Постанова

від 29.05.2008 по справі 15/63а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/63а

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.08                                                                                           Справа№ 15/63а

за позовом: Державна податкова інспекція у м. Львові, м. Львів

до відповідача - 1: відкритого акціонерного товариства “Львівський хлібокомбінат”, м. Львів

до відповідача - 2: приватного малого підприємства “Опал”, м. Рівне

про визнання недійсним господарського зобов'язання, яке виникло на підставі договору поставки №1187/1 від 26.07.2006 р., укладеного між відкритим акціонерним товариством “Львівський хлібокомбінат” та приватним малим підприємством “Опал” на суму5536800 грн..

Головуючий суддя Костів Т.С.

Суддя Артимович В.

Суддя Судова-Хомюк Н.

Секретар Качур Ю.

Представники:

Від позивача –Максимович Г.С. –представник

Від відповідача - 1 –Вощепинець Р.В., Гончарук О.Ф. - представники

Від відповідача –2 –не з'явився

Прокурор –не з'явився  

Суть спору: Державна податкова інспекція у м. Львові звернулась із позовом до відповідача –1 - відкритого акціонерного товариства “Львівський хлібокомбінат”, м. Львів, відповідача –2 –приватного малого підприємства “Опал”, м. Рівне, про визнання недійсним господарського зобов'язання, яке виникло на підставі договору поставки №1187/1 від 26.07.2006 р., укладеного між відкритим акціонерним товариством “Львівський хлібокомбінат” та приватним малим підприємством “Опал” на суму5536800 грн. і застосування наслідків, передбачених у ст. 208 ГК України.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 12.02.2008 р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд на 11.03.2008 р.. Розгляд справи неодноразово відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду від 11.03.2008 р., 27.03.2008 р., 15.04.2008 р., 13.05.2008 р.. Ухвалою господарського суду Львівської області від 29.05.2008 р. та розпорядженням заступника голови господарського суду Львівської області від 29.05.2008 р., враховуючи клопотання позивача, призначено колегіальний розгляд справи колегією у складі трьох суддів.

Представникам сторін роз'яснено їх права згідно зі ст. ст. 49, 51 КАС України. У відповідності до ст. 71 КАС України справа слухається за наявними у ній матеріалами.

Листом №4 від 24.03.2008 р. прокурор міста Львова повідомив про вступ у справу. Однак, в судові засідання прокурор не з'являвся, про свою правову позицію у справі суд не повідомив.

Представник позивача у судових засіданнях позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві, додаткових обґрунтуваннях позовних вимог, заяві про зміну позовних вимог, клопотаннях. Ствердив, зокрема, що в ході планової податкової перевірки ВАТ “Львівський хлібокомбінат” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року було встановлено факт укладення між відповідачами договору №1187/1 від 26.07.2006 р. на поставку товару, за наслідками виконання якого відповідач –2 видав відповідачу –1 податкові накладні на загальну суму 922800 грн. в липні 2006 р.. Водночас, відповідач –2 за результатами даної операції задекларував податкові зобов'язання з податку на додану вартість лише на суму 209640 грн.. Посилається на завищення відповідачем –2 ціни продукції, що в подальшому експортувалась, відсутність реального товарообігу та безпідставне видання податкових накладних. Ствердив, що відносно службових осіб ПМП “Опал” порушено кримінальну справу. В ході судового розгляду подав заяву про зміну позовних вимог, якою просить визнати недійсним договір комісії №1188 від 26.07.2006 р., укладений між ПМП “Опал” та ВАТ “Львівський хлібокомбінат” і в цій частині наполягає на задоволенні позовних вимог. Позивачу роз'яснено наслідки вчинюваної процесуальної дії. Водночас, враховуючи що відмова позивача від позовних вимог в частині визнання недійсним господарського зобов'язання, яке виникло на підставі договору поставки №1187/1 від 26.07.2006 р., та застосування наслідків, передбачених в ст. 208 ГК України хоч і відповідає закону, але зачапає інтереси держави, оскільки стосується повноти сплати податків до державного бюджету, відмова позивача від позову в цій частині внаслідок зміни позовних вимог на підставі ч. 4 ст. 51 КАС України судом не приймається.

Представник відповідача - 1 в судових засіданнях позов заперечив з мотивів, зазначених у запереченні проти позову, доповненні до заперечення, запереченні на заяву про зміну позовних вимог, поясненні на додаткове обґрунтування позовних вимог, узагальненому поясненні. Ствердив, що господарські зобов'язання між відповідачами фактично виконані, переданий на комісію товар фактично перетнув митний кордон України, податкові накладні складені правильно, що надає підставу для включення відповідних сум до податкового кредиту.  Наголошує на відмінності підстав для включення сум до податкового кредиту та сум, заявлених до бюджетного відшкодування. Ствердив про відсутність мети, яка б суперечила інтересам держави та суспільства та про відсутність умислу. Вважає позовні вимоги безпідставними та просить у позові відмовити.

