Рішення

від 03.04.2008 по справі 4/543-11/110

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.04.08                                                                                             

Справа № 4/543-11/110

Cуддя

Сало І.А.

При

секретарі судового засідання Легуцькому І.Б.

По

справі:

За позовом Приватного підприємства „Лотос”,

м.Теребовля

До

відповідача Приватного

підприєимтва „Сихів-Львів”, м.Львів

Про стягнення

заборгованості на суму 206 164,80грн.

Представники:

Від

позивача: Гудзюк-предст.

згідно доручення № 1 від 08.08.2007року

Від відповідача:

Ксьондзик-предст.згідно

доручення № 27 від 20.08.2007року

Сторонам,

які беруть участь у справі, роз'яснено зміст ст.22 ГПК України, а саме їх

процесуальні права та обов'язки, зокрема, право заявляти відводи.

    Суть позову:

    Розглядається справа за позовом Приватного

малого підприємства „Лотос” про стягнення із Приватного підприємства

„Сихів-Львів” 206164,80грн. боргу.

    Від здійснення технічного запису судового

процесу сторони відмовились.

    Судом встановлено:

    В обґрунтування своїх позовних вимог

позивач посилається на укладений між сторонами договір № 08 (3) від

06.02.2006року про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню

вантажів автомобільним транспортом в міжнародному та міжміському сполученні.

    Даний договір регулює взаємовідносини

сторін при виконанні перевезень вантажів по Україні та у міжнародному

сполученні (Транспортно-експедидійні послуги).

    Приватне підприємство „Сихів-Львів”, що є

повіреним, надає ПМП „Лотосу” (як замовнику) транспортний засіб по перевезенню

вантажів за маршрутами по заявках, що являються невід'ємними додатками даного

договору, які „Замовник” може передавати факсом. Перевезення вантажів

проводиться при підтвердженні сторонами кожного конкретного замовлення.

    12 січня 2007року вантажовідправником -

Товариством з обмеженою відповідальністю „Міжнародна група морепродуктів” було

завантажено у м.Одеса в Іллічівському рибному порту на автомобіль, який

доставлено на загрузку згідно договору рибу с/м хек вагою 20016,0кг на суму

206164,80грн, що підтверджується товарно-транспортною накладною 02 АБВ № 078 та

підписом у ній водія-експедитора ОСОБА_1.

    Даний товар згідно маршруту мав бути

доставлений водієм ОСОБА_1 у м.Тернопіль, по вул.Бродівській, 44 13 січня

2007року о. 9-00.

    Оскільки, позивачем на час подання позову

товар не отримано, він звернувся із позовом про стягнення суми вартості товару

в розмірі 206164,80грн.

Відповідач

проти позову заперечує повністю, посилаюсь на відсутність доказів зникнення

товару, невідповідність номерних знаків автомобіля, що зазначені у договорі

номерним знакам поданої суду копії товарно-транспорної накладної,

невідповідність самої товарно-транспортної накладної встановленому „Правилами

перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні” від 13.02.2006року №

3492-IV зразку та ін.

    Розглянувши документи і матеріали,

подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши

фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши

докази, які мають значення для справи, суд вважає позовні вимоги такими, що

підлягають до задоволення частково з огляду на наступне:

    На

підставі укладеного між сторонами договору № 08 (З) від 06 лютого 2006року

згідно заявки ПМП „Лотос” був укладений договір № 44.01.07 (З) від 12 січня

2007року відповідно до якого за маршрутом Одеса-Тернопіль повинен був бути

перевезений вантаж. Товар завантажила Товариством з обмеженою відповідальністю

„Міжнародна група морепродуктів” згідно товарно транспортної накладнї 02 АБВ №

078 в м.Іллічевську.  При цьому,

договором від 11.01.2007року встановлено, що датою завантаження є

12.01.2007року, а датою розвантаження є 13.01.2007року (9:00год.).

    Однак, товар, в порушення умов договору

позивачем отримано не було.

    Угода -замовлення (заявка) за своєю суттю є

разовим договором, оскільки однією із сторін запропоновано (поступила оферта),

а другою прийнято пропозицію (акцептовано) і надано певні послуги. В даному

випадку, від позивача на підставі договору № 08 (З) від 06.02.2006року

поступила заявка про перевезення вантажу з м. Іллічевськ до м.Тернопіль.

