Постанова

від 10.04.2008 по справі 11/92а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел.

698-166, факс 7-44-62

Іменем України

ПОСТАНОВА

 "10"

квітня 2008 р.                                                 

Справа № 11/92а

За

позовом: Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 

АДРЕСА_1

До:

Державної податкової інспекції у Городнянському районі

15100,

м. Городня, вул. Леніна, 4

Про

визнання недійсним податкового повідомлення -рішення

Суддя Ю.М.Бобров

Секретар А.А.Радченко

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН :

Представники

позивача: ОСОБА_2 -представник, дов. від 11.02.08 р. б/н,

ОСОБА_3

-представник, дов. від 11.02.08 р. б/н.

Представники

відповідача: Остронос С.А. -гол. держподатінспектор, дов. від 17.07.07 р. №

5. 

СУТЬ СПОРУ:         

          Позивачем -фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1   подано адміністративний позов до Державної

податкової інспекції у Городнянському районі Чернігівської області про визнання

недійсним податкового повідомлення -рішення інспекції.

У

розгляді справи оголошувалася перерва.

У

судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, викладені у

позовній заяві.

У

позовній заяву позивач посилається, зокрема, на те, що при реєстрації його

платником ПДВ йому було встановлено квартальний період подання звітності з

цього податку. Після цього, протягом 24 місяців, ним надавалася звітність по

ПДВ у строки, визначені законодавством для квартального звітного періоду, і

жодних зауважень з боку відповідача щодо подання податкової звітності не було.

Зазначаючи,

що позивач повинен був подавати щомісячну податкову звітність по ПДВ, та

застосовуючи до нього штрафи за неподання такої щомісячної звітності, податкова

інспекція, на думку позивача, переклала відповідальність за допущену нею

помилку при реєстрації платником ПДВ, на позивача.

Крім

того, позивач вважає, що при проведенні перевірки, відповідачем порушено вимоги

чинного законодавства щодо наявності обставин її проведення та порядку її

проведення.

Відповідач

у письмових запереченнях на позовну заяву зазначає, що згідно підпункту 7.9.2

пункту 7.9 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” в редакції,

яка діяла до внесення змін до Закону України „Про державний бюджет на 2005

р.”(п.7.9. ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість” виключено на

підставі Закону України № 2505-IV від 25.03.05 р.), заяву на встановлення

звітного періоду підприємець повинен подати не пізніше 30 листопада. В разі

несвоєчасного подання заяви підприємець не має права використовувати

квартальний період. Позивач подав заяву про встановлення податкового (звітного)

періоду 15 квітня 2004 року. Подавши заяву несвоєчасно, а саме пізніше 30 листопада

2003 року, позивач позбавив себе права використовувати квартальний період і мав

використовувати місячний період протягом 2004 року. До 30 листопада 2004 року

позивачем не було подано заяви про встановлення звітного періоду, таким чином,

згідно п.п.7.9.2 п.7.9 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”,

ОСОБА_1 позбавив себе права використовувати квартальний період протягом 2005

року.

Законом

України „Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України

на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів України” від 25.03.05 р. №

2505-IV пункт 7.9 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”

виключено. З цього моменту звітний період почав встановлюватися згідно п.п.7.8

ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а саме заяву на

встановлення звітного періоду підприємець повинен подати разом з декларацією за

наслідками останнього податкового періоду календарного року.

З

урахуванням вищевикладеного, ДПІ у Городнянському районі вважає прийняте

податкове повідомлення -рішення від 05.11.07 р. № 0000421700/0, яким позивачу

визначено штрафні санкції в сумі 1530,00 грн. неподання податкової

звітності,  правомірним та просить суд

відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

          Представник відповідача у судовому

засіданні підтримав заперечення на позов з мотивів, викладених у письмових

запереченнях по справі.

          Дослідивши матеріали справи та надані

докази, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, суд

встановив наступне.         

          Посадовою особою ДПІ у Городнянському

районі була проведена перевірка підприємця ОСОБА_1, за результатами якої

складно акт перевірки від 29.10.07 р. № 8/17-035.

