Рішення

від 19.07.2011 по справі 6/104/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ



ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.11                                                                                 Справа № 6/104/2011

За позовом

Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, м. Київ

до Приватного підприємства “Логістична інформаційна компанія “Союз-2000”,

м. Брянка Луганської області

про стягнення 28 255 грн. 00 коп.

                                                                                                           Суддя Василенко Т.А.          

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_2 , дов. № 2492 від 15.07.2011;

від відповідача - не прибув;

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача

28 255 грн. 00 коп., в тому числі: борг в сумі 25 000 грн. 00 коп., пеня у сумі  2 082 грн. 50 коп.,  інфляційні нарахування у сумі  1 172 грн. 50 коп.

Відповідач відзив на позовну заяву суду не надав, явку повноважного та компетентного представника у судові засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце їх проведення. Так, згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців юридичною адресою відповідача є: м. Брянка Луганської області, вул. Мічуріна, б. 19, оф. 7, у зв’язку з чим, позовна заява та процесуальні документи по справі направлялися відповідачу саме за вказаною адресою.  

До повноважень суду  не  віднесено встановлення  фактичного місцезнаходження учасників  судового  процесу  на час вчинення тих чи інших процесуальних  дій.   Тому   відповідні   процесуальні   документи надсилались  згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців, станом на час розгляду справи.

В разі  коли  фактичне  місцезнаходження  особи  - учасника судового  процесу  з  якихось  причин  не  відповідає її місцезнаходженню,  визначеному  згідно  з  законом,  і  дана особа своєчасно не довела про це до відома  господарського  суду,  інших учасників    процесу,   то   всі   процесуальні   наслідки   такої невідповідності покладаються на цю особу.

З огляду на вказане, справа розглядається відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

                                                    в с т а н о в и в:

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на наступне.

23.08.10 між сторонами у справі укладено договір № 23/10 за умовами якого  позивач надає послуги з перевезення вантажу, а відповідач оплачує вказані послуги.

Також між сторонами було підписано заявку-договір № 323116 від 23.08.10 згідно якої позивач виконує транспортно-експедиторські послуги, вартість яких складала 32 000 грн. 00 коп., відповідач  вказані кошти оплатив частково в сумі 7 000 грн. 00 коп.

Згідно п. 4.1 договору відповідач зобов’язався оплатити послуги позивача протягом 5-ти банківських днів з моменту одержання всього пакету документів, передбаченого договором. Позивач направив відповідачу певні документи поштою 23.08.08 і вони були отримані відповідачем 27.09.10.

Оскільки відповідач в повному обсязі надані послуги не оплатив утворилась заборгованість в сумі 25 000 грн. 00 коп., яку позивач просить стягнути на свою користь. Крім цього, до стягнення заявлені пеня в сумі 2 082 грн. 50 коп. і інфляційні нарахування в сумі 1 172 грн. 50 коп.

Відповідач позовні вимоги не оспорив.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов’язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно  до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

23.08.010 між ПП «Союз-2000»і ФОП ОСОБА_3 був підписаний договір № 23/10 за умовами якого сторони зобов’язалися здійснити організацію доставки вантажів на підставі транспортних заявок, фрахтуя для цього транспорт третьої сторони. Сторона, яка надає заявку вважається «Експедитором-1», сторона, яка виконує заявку –«Експедитором-2».

Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем було подано заявку-договір № 323116 про надання транспортно-експедиційних послуг та узгоджено її з позивачем (арк.. справи 13), за якою відповідач виступав як замовник, а позивач як перевізник.

За вказаною заявкою позивач зобов’язався здійснити перевезення певного вантажу за маршрутом 60960 Фек’єр, Франція. Вартість послуг з перевезення складала 32 000 грн. 00 коп.

В даному випадку позивач виступає як «Експедитор-2», а відповідач як «Експедитор-1».

Згідно розділу 3 договору «Експедитор-2» зобов’язаний укласти договір з перевізником та забезпечити подачу під завантаження транспортного засобу для здійснення міжміських (міжнародних) перевезень, що відповідає транспортним заявкам.

В якості передплати відповідачем була здійснена часткова оплата за вказаною заявкою в сумі 7 000 грн. 00 коп.

Згідно п.4.1 договору «Експедитор-1»- відповідач у справі зобов’язується здійснити оплату послуг «Експедитора-2»протягом 5-ти банківських днів з моменту отримання пакету документів (оригінал ТТН (CMR), акт виконаних робіт, рахунок), якщо інше невизначено у транспортній заявці).

За доводами позивача, ним були надані відповідачу певні послуги та відправлені необхідні документи, які отримані відповідачем 27.09.10.

Відповідачем вказані доводи не спростовані.

В той же час, за розрахунком позивача за відповідачем залишилась заборгованість за надані послуги з перевезення  в сумі 25 000 грн. 00 коп.

Відповідач наявність вказаної заборгованості не оспорив.

Виходячи з наведеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача  заборгованості в сумі 25 000 грн. 00 коп. слід задовольнити.

Щодо стягнення з відповідача пені в сумі  2 082 грн. 50 коп., нарахованої за період з 02.10.10 по 15.04.11 слід вказати на наступне.

Згідно п. 5.6 договору за несвоєчасну оплату вартості виконаних робіт «Експедитором-2», «Експедитор-1»сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу.

Така ж міра відповідальності була передбачена сторонами і при підписанні заявки-договору № 323116 від 23.08.10.

Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексу визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі передбаченому договором. При  цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Згідно ст. 627 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагенту і визначення умов договору.

Наведені вище положення договору свідчать про те, що сторонами були узгоджені певні види відповідальності за порушення зобов’язань за договором.

Матеріалами справи підтверджено та не спростовано відповідачем, що зобов’язання з оплати поставленого товару, останнім виконувалося неналежним чином, у зв’язку з чим нарахування пені  є обґрунтованим, у зв’язку з чим позовні вимоги щодо стягнення пені слід задовольнити.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 1 172 грн. 50 коп. за період з жовтня 2010 року по квітень 2011 також є обґрунтованими та відповідає положенням ст. 625 ЦК України., у  зв’язку  з чим позовні вимоги в цій частині також слід задовольнити.

За таких обставин, позов слід задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідача.

Крім цього, відповідно до Декрету КМУ «Про державне мито»позивачу слід повернути з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито в сумі 0 грн. 05 коп. згідно квитанції від 31.05.11.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44,49,75,82,84,86 Господарського   процесуального   кодексу  України, суд

в и р і ш и в :

1.          Позов задовольнити.

2. Стягнути з  Приватного підприємства «Логістична інформаційна компанія «Союз-2000», м. Брянка Луганської області, вул. Мічуріна, б. 19, оф. 7 , код 36833412, на користь:

- Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1, м. Київ,

АДРЕСА_1, код НОМЕР_1,  борг в сумі 25 000 грн. 00 коп., пеня у сумі  2 082 грн. 50 коп.,  інфляційні нарахування у сумі  1 172 грн. 50 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 282 грн. 55 коп., витрати на інформаційне –технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. Повернути Фізичній особі –підприємцю ОСОБА_1, м. Київ,

АДРЕСА_1, код НОМЕР_1 з Державного бюджету України зайво сплачене державне мито в сумі 0 грн. 05 коп. згідно квитанції від 31.05.11. підставою для повернення державного мита є дане рішення, скріплене печаткою господарського суду Луганської області.

Відповідно до ст. 92 Господарського процесуального кодексу України рішення може бути оскаржено до апеляційної інстанції протягом десятиденного строку.

Дата виготовлення повного тексту та підписання рішення -  20.07.2011.

Суддя                                                                                                      Т.А.Василенко