    Статтею 638 Цивільного кодексу України та

ч.2 ст.180 ГКУ визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі

досягли згоди з усіх істотних умов договору.

    Істотними умовами договору є умови про

предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для

договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї

із сторін має бути досягнуто згоди.

    Частиною 2 цієї ж статті визначено, що

договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і

прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

    Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу

України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник)

зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до

пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу

(одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу

встановлену плату. Відповідно до ч.2 ст. 307 Господарського кодексу України,

укладення договору перевезення підтверджується складанням перевізного документа

- транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого

транспортними кодексами (статутами). Ці ж вимоги дублює ст. 307 Господарського

кодексу України. Згідно ст. 916 Цивільного кодексу України за перевезення

вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що

визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або

іншими нормативно-правовими актами.

Згідно

ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до

умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а

за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або

інших вимог, що звичайно ставляться.

     Стаття 525 ЦК України не допускає

односторонньої відмови від виконання договору чи зміни умов його виконання.

     Згідно п.1.2 договору про надання

транспорто-експедиційних послуг по перевезенню вантажу експедиція несе

відповідальність за перевезення та збереження вантажу від моменту передачі

вантажовідправником до моменту отримання вантажоодержувачем.

     Відповідно до статті 934  ЦК  

України, за порушення обов'язків за договором

транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до

глави 51 ЦК України, а саме:

статтею

610 цього кодексу передбачено, що порушенням зобов'язанням визнається його

виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання;

пунктом 4

частини 1 статті 611 ЦК України - у разі порушення зобов'язання настають

правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, - відшкодування

збитків;

статтею

618 - боржник (експедитор) відповідає за порушення зобов'язання іншими особами,

на яких було покладено його виконання, якщо договором або законом не

встановлено відповідальність безпосереднього виконавця;

     частиною 1 статті 623 обумовлено, що

боржник (експедитор), який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові

(замовникові) завдані ним збитки.

     Аналогічні норми міститься у

Господарському кодексі України, а саме:

     стаття 224 передбачає, що учасник

господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання повинен

відшкодувати завдані ним збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого

порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною,

втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена

сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання

правил здійснення господарської діяльності другою стороною;

частиною

1 статті 225 визначено, що до складу збитків, котрі підлягають відшкодуванню

особою, яка допустила господарське правопорушення, включається вартість

втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

частини 1

та 2 статті 226 містять положення, що учасник господарських відносин, який

вчинив господарське правопорушення, зобов'язаний вжити необхідних заходів щодо

запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин

або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб'єктам, -

зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному

порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено

відшкодування збитків в іншому обсязі;

сторона,

яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його при настанні

строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У

протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття

другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного

зменшення розміру збитків.

В даному

випадку експедитором дійсно було завдані збитки замовнику через втрату майна

останнього. Розмір збитків визначаємо вартістю втраченої продукції, а саме -

206164 грн. 80 коп., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від

20.03.2008р. (копія акту додається). Саме за таку суму замовник придбав товар у

продавця ТОВ «Міжнародна група морепродуктів», про що свідчить лист № 140 від

25.03.2008р. (лист додається).

Відповідно

до статті 14 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»від

01.07.2004р. за М1955-ІУ,за невиконання або неналежне виконання обов'язків, які

передбачені договором транспортного експедирування, експедитор несе

відповідальність згідно з Цивільним кодексом України, іншими законами та

договором транспортного експедирування;

експедитор

несе відповідальність за дії та недогляд третіх осіб, залучених ним до

виконання договору транспортного експедирування, у тому ж порядку, як і за

власні дії.

Відповідно

до підпунктів 2.2.2., 2.2.3 пункту 2.2. статті 2 Договору про надання

транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним

транспортом в міжнародному та міжміському сполученні № 08 (3) від 06.02.2006р.,

експедитор зобов'язується:

інформувати

замовника кожних 24 години про рух автотранспорту, який виконує перевезення по

замовленнях, терміново повідомляти про будь-які затримки руху автомобілів;

оформити

договір доручення із перевізником про перевезення вантажів технічно справними,

належно обладнаними відповідно до всіх санітарних норм, із всіма необхідними

для перевезення документами транспортними засобами та про повну матеріальну

відповідальність перевізника за вантаж від моменту передачі вантажовідправником

до моменту отримання вантажоодержувачем, або матеріальну відповідальність за

цілісність вантажу при супроводі перевезення вантажу експедитором.

