Рішення

від 25.09.2006 по справі 51/82-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

51/82-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2006 р.                                                            Справа № 51/82-06

вх. № 6052/6-51

Суддя господарського суду Шарко Л.В. 

при секретарі судового засідання Мартинова В.Г.

за участю представників сторін:

позивача - Хитрова О.М., дов. № 553 від 19.06.2006р.;  відповідача - Братовченко М.А., дов. б/н від 05.01.2006р.;

розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Сприяння", м. Харків  

до  Закритого акціонерного товариства "Телесвіт", м. Харків  

про зобов"язання укласти договір зберігання

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в якій просить суд зобов"язати відповідача укласти з позивачем договір зберігання документів та даних системи реєстру акціонерів відповідача щодо до умов п. 2.1.10 укладеного  між сторонами 10.10.2002р. Договору № 119, відповідно до якого позивач здійснював ведення системи реєстру акціонерів відповідача.

У відзиві на позов відповідач проти позову заперечує. Не погоджується із запропонованим позивачем проектом договору зберігання , а саме з предметом та ціною договору. Також зазначає, що чинним законодавством не передбачено обов'язковості укладення запропонованого позивачем договору зберігання.

У судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги.

Представник відповідача вказує, що позовні вимоги є незаконними, необгрунтованими та просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

10.10.2002 року між сторонами було укладено договір № 119, відповідно до умов якого позивач, що є професійним учасником ринку цінних паперів та має ліцензію серії АВ № 020675 на ведення реєстру власників іменних цінних паперів, здійснював ведення системи реєстру акціонерів відповідача.

16 вересня 2005 року позивачем отримано від відповідача лист за № 323/09 від 15.09.2005 року, яким відповідач повідомив, що рішенням загальних зборів акціонерів відповідача від 31.08.2005р. було затверджено нового реєстратора акціонерів - Товариство з обмеженою відповідальністю “Незалежний реєстратор “Аверс”. Дату розірвання договору № 119 від 10.10.2002р. та закриття реєстру було призначено акціонерами на 31.10.2005р.

В п.2.1.10 вищевказаного договору сторони встановили, що емітент (відповідач) зобов'язаний у випадку закриття особових рахунків зареєстрованих осіб та/або емітента, укласти з реєстратором (позивачем) договір зберігання документів, які були підставою для внесення змін до цих особових рахунків, а також оплатити послуги реєстратора, пов'язані із зберіганням цих документів протягом п'яти років з дати закриття відповідних рахунків.

Згідно п. 3.4 договору, вартість зберігання, передбаченого п.2.1.10, п. 2.1., ст. 2 договору, встановлюється у договорі зберігання, який сторони укладають у випадку закриття особових рахунків зареєстрованих осіб та/або емітента.

Відповідно до умов п. 6.3 цього договору № 119 від 10.10.2002р., припинення дії договору  є однією з підстав закриття особових рахунків зареєстрованих осіб та емітента. В цьому випадку емітент до дати закриття реєстру повинен укласти договір зберігання, передбачений п. п. 2.1.10, п. 2.1 , ст. 2 договору № 119, оплатити послуги по зберіганню та заборгованість за формування та ведення реєстру, якщо така заборгованість є.

Крім вказаного, в обгрунтування позову позивач посилається на абз. 4 п. 3.2.2 Положення про порядок ведення реєстру власників іменних цінних паперів, затвердженого рішенням ДКЦПФР № 60 від 26.05.1998 р. (надалі за текстом - Положення), згідно якого документи, які були підставою для внесення змін до особових рахунків зареєстрованих осіб та емітента, повинні зберігатися у реєстратора протягом терміну існування відповідного рахунку в системі реєстру та протягом п'яти років з  дня його закриття та на абз. 6 п. 3.4 Положення, згідно якого всі дані щодо особового рахунку та записів на ньому повинні зберігатися реєстратором протягом усього часу існування цього рахунку в системі реєстру та на протязі не менше трьох років з моменту його закриття. Також позивач посилається на п. 8.18 Положення, згідно якого реєстроутримувач, який здійснював ведення реєстру відповідно до договору про ведення реєстру, несе відповідальність за збереження протягом трьох років від дати передачі реєстру первинних документів, на підставі яких він здійснював зміни в системі реєстру.

28.10.2005р. позивач направив відповідачу проект договору зберігання № 5 від 28.10.2005р., відповідно до якого позивач надає послуги по збереженню інформації системи реєстру у документарній та електронній формі та документів, які були підставою для внесення змін до особових рахунків зареєстрованих осіб; вартість послуг по зберіганню за п'ять років складає 2400,00 грн. із розрахунку: зберігання інформації системи реєстру після закриття рахунків на електронних та паперових носіях 40,00 грн. щомісячно, згідно протоколу узгодження договірної вартості (додаток № 1).

Примірники договору зберігання було отримано відповідачем 31.11.2005р.

Позивачем не отримано згоди відповідача на укладення договору, відмови від його укладення чи протоколу розбіжностей до запропонованого проекту договору зберігання.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 1 Господарського кодексу України до спірного договору зберігання слід застосовувати відповідні положення Господарського кодексу України, оскільки між сторонами склалися господарські правовідносини по укладенню саме господарського договору, яким є запропонований позивачем до укладення договір.

Згідно ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Такі особливості викладені в статті 187 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Спірний договір зберігання не укладається за державним замовленням, а діюче законодавство не містить норми, яка б передбачала обов'язковість укладення такого договору.

Договір № 119 від 10.10.2002р. також не містить положень про те, що договір зберігання повинен бути укладений за рішенням суду.

Попередній договір сторонами не укладався. Власне договір № 119 від 10.10.2002р. не може бути віднесений до попереднього договору, оскільки його умови не відповідають вимогам ст. 182 Господарського кодексу України, а саме він не містить істотних умов договору зберігання (ціни тощо).

Крім того, судом враховується,  що згідно п. п. 6.3 та 2.1.10 договору № 119. відповідач повинен був, у випадку закриття особових рахунків, до дати закриття реєстру (31.10.2005р.) укласти договір зберігання документів, які були підставою для внесення змін в особові рахунки, що закриваються, що є неможливим через направлення йому оферти 28.10.2005р. До вказаної дати закриття реєстру зміни в особові рахунки акціонерів та емітента не вносились, тому на запит відповідача, позивач листом № 764 від 28.10.2005р. повідомив про відсутність в нього інформації щодо закритих особових рахунків, натомість цим же листом супроводжувалась оферта на укладення договору зберігання інформації, що була в позивача відсутня.

Згідно ч. 8 ст. 181 Господарського кодексу України, в випадку, якщо сторони до досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, аткий договір вважається неукладеним.

Посилання позивача на абз. 4 п. 3.2.2, абз. 6 п. 3.4, п. 8.18 Положення про порядок ведення  реєстру власників іменних цінних паперів, затвердженого рішенням ДКЦПФР № 60 від 26.05.1998р., суд вважає безпідставними, оскільки в них йдеться тільки про обов'язок реєстратора (позивача) зберігати документи, які були підставою для внесення змін до особових рахунків зареєстрованих осіб і емітента, не вказано про обов'язок емітента укласти з реєстратором договір зберігання та про вартість послуг по зберіганню.

За таких обставин, враховуючи, що сторони не досягли згоди з усіх істотних умов договору зберігання, в позові про зобов'язання відповідача його укласти належить відмовити.

Керуючись ст. ст.  44 - 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити .

Суддя                                                                                            Шарко Л.В.