Відповідач –2 вимог ухвал суду не виконав, заперечень по справі не надав, участь уповноваженого представника у судових засіданнях не забезпечив, хоча був належно повідомлений про час та місце слухання справи.

У відповідності до ч. 4 ст. 11 КАС України судом були вжиті передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши оригінали документів, що мають значення для справи, суд встановив наступне.

З 27.04.2007 р. по 12.06.2007 р. позивач провів планову перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивачем, що підтверджується актом від 18.06.2007 р. №126/23-2/22365920 “Про результати виїзної планової перевірки ВАТ “Львівський хлібокомбінат” ЄДРПОУ 22365920 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 року по 31.12.2006 року”.

Згідно із вказаним актом було встановлено ряд порушень законодавства, у тому числі п. п. 7.3.1., 7.4.1., 7.4.5., 7.7.1., 7.7.2. Закону України “Про податок на додану вартість”, внаслідок чого було завищено податковий кредит по податку на додану вартість в липні 2006 р. на 922800 грн..

З пояснень позивача, позовних матеріалів, акту перевірки вбачається, що стверджуване позивачем завищення відповідачем –1 податкового кредиту стало наслідком господарської операції за договором поставки №1187/1 від 26.07.2006 р., укладеним між відповідачем –1 (покупець) та відповідачем –2 (продавець).

У відповідності до умов вказаного договору, продавець зобов'язався передати у власність покупцю товар згідно специфікацій, а покупець зобов'язався прийняти вказаний товар і оплатити його на умовах, передбачених договором. При цьому, найменування товару, його кількість, якісні характеристики, упаковка, ціна за одиницю товару, а також загальна вартість товару, поставка якого здійснюватиметься відповідно до договору, вказуються в специфікаціях, які з моменту підписання сторонами складають невід'ємну частину договору. Вартість упаковки включено у ціну товару (п. 2.1. договору). Поставка товару здійснюється на умовах: франко-склад продавця (п. 3.1. договору). Датою поставки товару є фактичне відвантаження товару (п. 3.3. договору). Відповідно до п. п. 5.1., 5.3. договору, форма оплати - прямі банківські перекази на поточний рахунок продавця до 31.12.2006 р. Платіж за поставлену продукцію може здійснюватись у вексельній формі шляхом видачі покупцем постачальнику простих безвідсоткових векселів на загальну номінальну суму, що дорівнює суму боргу за цим договором

26.07.2006 р. між сторонами підписано специфікацію №1 до договору купівлі-продажу №1187/1, згідно із якою постачальник зобов'язався поставити покупцю чорницю свіжозаморожену в кількості 60000 кг по ціні 76,90 грн. за 1 кг. на загальну суму 4614000 грн., податок на додану вартість –922800 грн., усього на суму 5536800 грн.

З матеріалів справи вбачається, що договір фактично виконувався сторонами, що підтверджується, зокрема, видатковими накладними №127-129 від 26.07.2006 р., кожна на суму 1845600 грн., у т.ч. податок на додану вартість в сумі 307600 грн.; податковими накладними №127-129 від 26.07.2006 р. на ті ж суми. Платіжними дорученнями підтверджується факт оплати відповідачем –1 відповідачу –2 за отриманий товар.

Результати даної господарської операції відображені відповідачем –1 у податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2006 р., відповідно до якої в дохід бюджету відповідач –1 сплатив належну суму податку на додану вартість за липень 2006 р. в сумі 16090 грн., що підтверджується платіжним дорученням №8633 від 22.08.2006 р..

26.07.2006 р. між ВАТ "Львівський хлібокомбінат" (комітент) та ПМП "Опал" (комісіонер) було укладено договір комісії № 1188 на реалізацію товару, що належить комітентові, у відповідності до якого комітент доручає, а комісіонер зобов'язується за дорученням комітента за винагороду зробити від свого імені і за рахунок комітента реалізацію нерезидентам товару, асортимент та кількість якого визначаються додатками (специфікаціями) до цього договору. Винагорода за виконану Комісіонером роботу складає 1% від фактурної вартості проданого товару. Комітент передає майно комісіонеру на умовах франко-склад комітента, оформивши цю процедуру актом приймання-передачі із зазначенням адреси. Комітент фінансує всі витрати Комісіонера, пов'язані з виконанням ним даної угоди. При цьому, до обов'язків комісіонера належить, зокрема, доставити самовивозом (або транспортом комітента чи третіх осіб) товар комітента у місце призначення, обумовлене договором про купівлю-продаж, зовнішньоекономічним договором, перерахувати гроші, одержані в результаті цього договору не пізніше 85 календарних днів з моменту перетину товаром митного кордону України, тощо. Загальний строк виконання робіт за цим договором - один рік. До договору комісії вносились зміни та доповнення, зокрема, стосовно реквізитів сторін.

