Постанова

від 02.04.2008 по справі 17685-2007а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003,

м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 322

ПОСТАНОВА

Іменем України

02.04.2008

Справа

№2-27/17685-2007А

За

позовом Славновська сільська рада, Роздольненський район, с. Славне, вул..

Леніна, 12.   

До

відповідача     Первомайська МДПІ АР

Крим, с. Роздольне, вул.. Рябіки, 16.

Про  визнання протиправним і скасування

рішення.  

                                                                                                                                                            Суддя

Н.В. Воронцова.

При

секретарі Пономаренко Н. О. 

представники:

Від

позивача -    не з'явився.

Від

відповідача -  Горбунов О. І., дор. у

справі.     

Сутність

спору:

Позивач

звернувся до господарського суду АР Крим про визнання протиправним і скасування

рішення від 24.07.2007 р. про застосування штрафних санкцій у розмірі 3128,75

грн.

Позовні

вимоги обґрунтовані тим,  що позивач не є

суб'єктом господарювання, а є органом місцевого самоврядування та ніяких послуг

не надає, а лише стягує місцевий податок - збір за паркування, тому ніяких

ценників на тарифи та послуги не може існувати. Порушення,  що вказані в акті перевірки не відповідають

дійсності, оскільки суми готівки повністю відповідала даним денного звіту РРО.

Також позивач вважає, що стягнення податків не є підприємницькою

діяльністю.   

Відповідач

проти позовних вимог заперечує по мотивам, викладеним у запереченнях на позов

та вважає, що спірне рішення винесено у відповідності до норм чинного

законодавства України. До того ж, позивач, 

за думкою відповідача,  не

спростовує той факт, що порушення дійсно мали місце.

Позивач

заявою від 24.03.2008 р. уточнив позовні вимоги та просить суд визнати

протиправним і скасувати рішення ДПІ в Роздольненському районі АР Крим від

24.07.2007 р. №0000572330 про застосування у відношенні  Славновської сільської ради штрафних санкцій

у розмірі 3128,75 грн. 

Суд

прийняв до уваги уточнення позивача.

Відповідач

у додатку до заперечень на позов повідомив про те,  що опис готівкових коштів не є обов'язковим,

оскільки є внутрішнім документом органу державної податкової служби, що

проводив перевірку, а всі порушення безпосередньо викладаються в самому акті

перевірки. На підставі викладеного, 

просить у позові відмовити. 

Розглянувши

матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення

представника відповідача,   суд,  - 

В С Т

А Н О В И В :

  14.06.2007 р. ДПА в АР Крим було проведено

перевірку по контролю за здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового

та безготівкового обігу господарського об'єкту - перепускного посту,

розташованого за адресою: Роздольненський район, с. Стерегуще, вїзд на

Бакальську косу, що належить суб'єкту підприємницької діяльності -  Славненської сільської раді.

По

результатам перевірки складено акт №002806 від 14.06.2007 р.

На

підставі вказаного акту перевірки ДПІ в Роздольненському районі АР Крим,

правонаступником якої є Первомайська МДПІ АР Крим, було винесено рішення від

24.07.2007 р. №0000572330  про

застосування фінансових санкцій у розмірі 3128,75 грн.

Не

погодившись з  вказаним. позивач

звернувся до ДПА в АР Крим зі скаргою від 01.08.2007 р. на вказане рішення.

ДПА в

АР Крим рішенням від 04.09.2007 р. №1946/9/25-021 скаргу позивача залишив без

задоволення.

Не

погодившись з вказаним, позивач звернувся зі скаргою від 25.09.2007 р. №467 до

ДПА України.

Рішенням

ДПА України від 15.10.2007 р. №13142/5/25-0415 строк розгляду вказаної скарги

було продовжено.

Рішенням

ДПА України від 02.11.2007 р. скарга позивача була залишена без задоволення.

Даних

про прийняття нових рішень про застосування фінансових санкцій по результатам

розгляду вказаних скарг сторонами по справі не надано.

При

таких обставинах справи, суд дійшов висновку позовні вимоги задовольнити,

виходячи з наступних підстав.

