Постанова

від 08.06.2006 по справі 2/114а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/114а

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

Господарський суд Чернігівської області

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20                                        Тел. 7-99-18, факс 7-44-62

ПОСТАНОВА

                                                   Справа №

Іменем України

П О С Т А Н О В А

  08 червня  2006 року                                                               Справа № 2/114а

          11 год.00 хв.

за позовом:          управління Пенсійного фонду  України в Козелецькому

районі Чернігівської області

          17000, сел. Козелець, вул. Московська. 3                              

до:                               закритого акціонерного товариства “Лан”

                              17042,  Чернігівська обл., Козелецький р-н, с. Пархимів

Про стягнення 16527,09   грн.

                                                                                          Суддя Михайлюк С.І.

                                                                                Секретар Фетисова Ю.А.          

Представники сторін:

Від позивача: гол. спеціаліст-юрисконсульт Денисенко І.В., головний спеціаліст-юрисконсульт Варга О.В.

Від відповідача: директор Пономаренко В.М.

Заявлено позов про стягнення  з відповідача  заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 16527,09 грн.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, мотивуючи тим, що громадянам, зазначеним в розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до  ч. 2 Прикінцевих  положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів “б”-“з” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, призначені пенсії до набрання чинності Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, розрахунку в лютому 2005 року не одержував, економіст  Чуча, зазначений у поштовому повідомленні № 103670 як  “одержувач кореспонденції”, на підприємстві не працює, з 01.01.2005р. виплата пільгових пенсій повинна здійснюватися з державного бюджету.

Відповідач надав лист-відповідь, доповнивши заперечення тим, що господарство на протязі 2005 року не інформувалося про збільшення пенсії на пільгових умовах.  

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, суд

в с т а н о в и в:

Позов підлягає задоволенню, доводи відповідача відхиляються з наступних підстав.  

Відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”     пенсійне  забезпечення  застрахованих осіб,  які працювали або   працюють   на  підземних  роботах,  на  роботах  з  особливо шкідливими  і  особливо  важкими  умовами  праці  за  списком  N 1 та  на  інших  роботах  із  шкідливими  і важкими умовами праці за списком  N  2  виробництв,  робіт,  професій,  посад і показників, затверджених  Кабінетом  Міністрів  України  (  36-2003-п ), та за результатами атестації робочих місць,  на посадах,  що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за  вислугу років,  які  відповідно  до законодавства,  що діяло раніше,  мали право  на  пенсію  на  пільгових  умовах  або  за  вислугу  років, здійснюється  згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні  та корпоративні фонди особам,  зазначеним в абзаці першому цього пункту,  пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку  та наявності трудового стажу,  передбаченого Законом України "Про пенсійне забезпечення".

При цьому  зберігається  порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Згідно з абз. 4 п. 1 ст. 2, абз.3 п. 1 ст. 4 Закону України «Про збір на обов»язкове державне пенсійне страхування» (в діючій в 2005 році редакції)  для  платників збору,  визначених пунктами 1 та  2  статті  1 цього  Закону ( суб'єкти  підприємницької  діяльності  незалежно  від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації,  об'єднання громадян та інші юридичні особи,  а також фізичні  особи  -   суб'єкти   підприємницької   діяльності,   які використовують працю найманих працівників;      філії,  відділення   та   інші   відокремлені   підрозділи платників податку,  зазначених у пункті 1 цієї статті, що не мають статусу юридичної  особи,  розташовані  на  території  іншої,  ніж платник збору, територіальної громади), об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" статті   13   Закону   України   "Про  пенсійне  забезпечення"  до   досягнення   працівниками   пенсійного   віку, передбаченого    статтею   12   Закону   України   "Про   пенсійне забезпечення" за ставкою 100 % від об»єкта оподаткування.

Законом України “Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення працівників сільськогосподарських підприємств –платників фіксованого сільськогосподарського податку” (набрав чинності з 01.01.2006р.) внесені зміни до абзацу 4 п. 1 ст. 2 Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” та абзацу 5 підпункту 1 пункту 2 розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування”.

Згідно з цим Законом  положення абзацу 4 п. 1 ст. 2  Закону України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” не розповсюджуються на платників фіксованого сільськогосподарського податку з 01.01.2006р. (набрав чинності). Положення абзацу 5 підпункту 1 п. 2 розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов'язкове  державне пенсійне страхування” щодо виплати пенсій особам,  пенсії  яким  призначені відповідно до пунктів "в"-"е" та "ж" статті 13 Закону України "Про пенсійне  забезпечення",  до 1 січня 2005 року  за  рахунок коштів Пенсійного фонду, а з 1 січня 2005 року - за   рахунок  коштів  Державного  бюджету  України  набрали чинності 01.01.2006р.