          Як зазначено у акті перевірки, він

складений на предмет порушення терміну подачі (неподання) податкової звітності

ОСОБА_1, ідн. № НОМЕР_1, який знаходиться на обліку в ДПІ у Городнянському

районі.

Перевіркою

встановлено неподання підприємцем ОСОБА_1 декларацій по ПДВ: за вересень

-листопад 2004 року; за січень -лютий 2005 року; за квітень -травень 2005 року;

за липень -серпень 2005 року (9 місяців).

За

висновком акта перевірки, перевіркою було встановлено порушення підприємцем

ОСОБА_1 п.п.7.9.2 п.7.9 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”

від 03.04.97р. № 168/97-ВР (далі -Закон № 168) та п.п.4.1.4 п.4.1 ст. 4 (абз.

„а”) Закону України „Про прядок погашення зобов'язань платників податі вперед

бюджетами та державними цільовими фонами” від 21.12.00 р. № 2181-ІІІ (далі

-Закон № 2181).

На

підставі цього акта перевірки, ДПІ у Городнянському районі, згідно п.п.”а”

п.п.4.2.2. п.4.2, абз. „а” п.п.4.1.4 п.4.1 ст. 4 Закону № 2181, за порушення

п.п.7.9.2 п.7.9 ст. 7 Закону № 168, прийнято оскаржуване позивачем податкове

повідомлення - рішення від 05.11.07 р. № 0000421700/0, в якому до підприємця

ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції на загальну суму 1530,00 грн.

На

підставі якого закону зроблений розрахунок та застосовані штрафні (фінансові)

санкції, у цьому податковому повідомленні -рішенні не вказано (?).

Згідно

п.п.7.9.1 п.7.9 ст. 7 Закону № 168 для платників податку, в яких обсяг  оподатковуваних операцій з поставки товарів

(робіт,  послуг) за  попередній календарний рік перевищує 7200

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, податковий (звітний) період  дорівнює 

календарному місяцю.

Відповідно

до п.п.7.9.2 п.7.9 ст. 7  Закону №

168  платники  податку, що мають обсяг операцій з поставки

менший, ніж зазначений у підпункті 7.9.1, можуть застосовувати за своїм  вибором податковий період, що дорівнює

календарному місяцю або  кварталу. Заяву

про своє  рішення з цього питання платник

податку подає органу державної податкової служби за один місяць до початку

календарного року.

Протягом

календарного  року дозволяється заміна

квартального податкового  періоду  на 

місячний з початку будь-якого кварталу поточного року. Заява про таку

заміну надається платником податку до органу державної податкової служби за

один місяць до початку кварталу.  

Зворотні зміни в одному календарному році  не дозволяються.

Законом

України „Про внесення змін до Закону України „Про державний бюджет України на

2005 рік” та деяких інших законодавчих актів 

України” від 25.03.05 р. № 2505-IV, який набрав чинності з 31.03.05 р,

п.7.9 ст. 7 Закону № 168 було виключено, п.7.8 ст. 7 Закону № 168 викладено у

новій редакції.

Згідно

п.п.7.8.1 п.7.8 ст. 7 Закону № 168 податковим періодом  є календарний місяць, а у випадках, особливо

визначених цим Законом, календарний квартал.

Відповідно

до п.п.7.8.2 п.7.8 ст. 7 Закону № 168 платник податку, обсяг оподатковуваних операцій

якого за минулі дванадцять місячних податкових періодів не перевищував

суми,  зазначеної у підпункті 2.3.1

пункту 2.3 статті 2 цього Закону, може вибрати квартальний  податковий період. Заява про вибір  квартального податкового періоду

подається  податковому органу  разом 

з  декларацією за наслідками

останнього податкового періоду календарного року. При цьому квартальний

податковий період починає застосовуватися з першого податкового періоду

наступного календарного року.

У

разі якщо протягом будь-якого періоду з початку застосування квартального     податкового періоду обсяг оподатковуваних

операцій платника податку перевищує суму, зазначену у підпункті 2.3.1 пункту

2.3 статті 2 цього Закону, такий платник податку зобов'язаний самостійно

перейти на місячний податковий 

період  починаючи з місяця,

на  який 

припадає таке перевищення, що зазначається у відповідній податковій  декларації за наслідками такого місяця.

