Рішення

від 29.06.2011 по справі 5015/2047/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5015/2047/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          29.06.11                                                                                 Справа № 5015/2047/11

Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. при секретарі Волошин О.Я., представника позивача Марочканича М.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Карпати-Еко”, с. Дуліби до Виконавчого комітету Дулібської сільської ради про визнання права власності

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Карпати-Еко”, с. Дуліби звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Виконавчого комітету Дулібської сільської ради про визнання права власності.

14.04.2011 р. суддею господарського суду Львівської області Хабіб М.І. порушено провадження у вказаній справі та призначено розгляд справи на 11.05.2011 р. У зв'язку з обранням Хабіб М.І. суддею Львівського апеляційного господарського суду, справу за №5015/2047/11 передано для розгляду судді Мазовіті А.Б. Ухвалою суду розгляд справи відкладався на 01.06.2011 р., 15.06.2011 р., 29.06.2011 р.

В судових засіданнях представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задоволити. З приводу заявленого позову пояснив, що позивач є власником земельної ділянки за адресою: с. Дуліби, вул. Шевченка, 2, Стрийський район, Львівська область. З липня по серпень 2006 р. позивачем без належного на те дозволу та проектної документації було збудовано будівлю Л-1 “Ангар”, загальною площею 177,4 кв.м. На вказане приміщення ТзОВ “Карпати-Еко” було виготовлено технічний паспорт. Зазначив, що згідно висновку експерта будівництво вказаного приміщення здійснено з дотриманням будівельних, санітарно-технічних норм та вимог пожежної безпеки. Жодних прав третіх осіб при здійсненні будівництва спірного приміщення позивачем не порушено.  У зв'язку з наведеним, представник позивача просив суд визнати за ТзОВ “Карпати-Еко” право власності на нежитлове приміщення нежитлове приміщення Л-1 “Ангар”, загальною площею 177,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська область, Стрийський р-н, с. Дуліби, вул. Шевченка, 2.

Відповідач в судові засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив,  вимог ухвали суду від 11.05.2011 р. не виконав, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином (повідомлення про вручення поштового відправлення в матеріалах справи), тому у відповідності до ст. 75 ГПК України суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Представнику сторони роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В судовому засіданні 29.06.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 03.07.2011 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника сторони, суд встановив наступне.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №509776 від 28.07.2006 р., ТзОВ “Карпати-Еко” є власником земельної ділянки площею 0,7769 га, яка знаходиться за адресою: Львівська область, Стрийський район, с. Дуліби, вул. Шевченка, 2.

З липня по серпень 2006 р. ТзОВ “Карпати-Еко” на вищевказаній земельній ділянці без належного дозволу та затвердженої проектної документації було збудовано будівлю із сендвіч панелей Л-1 “Ангар” загальною площею 177,4 кв.м.

27 вересня 2006 р. Стрийським міжрайонним бюро технічної інвентаризації було виготовлено для ТзОВ “Карпати-Еко” технічний паспорт на господарські будівлі та споруди по вул. Шевченка, 2, с. Дуліби, Стрийський район, Львівська область, в тому числі і на самовільно збудовану будівлю із сендвіч панелей Л-1 “Ангар” загальною площею 177,4 кв.м.

Судом встановлено, що будівництво приміщення Л-1 “Ангар” загальною площею 177,4 кв.м. за адресою: Львівська область, Стрийський район, с. Дуліби, вул. Шевченка, 2, здійснене з дотриманням будівельних норм та правил України, що підтверджується Технічним висновком про стан будівельних конструкцій та інженерних мереж будівлі Л-1 Ангар” на вул. Шевченка, 2 в с. Дуліби Стрийського району Львівської області, який виготовлений Дрогобицьким відділом Львівської філії ДП Державний науково-дослідний та проектно-вишукувальний інститут “НДІПРОЕКТРЕКОНСТРУКЦІЯ”. Зокрема, у цьому висновку зазначено, що вищевказане приміщення відповідає вимогам чинних будівельних норм, нормативним актам з пожежної безпеки та санітарному законодавству України.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 375 ЦК України власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудування, а також дозволити будівництво на своїй ділянці іншим особам.

Стаття 16 ЦК України надає право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 23 Закону України “Про планування і забудову територій”, забудова територій передбачає здійснення нового будівництва реконструкції, реставрації, капітального ремонту, впорядкування об'єктів містобудування, розширення та технічного переоснащення підприємств. Будівництво об'єктів містобудування здійснюється згідно з законодавством, державними стандартами, нормами та правилами, регіональними і місцевими правилами забудови, містобудівною та проектною документацією.

Згідно ст. 26 Закону України “Про планування і забудову територій” фізичні та юридичні особи мають право відповідно до закону одержувати від органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування інформацію про правовий статус, допустимі види забудови та іншого використання земельних ділянок, єдині умови і обмеження забудови окремої земельної ділянки.

Відповідно до ст. 28 Закону України “Про планування і забудову територій” проектна документація на будівництво об'єктів містобудування розробляється згідно з вихідними даними на проектування з дотриманням вимог державних стандартів, норм і правил регіональних і місцевих правил забудови затверджується замовником в установленому законом порядку

Стаття 16 ЦК України передбачає, що одним із способів захисту цивільних справ та інтересів може бути визнання права власності.

На підставі ст. 392 ЦК України, власник майна вправі пред'явити позов про визнання права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За діючим законодавством України власник самостійно може вчиняти дії щодо об'єкту права власності. Право розпорядження майном є одним зі складових права власності, як це передбачено ст.ст. 317, 319 ЦК України та полягає у можливості власника самостійно вирішувати фактичну та юридичну долю майна.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-яки дії, які не суперечать закону.

В результаті проведеного будівництва позивачем було створено новий об'єкт права власності.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Згідно ч. 5 ст. 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Виходячи з того, що будівництво будівлі Л-1 “Ангар”, по вул. Шевченка, 2, с. Дуліби, Стрийський район Львівська область, проводилось без отримання належного дозволу на проведення будівельних робіт та даний об'єкт не був прийнятий в експлуатацію в установленому порядку, він вважається самочинно збудованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право користування полягає в юридично закріпленій можливості власника використовувати корисні якості майна для себе, мати з цього певний зиск та вигоду. Право розпорядження - це можливість власника установлювати, змінювати та припиняти юридичне існування майна.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ч. 1 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 321 ЦК України гарантується непорушність права власності, а саме: право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами та підлягають до задоволення повністю.

Оскільки спір виник з вини позивача, то судові витрати по розгляду справи необхідно покласти на позивача відповідно до ст. 49 ГПК України.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 16, 316, 321, 328, 331, 376, 392, 882 ЦК України та ст.ст. 4, 43, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити.

2.          Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю “Карпати-Еко”, с. Дуліби, вул. Шевченка, 2, Стрийський район, Львівська область (ідентифікаційний код 34387320) право власності на нежитлове приміщення Л-1 “Ангар”, загальною площею 177,4 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська область, Стрийський район, с. Дуліби, вул. Шевченка, 2.

          Суддя                                                                                             Мазовіта А.Б.