Постанова

від 08.04.2008 по справі 3/617

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01025, м

 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА 01025, 

м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К

Р А Ї Н И

місто

Київ

11

год. 08 хв.

 08.04.2008 р.                                                                                                    

№ 3/617 

Окружний

адміністративний суд міста Києва у складі судді головуючої судді Блажівської Н.

Є., суддів Кочана В. М., Вовка П. В. при секретарі судового засідання Серпутько

Т. С.

за

участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (за усним клопотанням,

членський квиток НОМЕР_1)

від

відповідача: не

з'явився

За

результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи

За

позовом                         

ОСОБА_2

до

Голови

Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_3

 про

 зобов'язання вчинити дії

У

судовому засіданні 8 квітня 2008 року відповідно до пункту 3 статті 160 Кодексу

адміністративного судочинства України проголошено вступну та резолютивну

частину Постанови.

В С Т А Н О В И В

ОСОБА_2(надалі

також - «Позивач») звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з

позовом до Голови Дарницького районного суду міста Києва ОСОБА_3 (надалі також

-«Відповідач») про зобов'язання виконання певних дій, що полягають у визначенні

юрисдикції при розгляді судових рішень, ухвалених по адміністративно-правовим

справам та постановлення окремої ухвали про притягнення Відповідача до

кримінальної відповідальності.

Позовні

вимоги мотивовані тим, що Відповідач неправомірно відправив справу та

апеляційну скаргу до Апеляційного суду міста Києва, оскільки вказана справа

відноситься до юрисдикції адміністративного судочинства. Позивач також вказує

на те, що Відповідач перевищив свої повноваження, що полягає у тлумаченні норм

чинного законодавства на свій розсуд, в результаті чого виникла необхідність в

оскарженні судових рішень у Верховному Суді України.

В

судовому засіданні 8 квітня 2008 року представник Позивача позовні вимоги уточнила

та просила суд визнати протиправними дії Відповідача щодо до ненаправлення до

Київського апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги ОСОБА_2 до

Дарницького РУ ГУ МВС України за участю відділення Державного казначейства у

Дарницькому районі міста Києва за № 2-1128/2004 та постановити окрему ухвалу

про притягнення Відповідача до кримінальної відповідальності.

           Таким чином, адміністративна справа

розглядається в межах уточнених позовних вимог.

Відповідач

в судове засідання не з'явився та просив розглядати справу за його відсутності.

На адресу суду надійшли письмові заперечення на адміністративний позов.

Відповідач просив закрити провадження у справі, оскільки вона не підлягає

розгляду в порядку адміністративного судочинства. Незгода позивачки з ухвалою

Апеляційного суду міста Києва не є підставою для пред'явлення адміністративного

позову до голови Дарницького районного суду міста Києва, оскільки при розгляді

апеляції ОСОБА_2 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва, Апеляційний

суд міста Києва вирішував справу в межах своєї компетенції, відповідно до вимог

ЦПК України. В разі, якщо провадження по справі не буде закрито, а справа буде

розглядатися по суті, відповідач просив суд відмовити в його задоволенні у

зв'язку з його безпідставністю.

Розглянувши

подані сторонами документи і матеріали та заслухавши пояснення представника

Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких

ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для

розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста

Києва приходить до наступних висновків:

Чинне

законодавство не передбачає спеціального механізму для оскарження дій чи

бездіяльності суду. Однак, на думку суду, особа може звертатися із позовами у

такій категорії справ, виходячи з положень статей 8, 55 та 124 Конституції

України, а також частини 2 статті 4, частини 4 статті 8 та пункту 1 частини 1

статті 17 КАС України.

Згідно

з пунктом 2 статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з

урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (надалі ЄСПЛ).

