Рішення

від 13.07.2011 по справі 5020-818/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

13 липня 2011 року справа № 5020-818/2011

За позовом Фонд у комунального майна Севасто польської міської Ради,

ідентифікаційний код 25750 044

(99011, м. Севастополь, вул. Луна чарського, 5)

до Товарис тва з обмеженою відповідальн істю „77”,

ідентифікаційний код 207 53782

(99014, АДРЕСА_1)

про стягнення 6709,74 грн,

Суддя Головко В.О.,

Представники сторін:

позивач (Фонд комуналь ного майна Севастопольської міської ради) - ОСОБА_1., го ловний спеціаліст юридичног о відділу, довіреність б/н від 05.01.2011;

відповідач (Товариств о з обмеженою відповідальніс тю „77”) - ОСОБА_2., представ ник, довіреність б/н від 23.10.2009.

Обставини справи:

23.05.2011 Фонд комунального м айна Севастопольської міськ ої Ради (далі - позивач) зверн увся до господарського суду м. Севастополя із позовом до Т овариства з обмеженою відпов ідальністю „77” (далі - відпов ідач) про стягнення вартості фактичного користування май ном за період з 05.12.2007 по 30.04.2011 в сум і 6709,74 грн.

Позовні вимоги вмотивован і тим, що після припинення дії договору оренди № 2859 від 04.12.1998 ор ендар продовжував користува тися вбудованими нежитловим и приміщеннями, загальною пл ощею 95,3 м2, що розташовані за ад ресою: АДРЕСА_1. Оскільки н еможливо повернути в натурі право користування зазначен им майном, позивач, з посиланн ям на статті 190, 1212, 1213 Цивільного кодексу України просить стяг нути з відповідача вартість фактичного користування май ном.

Ухвалою від 27.05.2011 порушено пр овадження у справі; розгляд с прави призначений на 21.06.2011.

Через неявку представникі в сторін у судове засідання, у хвалою від 21.06.2011 розгляд справи був відкладений на 07.07.2011. У засі данні суду 07.07.2011 в порядку части ни третьої статті 77 Господарс ького процесуального кодекс у України оголошувалась пере рва до 13.07.2011. Після перерви розг ляд справи був продовжений.

Представник позивача напо лягав на задоволенні позовни х вимог в повному обсязі.

Відповідач згідно зі ст аттею 59 Господарського проце суального кодексу України на дав відзив на позов /арк. с. 54/, в я кому заперечує проти позовни х вимог в повному обсязі та за значає, що у статті 1212 Цивільно го кодексу України, на яку пос илається позивач, поняття „м айно” застосовується у вузьк ому розумінні - як „річ” - і не охоплює поняття „майнове право”. Крім того, відповідач заявив про застосування поз овної давності за період з 05.12.2 007 по 23.05.2008.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояс нення представників сторін, дослідивши надані дока зи, суд -

ВСТАНОВИВ:

04.12.1998 між Управлінням май ном міста Севастопольської м іської державної адміністра ції, правонаступником якого є Фонд комунального майна Се вастопольської міської Ради (Орендодавець) та Товариство м з обмеженою відповідальніс тю „77” (Орендар) укладений дог овір оренди № 2859 (далі - Догові р) /арк. с. 9-10/.

Відповідно до пункту 1.1 Дог овору Орендодавець передає, а Орендар приймає у тимчасов е платне користування нежитл ове вбудоване приміщення, що розташоване за адресою: АД РЕСА_1, загальною площею 95,3 м2, яке знаходиться на балансі Р ЕП-9 (майно) для використання п ід магазин - на строк до 04.12.1998.

За користування майном Оре ндар сплачує Орендодавцю оре ндну плату, розмір якої встан овлюється на підставі Методи ки розрахунку орендної плати , затвердженої Кабінетом Мін істрів України, та складає 799,00 грн за рік (67,00 грн без ПДВ за пер ший місяць). Орендна плата вно ситься Орендарем з 05.12.1998 на раху нок Орендодавця щомісячно, н е пізніше 20-го числа поточного місяця (пункт 3.1 Договору).

Згідно з Актом приймання-п ередачі від 04.12.1998 Орендар прийн яв у користування приміщення за Договором /арк. с. 11/.

