02.2007р., укладений

між ОСОБА_1. і товариством з обмеженою відповідальністю “АГРО ОЙЛ-КР” (далі ТОВ

“АГРО”). При цьому позивач послався на те, що вказані договори порушують право

власності Споживчого товариства на спірну споруду.

    Справа неодноразово розглядалась

господарськими судами різних рівнів (т1 а.с.65-67, 126-127, т2 а.с.16-21,123,

141-142).

    Рішенням господарського суду

Дніпропетровської області від 14.02.2008р. (суддя -Кощеєв І.М.) в задоволенні

позову відмовлено.

    Не погодившись з рішенням, Споживче

товариство звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне

застосування норм матеріального та процесуального права, просила скасувати

рішення та задовольнити позовні вимоги. При цьому апелянт послався на те, що

суд дійшов помилкового висновку про те, що позивач не набув права власності на

спірну будівлю.

    Відповідач-1 у своєму запереченні на

апеляційну скаргу зазначив, що рішення суду є законним та обґрунтованим.

    Від інших відповідачів відзивів не

надійшло.

    Відповідач-2 в судове засідання призначене

для розгляду апеляційної скарги не з'явився, про причини неявки суд не

повідомив. Враховуючи те, що залучені до справи докази дозволяють визначитися

відносно законності оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про

можливість розгляду справи у відсутності відповідача-2, якого належним чином

сповіщено про час та місце слухання справи.

    Дослідивши матеріали справи, вислухавши

пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та

перевіривши у відповідності до ст. 101 ГПК України законність і обґрунтованість

рішення у повному обсязі, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому

задоволенню з наступних підстав.

    Матеріалами справи встановлено, що спірну будівлю

було збудовано та введено в експлуатацію у 1986р., після чого прийнято на

баланс позивача. В органах БТІ власником споруди, на час звернення позивача до

суду, зазначалось Споживче товариство, а відповідачем було видано позивачу акт

постійного землекористування землею, на якій розташовано спірний об'єкт

нерухомості для його обслуговування (т1 а.с.30-31,33-39,46, т2 а.с.106-115). Ці

обставини не заперечувались сторонами при розгляді справи.

    Відмовивши в задоволенні позову суд першої

інстанції послався на те, що до спірних правовідносин не може бути застосовано

положення ст.344 ЦК України, оскільки визнання права за набувальною давністю не

може мати місця раніше 1.01.2011р.

    Проте судом не враховано, що вимоги

позивача про визнання за ним права власності на спірне майно ґрунтуються не

лише посиланням на ст.344 ЦК України.

     Так, виконуючи вказівки, викладені в

постанові Вищого господарського суду України (т2 а.с.16-21) позивач у своїх

поясненнях та заявах про уточнення позовних вимог (т2 а.с.37-39,66-69,91-94),

крім іншого, зазначив, що спірне майно ним було придбано у власність на

підставах, що не заборонені законом. При цьому позивач посилався на приписи

ст.49 Закону України “Про власність”, ст.328 ЦК України та на наявність судових

рішень, що встановили певні факти.

    Таким чином, позовні вимоги Споживчого

товариства обґрунтовано двома самостійними правовими підставами : набуттям

права власності шляхом вчинення дій не заборонених законом (ст.328 ЦК України)

та спливом строку набувальної давності (ст.344 ЦК України).  Оскільки ст.16 ЦК України не унеможливлює

такий спосіб захисту інтересів позивача, суд повинен був дати оцінку

обґрунтованості всіх доводів позивача.

    Дослідивши матеріали справи колегія суддів

вважає, що твердження позивача про набуття ним права власності на спірне майно

внаслідок вчинення правочину, не забороненого законом, підтверджується наданими

доказами. При  цьому суд виходить з

такого.

    Споживче товариство є організацією

споживчої кооперації, що підтверджується його Статутом (т.1 а.с.7-29, т2

а.с.95-96).

    В рішенні Конституційного Суду України

N16-рп/2004 від 11.11.2004р. зазначено, що Конституцією (Основним Законом)

Української РСР 1978р. передбачалось, що кооперативні організації мали право на

власність, відокремлену від державної, а чинне на час створення спірного майна,

припускало можливість передання у власність кооперативним організаціям майна як

за плату так і безоплатно.