Відповідно

до п.п.4.1.4 п.4.1 ст. 4 Закону № 2181 податкові декларації подаються за базовий

податковий (звітний) період, що дорівнює:

а)

календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), -

протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного

(податкового) місяця;

б)

календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі при сплаті

квартальних або піврічних авансових внесків), - протягом 40 календарних днів,

наступних за  останнім  календарним днем звітного (податкового)

кварталу (півріччя).

Як

вбачається, застосовані до позивача штрафні (фінансові) санкції, встановлені

п.п.17.1.1 п.17.1 ст. 17 Закону № 2181, згідно якого платник податків, що не

подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у

розмірі десяти неоподатковуваних  

мінімумів   доходів  громадян 

за  кожне  таке неподання або її затримку.

Тобто

за неподання 9 місячних декларації по ПДВ, до позивача застосовано штрафи на

загальну суму 1530,00 грн. ((17 грн.*10)*9).

Як

свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 зареєстровано Городнянською

райдержадміністрацією як фізичну особу -підприємця (суб'єкта господарювання)

31.03.04 р., взято на податковий облік у Городнянському відділенні

Чернігівської МДПІ 06.04.04 р., зокрема, зареєстровано платником ПДВ 15.04.04

р.

Згідно

заяви ПП ОСОБА_1 про встановлення податкового (звітного) періоду від 05.04.04

р., копія якої долучена до матеріалів справи, позивач просив встановити

податковий (звітний) період платника ПДВ таким, що дорівнює одному кварталу,

починаючи з 15.04.04 р.

З

15.04.04 р. підприємцем ОСОБА_1 до податкової інспекції подавалися квартальні

декларації з ПДВ і зауважень з боку останньої до позивача не було.

Так,

в п.2.6 акта про результати документальної перевірки Чернігівською МДПІ від

24.11.05 р. № 6/17-208/27066081173 своєчасності, достовірності, повноти нарахування

та сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) СГД -фізичною особою ОСОБА_1

за період з 06.04.04 р. по 30.09.05 р., зазначено, що аналізом своєчасності

подання податкової звітності встановлено, що СГД -ф/о ОСОБА_1 декларації по ПДВ

за відповідні звітні періоди до Городнянського відділення ЧМДПІ подавались

своєчасно.

Отже,

суд вважає, що позивач, з моменту його реєстрації платником ПДВ, діяв

відповідно до наданих йому консультацій (роз'яснень) податковим органом

(відповідачем) щодо застосування періоду подання податкової звітності по ПДВ.

Як

з'ясувалося в судовому засіданні, на порушення з боку працівників ДПІ у

Городнянському районі щодо прийняття звітності позивача було вказано при

перевірці інспекції ДПА в Чернігівській області, у зв'язку з чим ДПІ у

Городнянському районі і була проведена перевірка позивача, на підставі

висновків якої відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення

-рішення.

Але

при прийнятті оскаржуваного позивачем податкового повідомлення -рішення,  відповідачем не враховано норму ст. 250

Господарського кодексу України щодо строку застосування адміністративно

-господарських санкцій (штрафу) до суб'єктів господарювання.

Згідно

ст. 238 Господарського кодексу України (ГК України) за порушення  встановлених 

законодавчими  актами  правил здійснення господарської

діяльності  до  суб'єктів 

господарювання можуть бути 

застосовані  уповноваженими

органами державної влади або органами місцевого самоврядування

адміністративно-господарські санкції, тобто заходи  організаційно-правового або майнового

характеру, спрямовані на припинення  

правопорушення   суб'єкта

господарювання та ліквідацію його наслідків.

Види

адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування  визначаються цим Кодексом, іншими

законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути

встановлені виключно законами.

Органи

державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх  повноважень та у порядку, встановленому

законом, можуть застосовувати до суб'єктів 

господарювання, зокрема, таку адміністративно-господарську санкцію як

адміністративно-господарський штраф (ст. 239 ГК України).

Адміністративно-господарський

штраф, згідно ст. 241 ГК України, це грошова сума, що сплачується суб'єктом

господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених

правил  здійснення  господарської діяльності.

