Рішення

від 04.07.2011 по справі 8/41/5022-729/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8/41/5022-729/2011

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" липня 2011 р.Справа № 8/41/5022-729/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І. М.

Розглянув справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал - М", вул. Микулинецька, 3а/оф.716, м. Тернопіль, 46008                        

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-польське підприємство "Енергія  КВ", вул. Б. Хмельницького, 8, м. Скалат, Підволочиський район, Тернопільська область, 47851                          

про стягнення 5 200 грн. боргу за виконане перевезення

За участю представників:

Позивача: не прибув

Відповідача: не прибув

В судовому засіданні 15.06.2011р. представнику позивача роз'яснювались процесуальні права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

За відсутністю відповідного клопотання сторін технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Реал - М", вул. Микулинецька, 3а/оф.716, м. Тернопіль, надалі позивач, звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-польське підприємство "Енергія  КВ", вул. Б. Хмельницького, 8, м. Скалат, Підволочиський район, Тернопільська область, надалі відповідач, про стягнення 5 200 грн. боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати за здійснене перевезення вантажу відповідно до заявки –договору № 30/07 від 30.07.2010 р. на перевезення вантажів в міжнародному сполученні, укладеного між замовником - ТОВ "Спільне українсько-польське підприємство "Енергія КВ" та перевізником - ТОВ "Реал - М", внаслідок чого станом на день подання позовної заяви утворилась заборгованість в сумі 5 200 грн., яку позивач і просить стягнути в судовому порядку. Окрім того, просить стягнути з відповідача судові витрати, в т.ч. і витрат, понесених на правову допомогу адвоката в сумі 800 грн..

В підтвердження викладеного надано: заявку-договір № 30/07 від 30.07.2010 р.; міжнародну товарно-транспортну накладну CMR № 049556 від 30.07.2010 р.; договір доручення № 2 від 19.04.2011 р.; квитанцію № 03-05 від 16.05.2011 р., а також інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Розгляд справи, призначений вперше на 10:30 год. 15.06.2011р., в порядку ст. 77 ГПК України, було відкладено до 15:30 год. 04.07.2011р., у зв'язку із у зв'язку із неявкою відповідача та неподання сторонами усіх витребовуваних судом документів.

Присутній в судовому засіданні 15.06.2011р. представник позивача позовні вимоги підтримав повністю. Разом з тим, в судове засідання 04.07.2011р. не прибув, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, в порядку ст. 64 ГПК України, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення йому поштового відправлення –ухвали суду від 15.06.2011р.

Відповідач явки уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, відзиву на позов не подав, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в порядку ст. 64 ГПК України, про що свідчать наявні в матеріалах справи повідомлення від 27.05.11р. та від 17.06.11р. про вручення відповідачу 01.06.11р., та, відповідно, 21.06.2011р. поштових відправлень –ухвал суду про порушення провадження у справі та відкладення розгляду справи.

Проте, беручи до уваги, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, справа розглядається без участі представників позивача та відповідача, відповідно до ст. 75 ГПК України, за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши норми чинного законодавства, судом встановлено наступне:

У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).

За змістом приписів статей 205 та 206 Цивільного кодексу України вбачається, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом, однак, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

У відповідності до статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

30.07.2010 року між ТОВ "Реал-М", як перевізником, з однієї сторони, та ТОВ "СУПП"Енергія КВ", як замовником, з другої сторони, за допомогою факсимільного зв'язку укладено заявку-договір на перевезення вантажів в міжнародному сполученні № 30/07, умовами якого сторони визначили маршрут:  с. Криве Підволочиського району Тернопільської області (Україна) –м. Остроленка  (Польща); транспортний засіб: автомобіль марки ДАФ р.н. ВО 0569 АН /ВО 2564 ХХ/, під керуванням водія Мельника Анатолія, вартість перевезення –5 200 грн. та вагу вантажу –21т. Під узгодженням оплати сторони передбачили наступне: завантаження і розвантаження, замитнення і розмитнення автотранспорту проходить протягом 48 год. З моменту подачі під завантаження чи розвантаження, очікування на кордоні 12 год. Всі додаткові витрати, які виникають під час транспортування мають бути підтверджені документально та погоджені між сторонами. Окрім того, сторони визначили відповідальність за порушення (неналежне виконання) сторонами умов даного договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору перевезення вантажу, згідно якого одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка  має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ст. 908 ЦК України).

До будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін, застосовується Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19 травня 1956 року (п.1 ст. 1 Конвенції).

Згідно ст. 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вищезазначеної заявки-договору, відповідачу були надані транспортні послуги по перевезенню автомашиною ДАФ BО 0569AН /ВО 2564ХX/ по маршруту м. Скалат Підволочиського району Тернопільської області (Україна) –м. Остроленка (Польща) на суму 5 200 грн., що підтверджується належним чином оформленою міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) №049556 від 30.07.2010р. (в матеріалах справи).  