У §65

Рішення ЄСПЛ у справі «Фаєд проти Сполученого Королівства»від 21 вересня

1994 року зазначено, що «З принципом верховенства права в демократичному суспільстві

чи з основним принципом, що лежить в основі пункту 1 статті 6 Витяг з пункту 1

статті 6 Конвенції про захист прав та основних свобод:  «Кожен при вирішенні справи про його

цивільні права та обов'язки ... має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж

розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.»-

див. більше//Відомості Верховної Ради України -1997. - № 40.- Ст. 263.  - тобто з тим, що вимагає наявності

можливостей для подання позовів про захист цивільних прав для вирішення їх

суддею, - була б несумісною ситуація, коли Держава могла би … вилучати з

юрисдикції суду цілу низку позовів про захист цивільних прав чи надавати

імунітет від притягнення до цивільної відповідальності великим групам чи

категоріям осіб». Суд звертає увагу на те, що в розумінні ЄСПЛ спір про

цивільні права та обов'язки присутні також у публічних правовідносинах, так

згідно позиції висловленої ЄСПЛ у справі «ОСОБА_4 проти Італії»:

«…провадження, які за національним правом класифікуються як частина «публічного

права», можуть підпадати під сферу застосування «цивільної»частини статті

6, якщо підсумок розгляду даної справи має вирішальне значення для приватних

прав  і обов'язків…». 

 У § 35 Рішення у справі «ОСОБА_5 проти

Сполученого Королівства»від 21 вересня 1994 року ЄСПЛ зауважив, що «…було

би нерозумно, щоб пункт 1 статті 6 містив детальний опис наданих сторонам

процесуальних гарантій в цивільних справах і не захищав би в першу чергу того,

що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, а саме доступу до

суду. Такі характеристики процесу як справедливість, публічність, динамізм,

позбавляються змісту, якщо немає самого судового розгляду».

                Щодо вирішення спорів в

адміністративних судах ЄСПЛ у § 41 рішення у справі «ОСОБА_6 проти Греції»зазначив:

«Вищезазначені принципи навіть ще більш важливі у контексті адміністративного

провадження у справі, результати якої матимуть вирішальне значення для

цивільних прав. Надіславши скаргу до адміністративного суду, особа намагається

добитися не тільки визнання недійсним акта, а перш за все усунення його

наслідків». 

Так,

у справі «ОСОБА_7 проти Польщі»від 26 жовтня 2000 року ЄСПЛ констатував

порушення статті 13 Конвенції про захист прав та основних свобод, оскільки

заявник не мав у своєму розпорядження ефективного національного засобу

правового захисту, за допомогою якого він зміг и відстояти своє право на

«судовий розгляд упродовж розумного строку»відповідно до § 1 статті 6

Конвенції».

Таким

чином, суд приходить до висновку, що за правилами адміністративного судочинства

можна оскаржувати дії та бездіяльність посадових та службових осіб суду.

Водночас, до адміністративного суду можуть бути також оскаржені рішення, дій чи

бездіяльності судів, їхніх посадових та службових осіб, що безпосередньо не

пов'язані зі здійсненням судочинства. Отже, рішення, дії та бездіяльність

посадових та службових осіб суду, які шляхом неналежної організації руху

справи  поза межами судового засідання

створюють перешкоди щодо реалізації особами своїх процесуальних прав, які

беруть участь у справі, підлягають оскарженню до суду в порядку

адміністративного судочинства.

Суд

також звертає увагу на те, що особи, які беруть участь у справі здійснюють

процесуальні права передбачені статтею 49 Кодексу адміністративного судочинства

України, як під час судового розгляду справи, так і поза межами судового

засідання, а суд забезпечує здійснення цих прав, як процесуальними засобами,

так і належним виконанням вимог чинного законодавства, що регулює рух справи

поза межами судового процесу.

Відповідно

до пункту 4 частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень,

дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди

перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони безсторонньо (неупереджено). Даний

критерій-принцип зобов'язує суб'єкта владних повноважень не проявляти

упереджене ставлення до особи в своїх рішеннях та діях.

Суд

звертає увагу на те, що усі рішення суб'єкта владних повноважень мають

підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті на підставі, в межах

повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Виходячи

з положень КАС України, під діями суб'єкта владних повноважень необхідно

розуміти, активну поведінку, яка може мати вплив на права, свободи та інтереси

фізичних осіб.