Перелік  порушень, за які з суб'єкта господарювання

стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що

регулюють податкові та інші відносини, в яких допущено правопорушення.

Зокрема,

розмір штрафу за неподання податкової декларації по ПДВ у строк, визначений

законодавством, і порядок стягнення цього штрафу, визначається Законом № 2181.

За

загальним правилом правового регулювання відносин різними галузями

законодавства при притягненні до відповідальності за правопорушення

застосовуються строки давності. Але у чинних нормативних актах, які

встановлюють адміністративно -господарські санкції, такі строки не

передбачаються. Так, за Законом № 2181 податковий орган має право самостійно

визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених

цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем

граничного строку подання податкової декларації (п.п.15.1.1 п.15.1 ст. 15

Закону № 2181). Але строки накладення штрафів за порушення податкового

законодавства Законом № 2181 не встановлені. У зв'язку з цим строки

застосування адміністративної відповідальності у господарській сфері знайшли

своє місце (встановлені) у ГК України.

Адміністративно-господарські

санкції, відповідно до ст. 250 ГК України, можуть бути застосовані до суб'єкта

господарювання протягом  шести  місяців 

з дня  виявлення  порушення, 

але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом

встановлених законодавчими  актами  правил здійснення господарської діяльності,

крім випадків, передбачених законом.

Отже,

відповідачем при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення -рішення ,

порушено встановлений річний строк застосування штрафів (адміністративно

-господарських  санкцій).

Відповідно

до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), у

справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних

повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті  (вчинені) вони:

1)          на підставі, у межах повноважень та у

спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2)          з використанням повноваження з метою,

з якою це повноваження надано;

3)          обґрунтовано, тобто з урахуванням

усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4)          безсторонньо (неупереджено);

5)          добросовісно;

6)          розсудливо;

7)          з дотриманням принципу рівності перед

законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8)          пропорційно, зокрема з дотриманням

необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод

та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9)          з урахуванням права особи на участь у

процесі прийняття рішення;

10)          своєчасно, тобто протягом розумного

строку.

Беручи

до уваги вищенаведені обставини у їх сукупності, суд доходить висновку, що

позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки оскаржуване позивачем податкове

повідомлення - рішення не відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно

ч. 1 ст. 94 КАСУ, здійснені позивачем судові витрати підлягають присудженню з

Державного бюджету України.

          Керуючись ст.ст. 2, 94, 158-163

Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 238, 239, 241, 250

Господарського кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.  Позов задовольнити повністю.

2.

Визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Державної податкової

інспекції у Городнянському районі від 05 листопада 2007 року № 0000421700/0.

3.

Присудити з Державного бюджету України (р/р 31111095700002 в ГУДКУ у

Чернігівській області, МФО 853592, код 22825965) Фізичній особі -підприємцю

ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р відсутній) здійснені ним судові витрати у сумі 3,40 грн.

сплаченого судового збору.

Постанова

набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне

оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо

було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була  подана у строк, встановлений цим

Кодексом,  постанова набирає законної

сили після закінчення цього строку.

У

разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано,  набирає 

законної  сили після закінчення

апеляційного розгляду справи.

Про

апеляційне оскарження постанови спочатку подається заява.

Обґрунтування

мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються  в 

апеляційній скарзі.

Заява

про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Київського

апеляційного адміністративного суду через господарський суд Чернігівської

області.

Копія

апеляційної скарги одночасно 

надсилається  особою,  яка  її

подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Заява

про апеляційне оскарження постанови подається протягом десяти днів з дня

складання постанови в повному обсязі, відповідно до ст. 163 Кодексу

адміністративного судочинства України.

Апеляційна

скарга на постанову подається протягом двадцяти днів після подання заяви про

апеляційне оскарження.

На

підставі ч. 3 ст. 160 КАС України, в судовому засіданні 10.04.08 р. проголошено

тільки в ступну та резолютивну частини постанови.

Постанова

суду в повному обсязі виготовлена 15.04.08 р.

Сторони

можуть отримати копію постанови, виготовлену в повному обсязі, подавши

відповідну заяву на ім'я судді через канцелярію суду.      

       Суддя                                                         

Ю.М. Бобров