Рішення

від 25.03.2008 по справі 19/4

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 33023 , м.

Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 РІШЕННЯ 

"25"

березня 2008 р.                                                                           

Справа  № 19/4

за

позовом          підприємець ОСОБА_1 

до

відповідача   Приватна фірма

"Девіз"      

про

стягнення в сумі 118596 грн. 11 коп.

Суддя 

Представники:

Від

позивача  :  ОСОБА_2.,ОСОБА_1

Від

відповідача :  Новицька О.С.   

В судовому засіданні

25.03.2008 р. за згодою сторін оголошено вступну та резолютивну частини

рішення.

СУТЬ

СПОРУ:     Позивач звернувся до господарського суду з

позовом про стягнення з відповідача 118596 грн. 11 коп. заборгованості, з яких

85119 грн. - основний борг, 17132 грн. 09 коп. - збитки від інфляції та 3%

річних, 14073 грн. 02 коп. - штрафні санкції, 2272 грн. - матеріальна шкода.

Вимоги обгрунтовує невиконання відповідачем умов договору підряду по

влаштуванню асфальтобетонного покриття від жовтня 2006 р. та додатку до

договору підряду від лютого 2007 р. в частині оплати виконаних робіт. В

судовому засіданні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач

проти позову заперечує, мотивуючи тим, що позивачем неякісно виконано роботи, а

тому вважає правомірною відмову в проведенні оплати робіт.

Поряд

з цим відповідачем заявлено клопотання про зупинення провадження у справі

відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 79 ГПК України в зв'язку з проведенням реорганізації

підприємства шляхом перетворення приватної фірми "Девіз" у товариство

з обмеженою відповідальністю "Девіз". 

В обгрунтування клопотання відповідач зазначає, що власником ПФ

"Девіз" 13.06.2007 р. прийнято рішення про перетворення приватної

фірми у товариство з обмеженою відповідальністю. Зазначене рішення внесено до

Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Однак

станом на момент розгляду справи публікацію про перетворення фірми не здійснено

та не створено ліквідаційної комісії. В зв'язку з цим відповідач вказує, що на

даний момент фактично відсутній орган (ліквідкомісія), який уповноважений

представляти приватну фірму "Девіз".

Заявлене

клопотання про зупинення провадження у справі судом відхилено, оскільки як

зазначає сам заявник, процедура перетворення ПФ "Девіз" обмежується

тільки прийнятим рішенням власника. Поскільки, що з часу прийняття зазначеного

рішення минуло понад вісім місяців і суду не подані відомості про створення

ліквідкомісії, подання оголошення, створення ТзОВ, відтак у суду відсутні

підстави вважати дійсною (такою, що здійснюється)  процедуру реорганізації ПФ "Девіз".

Розглянувши

матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

В

жовтні 2006 року між Приватною фірмою "Девіз" та суб'єктом

підприємницької діяльності ОСОБА_1 було укладено договір на виконання робіт по

влаштуванню асфальтобетонного покриття. За умовами даного договору

"Замовник" (відповідач) доручає, а "Підрядник" (позивач)

зобов'язується виконати роботи по улаштуванню асфальтобетонного покриття площею

2000 кв.м. В свою чергу "Замовник" зобов'язується прийняти роботу та

оплатити її.  Вартість доручених до

виконання робіт по даному договору визначається договірною ціною, що складає

195417,00 грн. Пунктом 1.7 Договору сторони визначили, що інші роботи,

необхідність яких може виявитись в процесі проведення робіт по даному договору

можуть проводитись і оплачуватись Замовником за додатковою згодою сторін.

Відповідно

до розділу 2 Договору, об'єми, вартість та витрати по виконанню робіт

визначаються відповідно затвердженого кошторису та ринкових витрат Підрядника

(договірна ціна), про що складаються і підписуються сторонами акти Ф2-КБ, які є

кінцевими при проведенні розрахунків. Вартість робіт на момент укладання договору

складає 97,70 грн. за кв.м. та є орієнтовною і може коригуватись в процесі

виконання робіт по факту в залежності від зміни об'єкту і умов ціноутворення за

погодженням сторін. Замовник перераховує Підряднику попередню оплату в розмірі

50% від вартості робіт.

