Рішення

від 12.07.2011 по справі 16/080-11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16                                                   тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" липня 2011 р.                                                                  Справа № 16/080-11

           Господарський суд Київської області  у складі  судді  Христенко О.О. розглянув

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Будстандартінжиніринг», м. Київ               

до     Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод металевих конструкцій «Планета»,

         м. Бориспіль

про    стягнення 1 200 120,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача:     ОСОБА_1, довіреність № 15 від 23.09.2010 р., представник;

від відповідача: не з’явився

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Будстандартінжиніринг” (далі –позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою (вх. № суду 2161 від 02.06.2011 р.) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод металевих конструкцій «Планет»(далі –відповідач) про стягнення 1 200 120,00 грн., які було сплачено позивачем відповідачу в якості  передплати на яку відповідачем не було передано металоконструкції.

Відповідно до ухвали від 06.06.2011 р. господарським судом Київської області порушено провадження у справі № 16/080-11 та призначено її розгляд на 21.06.2011 р. о 10 год. 00 хв. за участю повноважних представників сторін.

Відповідач в судове засідання 21.06.2011 р. не з‘явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законодавством порядку ухвалою суду від 06.06.2011 р.

Розгляд справи відповідно до ст. 77 Госпрдарського процесуального кодексу України для повного, всебічного та об’єктивного вирішення спору відкладено на 12.07.2011 р. за участю повноважних представників сторін.

В судових засіданнях 21.06.2011 р. та 12.07.2011 р. представник позивача позовні вимоги підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач свого представника в судові засідання 21.06.2011 р. та 12.07.2011 р. не направив, про причини неявки суд не повідомив, витребувані документи суду не надав, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином ухвалою суду про порушення провадження у справі від 06.06.2011 р. та ухвалою від 21.06.2011 р. Обов’язок по повідомленню відповідача про час та місце судового засідання судом виконано, так як усі процесуальні документи по справі направлені відповідачу за його адресою реєстрації місцезнаходження: 08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Привокзальна, 78, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 07.07.2011 р. Про зміну адреси місцезнаходження відповідач позивача і суд не повідомляв.

Таким чином відповідач вважається належним чином повідомлений про час та місце судового засідання.

Згідно ст. 75 ГПК України, справа розглядається без участі представника відповідача, за наявними у матеріалах справи документами, оскільки останній був належним чином повідомлений про місце і час судового засідання ухвалами господарського суду Київської області від 06.06.2011 р. (відповідно повідомлення про вручення поштового відправлення ухвала суду отримана відповідачем 11.06.2011 р., що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на повідомленні) та від 21.06.2011 р. (відповідно повідомлення про вручення поштового відправлення ухвала суду отримана відповідачем 30.06.2011 р., що підтверджується підписом уповноваженого представника відповідача на повідомленні). Неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду спору по суті.  

 Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши представлені докази в їх сукупності, господарський суд  

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю “Будстандартінжиніринг” (“покупець”, надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Завод металевих конструкцій «Планета»(“продавець”, надалі - відповідач) 25.03.2011 р. укладено Договір купівлі-продажу № 25/03/11-КП2 (надалі - Договір), згідно якого відповідач зобов’язувався в порядку та на умовах, визначених цим Договором, передати у власність позивача металоконструкції (надалі –товар), в кількості та асортименті, вказаному в видаткових накладних, а позивач зобов‘язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Загальна сума Договору складає 1 200 120,00 грн., у тому числі ПДВ –200 020,00 грн. (п. 2.1 Договору).

Згідно п. 2.2 Договору розрахунок за цим Договором здійснюється позивачем у безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача протягом 60 календарних днів, з моменту підписання цього Договору.

Відповідно до п. 2.3 Договору поставка товару зі складу відповідача на склад позивача відбувається не пізніше 15 днів з моменту перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача позивачем.