Законодавчий акт, який би не визначав обов'язку відповідача відшкодовувати витрати на виплату і доставку пільгових пенсій органам Пенсійного фонду в 2005 році, відсутній.  

З наведено випливає обов'язок відповідача відшкодовувати витрати на виплату і доставку пільгових пенсій у 2005 році.

          Згідно з Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками     та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове    державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, що затверджена Постановою правління Пенсійного фонду України     19.12.2003  N 21-1та зареєстровано в Міністерстві   юстиції України 16 січня 2004 р.   за N 64/8663 (надалі Інструкція) витрати  на  виплату та доставку пенсій,  призначених на пільгових  умовах  особам,  які  мають  стаж,  що  дає  право   на призначення  цих  пенсій на декількох підприємствах,  покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи.     При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі,  а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах (п. 6.2.)     

          Розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів  органів  Пенсійного  фонду  України  щорічно  в повідомленнях  про  розрахунок  сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій,  призначених відповідно  до  частини  2 "Прикінцевих  положень"  Закону  України  "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"   які  надсилаються  підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій (п. 6.4. Інструкції).

Підприємства  щомісяця  до  25-го   числа   вносять   до Пенсійного  фонду  зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку  пенсій,  призначених  на  пільгових умовах.   У разі  зміни  розміру  пенсії  або  настання  обставин,  які впливають  на  суму відшкодування (смерть пенсіонера,  зміна місця проживання та ін.),  органи Пенсійного фонду повідомляють  про  це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин. (п. 6.8. Інструкції).

          Згідно з протоколом 149218 від 06.06.2003р.   призначена пенсія на підставі п. “в” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”  з 14.05.2001р. Партеці Володимиру Івановичу.

          Згідно з протоколом 563215 від 22.06.2001р.  призначена пенсія на підставі п. “д” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”  з 28.04.2001р. Шматковській Ніні Василівні.

          Згідно з протоколом 785463 від 19.11.2001р.  призначена пенсія на підставі п. “ж” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”  з 29.10.2001р. Шинкаренко Любові Миколаївні.

          Згідно з протоколом 148474 від 07.10.2002р.  призначена пенсія на підставі п. “в” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення”  з 05.08.2002р. Отрошку Михайлу Петровичу.

02.02.2005р. позивач направив відповідачеві  розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій,  призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону “України  “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів “б”-“з” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” (надалі розрахунок). Направлення підтверджується реєстром  вихідної кореспонденції  за 02.02.2005р.

В 2005 році           відбувся  перерахунок пенсій на підставі Розпорядження Кабінету Міністрів України від 02.04.2005р. № 92-р “Про забезпечення перерахунку та виплати пенсій, призначених згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне   пенсійне страхування”.

          Позивач 10.01.2006р. направив відповідачеві   розрахунок фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за 2005 рік.

          Відповідач не заперечує правомірність призначення пенсій на пільгових умовах та розміру сум до відшкодування.  

Недодержання позивачем  строків направлення відповідачеві  розрахунку не може бути підставою для звільнення відповідача від відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.  

За таких обставин позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

          Враховуючи викладене, а також керуючись ст.ст. 160-163, 167, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень  Кодексу адміністративного судочинства України,

суд,

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з закритого акціонерного  товариства “Лан”   (Чернігівська обл., Козелецький р-н, с. Пархимів, код 30800863) на користь управління Пенсійного фонду України в Козелецькому районі Чернігівської області  (сел. Козелець, вул. Московська. 3,  код 21399526) 16527,09 грн. боргу.

Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у встановлений  строк,  постанова  суду    набирає законної сили після закінчення цього строку.

У  разі  подання  апеляційної скарги судове рішення,  якщо його  не  скасовано,  набирає  законної  сили   після   закінчення апеляційного розгляду справи.

          Якщо  строк  апеляційного  оскарження  буде поновлено,  то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова  може бути оскаржена до Київського апеляційного господарського суду.

          Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява  про  апеляційне  оскарження  чи  апеляційна скарга, подані  після  закінчення  строків,  встановлених  цією   статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою

особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя                                                                                      С.І. Михайлюк

У повному обсязі постанова виготовлена 09.06.2006р.