Як

вбачається з матеріалів справи, відповідач протягом листопада-грудня 2006 р.

здійснив попередню оплату в сумі 133000 грн. 00 коп., що підтверджується

випискою з банківського рахунку позивача. (а.с. 14-15). 

При

цьому позивачем були виконані роботи по влаштуванню асфальтобетонного покриття

на АЗС в с. Дубрівка Дубенського району Рівненської області на загальну суму

223619 грн. 00 коп. про що свідчать акти приймання виконаних робіт, а саме:

- акт

за грудень 2006 року на суму 133000,00 грн. (а.с. 42-43);

- акт

за 2006 рік на суму 21983,00 грн. (а.с. 10);

- акт

за 2006 р. на суму 68636,00 грн. (а.с. 11).

В

процесі виконання договору позивачем (підрядником) встановлено, що об'єми робіт

та відповідно їх вартість, згідно вказівок замовника, перевищують суму та об'єм

визначених договором від жовтня 2006 року. В зв'язку з цим позивач надіслав

лист відповідачу за вих. № 1 від 19.02.2007 р. (а.с. 13), у якому повідомив про

необхідність укладення додаткової угоди на суму, що відповідає факту виконаних

робіт з урахуванням підвищення вартості сировини. Наданий відповідачу додаток

до договору із встановленими змінами (а.с. 16) останнім не підписано.

Договір

від жовтня 2006 року, укладений між сторонами, за своєю правовою природою

відносяться до договорів підряду.

Згідно

ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона

(підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням

другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити

виконану роботу.

Відповідно

до ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або

способи її визначення.

Як

встановлено п. 1.4 Договору вартість виконаних робіт визначається договірною

ціною.

Частиною

4 ст. 844 ЦК України встановлено, що у разі необхідності проведення додаткових

робіт і у зв'язку з цим істотного перевищення приблизного кошторису, підрядник

зобов'язаний своєчасно попередити про це замовника. Замовник, який не погодився

на перевищення кошторису, має право відмовитися від договору підряду. У цьому

разі підрядник може вимагати від замовника оплати виконаної частини роботи.

Листом

від 19.02.2007 р. № 1 позивач повідомив відповідача про необхідність укладення

додаткової угоди в зв'язку із збільшенням обсягів робіт, однак відповідачем

дане повідомлення проігноровано, про що свідчить не підписана останнім

додаткова угода до договору підряду.

З

пояснень представників сторін судом встановлено, що підрядні роботи позивачем

виконані в грудні 2006 року і в подальшому, в зв'язку з відмовою відповідача

підписати додаткову угоду, позивачем не виконувались.

Таким

чином, згідно актів виконаних підрядних робіт, позивачем виконані наступні

об'єми робіт:

- по

акту на суму 133000,00 грн. - влаштовано асфальтобетонне покриття товщиною 10

см. на площі 1360 кв.м.;

- по акту

на суму 21983,00 грн. - влаштовано асфальтобетонне покриття товщиною 10 см. на

площі 225 кв.м.;

- по

акту на суму 68636,00 грн. - влаштовано асфальтобетонне покриття товщиною 5 см.

на площі 1065 кв.м. 

За

умовами ч.ч. 1 та 2 ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу,

виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі

виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків

негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він

втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або

недоліки у виконаній роботі.

Замовник,

який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки

роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття.

З

матеріалів справи та пояснень представників сторін судом встановлено, що акт

виконаних підрядних робіт від грудня 2006 року на суму 133000,00 грн.