Згідно п. 5.1 Договору датою передачі вважається дата одержання товару на складі відповідача, про що свідчить відмітка позивача в видатковій накладній. Право власності на товар від відповідача до позивача переходить в момент фактичного отримання товару позивачем (п. 5.6 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивач перерахував відповідачу за товар кошти у розмірі 1 200 120, грн., що підтверджується платіжними дорученнями з відмітками банку № 2648 від 30.03.2011 р. на суму 120,00 грн. та № 2649 від 30.03.2011 р. на суму 1 200 000,00 грн. В призначенні платежу цих платіжних доручень зазначено: «Передплата згідно Договору купівлі-продажу № 25/03/11-КП2 від 25.03.2011 р. за металоконструкції».  

Як зазначає позивач, відповідач свого зобов‘язання за Договором не виконав, а саме металоконструкції на суму 1 200 120,00 грн. позивачу не передав.

Позивач звертався до відповідача з листом-вимогою від 20.04.2011 р., в якому просив виконати вимоги Договору та передати у власність позивача металоконструкції або повернути сплачені позивачем грошові кошти. Про отримання зазначеного листа-вимоги свідчить напис «вх. № 41 21.04.2011 р.»зроблений відповідачем на примірнику листа та засвідчений відбитком печатки відповідача. Відповіді на зазначений лист відповідач не надав, товар не передав, грошові кошти не повернув.  

Відповідач до суду не з‘явився, доказів поставки товару позивачу до суду не надав, доказів того, що позивач відмовився приймати товар також не надав.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом (зокрема з господарського договору), в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від вчинення певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов’язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов‘язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов‘язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов‘язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов‘язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов‘язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.   

Відповідно до ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Згідно ст. 664 ЦК України, обов‘язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов‘язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Відповідно до ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як зазначалось вище позивач звертався до відповідача з листом-вимогою передати товар або повернути грошові кошти.

         Незважаючи на вимоги позивача, станом на момент прийняття рішення, відповідач доказів поставки товару не надав, грошові кошти в розмірі  1 200 120,00 грн. не повернув.

         Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач у судові засідання не з’явився, відзиву суду не надав. Отже, факт порушення відповідачем зобов’язань судом встановлений та по суті не оспорений відповідачем.

       Таким чином, з матеріалів справи суд дійшов висновку, що позивачем було перераховано відповідачу кошти у сумі 1 200 120,00 грн., а останній безпідставно користується даним майном.

       Глава 13 Цивільного кодексу України, зокрема стаття 192, визначає гроші (грошові кошти), як майно.

За змістом положень частини першої та другої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов‘язанні.

        Отже, безпідставне і незаконне володіння та утримання відповідачем грошовими  коштами, які є власністю позивача, порушує права і законні інтереси останнього.

    Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства, всебічно розглянувши матеріали справи, та враховуючи, що грошові кошти у сумі 1 200 120,00 грн. знаходяться у відповідача без достатніх правових підстав, відповідач добровільно кошти не повернув, товар не передав, то вимога позивача про стягнення з відповідача 1 200 120,00 грн. підлягає задоволенню.

 Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи, господарський суд дійшов висновку про правомірність заявлених позовних вимог, а тому позов підлягає задоволенню в розмірі 1 200 120,00 грн.

Витрати по сплаті державного мита відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України судом покладаються на відповідача.

     На підставі викладеного та керуючись ст. 124 Конституції України, ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1.           Позов задовольнити повністю.

2.           Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод металевих конструкцій «Планета» (08300, Київська область, м. Бориспіль, вул. Привокзальна, 78, ідент. код 19260152) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Будстандартінжиніринг” (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 18, ідент. код 35140541) 1 200 120 (один мільйон двісті тисяч сто двадцять) грн. 00 коп. заборгованості, а також 12 001 (дванадцять тисяч одна) грн. 20 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.           Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

           Рішення вступає в законну силу після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання, і може бути оскаржено в апеляційному або касаційному порядку.

                Суддя                                                                                  Христенко О. О.