Рішення

від 04.07.2011 по справі 5015/1318/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5015/1318/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          04.07.11                                                                                 Справа № 5015/1318/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я., за участю представника відповідача Хомика В.П., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Малакіон”, м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія ВЕЕМ-Металавтопром”, м. Львів про стягнення 179753 грн. 96 коп.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Малакіон”, м. Київ звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія ВЕЕМ-Металавтопром”, м. Львів про стягнення 179753 грн. 96 коп.

15.03.2011 р. суддею господарського суду Львівської області Хабіб М.І. порушено провадження у вказаній справі та призначено розгляд справи на 31.03.2011 р. У зв'язку з обранням Хабіб М.І. суддею Львівського апеляційного господарського суду, справу за №5015/1318/11 передано для розгляду судді Мазовіті А.Б. Ухвалою суду розгляд справи відкладався на 21.04.2011 р., 23.05.2011 р., 08.06.2011 р., 22.06.2011 р., 04.07.2011 р.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 280362 грн. 00 коп., який останнім оплачено частково. У зв'язку з цим відповідачу було надіслано претензію, яка задоволена відповідачем частково. Враховуючи наведене, просив стягнути з відповідача вартість поставленого та неоплаченого товару в сумі 178494 грн. 16 коп., а також 3% річних в розмірі 1259 грн. 80 коп.

В судових засіданнях представник відповідача пояснив, що основний борг відповідачем сплачено повністю, на підтвердження чого подав відповідні докази. У зв'язку з повним погашенням основного боргу, просив провадження по справі в частині стягнення основного боргу припинити,  відмовити у стягненні 3% річних.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 04.07.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 08.07.2011 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

ТзОВ “Малакіон” 06.12.2010 р. та 16.12.2010 р. було поставлено ТзОВ “Компанія ВЕЕМ-Металавтопром” згідно видаткових накладних №МЛ-0719 від 06.12.2010 р., №МЛ-0749 від 16.12.2010 р., довіреностей на отримання матеріальних цінностей №658 від 06.12.2010 р., №705 від 15.12.2010 р. товар на загальну суму 280362 грн. 00 коп.

У зв'язку з тим, що відповідачем вартість отриманого товару було сплачено лише в розмірі 66867 грн. 84 коп., позивач 03.02.2011 р. р. надіслав відповідачу претензію за вих. №2, в якій вимагав оплатити суму заборгованості.

Як вбачається з матеріалів справи, пояснень представників сторін, відповідач свої зобов'язання перед позивачем щодо оплати за отриманий товар виконав частково, на дату подання позовної заяви до суду заборгованість відповідача перед позивачем становила 178494 грн. 16 коп.

Станом на дату судового розгляду основний борг в розмірі 178894 грн. 16 коп. відповідачем сплачено повністю. За таких обставин, суд вважає за необхідне припинити провадження у справі в частині стягнення 178894 грн. 16 коп. основного боргу, у зв'язку з відсутністю предмету спору відповідно до п. 11 ст. 80 ГПК України.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є зокрема  договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до частини 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Сторони є вільними в укладенні договору, а також у визначенні форми договору (усна чи письмова), що підтверджується ст. 218 ЦК України, яка передбачає, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорюваних окремих його частин може доводитися, в тому числі, письмовими доказами.

Відповідно до домовленостей, досягнутих сторонами, позивач здійснив поставку відповідачу товару, що підтверджується належним чином оформленими накладними та довіреностями. Таким чином, позивач вчинив дії щодо передачі товару та передав такий, а відповідач прийняв товар, підтвердивши прийняття підписом уповноваженої особи на накладній та передачею довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

З огляду на викладене, обов'язок по оплаті поставленого товару виникає у відповідача безпосередньо із самого факту поставки.

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Оскільки строк виконання зобов'язання сторонами визначений не був, позивач, в порядку ст. 530 ЦК України, направив відповідачу вимогу (претензію) про сплату боргу, яка залишена без розгляду та задоволення.

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.  

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним  належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв  ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.   

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання  боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог цієї статті, позивачем нараховано та заявлено до стягнення за період з 06.12.2010 р. по 10.03.2011 р. 3% річних в сумі 1259 грн. 80 коп.

Оскільки у зобов'язанні між сторонами не було встановлено строку оплати вартості товару, то, відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, відповідач зобов'язаний був провести оплату вартості товару протягом семи днів з дня отримання вимоги. Як вбачається з долучених до матеріалів справи документів, претензія (вимога) була надіслана 03.02.2011 р. У зв'язку з цим право нарахування 3% річних у позивача виникає після спливу семи днів (з врахуванням часу на поштовий обіг) з дня пред'явлення такої претензії (вимоги), тобто з 13.02.2011 р. Позивачем нараховано 3% річних, починаючи з 06.12.2010 р., тобто до моменту виникнення у відповідача обов'язку з оплати після заявленої претензії (вимоги). Відповідно до проведеного судом перерахунку, розмір 3% річних за період з 13.02.2011 р. до 10.03.2011 р. повинен становити 380 грн. 54 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення частково, складає 380 грн. 54 коп. 3% річних. В частині стягнення 178894 грн. 16 коп. основного боргу провадження припинити. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, заявлена позивачем сума основного боргу сплачувалася позивачем як до так і після подання позивачем позовної заяви до суду, то судові витрати відповідно до вимог ст. 49 ГПК України суд покладає на відповідача в цій частині в повному обсязі за винятком суми, розрахованої пропорційно від суми боргу, сплаченого до подання позовної заяви. Решта суми судових витрат підлягає до стягнення пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 215, 216, 218, 509, 526, 530, 546, 547, 549, 599, 610, 625, 626 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія ВЕЕМ-Металавтопром”, м. Львів, вул. Шевченка, 323 (ідентифікаційний код 30994335) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Малакіон”, м. Київ, вул. Закревського, 22 (ідентифікаційний код 31064991) 380 грн. 54 коп. 3% річних, 1638 грн. 63 коп. державного мита, 215 грн. 13 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 178894 грн. 16 коп. основного боргу провадження припинити.

4.          В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

          Суддя                                                                                             Мазовіта А.Б.