    На час звернення позивача до суду та

розгляду справи не збереглись первісні документи, що підтверджують факт

передання Споживчому товариству спірної будівлі у власність. Але позивачем

надано суду документи БТІ (т1 а.с.38-39,46) в яких зазначено, що органом БТІ

було сформовано інвентаризаційну справу, в якій власником спірної будівлі зазначено

позивача з посиланням при цьому на відповідне рішення виконкому від

27.11.1999р. Крім того, відповідачем видано акт на постійне користування

земельною ділянкою, на якій розташовано спірний об'єкт нерухомості, що свідчить

про те, що станом на 1994р. відповідач не заперечував проти наявності у

Споживчої спілки права власності на спірну будівлю.

     В рішенні арбітражного суду від

18.07.2001р. по справі №А1/87 встановлено факт того, що спірна будівля

знаходиться у правомірному володінні та користуванні Споживчого товариства. З

цих же підстав рішенням суду від 18.11.2002р. було визнано незаконними дії   Новопільскої сільради, яка у 2001-2002р.

намагалась привласнити собі права на спірне майно (т1 а.с.40-41,42-43).

Рішеннями судів у справах №Н32/34, А31/97 (т1 а.с.56-60,61) встановлено, що

Споживча спілка володіє майном на законних підставах. Крім того, вказаним

рішеннями також встановлено, що відповідач певний час орендував спірне

приміщення у позивача.

    Все вищенаведене свідчить про те, що за

часи СРСР держава, в особі вповноваженого на це органу, передала спірне майно у

власність Споживчому товариству, змінивши форму власності майна з державної на

кооперативну, що дало підстави, у відповідності до діючого на той час

законодавства, прийняти майно на баланс позивача, отримати акт постійного

землекористування земельною ділянкою, на якій розташовано споруду та утримувати

її за кошти Споживчого товариства, тобто позивач отримав право власності шляхом

вчинення дій не заборонених законом.

    Що стосується іншої частини позовних вимог,

то колегія суддів враховує наступне.

    Відмовивши в задоволенні позову в цій

частині, суд першої інстанції послався на те, що права позивача не можуть бути

захищені шляхом визнання спірних угод недійсними, оскільки права особи, що

вважає себе власником майна, не будучи стороною оспорюваної угоди, можливий

шляхом  пред'явлення віндікаційного

позову. При  цьому судом не враховано, що

позивачем заявлено в тому числі і позов про витребування майна з посиланням на

ст.388 ЦК України (т2 а.с.69), але ці вимоги судом першої інстанції взагалі не

розглядались.

    Оскільки матеріалами справи встановлено, що

позивач набув право власності на спірне майно, його відчуження без відома

Споживчого товариства за договором від 23.01.2007р. (т2 а.с.70) є порушенням

приписів ст.41 Конституції України та ст. 317,319,321 ЦК України. З цих же

підстав слід вважати порушенням прав власника спірного майна і договір

укладений 6.02.2007р. між добросовісними набувачами ОСОБА_1. та  ТОВ “АГРО” (т2 а.с.71). З огляду на те, що

лише власник майна має право ним розпоряджатися, ані Новопільска сільрада, ані

інші особи не мали права здійснювати відчуження спірного майна, яке внаслідок

укладення вищенаведених договорів вибуло з володіння Споживчого товариства не з

його волі.

    У відповідності до ст.388 ЦК України

власник має право витребувати майно від добросовісного набувача, якщо воно

вибуло з володіння власника не з його волі. Тому вимоги позивача про

витребування спірного майна з володіння ТОВ “АГРО” підлягають задоволенню.

   Оскільки пред'явивши позов про визнання

недійсними договорів купівлі-продажу від 23.01.2007р. та 6.02.2007р. позивач

обрав не передбачений законом спосіб, колегія суддів вважає, що позов в цій

частині задоволенню не підлягає, а сторони вказаних угод мають можливість

врегулювати правовідносини, що виникли між ними, у встановленому законом

порядку.