Проте

жоден із вищезазначених обов'язків експедитором виконаний не був, оскільки

замовник не інформував щодоби про рух транспорту, не повідомляв про затримку

автомобіля із вантажем, відсутній будь-який договір про повну матеріальну

відповідальність із перевізником за цілісність вантажу.

Відповідно

до пункту 5.2. статті 5 цього ж Договору, у випадку нанесення збитку з вини однієї

із сторін, винна сторона повинна відшкодувати збиток іншій стороні у повному

обсязі.

Відповідно

до підпунктів 1.1.,  1.2.  пункту 1 Договору про надання

транспортно-експедиційних   послуг   №  

44.01.07   (3)   від  

1.01.2007р.,   експедитор   зобов'язаний   і  

несе відповідальність за:

організацію

подання автомобіля під завантаження в обумовлений час, в санітарному та

технічно справному стані;

оформлення

договору з перевізником про матеріальну відповідальність за перевезення та

збереження вантажу від моменту передачі вантажовідправником до моменту

отримання вантажоодержувачем. Натомість такого договору з перевізником

експедитор не надав, тому що не уклав.

Беручи до

уваги усе вищезазначене, вважаємо, що експедитор (відповідач по справі) повинен

нести відповідальність за господарським зобов'язанням, а саме - відшкодувати

замовнику заподіяні втратою майна збитки у розмірі 206164 грн. 80 коп.

     Ст.

33 ГПК України, зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які

вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються

сторонами та іншими учасниками процесу. Доказами у справі є будь-які фактичні

дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку

встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються  вимоги і заперечення сторін, а також інші

обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору

(ст. 32 ГПК)

     Крім суми основної заборгованості позивач

просить суд стягнути із відповідача 5000,00грн. адвокатських послуг.

     Ст. 49 ГПК України передбачено, що суми,

які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача,

адвоката, витрати на 

інформаціно-технічне забезпечення судового процесу та ін. витрати,

пов”язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову на

відповідача та кваліфікуються як господарські витрати. 

     Відповідно до п.10 Роз”янення ВАСУ від

04.03.1998року № 02-5/78 “Про деякі питання практики застосування розділу VI

Арбітражного процесуального кодексу України” із наступними змінами та

доповненнями, витрати позивачів та відповідачів, пов'язані із оплатою ними

послуг юридичних фірм, правових організацій, адвокатів з наданням останніми

правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, відносяться до

збитків сторін і відшкодовуються в загальному порядку.

     Однак, в підтвердження понесення

господарських витрат у вигляді адвокатських послуг позивачем подано недостатньо

доказів. Зокрема, відсутній сам факт здіснення позивачем такої оплати. П. 4.1

договору про надання адвокатських послуг від 01.03.2007року зазначає, що за

роботу, виконану виконавцем, замовник сплачує 5000,00грн. до початку розгляду

справи у суді.    

     Такі докази у матеріалах справи відсутні.

     З огляду на викладене, суд залишає позовну

заяву в частині стягнення 5000,00грн. без розгляду.

     Судові витрати слід покласти на

відповідача, оскільки спір виник з його вини.

     Керуючись ст. 49, п. 5 ст. 81, ст.-ст.

82-84, 116 ГПК України:

                               В И Р І Ш И

В:

     Позов задоволити частково.

     Стягнути із Приватного підприємства

„Сихів-Львів”, м.Львів, вул.. Морозна, 14/41 (код ЄДРПОУ 30706601) на користь

Приватного малого підприємства „Лотос”, м.Теребовля, вул. Шевченка, 21/7  (код ЄДРПОУ 21153067)206164,80грн. основного

боргу, 2061,65грн. державного мита та 118,00грн. вартості

інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

     В частині стягнення 5000,00грн. позов

залишити без розгляду.

    Наказ видати відповідно ст. 116 ГПК України

Суддя