відповідачем підписано та заперечень щодо виконаної частини робіт і їх суми не

має. Зазначена сума (133000,00 грн.) була перерахована відповідачем в якості

авансу в процесі виконання робіт. Поряд з цим, відповідач заперечує прийняття

робіт по актах на суму 21983,00 грн. та 68636,00 грн. Зазначає, що вказані акти

були підписані з його сторони з поміткою "Прийнято до розгляду", яка

на його думку свідчить тільки про прийняття акту до уваги, а не прийняття робіт

по суті. Вказані обставини відповідач мотивує тим, що у замовника робіт - ТзОВ

"НК "Альфа-Нафта" виникли сумніви щодо якості асфальтобетонного

покриття.

Однак

з такими доводами відповідача суд не погоджується, з огляду на наступне.

За

загальним правилом, у випадку не прийняття робіт замовником, останній не

підписує акт виконаних робіт про що вказується в акті (ч. 4 ст. 882 ЦК

України). Таким чином, підписавши акти виконаних робіт на загальну суму

90619,00 грн. відповідач визнав факт їх здійснення. Окрім того, згідно

прибуткового касового ордеру відповідач сплатив відповідачу 5500,00 грн. за

виконані роботи, що також підтверджує факт прийняття робіт. Згідно пояснень

сторін, кошти за прибутковим касовим ордером були виплачені позивачу  18.10.2007 року.

Поряд

з цим, подані відповідачем акти обстеження асфальтового покриття від 25.06.2007

р. та від 16.08.2007 р.  (а.с. 40, 41) не

можуть бути прийняті судом до уваги виходячи з наступного.

Акт

обстеження від 25.06.2007 р. складений за участю представників комісії:

Інженера технагляду ТзОВ "НК "Альфа-Нафта" Нефьодова О.В.,

головного інженера ПФ "Девіз" Мельничука Б.М., виконроба ПФ

"Девіз" Костюка С.Є. та підприємця ОСОБА_1.

Комісія

виявила, що на АЗС укладено 1600 кв.м. асфальтового покриття, з яких останньою

може бути прийнято лише 800 кв.м.

У

зазначеному акті відсутні будь-які обгрунтування неякісно виконаних робіт на

обстеженій площі, які саме недоліки виявлено, тощо. Окрім того, акт підписано

тільки представниками ПФ "Девіз". Підписи представника ТзОВ "НК

"Альфа-Нафта" та підрядника ОСОБА_1. відсутні (хоча на представленому

для огляду суду оригіналі акту міститься і підпис представника ТзОВ "НК

"Альфа-Нафта"). Докази повідомлення підрядника ОСОБА_1. про

проведення обстеження асфальтового покриття суду не надані.

Акт

обстеження від 16.08.2007 р. складений комісією в складі представників ТзОВ

"НК "Альфа-Нафта", представника ПФ "Девіз" та

представника служби автодоріг в Рівненській області. Як зазначено у акті,

комісією обстежені смуги гальмування та розгону на АЗС в с. Дубрівка. Роботи

виконувались ПФ "Девіз".

В

результаті обстеження встановлено, що смуги гальмування та розгону не

відповідають проекту та нормам ДБН.

Представник

ПФ "Девіз" із вказаним актом ознайомлений та від підпису відмовився.

Представник підрядника - підприємця ОСОБА_1. взагалі участі в обстеженні не

приймав.

Зазначений

акт не містить жодних відомостей, що асфальтування смуг гальмування та розгону

на АЗС здійснювалось саме підприємцем ОСОБА_1, оскільки відсутнє будь-яке

посилання на площі асфальтованої поверхні як всього комплексу АЗС, так і окремо

смуг гальмування та розгону і відсутнє посилання на безпосереднього виконавця

робіт.

Оскільки

ПФ "Девіз" не було погоджено додаткові об'єми робіт з підприємцем

ОСОБА_1 і відповідно останнім вони не здійснювались, а тому встановити

відношення виконаних робіт позивачем до обстежених згідно акту від 16.08.2007

р. не вбачається можливим.

