Рішення

від 21.07.2011 по справі 3/5007/14/11

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

3/5007/14/11

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "21" липня 2011 р.                                                     Справа № 3/5007/14/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді Машевської О.П.

           при секретарі  Адамович Ж.В.

за участю представників сторін

від позивача не з'явився

від відповідача не з'явився

Розглянув справу за позовом ТОВ "ЕКСПО-ТЕХНА" (м. Новоград-Волинський)

до Закритого акціонерного товариства "Акціонерне товариство закритого типу "Коростенський фарфор" (м.Коростень)

про стягнення 56945,95 грн.

Позивач  ТОВ "ЕКСПО-ТЕХНА" (м. Новоград-Волинський) звернувся з позовом до господарського суду   про стягнення на його користь з відповідача - Закритого акціонерного товариства "Акціонерне товариство закритого типу "Коростенський фарфор" (м. Коростень) - 56945, 95 грн. заборгованості, з яких: 51072, 00 грн. - сума основного боргу згідно Договору  №5 в період з 01.07.10р. по 30.04.11р., 5260, 42 грн. - суми інфляції, 613, 53 грн. - 3% річних з простроченої суми.

Позивачем у судовому засіданні 07.07.11р. подано суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої позивачем зменшено  розмір суми інфляційних до 2398, 65 грн. та 3% річних з простроченої суми до 608, 26 грн.

Ухвалою від 07.07.11р. господарський суд прийняв до розгляду дану заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог, про що повідомив належним чином відповідача.

В засідання суду 21.07.11р. представник позивача не з'явився, однак на виконання вимог ухвали суду від 07.07.11р. надіслав суду докази надіслання  копії заяви від 07.07.11р. про зменшення позовних вимог відповідачу.

Відповідач в засідання суду не з'явився, відзиву на позов та інші витребувані ухвалами суду від 27.05.11р., 16.06.11р. та 07.07.11р. господарському суду не подав.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчать поштові повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції суду (а. с. 83, 102, 106).

За правилами ст. 75 ГПК України, якщо відзиву на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть  участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Для підготовки справи до розгляду господарським судом було витребувано в Державного реєстратора виконавчого комітету Коростенської міської ради довідку з ЄДР із внесеними відомостями про юридичну особу відповідача.

Розглянувши матеріали справи, подані матеріали, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ "ЕКСПО-ТЕХНА" (м. Новоград-Волинський) та ЗАТ "Акціонерне товариство закритого типу"Коростенський фарфор" (м. Коростень) 25.03.2009р. був укладений Договір №5 на зберігання майна (далі за текстом - Договір зберігання).

У п. 1.1 Договору зберігання передбачено, що "замовник" (відповідач) передає, а "виконавець" (позивач) приймає на зберігання  в зоні митного ліцензійного складу,  що знаходиться  за адресою: м. Новоград-Волинський, вул. Пушкіна, 48, транспортні засоби, майно, товари та/або тощо, що будуть вказані в товарно-супровідних документах,  та які будуть знаходитись  під митним контролем.

Пунктом 1.5 Договору зберігання зазначено, що вартість послуг митного ліцензійного складу ТОВ "ЕКСПО-ТЕХНА" визначена в додатку №1 до даного договору.

Обставини прийняття позивачем товару відповідача на зберігання підтверджено вантажно - митними деклараціями (а. с. 44-47).

Відповідно до п. п. 4.1 та 4.2 Договору "замовник" ( відповідач) зобов'язався сплачувати "виконавцю" ( позивачу)  вартість за зберігання та надання  послуг згідно діючих тарифів  (додаток  № 1) в термін 3-х днів з дати отримання рахунку (а.с. 13-14).

Так, на виконання  договірних  зобов'язань,  позивачем  виставлено відповідачу  для оплати  рахунки - фактури за період з  01.07.10р. по 30.04.11р.  включно, і зокрема:

- №000000127 від 09.07.10 р. на суму 5208, 00 грн.;

- №000000168 від 31.08.10р. на суму 5208, 00 грн.;

- №000000186 від 30.09.10р. на суму 5040, 00 грн.;

- №000000197 від 29.10.10р. на суму 5208, 00 грн.;

- №000000221 від 30.11.10р. на суму 5040, 00 грн.;

- №000000233 від 30.12.10р. на суму 5208, 00 грн.;

- №000000027 від 31.01.11р. на суму 5208, 00 грн.;

- №000000037 від 28.02.11р. на суму 4704, 00 грн.;

- №000000061 від 31.03.11р. на суму  5208, 00 грн.;

- №000000073 від 29.04.11р. на суму 5040, 00 грн.

На підтвердження обставин надіслання всіх вище зазначених рахунків-фактур для оплати  відповідачу та їх отримання останнім, позивачем  додані копії фіскальних чеків, описів вкладень в цінний лист, корінці повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції уповноваженому представнику відповідача, оригінали яких оглянуто в судовому засіданні.