В

ході проведення перевірки було встановлено, що на в'їзді на Бакальську косу в

с. Стерегущем здійснювався збір за паркування автотранспорту. Розрахункові

операції здійснювалися з  застосуванням

РРО.

На

момент проведення перевірки розрахунків не було забезпечено відповідність

готівкових коштів даним денного звіту РРО. Невідповідність склала 605,35 грн.

На місці проведення розрахунків відсутній цінник тарифу на послуги.

Розрахункові операції проводяться без використання режиму попереднього

програмування ціни послуг і облік кількості.

Таким

чином, перевіряючі  дійшли висновку, що

позивачем було допущено порушення п.п. 8, 5., 6, 11, 13 ст. 3 Закону України « Про

застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського

харчування і послуг» від 01.06.2000 р. № 1776 - III.   

Відповідно

до преамбули  Закону України « Про

застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського

харчування і послуг» від 01.06.2000 р. № 1776 - III цей Закон  визначає 

правові засади застосування реєстраторів

розрахункових

операцій у сфері торгівлі, 

громадського  харчування та

послуг.

Відповідно

до ст.. 1 Закону України « Про застосування реєстраторів розрахункових операцій

у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» від 01.06.2000 р. № 1776 -

III реєстратори розрахункових операцій 

застосовуються підприємствами, 

установами,  організаціями усіх

форм власності, а також фізичними   особами  

(резидентами   та   нерезидентами)   - суб'єктами підприємницької    діяльності    (далі   

-    суб'єкти підприємницької

діяльності), які здійснюють операції з розрахунків у  готівковій 

та/або  в  безготівковій 

формі  (із  застосуванням платіжних карток,  платіжних 

чеків,  жетонів  тощо) 

при  продажу товарів (наданні

послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та  послуг, 

а  також   уповноваженими   банками  

та   суб'єктами підприємницької

діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

  Під час проведення перевірки було встановлено

порушення пунктів ст. 3 Закону України « Про застосування реєстраторів

розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» від

01.06.2000 р. № 1776 - III, яка в свою чергу покладає забовязання саме на   суб'єктів підприємницької діяльності, які

здійснюють  розрахункові операції в

готівковій та/або  в  безготівковій 

формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо)

при  продажу  товарів  

(наданні   послуг)   у  

сфері   торгівлі, громадського

харчування та послуг.

Відповідно

до ст. 15  Закону України « Про

застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського

харчування і послуг» від 01.06.2000 р. № 1776 - III  контроль за додержанням суб'єктами

підприємницької діяльності порядку проведення 

розрахунків  за  товари 

(послуги), інших  вимог  цього 

Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом

проведення оперативних перевірок.

Відповідно

до ст.. 16 Закону України « Про застосування реєстраторів розрахункових

операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і послуг» від 01.06.2000 р.

№ 1776 - III оперативні  перевірки  проводяться 

контролюючими органами, визначеними в статті 15 цього Закону, у

встановлені ними терміни. Порядок проведення  

оперативних   перевірок   встановлюється контролюючими органами згідно

з їх повноваженнями і визначається у відповідних   нормативно-правових   документах  

цих  контролюючих органів.

Тобто

відповідно до вищевказаних норм цього Закону об'єктом перевірки по контролю за

здійсненням розрахункових операцій в сфері готівкового та безготівкового обігу

повинен виступати саме суб'єкт підприємницької діяльності.

Відповідно

до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна,

ініціативна, систематична, на  

власний   ризик   господарська 

діяльність,  що  здійснюється суб'єктами  господарювання  (підприємцями)  з  

метою   досягнення економічних і

соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно

до ст.. 44 Господарського кодексу України підприємництво здійснюється на

основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності;

самостійного  формування  підприємцем 

програми   діяльності, вибору  постачальників  і споживачів продукції,  що 

виробляється, залучення  

матеріально-технічних, 

фінансових  та   інших  

видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення  цін на продукцію та послуги відповідно до

закону;      вільного найму підприємцем

працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику;  вільного розпорядження прибутком, що

залишається у підприємця після 

сплати  податків,  зборів та інших  платежів, 

передбачених законом;     

самостійного   здійснення  підприємцем  

зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому

частки валютної виручки на свій розсуд.

