Рішення

від 19.07.2011 по справі 5015/3170/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5015/3170/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.11                                                                                           Справа№ 5015/3170/11

          Господарський суд Львівської області у складі:

Судді Костів Т.С.

при секретарі Щигельській О.І.

За участю представників:

від позивача –Петровський В.А.

від відповідача –не з"явився

Розглянув матеріали справи  

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Волочиськ-агро”, м. Волочиськ Хмельницької області

до відповідача приватного підприємства “Ореол”, м. Золочів, Львівська область,

про стягнення 125000 грн.

Суть спору: позовну заяву подано товариством з обмеженою відповідальністю “Волочиськ-агро”, м. Волочиськ, Хмельницька область до приватного підприємства “Ореол”, м.Золочів, Львівська область про стягнення 125000 грн..

Ухвалою господарського суду Львівської області від 10.065.2011 р. порушено провадження у справі та призначено розгляд на 05.07.2011 р.. Ухвалою суду від 05.07.2011 р. розгляд справи було відкладено на 19.07.2011 р..

Представникам роз'яснено їх права згідно зі ст. 22 ГПК України.

У судових засіданнях представник позивача позов підтримував з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що 30.03.2010 р. між позивачем  (покупець) та відповідачем (продавець) був підписаний контракт №7 купівлі-продажу автомобіля марки КАМАЗ 5320 АЦ-9 (бензовоз). На виконання умов договору платіжними дорученнями №0200000319 від 01.04.2010 р. на суму 20000 грн., №0200000310 від 01.04.2010 р. на суму 20000 грн., №0200000357 від 08.04.2010 р. на суму 105000 грн. позивач сплатив відповідачу 145000 грн. 01.04.2010 р. відповідно до банківської виписки ВАЦ-000105 відповідач повернув позивачу 20000 грн. як помилково (зайво) сплачені. Однак, відповідач своїх зобов'язань за контрактом не виконав, автомобіль позивачу не передав не зважаючи на скерування йому претензії від 29.04.2011 р.. Просить стягнути сплачені відповідачу кошти та задоволити позов.

В судове засідання 19.07.11р. відповідач явки представника не забезпечив, подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв"язку із відрядженням його представника за кордон. Вказане клопотання судом відхиляється через його необгрунтованість та непідтвердженість доказами.

Враховуючи ту обставину, що у випадку зайнятості представника, сторона вправі призначити іншого представника для участі у справі, суд наголошує відповідачу на обов'язку, передбаченому у ст. 22 ГПК України добросовісно користуватись належними його процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

В попередніх судових засіданнях представник відповідача позов заперечував з мотивів, зазначених у відзиві. Визнавши факт укладення контракту №7 від 30.03.2010 р. з позивачем та отримання від позивача 125000 грн. передоплати за автомобіль, ствердив, що на виконання своїх зобов'язань перед позивачем 08.044.2010 р. відповідач уклав договір №ДГ-00220 з ПП “Фінансово-промислова компанія “Каскад” на придбання автомобіля, який згодом підлягав передачі позивачу, оплатив вказаній організації 80000 грн. платіжним дорученням №54 від 09.04.2010 р.. Однак, ПП “Фінансово-промислова компанія “Каскад”  не виконало своїх зобов'язань перед відповідачем, у зв'язку із чим відповідач не виконав своїх зобов'язань по передачі автомобіля позивачу. Ствердив, що відповідач не відмовляється від виконання свого обов'язку та передасть автомобіль одразу після його отримання від ПП “Фінансово-промислова компанія “Каскад”. Підстави для повернення суми передоплати вважає відсутніми, оскільки позивач не заявляв вимоги про розірвання договору із відповідачем. Просив у позові відмовити.

