Постанова

від 26.07.2011 по справі 8853/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД



Харківський окружний адміністративний суд

61004  м. Харків  вул. Мар'їнська, 18-Б-3

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

 Харків  

 26 липня 2011 р.                                                                                 № 2-а- 8853/11/2070  

< Текст >

Харківський окружний адміністративний суд  у складі:

головуючого судді  -

Архіпової С.В.

за участю секретаря

Солуянової Н.В.

за участю:

представника позивача -

Загребельного Г.С.

представника відповідача -

Старцева О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Техекс»

до:

Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова

про:

скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

< Текст >Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Техекс»звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив суд скасувати податкові повідомлення –рішення прийняті Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі м. Харкова за №0000622310 від 07.06.2011 року та податкове повідомлення –рішення за №0000612310 від 07.06.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідачем не додержано вимог діючого законодавства України при проведенні планової виїзної документальної перевірки та при оформленні її результатів мало місце не дотримання вимог податкового законодавства, висновки акту перевірки базуються на припущеннях і не підтверджуються об‘єктивними даними.

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи і вимоги поданого позову, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Комінтернівському районі м. Харкова проти позовних вимог заперечувала у повному обсязі, посилаючись на те, що під час проведення перевірки та складанню акту перевірки фахівці відповідного податкового органу діяли згідно до вимог чинного податкового законодавства. За результатами перевірки, в акті були зафіксовані порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість», у зв‘язку з чим були визначені відповідні податкові зобов‘язання.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи заперечень, просив суд відмовити в задоволенні позову повністю.

          Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задовольнити, керуючись наступним.

  Судом встановлено, що ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова (далі - ДПІ) проведено документальну позапланову перевірку ТОВ «Техекс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Харківський завод високовольтних опор»за період з 01.03.2008 року по 31.12.2010 року, ТОВ «Навігаторспецбуд» за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року, ТОВ «Техенергоресурс»за період з 01.03.2008 року по 30.09.2010 року, ТОВ «Промспец консалтинг»за період з 06.07.2010 року по 31.12.2010 року, ТОВ «Будмонтажсервіс», ТОВ «ТД»Спіропласт», ТОВ «Будоптінженер», ТОВ «Технології промислового обладнання», ТОВ «Схід»,  ТОВ «ТД «Конкорд-07»за період з 2008-2011 роки.   

За результатами проведеної перевірки, ДПІ було складено акт перевірки від 24.05.2011 року за №769/23-104/31149692.

У відповідності до мотивувальній частини акту перевірки від 24.05.2011 року за №769/23-104/31149692 відповідачем визнано укладені правочини між ТОВ «Техекс» та його контрагентами - ТОВ «Харківський завод високовольтних опор»за період з 01.03.2008 року по 31.12.2010 року, ТОВ «Навігаторспецбуд»за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року, ТОВ «Техенергоресурс»за період з 01.03.2008 року по 30.09.2010 року, ТОВ «Промспец консалтинг»за період з 06.07.2010 року по 31.12.2010 року, ТОВ «Будмонтажсервіс», ТОВ «ТД»Спіропласт», ТОВ «Будоптінженер», ТОВ «Технології промислового обладнання», ТОВ «Схід»,  ТОВ «ТД «Конкорд-07»за період з 2008-2011 роки нікчемними та такими, що не відповідають вимогам ст. 203, ст. 215, ст. 216 та ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах.

Відповідно до висновку акту перевірки ТОВ «Техекс»по встановлених порушеннях по укладеним правочинам між ТОВ «Техекс» та його контрагентами - ТОВ «Харківський завод високовольтних опор»за період з 01.03.08 по 31.12.10, ТОВ «Харківський завод високовольтних опор»за період з 01.03.2008 року по 31.12.2010 року, ТОВ «Навігаторспецбуд»за період з 01.12.2010 року по 31.12.2010 року, ТОВ «Техенергоресурс»за період з 01.03.2008 року по 30.09.2010 року, ТОВ «Промспец консалтинг»за період з 06.07.2010 року по 31.12.2010 року, ТОВ «Будмонтажсервіс», ТОВ «ТД»Спіропласт», ТОВ «Будоптінженер», ТОВ «Технології промислового обладнання», ТОВ «Схід»,  ТОВ «ТД «Конкорд-07»за період з 2008-2011 роки податкових повідомлень - рішень не виносилося та позивачем вказані порушення  не оскаржуються.

Судом встановлено, що за результатами проведеної перевірки прийняті податкові повідомлення –рішення за №0000622310 від 07.06.11р. на загальну суму  97 402,50 грн. та податкове повідомлення –рішення за №0000612310 від 07.06.11р. на загальну суму  79 318,75 грн. по встановленим порушенням між позивачем та ТОВ «Техенергоресурс».

В мотивувальній частині акту перевірки, ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова зазначає, що ТОВ «Техекс»мав взаємовідносини з ТОВ «Техенергоресурс».

В ході проведення перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова ТОВ «Техенергоресурс» встановлено, що необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності, в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб‘єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності.