Відповідно

до ст.. 45 Господарського кодексу України підприємництво   в  

Україні   здійснюється   в 

будь-яких організаційних формах, передбачених законом, на вибір підприємця.

Порядок  створення,  державної  

реєстрації,   діяльності,

реорганізації   та  ліквідації 

суб'єктів  підприємництва  окремих організаційних форм визначається цим

Кодексом та іншими законами. Щодо громадян та юридичних осіб,  для яких 

підприємницька діяльність  не є

основною,  положення цього Кодексу

поширюються на ту  частину   їх  

діяльності,   яка   за  

своїм   характером   є підприємницькою.

Об'єктом

перевірки була юридична особа - Славновська сільська рада, яку ніяк не

можна  розцінювати як суб'єкт

підприємницької діяльності та  яка

керується в своєї діяльності нормами Закону України «Про місцеве самоврядування

в Україні».

Відповідно

до преамбули Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» цей

Закон  відповідно  до 

Конституції України  визначає

систему та гарантії місцевого самоврядування 

в  Україні, засади    організації   та  

діяльності,   правового   статусу  

і відповідальності   органів    та   

посадових    осіб    місцевого самоврядування.

Відповідно

до ст.  2 Закону України «Про місцеве

самоврядування в Україні»  місцеве

самоврядування в Україні - це гарантоване державою право  та 

реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного

об'єднання у  сільську  громаду 

жителів  кількох сіл,  селища, 

міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових  осіб 

місцевого  самоврядування  вирішувати 

питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве    самоврядування   здійснюється   територіальними громадами сіл, селищ, міст

як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі

органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні

інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

  Тобто позивач по справі є органом місцевого

самоврядування та у його відношенні ніяк не можуть бути застосовані норми  Закону України « Про застосування

реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування і

послуг» від 01.06.2000 р. № 1776 - III.  

У

відповідності до ч. 3 ст. 15 Закону України «Про систему оподаткування» місцеві

податки і збори  (обов'язкові  платежі), 

механізм справляння   та   порядок 

їх  сплати  встановлюються  сільськими, селищними,  міськими радами  відповідно 

до  переліку  і 

в  межах граничних  розмірів 

ставок,  установлених  законами 

України. При цьому  податки і

збори (обов'язкові платежі), зазначені у пункті 2 частини першої і пунктах 2-4,

13 та 14 частини другої цієї статті, є обов'язковими для встановлення

сільськими, селищними та міськими радами  за 

наявності  об'єктів  оподаткування 

або  умов, з якими пов'язане  запровадження 

цих  податків  і зборів.

Збір

за паркування входить до складу місцевих зборів.

Рішенням

10 - ої сесії 5 - ого скликання від 26.02.2007 р. позивача по справі було

затвердженого Положення «Про місцеві податки і збори» по Славненської сільської

раді на 2007 р., в тому числі збору за паркування.

Таким

чином, позивач по справі під час проведення перевірки  не здійснював 

розрахункові операції в готівковій та/або  в 

безготівковій  формі (із

застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при  продажу 

товарів   (наданні   послуг)  

у   сфері   торгівлі, громадського харчування та послуг,

а лише здійснював збір коштів за паркування, під час якого використовував реєстратор

розрахункових операцій.

Також

позивач вказує зокрема, що позивачем не 

було   забезпечено відповідність

готівкових коштів даним денного звіту РРО.

Відповідно

до ст.. 69 КАСУ      доказами   в  

адміністративному  судочинстві  є 

будь-які фактичні дані,  на

підставі  яких  суд 

встановлює  наявність  або відсутність обставин,  що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб,

які беруть участь у справі,  та інші

обставини,  що мають значення для

правильного вирішення справи.  Ці дані

встановлюються судом на підставі пояснень сторін,  третіх 

осіб  та  їхніх 

предс тавників, показань  

свідків,   письмових   і  

речових  доказів,  висновків експертів. Докази суду надають

особи, які беруть участь у справі. Суд може  

запропонувати   надати  додаткові 

докази  або  витребувати додаткові докази за клопотанням

осіб,  які беруть участь у справі, або з

власної ініціативи.