Як

підтверджується матеріалами справи, Дарницький районний суд міста Києва,

керуючись нормами Кодексу адміністративного судочинства, Ухвалою від 17 серпня

2007 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд у зв'язку з ново виявленими

обставинами рішення Дарницького районного суду міста Києва від 15 листопада

2004 року відмовив та роз'яснив порядок апеляційного оскарження, а саме:  ухвала може бути оскаржена до Апеляційного

адміністративного суду міста Києва через Дарницький районний суд міста Києва

шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом п'яти днів з моменту

отримання копії ухвали.

29

грудня 2007 року Дарницьким районним судом міста Києва за вхідним №12255  було зареєстровано апеляційну скаргу ОСОБА_2

на адресу Київського апеляційного суду міста Києва.

Відповідно

до вимог частини статті 188 Кодексу адміністративного судочинства, суд першої

інстанції після одержання всіх апеляційних скарг у справі від осіб, які подали

заяви про апеляційне оскарження, або через три дні після закінчення строку на

подання апеляційної скарги надсилає їх разом зі справою до адміністративного

суду апеляційної інстанції.

З

моменту початку діяльності Київського апеляційного адміністративного суду від 2

квітня 2007 року, дія пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень КАС України

втратила свою чинність, адже відповідно до Додатку № 2 до Указу Президента

України від 16 листопада 2004 року №1417/2004 «Про утворення місцевих та

апеляційних адміністративних судів, затвердження їх мережі та кількісного

складу суддів»повноваження Київського апеляційного адміністративного суду

поширюються зокрема на місто Київ.

Як

встановлено в судовому засіданні та підтверджується матеріалами справи,

всупереч вимогам чинного законодавства, Відповідачем матеріали апеляційної

скарги було направлено на адресу Апеляційного суду міста Києва.

          Таким чином, вимогу Позивача про

визнання протиправними дій Голови Дарницького районного суду міста Києва щодо

ненаправлення до Київського апеляційного адміністративного суду апеляційної

скарги ОСОБА_2 до Дарницького РУ ГУ МВС України за участю відділення Державного

казначейства у Дарницькому районі міста Києва за № 2-1128/2004, суд вважає

обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Стосовно

вимоги Позивача про постановлення окремої ухвали щодо притягнення Відповідача до

кримінальної відповідальності, суд вважає за необхідне зазначити, що положення

статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачають право

суду на здійснення функції загального нагляду за дотриманням законності

суб'єктами владних повноважень під час розгляду адміністративної справи.

Відповідно

до вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України,

розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах

змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні

перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного

судочинства України, в якій зазначено, що кожна сторона повинна довести ті

обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.                                                                                                                                                     

Виходячи

з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного

законодавства України, практики ЄСПЛ та матеріалів справи, суд дійшов висновку,

що позовні вимоги ОСОБА_2 є частково обґрунтованими та відповідно такими, що

підлягають задоволенню частково.

Керуючись

статтями 94, 97, 158-163 та 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В

1.

Адміністративний позов задовольнити частково.

2.

Визнати протиправними дії Голови Дарницького районного суду міста Києва щодо не

направлення до Київського апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги

ОСОБА_2 до Дарницького РУ ГУ МВС України за участю відділення Державного

казначейства у Дарницькому районі міста Києва за № 2-1128/2004.

3. В

задоволенні решти позовних вимог -відмовити.

4.

Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 1

грн. 70 коп.

Постанова

відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства

України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про

апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було

подано.

Постанова

може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її

складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями  185-187 Кодексу адміністративного судочинства

України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне

оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про

апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви

про апеляційне оскарження.

  Головуюча Суддя                                                                                  

Н. Є. Блажівська

                       Суддя                                                      

                                     В. М.

Кочан

                       Суддя                                                                                              

П. В. Вовк