Постанова

від 13.07.2011 по справі 8809/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а- 8809/11/2070

Україна

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 13 липня 2011 р.                                                                                           м. Харків

          Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

при секретарі судового засідання - Алексєєнко О.В.

          розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні суду справу за поданням   ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова  до  ПП «Маркетгід Україна» про стягнення коштів  за податковим боргом,-

                                                            В С Т А Н О В И В :

Суб’єкт владних повноважень, ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з поданням, в якому просив стягнути з відповідача, ПП «Маркетгід Україна»551,02грн. безготівкових коштів за податковим боргом.

В обгрунтування заявлених вимог суб’єкт владних повноважень зазначив, що у спірних правовідносинах платником податків всупереч вимогам закону не забезпечено своєчасного та в повному обсязі виконання податкового обов’язку, що спричинило утворення спірної суми заборгованості. На адресу платника податків була направлена податкова вимога, яка залишена платником податків без виконання. За таких обставин, суб’єкт владних повноважень вважає за необхідне звернути стягнення на кошти платника податків на розрахункових рахунках в установах банків.

Відповідач, Приватне підприємство «Маркетгід Україна»до суду свого уповноваженого представника не направив, причин неявки суду не повідомив.

Оскільки судом зібрані докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, визначене ч. 1 ст.2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь –якої адміністративної справи, в тому числі і справи за зверненням суб’єкта владних повноважень і дотримання вказаного завдання є обов’язковим в силу приписів ч.2 ст.19 Конституції України, то з огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС  України суд доходить висновку, що справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи відповідач пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу суб’єкта господарювання –юридичної особи, на обліку як платник податків і зборів знаходиться в  ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова.

Як з’ясовано судом, заявлена суб’єктом владних повноважень вимога про стягнення коштів грунтується на податковому повідомленні-рішенні №0001851520 від 14.04.2011р. та деклараціях з ПДВ №42108 від 20.05.2011р., №44168 від 20.06.2011р.

Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У спірних правовідносинах порядок сплати податків, зборів стосовно спірної суми заборгованості визначений Податковим кодексом України.

Так, згідно з п.57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового зобов’язання, зазначену у поданій ним податкові декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкові декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України в разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (абз.1 п.57.3 ст.57); у разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження (абз.2 п.57.3 ст.57).

Пунктом 113.1 ст.113 Податкового кодексу України передбачено, що строки застосування, сплата, стягнення та оскарження сум штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) здійснюються у порядку, визначеному цим Кодексом для сплати, стягнення та оскарження сум грошових зобов'язань. Суми штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) зараховуються до бюджетів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки та збори.

Дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах скінчився перебіг визначених ст.57 Податкового кодексу України строків виконання податкового обов’язку.

Доказів виконання податкового обов’язку відповідно до положень ст.ст.37 та 38 Податкового кодексу України щодо заявленої до стягнення суми заборгованості сторони до суду не подали.

В ході розгляду справи доказів відсутності обов’язку платника податків у спірних правовідносинах здійснити платіж на користь Державного бюджету України внаслідок втрати податковим повідомленням –рішенням юридичної дії внаслідок оскарження винесеного контролюючим органом правового акту індивідуальної дії в судовому або позасудовому порядку або доказів відсутності податкового обов’язку внаслідок дефектів у формі, змісті правових підстав походження такого обов’язку сторонами до суду не подано, а судом самостійно при виконанні вимог ст.11 КАС України в частині офіційного з’ясування всіх обставин по справі не виявлено.

Наявність спірної суми заборгованості підтверджується долученою до справи роздруківкою картки особового рахунку, котра за правилами ст.70 КАС України та Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України (затверджено наказом ДПА України від 18.07.2005р. №276, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.08.2005р. за №843/11123; далі за текстом –Інструкція №276) є належним та допустимим доказом невиконаного податкового обов’язку з боку відповідача.

В силу приписів п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. При цьому, суд зважає, що за визначенням п.14.1.39 ст.14 Податкового кодексу України під грошовим зобов'язанням платника податків розуміється сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Судом встановлено, що суб’єктом владних повноважень 10.05.2011р. була сформована та 11.05.2010р. направлена на адресу відповідача податкова вимога за №698.

Порушень визначених ст.42 Податкового кодексу України правил направлення податковим органом документів на адресу платника податків з матеріалів справи не вбачається.

Аналізуючи приписи п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України, суд доходить висновку, що податковий орган має обов’язок скласти податкову вимогу і направити цей документ на адресу платника податків за фактом виникнення податкового боргу, тобто у випадку невиконання податкового обов’язку платником податків, котрий до цього не мав заборгованості перед Державним бюджетом України. В разі збільшення податкового боргу (тобто у випадку продовження існування податкового боргу після направлення податкової вимоги за правилами Податкового кодексу України і зростання розміру невиконаного податкового обов’язку) підстав для формування податковим органом нових податкових вимог на так звану «новостворену суму податкового боргу»і направлення таких вимог на адресу платника податків не має, оскільки п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Розглядаючи спір, суд бере до уваги, що правовідносини з приводу стягнення коштів платника податків в рахунок погашення податкового боргу унормовані ст.95 Податкового кодексу України, відповідно до п.95.2 якої стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Пунктом 95.3 ст.95 Податкового кодексу України визначено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини (абз.1 п.95.3 ст.95); орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення органу державної податкової служби підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою органу державної податкової служби. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом державної податкової служби (абз.2 п.95.3 ст.95).

Оцінивши наявні у справі документи за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає, що заявлена суб’єктом владних повноважень до стягнення сума заборгованості відповідає визначенню податкового боргу згідно з п.14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України, де указано, що  податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення заявленою суб’єктом владних повноважень вимогою прав та охоронюваних законом інтересів платника податків у сфері публічно-правових відносин, то позов належить задовольнити, адже обгрунтованість заявленої вимоги підтверджена добутими судом і долученими до матеріалів справи доказами.

Керуючись ст.ст.8 та 19 Конституції України, ст.ст.7-11, 158-163, 183-3, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

постановив:

Подання ДПІ у Черновозаводському районі міста Харкова до ПП «Маркетгід Україна»про стягнення коштів за податковим боргом - задовольнити.

Стягнути з рахунків Приватного підприємства «Маркетгід Україна»(ідентифікаційний код –35322369; місцезнаходження –61125, Україна, Харківська область, місто Харків, Червоношкільна набережна, буд.24, кімната 304) у банках на користь Державного бюджету України 551 (п’ятсот п’ятдесят одну)грн. 02коп. за податковим боргом.

Постанова набирає законної сили згідно з ст..254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст..186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу,  про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

В силу ч.7 ст.183-3 Кодексу адміністративного судочинства України дана постанова підлягає негайному виконанню.          

          Суддя                                                                                                               Сліденко А.В.