Рішення

від 25.07.2011 по справі 8/5005/6765/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/5005/6765/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.07.11р.

Справа № 8/5005/6765/2011

За позовом  Приватного підприємства "Канцлер ОПТ" (м. Дніпропетровськ) 

до  Відкритого акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" (м. Дніпропетровськ) 

про стягнення заборгованості за договором поставки № 511082569 від 19.11.2008р. у загальному розмірі 25 557,47 грн.

Суддя  Дубінін І.Ю.

Представники:

  Від позивача:            Кобиляцький В.І. - директор (наказ від 04.01.06; паспорт)

від відповідача:           не з'явився  

                                                      СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "Канцлер ОТП" (далі-позивач) звернулося до господарського суду із позовом до Відкритого акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" (далі-відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки  № 511082569 від 19.11.2008р. у загальному розмірі 25 557, 47 грн.

Сума позову складається з наступних сум: 19 683,06 грн. - основний борг, 4 524,24 грн. - інфляційні втрати, 1 350,17 грн. - 3% річних.

Позивач обґрунтовує свої вимоги невиконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 511082569 від 19.11.2008р. в частині повної та своєчасної сплати за отриманий товар, в той час, яку умовами вказаного договору сторонами було визначено, що оплата чергової узгодженої партії товару здійснюється шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника в сумі, яка дорівнює вартості поставленої партії товару з урахуванням ПДВ, протягом 45 банківських днів з дати поставки, за наявності рахунку та податкової накладної.

Відповідач у відзиві на позов зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.1. договору поставки, постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити папір "Товар", найменування, вимоги до якості (ДСТУ, ТУ), кількість, строк поставки, ціна та вартість якого зазначені в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, які є невід'ємною його частиною.

Згідно п. 1.2. договору, за взаємною домовленістю сторін в процесі виконання договору можуть бути змінені конкретні дані (кількість, сортамент, ціна, строки поставки та умови поставки). Будь-які з міни та доповнення повинні бути оформлені у вигляді додаткової угоди до договору та підписані повноважними представниками сторін, після чого вони стають невід'ємною частиною договору.

Відповідно до специфікації № 1 до договору, позивач зобов'язався поставити відповідача товар на суму 19 481,27 грн. до 30.11.2008р.

19.11.2008р. за видатковою накладеною № К-005506 від 19.11.2008р. товар на суму 19 481,27 грн. було передано відповідачу.

У відповідності до п. 4.1. договору, оплата чергової узгодженої партії товару здійснюється шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника в сумі, яка дорівнює вартості поставленої партії товару з урахуванням ПДВ, протягом 45 банківських днів з дати поставки, за наявності рахунку та податкової накладної.

Оскільки відповідач отримав від позивача рахунок та податкову накладну на товар, поставлений за договором поставки  № 511082569 від 19.11.2008р. разом з копією позовної заяви позивача № 20/05-ОПТ від 20.05.2011р., у відповідності з положеннями п. 4.1. договору грошове зобов'язання у відповідача перед позивачем наступили 23.05.2011р.

Також відповідач зазначає, що за видатковою накладною № К-006189 від 26.12.2008р. на суму 201,79 грн. поставка була здійснена за позадоговірними відносинами, оскільки у згідно положень п. 1.2. договору поставки на даний товар додаткова угода до договору між сторонами не підписувалась.

Відповідач у судове засідання не з'явився, але був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, що підтверджується підписом його представника на розписці про оголошення перерви  у судовому засіданні 19.07.11р.

Розгляд справи відкладався з 09.06.11р. на 19.07.11р.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 19.07.11р. по 25.07.11р.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, вислухавши пояснення представника позивача, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

19.11.2008р. між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, було укладено договір поставки № 511082569 (далі-договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець прийняти та оплатити папір "Товар", найменування, вимоги до якості (ДСТУ, ТУ), кількість, строк поставки, ціна та вартість якого зазначені в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків до договору, які є невід'ємною його частиною. Договір вступив в силу з моменту фактичного підписання його повноважними представниками сторін та діє до 31.03.2009р. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання зобов'язань, залишених невиконаними (п.п. 1.1., 10.1. договору).

Згідно п. п. 2.1., 2.2. договору, ціна на товар визначаються протоколом узгодження цін (додаток № 1) та залишаються постійними протягом строку дії договору. Ціна товару включає ПДВ, порядок нарахування якого визначена Законом України "Про податок на додану вартість". Ціна товару визначається з урахуванням умов поставки, передбачених договором. Сума договору складається із сум всіх специфікацій, оформлених у вигляді додатків до договору, які є невід'ємною його частиною.

Поставка товару здійснюється у відповідності до специфікацій. Строки поставки товару зазначаються у специфікаціях. Доставка товару на склад покупця здійснюється автотранспортом постачальника, за його рахунок (п.п. 3.1., 3.2. договору).

У позовній заяві зазначено, що на виконання умов договору, позивач здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 19 683,06 грн., що підтверджується наступними документами:

- накладною № К-005506 від 19.11.2008 р. на суму 19 481,27 грн.;

- накладною № К-006189 від 26.12.2008 р. на суму 201,79 грн.

