Постанова

від 20.05.2008 по справі 7/711

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

7/711

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 20.05.2008                                                                                           № 7/711

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Кондес  Л.О.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Манукян Р.Я. (за дов.),

 від відповідача - Гелхвіїдзе Д.Р. (за дов.),

від третьої особи 1 -Слюсар М.О. (за дов.),

 від третьої особи 2 - Пац В.О. (за дов.),

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "АІЗ"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 16.10.2007

 у справі № 7/711  

 за позовом                               Відкритого акціонерного товариства (далі - ВАТ) по газопостачанню та газифікації "Донецькоблгаз"

 до                                                   ТОВ "АІЗ"

 треті особи                     1. Дочірня компанія (далі - ДК) "Газ України" Національної акціонерної компанії (далі - НАК) "Нафтогаз України"

                    2. НАК "Нафтогаз України"

 про                                                  стягнення боргу, сум за прострочення виконання боржником грошового зобов"язання, ціна позову 277 336,16 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м.Києва від 16.10.2007 у справі №7/711позов ВАТ з газопостачання та газифікації „Донецькоблгаз” до ТОВ „АІЗ”, третя особа Дочірня компанія „Газ України” Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, про стягнення 277 336,16 грн. задоволено.

Присуджено стягнути з ТОВ „АІЗ” на користь ВАТ з газопостачання та газифікації „Донецькоблгаз” 271 392,51 грн. боргу, 1 925,39 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 4 018,26 грн. три проценти річних з простроченої суми, 2 773,36 грн. витрат по оплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення мотивовано тим, що у відповідності до вимог Закону України „Про податок на додану вартість” у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин операції з поставок природного газу є об'єктом оподаткування та оподатковуються за ставкою 20 відсотків, зазначений податок додається до ціни товару. Отже, позивач правомірно при визначенні вартості переданого відповідачу природного газу врахував у ціну поставки податок на додану вартість. Посилання відповідача на положення статті 8 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” щодо необхідності оподаткування операцій з продажу природного газу за нульовою ставкою податку на додану вартість є безпідставним, оскільки на час виникнення спірних правовідносин зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, не було.

Не погодившись з рішенням суду, ТОВ „АІЗ” звернулося з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м.Києва від 16.10.2007 у справі №7/711 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. 13.11.2007 Київським апеляційним господарським судом отримано доповнення до апеляційної скарги на рішення Господарського суду м.Києва від 16.10.2007 у справі №7/711.

Апеляційну скаргу та доповнення до неї мотивовано тим, що при прийнятті рішення судом першої інстанції допущено не повне з'ясування обставин, що мають значення для даної справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, а також невірно застосовані норми матеріального і процесуального права.

Зокрема, апелянт зазначив наступне. Умовами договору №09-39/1(2006)-Пр від 31.12.2005 та додатковими угодами до нього № 1 від 01.01.2006 та № 2 від 20.02.2006 не було передбачено сплату ПДВ за спожитий апелянтом природний газ. Станом на 01.01.2007 року згідно акту звірки взаємних розрахунків сума боргу за даними позивача складала 144 268,17 грн., яка виникла внаслідок застосування позивачем суми ПДВ за спожитий природний газ з 01.01.2006, що не було передбачено умовами договору та додатковими угодами до нього та мало зворотну дію. Судом першої інстанції не прийнято до уваги рішення Господарського суду м.Києва у справі № 17/109-7/330 від 20.11.2006 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2007 по даній справі, предметом розгляду якої було укладення додаткової угоди № 3 від 15.03.2006 до договору, щодо застосування ПДВ з 01.01.2006, та яким відмовлено в задоволенні позовних вимог про зобов'язання укласти цю додаткову угоду. Позивач та відповідач уклали додаткову угоду № 3 від 01.11.2006 до Договору, згідно якої встановили ціну на природний газ з урахуванням ПДВ. Судом не застосовано норму частини 2 статті 632 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зміна ціни в договорі після його виконання не допускається, а також рішення прийнято всупереч умов договору, додаткових угод до нього та не відповідає вимогам п.п.7.3. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її доводів та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 16.10.2007 у справі № 7/711 – без змін.