Рішенням господарського с уду м. Севастополя від 10.03.2010, зал ишеним без змін постановою С евастопольського апеляційн ого господарського суду від 14.12.2010 та постановою Вищого госп одарського суду України від 24.02.2011, задоволений позов Фонду к омунального майна Севастопо льської міської Ради до Това риства з обмеженою відповіда льністю „77” про зобов' язанн я відповідача звільнити (пов ернути) майно, яке є об' єктом оренди за спірним Договором /арк. с. 13-17/.

Зазначеними судовими акта ми встановлені факти, які в си лу статті 35 Господарського пр оцесуального кодексу Україн и є преюдиціальними, а тому не підлягають повторному довед енню.

Зокрема, встановлено, що Дог овір оренди № 2859 від 04.12.1998 припин ив свою дію з 05.12.2007.

Натомість, після закінченн я строку дії договору Оренда р комунальне майно не поверн ув і продовжує користуватися ним, що підтверджується, сере д іншого, відповідним Актом п еревірки від 09.04.2009 /арк. с. 19/.

Таким чином, на думку позива ча, відповідач користується комунальним майном без доста тніх правових підстав.

Наведене спричинило зверн ення позивача до суду із дани м позовом.

Оцінюючи наявні в матеріа лах справи докази за своїм вн утрішнім переконанням, що ґр унтується на всебічному, пов ному і об' єктивному розгляд і в судовому засіданні всіх о бставин справи в їх сукупнос ті, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задо воленню, виходячи з наступно го.

Статті 1212 та 1213 Цивільного кодексу України, на які посил ається позивач в обґрунтуван ня позовних вимог, розміщені у главі 83 Цивільного кодексу України, яка регулює правові дносини набуття, збереження майна без достатньою правово ї підстави.

При цьому, відповідно до ста тті 1212 Цивільного кодексу Укр аїни особа, яка набула майно а бо зберегла його у себе за рах унок іншої особи (потерпілог о) без достатньої правової пі дстави (безпідставно набуте майно), зобов' язана поверну ти потерпілому це майно. Особ а зобов' язана повернути май но і тоді, коли підстава, на як ій воно було набуте, згодом ві дпала. Положення цієї глави з астосовуються незалежно від того, чи безпідставне набутт я або збереження майна було р езультатом поведінки набува ча майна, потерпілого, інших о сіб чи наслідком події. Полож ення цієї глави застосовують ся також до вимог про:

1) повернення виконано го за недійсним правочином;

2) витребування майна в ласником із чужого незаконно го володіння;

3) повернення виконано го однією із сторін у зобов' язанні;

4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себ е за рахунок іншої особи.

Дійсно, стаття 190 Цивільного кодексу України визначає ма йно як „окрему річ, сукупніст ь речей, а також майнові права та обов' язки”.

Водночас, в наведеній статт і 1212 Цивільного кодексу Украї ни поняття „майно” використо вується у вузькому розумінні - саме як „річ чи сукупність речей”.

Такий висновок випливає з п оложень статті 1213 Цивільного кодексу України, якою встано влено обов' язок набувача по вернути потерпілому безпідс тавно набуте майно в натур і. Лише у разі неможливості повернути в натурі потерпіл ому безпідставно набуте майн о відшкодовується його варті сть, яка визначається на моме нт розгляду судом справи про повернення майна.

Тобто, в даному випадку мова йде саме про майно як річ чи с укупність речей, оскільки ли ше річ (чи сукупність речей) мо жна повернути в натурі. Май нове право користування майн ом в будь-якому випадку немож ливо повернути у натурі.

Крім того, як убачається з матеріалів справи, вартіст ь фактичного користування ма йном розрахована позивачем, виходячи з розміру орендної плати за грудень 1998 року у сумі 67,00 грн /арк. с. 7/ (на підставі розр ахунку орендної плати, узгод женої сторонами у Додатку 2 до Договору /арк. с. 12/).

При цьому, позивач здійсн ює щомісячне коригування роз міру плати за фактичне корис тування на відповідний індек с інфляції, що передбачено Ме тодикою розрахунку орендної плати, затвердженої постано вою Кабінету Міністрів Украї ни від 04.10.1995 № 786 „Про Методику ро зрахунку і порядок використа ння плати за оренду державно го майна” (з наступними зміна ми і доповненнями), яка застос овується до комунального май на відповідно до рішення Сев астопольської міської Ради в ід 13.03.2007 № 1617.