При цьому, відповідач у відзиві на позов вказує на те, що відповідно до специфікації № 1 до договору, позивач зобов'язався поставити відповідача товар на суму 19 481,27 грн. до 30.11.2008р., на виконання чого 19.11.2008р. за видатковою накладною № К-005506 від 19.11.2008р. товар на суму 19 481,27 грн. було передано відповідачу.

Щодо поставки товару на суму 201,79 грн., господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п. 1.2. договору, за взаємною домовленістю сторін в процесі виконання договору можуть бути змінені конкретні дані (кількість, сортамент, ціна, строки поставки та умови поставки). Будь-які з міни та доповнення повинні бути оформлені у вигляді додаткової угоди до договору та підписані повноважними представниками сторін, після чого вони стають невід'ємною частиною договору.

За видатковою накладною № К-006189 від 26.12.2008р. на суму 201,79 грн. поставка була здійснена за позадоговірними відносинами, оскільки у згідно положень п. 1.2. договору поставки на даний товар додаткова угода до договору між сторонами не підписувалась.

Отже, господарський суд вважає позовні вимоги позивача стосовно стягнення заборгованості за поставлений товар на суму 201,79 грн. згідно видаткової накладної № К-006189 від 26.12.2008р. необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо стягнення заборгованості у сумі 19 481,27 грн. господарським судом встановлено наступне.

В матеріалах справи містяться відповідні рахунок та податкова накладна на товар в сумі 19 481,27 грн., поставлений за договором поставки № 511082569 від 19.11.2008р., які були отримані відповідачем разом з копією позовної заяви позивача № 20/05-ОПТ від 20.05.2011р. Факт отримання відповідного рахунку та податкової накладної у більш ранній термін позивачем не доведено.  

Відповідно до п. 4.1. договору, оплата чергової узгодженої партії товару здійснюється шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника в сумі, яка дорівнює вартості поставленої партії товару з урахуванням ПДВ, протягом 45 банківських днів з дати поставки, за наявності рахунку та податкової накладної.

Вказане зобов'язання було відповідачем порушене, поставлений товар не був оплачений відповідачем, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 19 481,27 грн.

Крім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить стягнути суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення - 4 524,24 грн., а також три проценти річних від простроченої суми у розмірі - 1 350,17 грн.

З огляду на положення п. 4.1. договору строк оплати поставленого товару є таким, що настав.

Доказів виконання зобов'язання по оплаті отриманого товару у сумі 19 481,27 грн. на момент розгляду спору відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, підтвердив та визнав наявність боргу в сумі 19 481,27 грн.  

При викладених обставинах вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 19 481,27 грн. слід визнати обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Приймаючи рішення господарський суд виходив із наступного.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України,  суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно із п. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до п. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням,  проведеним належним чином.

Згідно ст. 692 Цивільного кодексу України у разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Викладене є підставою для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 19 481,27 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Відповідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищевказаної норми закону, позивачем були нараховані інфляційні втрати у розмірі 4 524,24 грн., а також 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання у розмірі 1 350,17 грн.

При цьому, господарський суд вважає вказані позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на те, що у відповідності до п. 4.1. договору, оплата чергової узгодженої партії товару здійснюється шляхом банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок постачальника в сумі, яка дорівнює вартості поставленої партії товару з урахуванням ПДВ, протягом 45 банківських днів з дати поставки, за наявності рахунку та податкової накладної.

Оскільки відповідач отримав від позивача рахунок та податкову накладну на товар, поставлений за договором поставки  № 511082569 від 19.11.2008р. разом з копією позовної заяви позивача № 20/05-ОПТ від 20.05.2011р. та як було зазначено вище, вказаний факт не спростовано позивачем, у відповідності з положеннями п. 4.1. договору грошове зобов'язання у відповідача перед позивачем наступило 23.05.2011р., отже нарахування 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання грошового зобов'язання (19 481,27 грн.) слід починати саме з цієї дати.  

При цьому, позивач при поданні позовної заяви у розрахунках інфляційних втрат та 3% річних визначив період, зокрема, по 13.05.2011р.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення 4 524,24 грн. інфляційних втрат та 1 350,17 грн. 3% річних суд визнає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.  

Викладене є підставою для часткового задоволення позову. Судові витрати по справі слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 509, 525, 526, 530, 599, 610, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 218, 265 Господарського кодексу України, ст. ст. 49,  82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -  

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод" (49081, м. Дніпропетровськ, вул. Столєтова, 21; код ЄДРПОУ 05393116) на користь Приватного підприємства "Канцлер ОПТ" (юридична адреса: 49083, м.Дніпропетровськ, вул. Собінова, 1; фактична адреса: 49038, м. Дніпропетровськ, вул.Краснозаводська, 3 код ЄДРПОУ 30730524) - 19 481 грн. 27 коп. основного боргу, 194 грн. 81 коп. витрат по сплаті державного мита, 179 грн. 89 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Суддя

 І.Ю. Дубінін