Третя особа 1 – Дочірня компанія „Газ України” НАК „Нафтогаз України” у відзиві на апеляційну скаргу вважає її доводи такими, що не відповідають нормам законодавства, просить рішення Господарського суду м.Києва від 16.10.2007 у справі № 7/711 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа -1 зазначила, що між нею та позивачем було укладено договір на постачання природного газу для потреб промислових споживачів №06/05-2034 від 30.12.2005, предметом якого було постачання у 2006 році природного газу, отриманого НАК „Нафтогаз України” за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів. 25.01.2006 було укладено додаткову угоду до договору № 06/05-2034 від 30.12.2005, якою передбачалось постачання природного газу іншого походження, ніж імпортований, який передбачається та коригується постачальником в односторонньому порядку в залежності від наявності відповідних ресурсів газу. В подальшому на підставі договору №09-39/1(2006)-ПР від 31.12.2005 позивач поставив відповідачу природний газ, отриманий від ДК „Газ України” за договором № 06/05-2034 від 30.12.2005. Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України №1729 від 27.12.2001 потреба в природному газі промислових споживачів та інших суб'єктів господарської діяльності задовольняється з ресурсу газу НАК „Нафтогаз України”, отриманих за зовнішньоекономічними контрактами та договорами купівлі-продажу. Оскільки з 01.01.2006 імпортований природний газ НАК „Нафтогаз України” отримує на підставі зовнішньоекономічних контрактів, які укладені не на виконання міжнародних договорів України, то відсутні пільги щодо оподаткування операцій з продажу природного газу за нульовою ставкою ПДВ, передбачені статтею 8 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік”.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.01.2008 до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, залучено Національну акціонерну компанію „Нафтогаз України”.

Третя особа 2 – Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” у відзиві на апеляційну скаргу вважає її доводи безпідставними, рішення Господарського суду м.Києва від 16.10.2007 у справі № 7/711 просить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, зазначивши, що з 01 січня 2006 року імпортований природний газ НАК „Нафтогаз України” отримує на підставі зовнішньоекономічних контрактів, укладених не на виконання міжнародних договорів України.

Розглянувши в судових засіданнях апеляційну скаргу, відзиви на неї, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, судова колегія встановила наступне.

В серпні 2006 року позивач звернувся до відповідача з позовом про стягнення 277 336,16 грн., з яких 271 392,51 грн. (в т.ч. 261 853,42 грн. податку на додану вартість) боргу, інфляційних витрат 1 925,39 грн., 3% річних в сумі 4 018,26 грн.

Позовні вимоги було мотивовано тим, що на підставі договору № 09-39/1(2006)-Пр на постачання природного газу від 31.12.2005 позивач передав відповідачу природний газ за період з 01.01.2006 по 01.07.2006 в обсязі 2665,22 тис.куб.м. за актами приймання-передачі, за отриманий газ відповідач сплатив 1 379 363,82 грн. без врахування податку на додану вартість, що призвело до утворення заборгованості станом на 01.07.2006 в розмірі 271 392,51 грн. (в тому числі ПДВ 20% - 261 853,42 грн.). Позивач зазначив, що оскільки з січня 2006 року природний газ, отриманий позивачем від ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” та який був переданий відповідачу, був отриманий на підставі зовнішньоекономічних контрактів, укладених не на виконання міжнародних договорів, відповідач повинен сплатити податок на додану вартість на загальних підставах за ставкою 20% згідно Закону України „Про податок на додану вартість”.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, стверджуючи, що позивачем в односторонньому порядку було збільшено вартість природного газу на суму ПДВ 20% в зворотному порядку з 01.01.2006 року, проте Договором № 09-39/1(2006)-Пр від 31.12.2005, додатковими угодами до нього № 1 від 01.01.2006, № 2 від 20.02.2006, які діяли в спірний період поставки – січень-червень 2006 року, вартість природного газу визначена без урахування податку на додану вартість, що також зазначено в актах приймання-передачі природного газу. Відповідно до вимог статті 8 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” звільняються від обкладення податком на додану вартість операції з ввезення природного газу на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України.

З матеріалів справи вбачається наступне.

Між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації „Донецькоблгаз” (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „АІЗ” (покупець, відповідач) був укладений договір №09-39/1(2006)-Пр на постачання природного газу від 31.12.2005 (надалі – Договір), згідно якого постачальник передає покупцю природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах даного договору.

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що ціна за 1000,0 кубічних метрів газу для платників ПДВ із урахуванням ПДВ, 2% цільової надбавки та без урахування тарифу транспортування складає 405,88 грн. (ціна за газ згідно постанови Національної комісії регулювання електроенергетики України (НКРЕ) від 27.10.2005 №977.

Згідно пункту 5.1. Договору оплата за газ проводиться шляхом попередньої оплати у розмірі 100% вартості обсягів газу, визначених заявкою покупця на відповідний місяць постачання. Оплата здійснюється до 15 числа місяця, що передує місяцю поставки.

Пунктом 5.2. Договору сторони узгодили, що у разі попередньої оплати за газ за декілька місяців поставки та зміни ціни, застосовуються нові ціни з дати введення їх в дію та проводиться відповідне коригування.

