Постанова

від 18.07.2011 по справі 2а/1770/2333/2011

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/2333/2011

18 липня 2011 року

м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О.,  розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

 Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів        

до

 Підприємство Городищенська виправна колонія № 96      

про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

ВСТАНОВИВ :

Позивач -  Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів        звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до  Підприємство Городищенська виправна колонія № 96     про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

До початку судового засідання на адресу суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач заперечень на адміністративний позов не подав, у судове засідання повторно не з'явився, про день, час, місце судового засідання повідомлявся належним чином. Однак, до початку судового розгляду справи на адресу суду надіслав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату, судом враховується, що згідно з ст. 122 КАС України  справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі. Суд бере до уваги, що відповідач не позбавлений права та можливості  направити у засідання суду будь-якого іншого представника або самостійно представляти у судовому засідання свої інтереси. Проте, відповідач знехтував своїми процесуальними правами. Крім того, відповідач із подібним клопотанням про відкладення розгляду  справи звертається вже вдруге. Такі дії відповідача дають суду підстави сприймати їх як дії, що спрямовані на затягування судового процесу.

За таких обставин, клопотання відповідача задоволенню не підлягає.

На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних у ній доказів у порядку письмового провадження.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що позов належить задовольнити повністю.

Суд виходив з такого.

У відповідності до статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", для підприємств, установ організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно зі статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю (далі - підприємство), де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, за кожне місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Термін сплати санкції встановлено до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу.

Відповідно до Порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70, позивачем проведено перевірку щодо додержання відповідачем вимог чинного законодавства у сфері соціальної політики держави. Вказаною перевіркою встановлено, що згідно звіту (форма N10-ПІ), наданого відповідачем, середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу у 2010 році склала 8 осіб. На виконання статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємство зобов'язане створити 1 робоче місце для працевлаштування інваліда, проте, в 2010 році цього зроблено не було.

Середньорічна заробітна плата штатного працівника на підприємстві становила 14762,5 грн.

Таким чином, сума адміністративно-господарські санкції, яка підлягає сплаті відповідачем і яка самостійно ним визначена, відповідно до ст. 20 Закону “Про основи соціальної захищеності інвалідів” становить 7381,25 грн. Адміністративно-господарські санкції відповідачем в добровільному порядку не сплачувались.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Згідно з розрахунком, поданим позивачем, з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 88,40 грн. за порушення терміну сплати адміністративно-господарської санкції.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача по сплаті адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та пені становить 7469,65 грн.

Відповідно до ч. ч. 14 і 15 ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", спори, що виникають із правовідносин за статтями 19, 20 цього Закону, вирішуються Фондом соціального захисту інвалідів або в судовому порядку. Фонд соціального захисту інвалідів, його відділення мають право захищати свої права та законні інтереси, у тому числі в суді.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що  позовні вимоги належать до задоволення в повному обсязі.

Судові витрати, відповідно до статті 94 КАС України, на користь сторони - суб’єкта владних повноважень не присуджувалися, оскільки доказів їх понесення стороною суду не надано. Позивач від сплати судових витрат звільнений у встановленому ДКМУ "Про державне мито" порядку (стаття 4).

Керуючись статтями ст. ст. 128, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з підприємства Городищенська виправна колонія № 96 на користь Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів  адміністративно-господарські санкції та пеню в сумі 7469,65 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя                                                            Комшелюк Т.О.