Відповідно

до ч. 3 ст. 853 ЦК України, якщо після прийняття роботи замовник виявив

відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути

встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому

числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно

повідомити про це підрядника.

Незважаючи

на те, що підрядні роботи були виконані позивачем в грудні 2006 року, а

обстеження асфальтового покриття здійснювалось в червні та серпні 2007 року

(згідно актів обстеження), відповідачем жодним чином не повідомлено позивача

про неякісно виконані роботи. Поданий відповідачем лист № 137 від 18.10.2007

р., у якому повідомляється про відмову від оплати за виконані роботи в зв'язку

з претензіями по якості робіт, судом до уваги не приймається, оскільки

відповідачем не надано доказів його надсилання позивачу.

Згідно

ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона

посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи

вищевикладене, відповідачем не доведено факту виконання підрядних робіт

позивачем з порушеннями зобов'язань згідно укладеного договору підряду від

жовтня 2006 року.

Таким

чином, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі

85119,00 грн. підтверджуються матеріалами справи і підлягають задоволенню

відповідно до ст.ст. 525, 526, ч. 4 ст. 843 ЦК України, ст. 193 ГК України.

В

частині стягнення нарахованих позивачем 17132 грн. 09 коп. збитків від інфляції

та 3% річних, 14073 грн. 02 коп. штрафних санкцій, 2272,00 грн. матеріальної

шкоди судом встановлено та враховане таке.

Пунктом

4.2 договору на виконання робіт по влаштуванню асфальтобетонного покриття від

жовтня 2006 року встановлено, що замовник за порушення термінів оплати сплачує

пеню в розмірі 0,2 % від суми недоплати за кожен день затримки платежу, але не

більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно

до п. 2.5 Договору замовник зобов'язується оплатити виконані роботи на протязі

5 днів після підписання Акту Ф-2КБ.

Таким

чином порушення зобов'язання щодо оплати виконаних робіт з боку замовника

настає після спливу 5-ти денного строку з дня підписання Актів Ф-2КБ.

Подані

сторонами акти виконаних робіт не містять дати їх підписання, що унеможливлює

визначення початку строку порушення зобов'язання. Окрім того, позивачем

здійснено нарахування штрафних санкцій, збитків від інфляції та 3 відсотків

річних згідно додаткової угоди від лютого 2007 року. Однак зазначена додаткова

угода не підписана зі сторони замовника, а тому не може вважатися укладеною.

Відтак, нарахування штрафних санкцій за додатковою угодою є неправомірним.

Враховуючи

викладене, суд приходить до висновку про відмову в позові в частині стягнення

нарахованих позивачем 17132 грн. 09 коп. збитків від інфляції та 3% річних,

14073 грн. 02 коп. штрафних санкцій.

В

частині стягнення матеріальної шкоди в сумі 2272,00 грн. слід відмовити,

оскільки наданий суду розрахунок не підтверджено жодними доказами.

Зважаючи

на вищевикладене, позов підлягає задоволенню частково в сумі 85119,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони

пропорційно сумі задоволених вимог. Розмір пропорції складає 71,8 %.   

Керуючись

ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

       ВИРІШИВ:

1.

Позов задоволити частково.

2.

Стягнути з Приватної фірми "Девіз" (33000, м. Рівне, вул. 16 Липня,

81/1, код ЄДРПОУ 13971047), р/р 26006301788 в КБ "Західінкомбанк" м.

Рівне, МФО 333614 на користь суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

(АДРЕСА_1, ідн.код НОМЕР_1), р/р НОМЕР_2в КБ "Приватбанк" м. Дубно,

МФО 333391 - основний борг в сумі 85119 грн. 00 коп., витрати по сплаті

державного мита в сумі 851 грн. 52 коп., витрати по сплаті

інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу в сумі 84 грн.

72 коп.

Видати

наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В

решті позову відмовити.

   Суддя                                                               

підписано "08"

квітня 2008 р.