Таким чином, правочини укладені від імені ТОВ «Техенергоресурс» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже – мають ознаки нікчемності по ланцюгу до «вигодонабувача». На підставі викладеного всі правочині між нашим підприємством та ТОВ «Техенергоресурс»є нікчемними.   

Також, правочини укладені та такі, що виконувалися, від імені ТОВ «Техенергоресурс»з нашим підприємством не спричиняють реального настання правових наслідків та суперечать інтересам держави та суспільства.   

Так, відповідно до вимог статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, де передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку відповідач не надав належних доказів правомірності складання акту перевірки, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів факт вказаного порушення позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження при судовому розгляді та спростовується наступним.

Судом встановлено, що перевіркою, проведеною відповідним податковим органом були встановлені вищезазначені порушення податкового законодавства.

Так, висновок відповідача, викладений в акті перевірки, не містить обґрунтованих даних, які відповідно до приписів чинного законодавства України дають підстави вважати, що дійсно товариством допущені вищезазначені порушення.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Техекс»та ТОВ «Техенергоресурс»укладено угоди поставки товарів та виконання підрядних робіт за №Д08-4 від 08.04.08, №1/04 від 24.04.08, №Д05-1 від 05.05.08 на загальну суму 380 730,00 грн.

Суд зазначає, що до матеріалів справи були надані докази виконання вказаних договорів, а саме протоколи погодження договірної вартості робіт, кошториси, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акти приймання –передачі виконаних робіт, податкові накладні, видаткові накладні та платіжні доручення підтверджуючі сплату за виконані підрядні роботи.   

Також, судом встановлено, що між ТОВ «Техекс»та ТОВ «Техенергоресурс»було укладено договори на виконання будівельних робіт, а саме договори №1/03 від 26.03.08, №4/03 від 27.03.08, №3/03 від 27.03.08, №02/03 від 27.03.08, №5/04 від 02.04.08, №1/04 від 24.04.08, №7/1 від 01.07.08, №7/2 від 02.07.08, №7/3 від 15.07.08, №7/4 від 28.07.08 та №8/1 від 05.08.08 на загальну суму 754 755,60 грн.

Суд зазначає, що до матеріалів справи були надані докази виконання вказаних договорів, а саме протоколи погодження договірної вартості робіт, кошториси, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акти приймання –передачі виконаних робіт, податкові накладні, видаткові накладні та платіжні доручення підтверджуючі сплату за виконані підрядні роботи.   

Також, судом встановлено, що в подальшому зазначені роботи були надані відповідно договорів про виконання підрядних робіт за №5-90 від 26.08.06, №82/3-КС/08 від 05.03.08, №81/3-КС/08 від 07.03.08, №72 від 19.09.07, №50/7-КС від 16.07.08 та №39/8-КС від 05.08.08 укладених між ТОВ «Техекс»та КП «Донецькміськводоконал», Управління капітального будівництва Донецької Міськради, Виконавчим комітетом Армянської Міськради та КП «Харківкомуночиствод».

Суд зазначає, що до матеріалів справи надані докази виконання вказаних договорів, а саме протоколи погодження договірної вартості робіт, кошториси, довідки про вартість виконаних підрядних робіт, акти приймання –передачі виконаних робіт, податкові накладні та платіжні доручення підтверджуючі сплату за виконані підрядні роботи.   

Про фактичне виконання вищезазначених робіт свідчать залучені до матеріалів справи первинні бухгалтерські та податкові документи, виписані відповідно до п.9.2. ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансової звітності в Україні»і п.2.4. ст.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку».

          Статтею 1 розділу 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ –це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

          Відповідно до п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо –безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до Наказу Державного комітету з будівництва та архітектури від 26.06.2002 року №375/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві»будівельні організації та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, які виконують будівельні та монтажні роботи, інші підрядні роботи із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності, складають акт приймання виконаних підрядних робіт (ф.№КБ-2в), а із залученням усіх інших джерел фінансування –довідку про вартість виконаних підрядних робіт (ф.№ КБ-3).

          Акт приймання виконаних підрядних робіт та довідка про вартість таких робіт складаються для визначення їх обсягів та проведення розрахунків.

          Зауваження щодо форми та змісту наданих документів податкової та бухгалтерської звітності, податкових накладних з боку відповідача в акті перевірки контролюючого органу відсутні.

          На момент складання податкових накладних позивач та його контрагенти були зареєстровані в якості платників ПДВ, що не заперечується відповідачем.

          На момент укладення угод та виконання, позивач та його контрагенти були наділені належною господарською компетенцією, знаходилися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України. Доказів, які б свідчили про відсутність у них відповідної правоздатності відповідачем не надано.

Ні в акті перевірки, ні при розгляді справи відповідачем не надано доказів, які б вказували на невідповідність вказаних угод актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Крім цього, суд зазначає, що висновок відповідача про те, що у ТОВ «Техенергоресрс»не існує необхідних умов для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності, в силу відсутності технічного персоналу, основних засобів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб‘єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності не відповідає матеріалам справи.

Так, позивачем до матеріалів справи були надані належним чином завірені копії ліцензії на проведення будівельних робіт виданих ТОВ «Техенергоресурс».

