Постанова

від 21.07.2011 по справі 30/170-09-4255

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

30/170-09-4255

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"21" липня 2011 р. Справа № 30/170-09-4255

м. Одеса

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді М.В. Сидоренко

суддів М.А. Мишкіної, Л.О. Будішевської

при секретарі судового засідання  Ярошенко О.А.

за участю представників сторін

від позивача –Черняков А.В.

від відповідача –не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю „Лізингова компанія - Гарант”

на рішення господарського суду Одеської області від 21.12.2009 р.

у справі № 30/170-09-4255

за позовом акціонерного комерційного інноваційного банку „УкрСиббанк”

до товариства з обмеженою відповідальністю „Лізингова компанія - Гарант”

про стягнення 1572818,71 грн.

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням господарського суду від 21.12.2009 р. (суддя Рога Н.В.) позовну заяву  акціонерного комерційного інноваційного банку „УкрСиббанк” (далі - АКІБ „УкрСиббанк”, Банк) задоволено, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „Лізингова компанія - Гарант” (далі –ТОВ „ЛК - Гарант”, ТОВ) заборгованість у сумі 1572818,71 грн., оскільки суд дійшов висновку, що відповідач не виконував умови договору, не в повному обсязі повернув позивачу кредит у встановлений договором строк, доказів належного виконання умов кредитного договору № 11216318000 від 17.09.2007 р. суду не надав.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ТОВ „ЛК - Гарант” звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його (рішення) скасувати та прийняти нове, відмовивши в задоволенні позову в повному обсязі. При цьому скаржник вважає, що судом були не повно встановлені обставини, які мають значення для справи, оскільки суд не прийняв до уваги дії скаржника, направленні на виконання зобов'язань по договору кредиту всупереч виникнення ускладнень (невиконання контрагентом скаржника умов договору лізингу по сплаті лізингових платежів), причини виникнення яких не залежать від ТОВ „ЛК - Гарант”. Наразі, ТОВ вважає, що виконання ним своїх зобов'язань за кредитним договором повною мірою залежить від належного виконання відкритим акціонерним товариством „Київський завод гумових та латексних виробів” (лізингоодержувач за договором фінансового лізингу № 1409-07/121Ф від 14.09.2007 р.) своїх зобов'язань за договором лізингу. Крім того, скаржник посилається на неприйняття судом до уваги того факту, що позивач з невідомих причин не скористався своїм правом на звернення стягнення на заставлене майно, а звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості, чим створив загрозу припинення його (скаржника) діяльності.  

Апеляційне провадження у даній справі неодноразово зупинялось у зв'язку з розглядом іншими судами спору щодо визнання недійсним кредитного договору № 11216318000 від 17.09.2007 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, судова колегія, приходить до наступного.

Відповідно до приписів ст. 101 ГПК України апеляційна інстанція не зв'язана доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі, а згідно до приписів ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна належними і допустимим доказами довести ті обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог чи заперечень.

Оскаржуваним рішенням господарського суду позовні вимоги задоволені з мотивів, викладених в описовій частині даної постанови. Судова колегія вважає, що висновки суду відповідають чинному законодавству та матеріалам справи, а тому підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення відсутні. Наведений вище висновок судової колегії базується на наступному.

З матеріалів справи вбачається, що 17.09.2007 р. між сторонами був укладений кредитний договір № 11216318000 (далі - Договір), відповідно до умов якого ТОВ (Позичальник) був наданий кредит в сумі 373000 доларів США, що дорівнює еквіваленту 1883650 грн. за курсом НБУ на день укладення договору, на придбання лінії по виробництву вигнутих рукавів.

Внаслідок неналежного виконання Позичальником вказаного кредитному договору у нього виникла заборгованість, яка станом на 22.07.2009 р. склала 204233,35 доларів США без врахування нарахованої пені.

Дослідивши матеріали справи, апеляційна інстанція повністю погоджується з висновком господарського суду про неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань по договору № 11216318000 від 17.09.2007 р. та про наявність у Позичальника заборгованості по Договору у встановленій господарським судом першої інстанції сумі, а, відтак, і про правомірність задоволення позовних вимог.

Посилання скаржника на обов'язок суду враховувати під час розгляду даної справи його дії, направленні на виконання зобов'язань по договору кредиту, всупереч виникнення ускладнень, не спростовують висновків, оскільки зазначені обставини не обумовлені сторонами при укладенні кредитного Договору, а, відтак, не мають відношення до правовідносин сторін по даному предмету спору.

Також судова колегія, з врахуванням положень ст.16 ЦК України, відповідно до яких кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зазначає, що звернення Банку з позовом про стягнення з відповідача грошової заборгованості, а не з позовом про звернення стягнення на заставлене майно є правом позивача. Відтак, Банк не може бути позбавлений права захищати свої права будь-яким законним способом та на свій розсуд приймати рішення щодо вибору такого способу відновлення своїх прав, в тому числі, або шляхом стягнення грошової заборгованості за Договором, або шляхом звернення стягнення на заставлене майно в межах суми заборгованості відповідача. З огляду на викладене судова колегія відхиляє посилання скаржника про неправомірність вибору Банком способу захисту його порушеного саме скаржником права по кредитному Договору, оскільки вказана обставина не може бути підставою для відмови в позові.   

Не можуть вважатись підставними і посилання скаржника про залежність виконання його зобов'язань за кредитним Договором від виконання зобов'язань його контрагента (іншою особою) по іншому договору, оскільки при укладенні даного кредитного Договору скаржник самостійно оцінював всі ризики, пов'язані з його виконанням, та сторони не домовлялись про можливість невиконання ТОВ його зобов'язань за кредитним Договором у зв'язку з невиконання відкритим акціонерним товариством „Київський завод гумових та латексних виробів” своїх зобов'язань перед скаржником за договором фінансового лізингу № 1409-07/121Ф від 14.09.2007 р. Відтак зазначені дії скаржника судова колегія розцінює як його бажання в односторонньому порядку змінити умови кредитного Договору, що суперечить вимогам ч. 1 ст. 188 ГК України та ч. 1 ст. 651 ЦК України.

З врахуванням викладеного, колегія суддів не знаходить підґрунтя для задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 21.12.2009 р. у справі № 30/170-09-4255 без змін.

Головуючий суддя                                                                                          Сидоренко М.В.          

                     Суддя                                                                                       Будішевська Л.О.          

          Суддя                                                                                               Мишкіна М.А.

Постанова підписана 21.07.2011 р.