Постановою НКРЕ № 1151 від 21.12.2005 „Про затвердження граничного рівня ціни на природний газ, який поставляється для промислових споживачів НАК „Нафтогаз України”, ДК „Газ України”, підприємствами з газопостачання та газифікації і ЗАТ „Київгазпостач” був затверджений граничний рівень ціни на природний газ в розмірі 422,10 грн. за 1000 куб.м (без врахування податку на додану вартість) з 01.01.2006 року.

Згідно постанови НКРЕ № 176 від 06.02.2006 „Про затвердження граничного рівня ціни на природний газ, який поставляється для промислових споживачів” був затверджений граничний рівень ціни на природний газ в розмірі 548,00 грн. за 1000 куб.м. (без урахування податку на додану вартість) з 20.02.2006.

Додатковими угодами № 1 від 01.01.2006, № 2 від 20.02.2006 сторони внесли відповідні зміни в пункт 4.1. Договору, в яких погоджено, що з 1 січня 2006 року вартість природного газу становить 422,10 грн., з 20 лютого 2006 року – 548 грн.

Зі змісту додаткових угод № 1 від 01.01.2006 та № 2 від 20.02.2006 до Договору вбачається, що ціна газу була визначена без податку на додану вартість.

За період з 1 січня 2006 по 1 липня 2006 року позивач поставив відповідачу 2665,22 тис. куб.м. природного газу. Спір щодо обсягів поставленого природного газу між сторонами відсутній.

За поставлений протягом січня-червня 2006 року природний газ відповідач сплатив 1 379 363,82 грн.

Спір між сторонами виник внаслідок того, що вартість природного газу, поставленого відповідачу протягом січня-червня 2006 року, визначена позивачем з урахуванням податку на додану вартість 20%, внаслідок чого позивач заявив до стягнення суму заборгованості в сумі 271 392,51 грн. (в тому числі ПДВ 20% в розмірі 261853,42 грн.), яка виникла станом на 01.07.2006 року.

Заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що ціна за природний газ, отриманий від позивача за період з січня 2006 року по червень 2006 року, визначена в договорі № 09-39/1(2006)-Пр від 31.12.2005 та додаткових угодах до нього № 1 від 01.01.2006  та № 2 від 20.02.2006 без урахування податку на додану вартість.

Відповідач зазначив, що:

- в підписаних сторонами актах прийому-передачі природного газу за січень, лютий та березень 2006 року зазначено, що згідно договору № 09-39/1(2006)-Пр від 31.12.2005 в січні 2006 року (акт прийому-передачі від 31.01.2006) відповідач отримав природний газ в обсязі 760,762 тис.куб.м., в лютому 2006 року (акт прийому-передачі від 19.02.20060) – 440,77 тис.куб.м. та 206,552 тис.куб.м. (акт прийому-передачі від 28.02.2006), в березні 2006 року – 674,736 тис.куб.м. (акт прийому-передачі від 31.03.2006) за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання Угоди між Україною і Туркменистаном.

Отже, відповідач сплачував позивачу за отриманий природний газ, виходячи з ціни газу без податку на додану вартість.

Додаткова угода № 3 від 15.03.2006 до Договору, в якій викладено в новій редакції пункт 4.1. Договору згідно з листом НАК „Нафтогаз України” від 24.02.2006 № 8/1.2-275-1494 та листом №31/17-3337 від 15.03.2006, а також договору купівлі-продажу між НАК „Нафтогаз України” та ДК „Газ України” від 03.01.2006 №06/06-4” та встановлено розрахунок плати за 1000 куб.м газу на момент укладення договору, що відпускається промисловим споживачам до 20.02.2006 в розмірі 534,23 грн., з 20.02.2006 в розмірі 688,332 грн., а також зазначено, що ПДВ нараховується всім споживачам, незалежно від їх статусу платника податку на додану вартість згідно статті 8 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” у зв'язку з постачанням природного газу, одержаного не на виконання міжнародного договорів”, з боку відповідача підписана не була.

Рішенням Господарського суду м.Києва від 20.11.2006 у справі №17/109-7/330, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.02.2007, в задоволенні первісного позову ВАТ з газопостачання та газифікації „Донецькоблгаз” до ТОВ „АІЗ”, третя особа – ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” про зобов'язання укласти додаткову угоду №3 від 15.03.2006 до договору № 09-39/1(2006)-Пр від 31.12.2005 відмовлено повністю с посиланням на статтю 632 Цивільного кодексу України, пункт 7.3. статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, а також зазначено, що обов'язок застосування або незастосування ПДВ покладається Законом України „Про податок на додану вартість” на платника податку, який поставляє продукцію (послуги) й відповідно відповідальність за правильність нарахування ПДВ несе у даному випадку позивач за первісним позовом, визначення ставки податку на додану вартість не є предметом домовленості сторін у договорі, а визначається виключно чинним законодавством України , зокрема, ставки податку на додану вартість, об'єкти, база оподаткування та порядок обчислення і сплата податку визначається Законом України „Про податок на додану вартість”.

Відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, преюдиційне значення для господарського суду згідно частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України мають саме юридичні факти, встановлені в рішенні господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), а не їх юридична оцінка іншим судом при вирішенні іншої господарської справи.

Згідно листа НАК „Нафтогаз України” від 24.02.2006 № 8/1.2-275-1494 та листа ДК „Газ України” НАК „Нафтогаз України” №31/17-3337 від 15.03.2006 повідомлено, що з 1 січня 2006 року імпортований природний газ НАК „Нафтогаз України” отримує на підставі зовнішньоекономічних контрактів, які укладені не на виконання міжнародних договорів.

Постановою Кабінету Міністрів України № 244 від 02.03.2006 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1729 „Про порядок забезпечення галузей національної економіки та населення природним газом”, викладено назву постанови в новій редакції („Про забезпечення споживачів природним газом”) та в п.п.5 п.2 установлено, що потреба в природному газі промислових споживачів та інших суб'єктів господарської діяльності задовольняється з ресурсів газу Національної акціонерної компанії „Нафтогаз України”, отриманих за зовнішньоекономічними контрактами та договорами купівлі-продажу.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2006 № 244 „Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1729” встановлено, що постанова набирає чинності з 1 січня 2006 року.

Таким чином, постановою Кабінету Міністрів України № 244 від 02.03.2006 було змінено джерело походження природного газу, який постачався споживачам, в тому числі й відповідачу, та встановлено, що дана постанова набуває чинності з 01.01.2006 року.

Згідно статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Разом з тим, господарський суд не вправі здійснювати оцінку конституційності (відповідності Конституції України) актів Кабінету Міністрів України, оскільки вирішення такого питання віднесено до повноважень Конституційного суду України (статті 150 Конституції України, стаття 13 Закону України „Про Конституційний суд України”).

Відповідно до статті 6 Закону України „Про податок на додану вартість”, об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків.

Статтею 8 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік” операції з продажу природного газу, ввезеного на митну територію України відповідно до зовнішньоекономічних контрактів, укладених на виконання міжнародних договорів України, крім операцій з продажу такого газу для населення, бюджетних установ та інших споживачів, що не є платниками цього податку, оподатковуються за нульовою ставкою податку на додану вартість.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Згідно статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

З урахуванням вищевикладеного, відповідачем не надано доказів того, що саме природний газ, отриманий ним від позивача згідно договору № 09-39/1(2006)-ПР від 31.12.2005, був отриманий за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів.

Згідно статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

Згідно пункту 10.1. Договору встановлено строк його дії в частині поставки газу з 1 січня 2006 року до 31.12.2006 року, а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення.

Пункт 5.2.Договору встановлює, що у разі попередньої оплати за газ за декілька місяців поставки та зміни ціни, застосовуються нові ціни з дати введення їх у дію та проводиться відповідне корегування.

Таким чином сторони погодили можливість коригування ціни на природний газ протягом строку дії договору.

На дату подачі позову сума заборгованості за поставлений протягом січня-червня 2006 року включно природний газ складала 271 392,51 грн.

Як вбачається з наданих документів, на дату прийняття рішення Господарським судом м.Києва у справі № 7/711 (16.10.2007 року) заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений протягом січня-червня 2006 року (заявлений в позові період) природний газ складала 173 936,92 грн., яка також зазначена в акті звірки взаємних розрахунків від 11.01.2007 як несплачена сума ПДВ з 01.01.2006 по 20.03.2006, та яка підлягає до стягнення з відповідача.

Відповідно до пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України провадження у справі в частині стягнення 97 455,59 грн. підлягає припиненню.

Розрахунок інфляційних витрат в сумі 1925,39 грн. та 3% річних в сумі 4018,26 грн., нарахованих позивачем відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, не суперечить законодавству, позовні вимоги в цій частині правомірно задоволені судом першої інстанції.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Господарського суду м.Києва від 16.10.2007 у справі №7/711 підлягає зміни в частині стягнення основного боргу, апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.  

Керуючись пунктом 1-1 статті 80, статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „АІЗ” залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м.Києва від 16.10.2007 у справі №7/711 змінити.

Провадження у справі в частині стягнення 97 455,59 грн. припинити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „АІЗ” на користь Відкритого акціонерного товариства з газопостачання та газифікації „Донецькоблгаз” 173 936,92 грн. боргу, 1925,39 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення, 4018,26 грн. три проценти річних, 2773,36 грн. витрат по оплаті державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Доручити Господарському суду м.Києва видати наказ відповідно до законодавства.

Матеріали справи №7/711 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова може бути оскаржена в місячний термін до Вищого господарського суду України.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 05.06.08 (відправлено)