Однак, ця Методика застосов ується для визначення саме о рендної плати (плати за корис тування орендованим за Догов ором майном), а не плати за фак тичне користування майном (б удь-яке інше, крім орендного, к ористування).

Посилання позивача на пунк т 2.2 рішення Севастопольської міської Ради № 1617 від 13.03.2007 в обґр унтування розподілу коштів м іж відповідними фондами місц евого бюджету у співвідношен ні 97% та 3% є додатковим підтверд женням того, що у даному випад ку мова йде саме про орендну п лату.

За правилами статті 33 Госпо дарського процесуального ко дексу обов' язок (тягар) дока зування певних обставин покл адається на особу, яка посила ється на ці обставини.

Відповідно до статті 34 Госп одарського процесуального к одексу України господарськи й суд приймає тільки ті доказ и, які мають значення для спра ви. Обставини справи, які відп овідно до законодавства пови нні бути підтверджені певним и засобами доказування, не мо жуть підтверджуватись іншим и засобами доказування.

Виходячи зі змісту статті 32 Господарського процесуальн ого кодексу України, належни ми слід визнавати докази, які містять відомості про факти , що входять у предмет доказув ання у справі, та інші факти, щ о мають значення для правиль ного вирішення спору.

Суд вважає недоведеним та н алежним чином не обґрунтован им той факт, що вартість факти чного користування комуналь ним майном за період з 05.12.2007 по 30. 04.2011 складає саме 6709,74 грн, оскіль ки незрозуміло, чому для визн ачення вартості фактичного к ористування майном позивач з астосовує як положення Догов ору, який припинив свою дію, та к і положення інших норматив но-правових актів з питань ор енди комунального майна.

На думку суду, позивачем невірно обраний спосіб захис ту порушеного права.

Такого висновку суд дійшо в, виходячи з наступного.

Статтею 785 Цивільного коде ксу України встановлено, що у разі припинення договору на йму наймач зобов' язаний нег айно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням норм ального зносу, або у стані, яки й було обумовлено в договорі .

Якщо наймач не виконує обов ' язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимаг ати від наймача сплати неу стойки у розмірі подвійно ї плати за користування річч ю за час прострочення.

Отже, позивач міг звернути ся до суду із вимогою про стяг нення з відповідача неустойк и за користування нерухомим майном після припинення дії Договору, проте звернувся до суду із даним позовом в поряд ку статей 1212-1213 Цивільного коде ксу України.

Наведе свідчить про те, що п озивачем неправильно обрани й спосіб захисту порушеного права.

У свою чергу, невірно обрани й спосіб захисту права та інт ересу є підставою для відмов и в позові.

Аналогічна правова позиц ія викладена в пункті 14 Інформ аційного листа Вищого господ арського суду України „Про д еякі питання практики застос ування норм Господарського п роцесуального кодексу Украї ни, порушені у доповідних зап исках про роботу господарськ их судів у 2004 році” № 01-8/344 від 11.04.2005 (з наступними змінами і допов неннями), в якому зазначено, що суд, дійшовши висновку, що пре дмет позову не відповідає вс тановленим законом або догов ором способам захисту прав, п овинен відмовити у позові.

За викладених обставин, поз овні вимоги Фонду комунально го майна Севастопольської мі ської Ради задоволенню не пі длягають.

Водночас, суд звертає увагу позивача на те, що в Акті від 09. 04.2009 перевірки ефективності ви користання, виконання раніше діючого договору оренди і те хнічного стану об' єкта кому нальної власності - вбудова них нежилих приміщень підвал ьного поверху жилого будинку , розташованого за адресою: АДРЕСА_1, зазначено, що Товар иство з обмеженою відповідал ьністю „77” сплачує неустойку за користування комунальним майном в розмірі 150,94 грн (стано м на квітень 2009 року). Боргів не має.

За правилами статті 49 Гос подарського процесуального кодексу України, при відмові у позові, судові витрати покл адаються на позивача та стяг ненню з відповідача не підля гають.

Керуючись статтями 82, 84-85 Г осподарського процесуально го кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повн істю.

Суддя підпис В .О. Головко