    Апеляційний суд також не входить в

обговорення питання, чи відповідають чинному законодавству рішення і дії

сільської ради, пов'язані із оформленням у 2006р. права власності на спірну

будівлю, оскільки це питання повинно бути розглянуто у межах окремої справи у

випадку пред'явлення відповідного позову.

    Враховуючи, що колишній замовник

будівництва спірного об'єкту нерухомості -Криворізький тепличний комбінат,

починаючи з 2000р., відмовився від будь-яких прав на будівлю (т1 а.с.89-91)

колегія суддів вважає відсутніми підстави доля його залучення до участі в

справі в якості третьої особи.

    З огляду на наведене, колегія суддів

вважає, що рішення суду повинно бути скасовано на підставі п4 ч1 ст.104 ГПК

України через неправильне застосування судом першої інстанції норм

матеріального та процесуального права, а позовні вимоги підлягають частковому

задоволенню.

    В зв'язку з ти, що відповідно до ст.84 ГПК

України в резолютивній частині позову вказується строк виконання стороною

певних дій, колегія суддів вважає, що виконання рішення в частині витребування

та повернення спірного майна, з урахуванням обставин справи та специфіки самого

майна, можливо бути здійснено на протязі місяця з дня оголошення постанови по

справі №10/547-07.

    Оскільки спір виник внаслідок неправильних

дій відповідача-1, а відповідачі-2,3 не знали про відсутність у Новопільскої

сільради права відчужувати спірне майно, судові витрати у відповідності до

ст.49 ГПК України покладаються на відповідача-1.

    Керуючись ст. 101, 103 -105 ГПК України

суд, -

П

О С Т А Н О В И В :

    Апеляційну скаргу споживчого товариства

імені Карла Лібкнехта задовольнити частково.

    Рішення господарського суду

Дніпропетровської області від 14.02.2008р. скасувати.

    Позов задовольнити частково.

    Визнати за споживчим товариством імені

Карла Лібкнехта право власності на будівлю торгівельного центру загальною

площею 1680м2 , розташовану по вул. Садовій,46 у с. Новопілля

Криворізького району Дніпропетровської області.

    Зобов'язати товариство з обмеженою

відповідальністю “АГРО ОЙЛ-КР” ( Дніпропетровська область,  Криворізький район, с. Новопілля вул.

Теплична,17, код ЄДРПОУ 34031432) на протязі місяця з дня оголошення постанови

повернути споживчому товариству імені Карла Лібкнехта (53003, Дніпропетровська

область,  Криворізький район, с.

Новопілля, вул. Молодіжна,8, МФО 306748, код ЄДРПОУ 01747089) будівлю

торгівельного центру загальною площею 1680м2 , розташовану по вул.

Садовій,46 у с. Новопілля Криворізького району Дніпропетровської області.

Стягнути з

Новопільскої сільської ради 

Криворізького району (53003, Дніпропетровська область,  Криворізький район, с. Новопілля, вул.

Садова,46, МФО 805012 код ЄДРПОУ 05412242) на користь позивача судові витрати :

85 грн. державного мита на користь державного бюджету через Відділення

держказначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська (р/рахунок

31114095500005 в банку УДКУ в Дніпропетровській області, код бюджетної

класифікації 22090200, МФО 805012) та 

42,5 грн. державного мита на користь державного бюджету через Відділення

держказначейства у Бабушкінському районі (р/рахунок 31119095700004 в банку УДКУ

в Дніпропетровській області, код бюджетної класифікації 24245686, МФО 805012)

та  на користь Державного підприємства

“Судовий інформаційний  центр” (р/рахунок

26002014180001 в ВАТ “Банк Універсальний”, м. Львів, МФО 352707, ЄДРПОУ

30045370) 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення

судового процесу.      

    Видачу відповідного наказу доручити

господарському суду Дніпропетровської області.

    Головуючий                                                                                                

А.О. Логвиненко    

    Суддя                                                                                                           

П.П. Павловський

Суддя                                                                                                          

Р.М. Бахмат