Відповідно

до ст.. 70 КАСУ належними  є докази, які

містять інформацію щодо предмету доказування. 

Суд не бере до розгляду докази, 

які  не  стосуються предмету доказування. Сторони  мають право обґрунтовувати належність

конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази,  одержані з порушенням закону, судом при

вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини,   які 

за  законом  повинні 

бути  підтверджені певними

засобами доказування,  не можуть

підтверджуватися  ніякими іншими  засобами 

доказування,  крім  випадків, 

коли  щодо  таких обставин не виникає спору.

Відповідач

на підтвердження факту  невідповідності

готівки на місці проведення розрахунків денному звіту РРО посилається тільки на

данні. що містяться в акті перевірки.

У

відповідності до вимог чинного законодавства України акт перевірки дійсно є

носієм доказової інформації. Однак треба вказати, що належним доказом  факту невідпорності є саме опис готівкових

коштів, однак вказаний документ на огляд суду відповідачем представлений не

був.

Відповідно

до ч. 1 ст. 71 КАСУ кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких

грунтуються її вимоги і заперечення. В адміністративних справах про

протиправність рішень,  дій чи  бездіяльності 

суб'єкта  владних  повноважень 

обов'язок  щодо доказування

правомірності  свого  рішення, 

дії  чи  бездіяльності покладається    на  

відповідача,   якщо   він  

заперечує   проти адміністративного

позову.

Відповідачем  не було представлено достатніх доказів щодо

правомірності винесення спірного рішення.

За

таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є

обгрунтованими, підтверджуються матеріалами справи  та 

підлягають задоволенню.

Відповідно

до п. 11 ст. 171 КАСУ резолютивна  

частина   постанови   суду  

про   визнання

нормативно-правового акта незаконним або таким, 

що не  відповідає правовому акту

вищої юридичної сили,  і про визнання

його нечинним невідкладно публікується відповідачем у виданні, в якому його

було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

В

даному випадку, приймаючи до уваги той факт, що 

опублікуванню належить постанова суду, 

яка виноситься по справі, 

результати якого зачіпають права і інтереси широкого кола осіб, суд

дійшов висновку про те, що спор, який виник між сторонами по справі  зачипає тільки їх інтереси. Результат

розгляду даного  спору носить локальний

характер. Таким чином, суд не баче ніякої необхідності в опубліковані

результатів розгляду даної справи.

Судові

витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню на його користь у розмірі 3,

40  грн. з Державного бюджету України на

підставі ч. 1 ст. 94 КАС України.

Постанову

проголошено 02.04.2008 р.

Постанову

у повному обсязі складено 07.04.2008 р.

          На 

підставі викладеного та керуючись ст. ст.. 94, 98, 122, 158 - 164,

167  Кодексу адміністративного

судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

     1. Позов задовольнити.

    2. 

Визнати протиправним і скасувати рішення ДПІ в Роздольненському районі

АР Крим від 24.07.2007 р. №0000572330 про застосування у відношенні  Славновської сільської ради штрафних санкцій

у розмірі 3128,75 грн. 

         3. 

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31115095700002 у банку

отримувача: Управління Державного казначейства в АР Крим, отримувач: Держбюджет

м. Сімферополь, МФО 824026, ЗКПО 34740405 ) на користь  Славновської сільської ради, Роздольненський

район, с. Славне, вул.. Леніна, 12, ЄДРПОУ 04369432, банківські реквізити не

відомі )     3,40  грн. судового збору.

     Виконавчий документ видати після вступу

Постанови в закону силу, за заявою особи на користь якої воно винесено. 

У

разі неподання заяви про апеляційне оскарження, Постанова набирає законної сили

через 10 днів з дня її проголошення.

Якщо

після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана,

Постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про

апеляційне оскарження.

Постанова

може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.. 186 Кодексу

адміністративного судочинства України.

Суддя

Господарського суду

Автономної

Республіки Крим                                       

Воронцова Н.В.