26.07.2006 р. між сторонами підписано специфікацію №1 до договору №1188 від 26.07.2006 р., відповідно до якої комітент доручив комісіонерові реалізувати товар –чорницю свіжозаморожену в кількості 63 т. по ціні 12500 євро за 1 т. на загальну суму 5025179,25 грн. (з урахуванням нульової ставки податку на додану вартість). Усього, між сторонами було укладено шість специфікацій на поставку ягід, грибів тощо, які, відповідно, були передані на комісію, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі продукції.

Матеріали справи свідчать, що договір фактично виконувався сторонами. Зокрема, у відповідності до акту №1 приймання-передачі продукції на комісію по договору комісії №1188 від 26.07.2006 р. комітент передав комісіонеру для реалізації за межами України 60 т. чорниці свіжозамороженої на загальну суму 4785885 грн..

14.08.2006 р. між комісіонером - відповідачем –2 (продавець) та Goldwood Investments LLP (покупець) був укладений контракт №14/08-1, за яким продавець зобов'язався поставити покупцю, а покупець прийняти і оплатити, зокрема, ягоди, в замороженому вигляді. Товар поставляється на умовах FCA –Ягодин/Рівне; DDU –місце призначення вказує покупець. Додатком №1 від 14.08.2006 р. до вказаного контракту –специфікацією передбачено, зокрема, поставку покупцю ягід чорниці замороженої за цінами від 10 до 12,5 тис. євро за 1 т.

Як вбачається з листа №281/2 від 04.12.2006 р. торговельно-економічної місії у складі Посольства України а Сполученому Королівстві Великобританії та Північної Ірландії, Goldwood Investments LLP належно зареєстровано, подає звітність. Та обставина, що кредитний рейтинг компанії кредитною агенцією “First Report” відсутні дані про фінансовий стан компанії (кредитний рейтинг 0), не передбачена законодавством як підстава для визнання правочинів, вчинених щодо такої компанії, недійсними.   

Як вбачається з вантажних митних декларацій (уніфікованих адміністративних документів), чорниця свіжозаморожена у відповідній кількості була експортована 15.08.2006 р. на адресу Goldwood Investments LLP (Великобританія) перевізником –ТзОВ “Дунай 1”.

Позивач посилається на неотримання відповідачами  документів, передбачених Законом України “Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини”. Однак, до вказаного закону були внесені зміни Законом України “Про внесення змін до Закону України “Про якість та безпеку харчових продуктів та продовольчої сировини”. Належних доказів відсутності документів, які вимагаються законом з урахуванням зазначених змін, суду не надано. Натомість, зворотнє доводиться фітосанітарними сертифікатами, сертифікатами рівненської обласної санітарно-епідеміологічної станції, фактом проведення митного оформлення товару, що підтверджується відповідними відмітками на вантажних митних деклараціях. Зазначеними документами також спростовується посилання на безтоварність проведених операцій.

Твердження про відсутність у ТзОВ “Дунай 1” фінансово-господарських відносин із ВАТ “Львівський хлібокомбінат №1” та Goldwood Investments LLP, про що йдеться у довідці №33 від 19.04.2007 р. не доводить відсутності відповідних господарських операцій. Згідно із ч. 1 ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. У відповідності до ст. 1011 ЦК України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента. Враховуючи, що поставка товару на користь Goldwood Investments LLP здійснювалась на підставі контракту №14/08-1 від 14.08.2006 р., укладеному із ПМП “Опал”, договір перевезення та фінансово-господарські відносини у перевізника виникли щодо ПМП “Опал”. Водночас, про відсутність відносин із вказаною організацією перевізник не стверджує і докази цього в матеріалах справи відсутні. Більше того, з інших довідок, наданих ТзОВ “Дунай 1” вбачається, що в липні - серпні 2006 р. особи, зазначені у вантажних митних деклараціях як водії транспортних засобів, що перевозили через митний кордон України товар, дійсно працювали в ТзОВ “Дунай 1”.