Відповідно до Закону України №1775 від 01.06.2000р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», Постанови №1396 від 05.12.2007р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності у будівництві», а також Наказу №47 від 27.01.2009р. «Про затвердження Ліцензійних умов провадження будівельної діяльності»ТОВ «Техенергоресурс»діяло на підставі ліцензій для провадження діяльності пов’язану з будівництвом будівель видану Міністерством будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України.

Суд зазначає, що доказів анулювання вказаних ліцензій відповідач до суду не надав.

Виходячи з цього у відповідача не має законних підстав вважати, що у контрагентів позивача відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної фінансово-господарської діяльності.  

Крім цього, суд зазначає, що виходячи з приписів пункту 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов‘язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом, а підпунктом 7.4.1 п.7.4 ст.7 цього Закону встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбання (будівництва, спорудження) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподаткування у межах господарської діяльності платника податку.

Крім того, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які не підтверджені податковими накладними. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

За змістом підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до пункту 6.2. Порядку заповнення податкової накладної № 166, податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому, як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість. В абзаці 1 пункту 5 Порядку № 166 зазначається, що податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Так, судом встановлено що сума податку на додану вартість, яка була включена позивачем до складу податкового кредиту за перевіряє мий період підтверджена податковими накладними.

При цьому, твердження відповідача стосовно того, що наявність у позивача вище перелічених податкових накладних є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною, не узгоджується з приписами вимог податкового законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Суд звертає увагу, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товару та дотримання ними вимог податкового законодавства.

Навіть якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.

При цьому Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлює обов'язку покупця сплачувати податок на додану вартість ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця в ціні товару. Покупець - платник податку на додану вартість не несе відповідальності за податкові зобов'язання продавця.

Окремо суд бере до уваги, що викладені в акті перевірки судження суб’єкта владних повноважень про порушення позивачем вимог ст.ст.203, 215, 216, 228 Цивільного кодексу України зроблені з перевищенням компетенції органів державної податкової служби України та не підтверджуються добутими судом доказами.

Так, суд зауважує, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Вирішуючи спір, суд вважає також за необхідне керуватись правовими позиціями Верховного Суду України, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними”, адже правочини між позивачем та його контрагентами були укладені у цивільних (господарських) правовідносинах (далі за текстом –Постанова Пленуму ВСУ №9).

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму ВСУ №9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами (стаття 216 ЦК).

Вивчивши зміст акту перевірки, суд наголошує, що даний документ не містить жодних фактичних даних, які б засвідчували наявність в діяльності позивача обставин, котрі передбачені ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України (з урахуванням викладених в Постанові Пленуму ВСУ №9 правових позицій) як ознаки нікчемного правочину.

Також, суд зазначає, що єдиною підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень відповідно до мотивувальній частині акту перевірки позивача, відповідач - ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова  посилається на акт перевірки контрагента позивача, а саме на акт перевірки ТОВ «Техенергоресурс»від 23.11.10 за №3057/23-03-05/34566971  складений ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова.

Відповідно до наданих до матеріалів справи рішень судів, встановлено, що відповідно до постанови Харківського окружного адміністративного суду від 16.12.10 по справі №2а-12792/10/2070, яка була залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.05.11 визнано неправомірними дії ДПІ у Жовтневому районі м. Харкова щодо проведення невиїзної документальної перевірки ТОВ «Техенергоресурс»(код ЄДРПОУ 34566972) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.07.07 по 30.09.10 на підставі якої був складений акт перевірки від 23.11.10 за №3057/23-03-05/34566971.

У зв‘язку з викладеним, суд приходить до висновку, що посилання ДПІ  на акти перевірок контрагентів позивача є неправомірними, оскільки нормами діючого законодавства України не передбачено посилання при проведенні перевірки та при складанні актів перевірок органами ДПС на акти перевірок контрагентів підприємства яке перевіряється та дії співробітників ДПІ по проведенню перевірки та по складанню вказаних актів перевірок були визнано судами неправомірними.

          Державна податкова служба повинна керуватись в своїй діяльності нормами законів та нормативних актів.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача –орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості відповідачем прийнятого ним рішення суду не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, перевіривши рішення відповідача, які оскаржуються в даній справі суд відзначає, що їх прийнято при невірному застосуванні норм чинного законодавства України, в зв’язку з чим  суд вважає, що вони підлягають скасуванню.

      На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 160, 161, 162, 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

П О С Т А Н О В И В:

< Зміст постанови > < Текст > < Сума задоволення > < Текст > 

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Техекс»до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити повністю.

  Скасувати податкові повідомлення –рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова від 07.06.2011 року №0000622310 та від 07.06.2011 №0000612310.  

   Стягнути з Державного бюджету України  на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Техекс»(ЄДРПОУ 31149692, 61000 м. Харків, пр.Гагаріна, 129) сплачене державне мито в розмірі 3 грн. 40 коп.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд , шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови в письмовому провадженні, шляхом подання такої скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 29 липня 2011року.

Суддя                                                                                      Архіпова С.В.