Крім того, відповідач заявляв клопотання про залучення ПП “Фінансово-промислова компанія “Каскад” до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору, оскільки, на його думку, судове рішення по справі вплине на його обов"язки по продажу автомобіля. Проте, суд вважає вказане клопотання таким, що не підлягає до задоволення, оскільки контракт №7 купівлі-продажу автомобіля марки КАМАЗ 5320 АЦ-9 є двостороннім, укладеним між товариством з обмеженою відповідальністю “Волочиськ-агро”, м. Волочиськ та приватним підприємством “Ореол”, м.Золочів, а тому визначає права та обов"язки лише вказаних сторін.

В матеріалах справи наявно достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у звязку із чим передбачені у ст. 77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, суд встановив наступне.

30.03.2010 р. між позивачем (покупець) та відповідачем (продавець) був підписаний контракт №7, за яким відповідач зобов'язався продати позивачеві автомобіль марки КАМАЗ 5320 АЦ-9 (бензовоз) за ціною 125000 грн. (п. п. 1.1., 3.1. договору). Строк виконання сторонами своїх обов'язків у договорі не зазначений.

Згідно із ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

На виконання умов договору платіжними дорученнями №0200000319 від 01.04.2010 р. на суму 20000 грн., №0200000310 від 01.04.2010 р. на суму 20000 грн., №0200000357 від 08.04.2010 р. на суму 105000 грн. позивач сплатив відповідачу 145000 грн. 01.04.2010 р., відповідно до банківської виписки ВАЦ-000105, відповідач повернув позивачу 20000 грн. як помилково (зайво) сплачені. Таким чином, своє зобов'язання перед відповідачем позивач виконав повністю.

08.044.2010 р. відповідач (покупець) уклав договір №ДГ-00220 з ПП “Фінансово-промислова компанія “Каскад” (продавець) на придбання автомобіля, який згодом підлягав передачі позивачу. Строк виконання сторонами цього договору своїх обов'язків, у договорі не обумовлений.. На виконання умов цього договору, платіжним дорученням №54 від 09.04.2010 р., відповідач оплатив вказаному підприємству 80000 грн. Однак, ПП “Фінансово-промислова компанія “Каскад” не виконало своїх зобов'язань перед відповідачем та не передало йому автомобіль.

Однак, таке посилання не звільняє відповідача від відповідальності. Згідно із ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Претензією від 29.04.2011 р. позивач вимагав від відповідача або передати автомобіль, або, у випадку неможливості його передати, повернути фактично сплачені позивачем за автомобіль кошти в сумі 125000 грн.. З врахуванням ст. 530 ЦК України, строк виконання свого зобов'язання відповідачем перед позивачем настав у семиденний строк з дня пред'явлення даної вимоги. Доказів її виконання суду не надано.

Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Згідно із ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання.

Згідно із ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, зобов'язання припиняється. Однак, з матеріалів справи не вбачається відмови позивача від договору, вимоги про розірвання договору у зв'язку із його порушенням відповідачем по даній справі не заявлялось.

Водночас, у відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, ч. 2 ст. 693 ЦК України встановлює право покупця вимагати повернення суми попередньої оплати не залежно від реалізації нею свого права на відмову від договору чи його розірвання, чим спростовуються посилання відповідача.

З урахуванням наведеного, позов підлягає задоволенню. Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Оскільки спір виник та розглядається з вини відповідача, судові витрати покладаються на нього, згідно ст.49 ГПК України.

Виходячи з вищенаведеного, керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 82, 84 ГПК України, суд, -

вирішив:

          1.Позов задоволити повністю.

          2.Стягнути з приватного підприємства “Ореол” (м.Золочів Львівської області, вул.І.Франка, 20а, код ЄДРПОУ 25224887) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Волочиськ-агро” (м.Волочиськ Хмельницької області, вул.Фридрихівська, 40, код ЄДРПОУ 33007668) 125000,00грн. боргу, 1250,00грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          3.Наказ видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

                    Суддя                                                                                                 Т.Костів

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог статті 84 ГПК України 25.07.2011 року.