Статтею 11 ЦК України вказано, що цивільні права  та обов'язки виникають  із дій осіб,  що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують  цивільні права та обов'язки, й серед  підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського  договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони  (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст. 173 Господарського кодексу України, в якій зазначено,  що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання та іншими учасником (учасниками) відносин у сфері  господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу  якого один суб'єкт  (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити  певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь  іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати  інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати  від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Згідно зі ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

За таких обставин, господарський суд вважає, що позовні вимоги позивача на суму основного боргу 51 072, 00 грн. підлягають задоволенню в повному розмірі як правомірні та обгрунтовані.

Окрім матеріально -  правової вимоги про стягнення  основного боргу на загальну суму 51072, 00 грн., позивачем  пред'явлено дві інші самостійні вимоги: про  стягнення  суми інфляції, згідно заяви про зменшення позовних вимог від 07.07.11р., за період з 01.08.10р. по 31.05.11р. включно на суму 2 398, 65 грн., а також 3% річних з простроченої суми за період з 21.07.10р. по 23.05.11р. включно на суму 608, 26 грн.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити  суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь прострочення, а також три проценти  річних з простроченої  суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням обставин порушення 29.04.2010р. господарським судом Житомирської області справи про банкрутство відповідача №3/24-Б, господарський суд вважає за необхідне  наголосити на тому, що на передбачені статтями 536 та 625 ЦК України проценти та індекс  інфляції  за весь час прострочення грошового зобов'язання не поширюється заборона на їх нарахування в період провадження  справи про банкрутство відповідача (п. 50 Постанови Пленуму ВСУ №15 від 18.12.09р. "Про судову практику  у справах про банкрутство").

При обрахунку суми інфляційних втрат слід врахувати, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а  р о з м і р    б о р г у  з врахуванням індексу інфляції  визначається виходячи з с у м и  б о р г у,  що  м а л а  м і с ц е   на о с т а н н і й  д е н ь  м і с я ц я,  в якому платіж мав бути здійснений, помножений  на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Розрахунки  індексу інфляції за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007р. №265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Індекс інфляції має нараховуватися  в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.

Як вбачається із розрахунків позивача про зменшення позовних вимог, останнім застосовано індекси інфляції за місяцями, в яких відповідач мав здійснити платіж, також включно за  травень місяць 2011р. на суму 41, 66 грн.

Однак господарський  суд не погоджується  з вимогою позивача   про застосування  інфляційних нарахувань за травень 2011р., враховуючи дату звернення з позовом до суду - 25.05.11р. Здійснивши розрахунок інфляційних  за повний місяць травень  2011 року   після початку розгляду спору по суті ( станом на 07.07.11 року),   позивач тим самим  доповнив підставу позову новими фактичними даними про наявність прострочки в оплаті станом  на 31.05.11 року, що    суперечить вимогам ст. 22 ГПК України.  

Тому господарський суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні  вимоги про стягнення 41, 66 грн. інфляційних витрат за повний місяць травень  2011 року, оскільки її задоволення не може мати місця  за предметом   та підставами позову в цій справі. Водночас, позивач не позбавлений права   звернутися з окремим позовом до відповідача в цій частині.  

За таких обставин, господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення інфляційних нарахувань  підлягають частковому задоволенню на суму 2 356, 99 грн.

Водночас, перевіривши розрахунок 3%  річних  на суму 608, 26 грн., господарський суд  визнає його обгрунтованим, а позовні вимоги такими, що підлягають  задоволенню.  

Відповідно  до ст. 4 - 3 ГПК України судочинство  в господарських судах України здійснюється  на засадах  змагальності, а сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують  свої вимоги і заперечення  поданими суду доказами.

Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач позовні вимоги не  спростував,  доказів погашення боргу на день розгляду справи господарському суду не надав.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, при частковому задоволенні позову господарські витрати покладаються  на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 11, ст. 509, ст. 526, ст. 527, ч. 1 ст. 530, ч. 2 ст. 625 ЦК України, керуючись ч. 3 ст. 4-3, ч. 4 ст. 22, ст.ст. 33,  43, 49, 75, 115 ГПК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити  частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Акціонерне товариство закритого типу"Коростенський фарфор" (11500, м. Коростень, вул. Б. Хмельницького, 4 4,ідентифікаційний код 00310350) на користь ТОВ "ЕКСПО-ТЕХНА" (11700, м. Новоград-Волинський, вул. Пушкіна, 48, ідентифікаційний код 33529324):

- 51072,00 грн. основного боргу;

-  2 356, 99 грн. суми інфляційних;

- 608, 26 грн. три проценти річних з простроченої суми;

- 540, 88 грн. витрат по сплаті державного мита;

- 223, 90 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.  У стягненні  41, 66 грн.  суми інфляційних відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Рішення господарського  суду  набирає  законної  сили   після закінчення  строку  подання  апеляційної  скарги,  якщо апеляційну скаргу не було подано.  У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо  його  не  скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя                                                                       Машевська О.П.  

                                                               Дата підписання 25.07.11р.

Віддрукувати:  1 - у справу, 2 -позивачу, 3 - відповідачу ( рек. з  повідомл.)