Постанова

від 26.09.2006 по справі ас-04/386-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АС-04/386-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "26" вересня 2006 р.  о 11:40              Справа № АС-04/386-06

вх. № 10123/1-04

Суддя господарського суду Харківської області Григоров А.М.

за участю секретаря судового засідання Попов О.Г.

представників сторін

позивача - Шебаніц Н.М. - дор.

відповідача - не з"явився

по справі за позовом  Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів м.Х-в   

до  Дворічанське підприємство теплових мереж, смт. Дворічна  

про стягнення 5412,80 грн.  

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів м. Харків, суб'єкт владних повноважень звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача Дворічанське підприємство теплових мереж, смт. Дворічна за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач зобов'язаний був створити у 2005 р. 2 робочих місця для працевлаштування, але фактично  середньооблікова чисельність інвалідів - штатних працівників на підприємстві становить 1 особу, тобто відповідачем не виконаний норматив по 1 робочому місцю. У зв'язку з чим відповідач повинен сплатити позивачеві  суму у розмірі 5412,80 грн. за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів (з них 182,03 пеня).

Відповідач в судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав. Поважні причини неявки не встановлені. Відповідач двічі повідомлявся повістками з поштовими повідомленнями про час та місце розгляду справи  за офіційним місцем знаходження згідно довідки органів статистики, які повернуті з відміткою про вручення.

Згідно ст. 35 КАС України відповідач є належно повідомлений про дату, час та місце судового засідання. Правом участі у судовому засіданні не скористався. Враховуючи, наведене суд приходить до висновку  про необхідність та можливість розгляду справи по суті.

Суд застосовує та наводить  законодавство, яке діяло на момент спірних відносин.

Матеріалами справи встановлено, що Фонд України соціального захисту інвалідів діє відповідно затверджених на підставі ст. 10 та ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використанню цих коштів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28 грудня 2001 р. та Положення Про Фонд України соціальної захищеності інвалідів затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України  № 92 від 18.07.1991 р.

Відповідно до даних звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 р. (середньооблікова чисельність та фонд оплати праці)  середньорічна заробітна плата на підприємстві на одного працівника складає  у 2005 р.  5230,77грн.

Статтею  19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, встановлено, що для   підприємств   (об'єднань),   установ і організацій  незалежно  від  форми  власності і   господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування  інвалідів  у  розмірі  чотирьох  відсотків   від загальної чисельності   працюючих,   а   якщо  працює  від  8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця.  

Згідно зі ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні"  підприємства (об'єднання ), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств (об'єднань),  установ  і організацій незалежно від форми власності та  господарювання,  на  яких  працює  від  8  до  15 осіб, розмір штрафних   санкцій   за   робоче   місце,  не  зайняте  інвалідом, визначається  в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації.  Згідно ч.3 ст.20 наведеного Закону сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно звіту відповідача за 2005 р. про зайнятість та працевлаштування інвалідів, якій він здав до позивача середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу підприємства у 2005 р. становила 39 осіб, відповідно до ст. 19 вищевказаного закону відповідач у 2005 р.  повинен був створити 2 робочих місця для працевлаштування інвалідів. Фактично, згідно даних, наданих відповідачем у звіті, середньооблікова чисельність інвалідів – штатних працівників на підприємстві становить 1 інвалід. Тобто у відповідача працювало на підприємстві кількість інвалідів менша ніж встановлена нормативом. Суд зазначає, що  у звіті вказана кількість працюючих інвалідів 2, але  на підприємстві згідно розділу ІІ наведеного звіту працював у 2005 р. 1 інвалід Вязовський А. В.. В звіті також зазначена фамілія Яковчук, але відсутні дані про його інвалідність , час роботи , по батькові.  Таму суд вважає правомірним висновок позивача, що у відповідача у 2005 р. працював 1 інвалід.

Однак суд зазначає, що згідно наведеної норми, суми яки просить стягнути позивач є штрафними санкціями. По своїй правовій природі штрафні санкції застосовуються за порушення законодавства діями чи бездіяльністю. Тобто за неналежне виконання обов'язку покладеного законом.

Згідно ст. 18 наведеного закону працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування,   громадськими організаціями інвалідів.

Відповідно до Положення „Про робоче місце інваліда і про порядок                    працевлаштування інвалідів „ затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. „Про організацію робочих місць та працевлаштування інвалідів”, працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості,  органами  Мінсоцзахисту,  місцевими  Радами  народних депутатів,  громадськими  організаціями  інвалідів  з  урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Як вбачається з матеріалів справи відповідач не створював належних умов  для працевлаштування інвалідів. Суд зазначає, що відповідач не звертався до компетентних органів з проханням про працевлаштування інвалідів у 2005 р. - в матеріалах справи відсутні (не надані відповідачем) звіти про наявність вільних робочих місць вакантних посад) та потребу в працівниках який відповідач би здавав в 2005 р..

          Обов'язок інформування компетентних органів про можливість в працевлаштуванні інвалідів випливає з Закону України „Про основи соціального захисту інвалідів в Україні”, ст. 20 Закону України „Про зайнятість”,  п. 2.1  Інструкції  щодо заповнення державної статистичної звітності за формами N 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках" і N 4-ПН "Звіт про вивільнення  працівників" затвердженої Наказом Державного комітету статистики України  від 06.07.98 р. №244.

Згідно листа Дворічанського районного центру зайнятості Дворічанське підприємство теплових мереж,  звіти про наявність вільних робочих місць для інвалідів не надавала.

Враховуючи наведене, відповідач не виконав обов'язку щодо інформування компетентних органів про наявність можливості працевлаштувати інвалідів.

Факт того, що відповідач у 2005 р. не інформував компетентні органи про можливість працевлаштування інвалідів унеможливлює виконання компетентними органами вимог ст. 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”.

Таким чином відповідач не виконав встановлений законом норматив створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Суд зазначає, що на момент виникнення обов'язку сплатити санкції , відповідно до ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" порушення  термінів  сплати  штрафних  санкцій тягне за собою нарахування пені на суму заборгованості по сплаті штрафних санкцій. Нарахування пені проведене позивачем правомірне.

Враховуючи наведене  позов підлягає задоволенню.

Керуючись статтями   4, 8, 86, 94, 160 - 163 перехідними та прикінцевими положеннями Кодексу адміністративного судочинства України , статтями 18, 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов задоволено.

          Стягнути з Дворічанського підприємства теплових мереж (Харківська обл., Дворічанський р-н, смт.Дворічна, вул.Осеніна,7 код ЄДРПОУ 32522312) на користь Харківського обласного відділення Фонду України соціального захисту інвалідів (м. Харків, Держпром, 1-й під'їзд, 1-й поверх, кімната 16,  код ЄДРПОУ 24134567)  5412,80 грн. штрафних санкцій.  

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути  подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано  заяву  про  апеляційне  оскарження,  але апеляційна  скарга  не  була  подана  у  строк,  встановлений  цим Кодексом,  постанова  суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя                                                                                            Григоров А.М.