Факт надання позивачем транспортних послуг на суму 5 200грн. відповідачем не заперечено, як і не надано суду належних та обґрунтованих доказів спростування доводів позивача.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від  дня  пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що строк оплати вартості наданих послуг по перевезенню вантажу сторонами встановлений не був, 16.03.2011 р. позивачем на адресу ТОВ "СУПП Енергія К.В.", в порядку п. 2 ст. 530 ЦК України, була направлена вимога б/н б/д про оплату до 22.03.2011р. 5200 грн. за здійснене перевезення згідно міжнародної товаротранспортної накладної типу CMR А№049556, яка відповідачем залишена без належного реагування та задоволення. Факт направлення вимоги та вручення її відповідачу 18.03.2011 року підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь –які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач в судове засідання не прибув, не заперечив належними та допустимими доказами доводів позивача, як і не надав суду доказів добровільної сплати боргу.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ТзОВ "Реал-М" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-польське підприємство "Енергія  КВ", м. Скалат 5 200 грн. заборгованості за надані послуги по перевезенню вантажу підлягають до задоволення, оскільки підтвердженні матеріалами справи, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та не заперечені відповідачем.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача витрати за правову допомогу адвоката в розмірі 800 грн.

В підтвердження понесених судових витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 800 грн. до матеріалів справи долучено: договір доручення №2 від 19.04.2011р., свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 507 від 16.05.2008р., виданого на ім'я Лози В., квитанцію до прибуткового касового ордера № 03-05 від 16.05.2011р., якою позивачем сплачено 800 грн. за договором доручення №2 від 19.04.2011р.

Судом встановлено, що 19 квітня 2011р. між ТзОВ «Реал-М», надалі –Довіритель, та адвокатом Лоза Віктором Миколайовичем, який діє на підставі свідоцтва виданого Тернопільською обласною КДК адвокатури, надалі –Повірений, укладено договір доручення №2, за умовами якого Повірений зобов'язався  від імені і за рахунок Довірителя: надати правову допомогу у спорі, що виник з ТОВ "СУПП Енергія КВ", а Довіритель- сплатити повіреному виногороду за здійснення вказаних вище дій в розмірі 800 грн. (п.п.1.1, 2.1 Договору).

Відповідно до п.2.2 р.2 Договору розрахунок здійснюється в момент передачі Довірителю підготовленої позовної заяви.

На виконання умов договору, згідно квитанції до прибуткового касового ордера №03-05 від 16.05.2011р. позивач сплатив адвокату Лоза В.М. грошові кошти в сумі 800 грн.

Статус особи, яка готувала позовні матеріали за вказаним договором при розгляді даної справи та представляє інтереси позивача в суді, відповідає вимогам ст. 2 Закону України “Про адвокатуру”.

Згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до пункту 10 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998р. № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»- витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг.

Суду надані докази оплати зазначеної суми адвокату (квитанція до прибуткового касового ордеру № 29від 29.03.2011р. в матеріалах справи ).

Однак, суд вважає, що витрати по оплаті послуг адвоката є явно завищеними та такими, що підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне:

Згідно статті 48 ГПК України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України „Про адвокатуру”.

Статтею 12 Закону України „Про адвокатуру” зазначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.

Водночас, положеннями пункту 33 Правил адвокатської етики, затверджених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 1 жовтня 1999 року (протокол від 1-2 жовтня 1999 року № 6/VI) зазначено, що гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути розумно обґрунтованим за розміром. Аналогічні положення містяться і в пункті 3.4.1 Загального кодексу правил для адвокатів країн Європейського Співтовариства, прийнятого делегацією дванадцяти країн-учасниць на пленарному засіданні у Страсбурзі в жовтні 1988 року.

При цьому, до факторів, що повинні братися до уваги при визначенні обґрунтованого розміру гонорару, відносяться обсяг часу і роботи, що вимагаються для належного виконання доручення, ступінь складності та новизни правових питань, що стосуються доручення, вірогідність того, що прийняття доручення перешкоджатиме прийняттю адвокатом інших доручень або суттєво ускладнить їх виконання в звичайному часовому режимі, необхідність виїзду у відрядження, професійний досвід, науково-теоретична підготовка, репутація, значні професійні здібності адвоката тощо.

У пункті 12 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 04.03.98 N 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (з наступними доповненнями і змінами) зазначено: "Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи".

У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.

Враховуючи вищенаведене, а також беручи до уваги гіпотетичний час на підготовку матеріалів до судового слухання, невисоку складність юридичної кваліфікації правовідносин у справі, явку представника позивача лише в судове засідання 15.06.2011р., суд вважає розумним обмежити судові витрати по оплаті послуг адвоката сумою в розмірі 520 грн., що становить 10% від суми позову, яка є предметом розгляду у даній справі.

У відповідності до вимог ст. ст. 44 –49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита в сумі 102 грн., витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. та витрати на правову допомогу адвоката в сумі 520 грн. покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 22, 32, 33, 43-49, 75, 77, 82-85,115-117 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-польське підприємство "Енергія  КВ", вул. Б. Хмельницького, 8, м. Скалат, Підволочиський район, Тернопільська область (ідентифікаційний код 35969900) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Реал - М", вул. Микулинецька, 3а/оф.716, м. Тернопіль (ідентифікаційний код 30937992) 5 200 грн.  заборгованості; 102 грн. в повернення державного мита; 236 грн. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 520грн. витрат на оплату послуг адвоката.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).

4. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

5. Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його прийняття (підписання "7" липня 2011 року), через місцевий господарський суд.

Суддя                                                                                          І.М. Гирила