Посилання позивача на завищення цін на журавлину не заслуговує на увагу, оскільки не стосується суті справи, враховуючи, що завищення податкового кредиту та суперечність інтересам держави та суспільства угоди позивач вбачає в поставці чорниці. Крім того, матеріалами справи підтверджується, що сума поставки не суперечить ринковим цінам на чорницю свіжоморожену, що підтверджується, зокрема, прайс-листом “Агроогляд”.

Згідно із ст. 627 ЦК України, відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Відповідно до ст. 7.1. Закону України “Про податок на додану вартість”, поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. До компетенції відповідача не належить визначення доцільності укладення договорів платниками податків. Згідно із ч. 1 ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Перевірка доцільності встановлення договірних цін не належить до компетенції позивача. Належних доказів, які б свідчили, що визначена сторонами договору ціна чорниці свіжомороженої у відповідній тарі за даних умов поставки та інших подібних умов (у т.ч. якість, сезон тощо) не є звичайною (відповідно до закону України “Про податок на додану вартість”) суду не надано.

За таких умов суд приходить до висновку, що наведені позивачем докази переконливо не доводять наявність підстав, передбачених ст. ст. 203, 215 ЦК України, за яких суд вправі визнати укладений правочин недійсним.

Згідно із ст. 207 ГК України, лише те господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути визнано судом недійсним.

Як вбачається з податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2006 р. ПМП “Опал”, сума податкових зобов'язань цього підприємства визначена в розмірі 209640 грн., однак, не лише за результатами даної операції, а за відповідний податковий період. Належних доказів завідомої суперечності зазначеного зобов'язання інтересам держави і суспільства суду не надано. Відповідачеві –1 не може бути інкриміноване і можливе невідображення відповідачем –2 у податковій звітності проведених операцій. Відповідно до приписів п. п. 7.4.1., 7.4.5., 7.5.1., 8.2. Закону України “Про податок на додану вартість”, при формуванні податкового кредиту без вимоги експортного відшкодування не передбачено обов'язок оплати постачальником податку на додану вартість в ціні товару.

Посилання на порушення кримінальної справи відносно службових осіб ПМП “Опал” не доводить вини відповідних осіб, оскільки розслідування кримінальної справи не завершене. У відповідності до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Отримані слідством пояснення не були перевірені судом в ході розгляду кримінальної справи, за ступенем інформативності обмежені обізнаністю працівників. Вміщені в них твердження про доставку товару не в місце, вказане в контракті, але за межами митного кордону України, не має правового значення по даній справі, оскільки товар фактично перетнув митний кордон України, що згідно із Законом України “Про податок на додану вартість” надає підстави для застосування нульової ставки податку на додану вартість. Доказів існування між сторонами спору щодо належного виконання умов контракту суду не надано. Натомість, звіти комісіонера свідчать про фактичне виконання зобов'язань.

Позивач із посиланням на лист УНБУ у Рівненській області №14-006/469 від 16.02.2007 р. зазначив про ненадходження приватному малому підприємству “Опал” за результатами зовнішньоекономічних операцій валютної виручки в сумі 47936436,66 грн.. Однак, зі змісту вказаного листа не вбачається, з яких саме поставок виникла вказана заборгованість. Крім того, у відповідності до ст. 4 Закону України “Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” порушення резидентами строків, передбачених цим законом, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Однак, законодавство не визначає таке порушення як підставу для визнання недійсним договору.

У відповідності до п. п. 7.2.3., 7.2.6. Закону України “Про податок на додану вартість”, податкова накладна є звітним податковим і розрахунковим документом та є підставою для нарахування податкового кредиту. Згідно із ст. 7.2. Закону України “Про податок на додану вартість”, податкова накладна має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. При цьому, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Позивач податкові накладні не оспорює.

Відповідно до п. 7.5.1. вказаного закону, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг). При цьому, у відповідності із п. 7.4.5. вказаного закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту лише суми сплаченого чи нарахованого податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), не підтверджені податковими накладними. Відповідно, відповідач –1 підставно відніс відповідні суми до складу податкового кредиту.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Однак, не зважаючи на вжиті судом заходи  та створені сторонам умови, позивачем не доведено суду у встановленому порядку підставність заявлених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що у позові слід відмовити. Судові витрати відносяться на рахунок держави.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 69-71, 86, 161-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2.          Постанова набирає законної сили у відповідності із ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена у порядку і строки, передбачені ст. 186 КАС України.

Головуючий суддя                                                                         Костів Т.С.

Суддя                                                                                         Артимович В.

Суддя                                                                                Судова-Хомюк Н.